13.Доходи місцевих бюджетів.Місцеві податки і збори.

Порядок нарахування та сплати місцевих податків і зборів регламентований Розділом ХІІ Податкового кодексу України.

Місцеві податки і збори встановлюються відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад, та зараховуються до місцевих бюджетів.

Ст. 10 Податкового кодексу України визначено, що:

1. До місцевих податків належать:

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- єдиний податок.

2. До місцевих зборів належать:

- збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

- збір за місця для паркування транспортних засобів;

- туристичний збір.

Місцеві ради обов'язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності та вирішують питання щодо встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів і туристичного збору. Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених Кодексом, забороняється.

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи для відповідного місцевого податку чи збору.

Не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.

14.Загальна характеристика податкового законодавства:система законодавчих актів та принципи. Стаття 2. Податкове законодавство

1. Податкове законодавство України базується на Конституції України та складається з цього Кодексу, Митного кодексу України (у частині визначення особливостей оподаткування операцій з переміщення товарів через митний кордон України), законів України, що регулюють відносини, передбачені статтею 1 цього Кодексу (податкові закони); міжнародних договорів з питань оподаткування, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та інших податкових законів; рішень органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, прийнятих відповідно до цього Кодексу та інших податкових законів.

2. Акти податкового законодавства застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України та цього Кодексу.

Стаття 3. Основні принципи податкового законодавства

1. Основним принципом податкового законодавства є забезпечення загальності та рівності оподаткування. Заборонено встановлювати податки та збори, що порушують єдиний економічний простір держави, зокрема, безпосередньо або опосередковано обмежують вільне переміщення в межах території України товарів, послуг та капіталів, або в інший спосіб обмежують право на провадження підприємницької діяльності. Кожна особа зобов'язана сплачувати законно встановлені податки, платником яких вона визнається.

2. Податки, справляння яких не передбачено цим Кодексом, сплаті не підлягають.

3. Забороняється встановлювати будь-які дискримінаційні ставки, пільги та умови оподаткування залежно від расових, національних, релігійних особливостей платників. Правила оподаткування не можна встановлювати залежно від соціальних критеріїв, виду власності, громадянства або країни походження капіталу платника податків.

4. Податки та їх запровадження мають бути економічно обґрунтованими та соціально справедливими. Законодавче закріплення і забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

5. Податки і їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватись протягом бюджетного року.

6. Податкові періоди та строки сплати податків і зборів встановлюються виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів.

7. Встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами, в межах їх компетенції.

8. Перелік прав платників податків, який є складовою податкового законодавства, не є винятковим і не може обмежувати платників податків у інших їхніх правах, що їх ґарантуютьКонституція України й чинне законодавство України, а також міжнародні договори України й міжнародні нормативні акти, які є частиною законодавства України;

9. Держава вживає всіх потрібних заходів для забезпечення своєчасного інформування суб'єктів податкових відносин України про зміст, зміни та скасування норм податкового законодавства України, а також вживає можливих заходів для забезпечення розуміння та усвідомлення суб'єктами податкових відносин змісту й неухильності дотримання норм податкового законодавства України;

10. Держава ґарантує доступність податкового законодавства - кожна особа в державі має вільний доступ до податкового законодавства через друковані засоби масової інформації, відповідні публікації, мережу Інтернет. Зміни в податковому законодавстві оприлюднювати згідно з порядком, який встановлює закон; консультації з приводу застосування податкового законодавства надають відповідні органи державної податкової адміністрації України безоплатно;

11. Заборонено примусове стягнення платежів, що мають ознаки податку, збору в будь-якій формі і в будь-який спосіб, відмінних від тих, які передбачає цей Кодекс, зокрема у вигляді цільових надбавок до цін (тарифів) на товари (роботи, послуги), окрім податків і зборів, що їх додають до ціни товарів (робіт, послуг) у випадках, які передбачає цей Кодекс;

12. Заборонено встановлювати правила стягнення, нарахування податків і зборів чи будь-які інші неподаткові обмеження, пов'язані з переміщенням товарів (робіт, послуг) з території однієї адміністративно-територіальної одиниці на територію іншої адміністративно-територіальної одиниці України, а також із самостійним вибором громадянином місця постійного проживання або роботи на території України;

13. Сплата платежів, що мають ознаки податку, збору, не може бути передумовою реалізації інших правовідносин, за винятками, які передбачають цей Кодекс і закони України;

14. Зміни податкових ставок і механізму стягнення податків і зборів не можна запроваджувати Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік;

15. Заборонено погашати податкові зобов'язання в негрошовій формі,