1.1.Поняття про мотивацію в зарубіжній і вітчизняній психології

На сьогоднішній день поняття мотивації є однією із фундаментальних проблем, як в вітчизняній так і в зарубіжній психології. Мотивація вивчається в найрізноманітніших аспектах і, як наслідок, поняття мотивації визначається авторами по різному.

Перш ніж розкрити питання мотивації доцільно дати визначення поняттю мотив.

В сучасній психології в цілому мотивом називають все, що складає так звані внутрішні сили поведінки , що актуалізує , можна так сказати, динамізує, взагалі рух, діяльність людини. Різноманітну діяльність:зовнішню поведінку, внутрішні психічні процеси. “Під мотивом розуміється все, що динамізує, активує процеси діяльності і що, за визначенням може наштовхнутися на перепони. Що може підштовхнути суб'єкта з неможливістю реалізувати процеси , що актуалізуються...Це різноманітна динамічна сила, що наповнює мозок , збуджує відомі структури, і відповідно, активізує процес[15 , с.24 ].Так, в работах російських психологів мотив розуміють як усвідомлену потребу (Ковалев А.Г.), і як предмет потреби (Леонтьев А.П) і ототожнюють з потребою (Симонов П.В). Інше визначення мотиву дає С.С.Занюк , згідно з яким , ”мотиви-відносно постійні стійкі прояви, атрибути особистості” [9 , с. 4].

Хекхаузен пропонує “розуміти мотив як бажаний цільовий стан в рамках відношення “індивід середовище”, а мотивацію як те, що “пояснює ціленаправленість дій[ , с.18]

Р.С. Немов розглядає поняття мотиву як “те, що належить самому субєкту поведінки, є його стійкою особистісною властивістю, з середини спонукаючою до здійснення певних дій. Мотив також можна визначити як поняття, яке в загальному вигляді представляє собою велику кількість диспозицій” [ Немов, с.461 ]. Основною і найважливішою диспозицією, яку в себе включає мотиваційна сфера є потреба. Потреба - стан потреби людини або тварини в певних умовах, яких їм бракує для нормального існування та розвитку .Також мотиваційна сфера окрім мотивів та потреб включає в себе такі диспозиції як цілі(безпосередньо усвідомлені результати, на які в даний момент направлені дії), інтереси(особливі мотиваційні стани пізнавального характеру, які, як правило, безпосередньо не пов'язані з якою-небудь однією, актуальною в даний момент часу потребою), задачі(виникають в ході виконання дії,направленої на досягнення певної цілі), бажання і наміри(це миттєво виникаютчі і досить часто змінюючі один одного мотиваційні суб'єктивні стани, що відповідають змінним умовам виконання дії). А поняття "мотивація" вчений розуміє як сукупність причин психологічного характеру, які пояснюють поведінку людини, її початок, напрямок та активність.

Найповніше визначення поняття мотиву, дається одним з основних дослідників мотиваційної сфери – Л.И.Божович. Згідно Л.И.Божович, в якості мотивів можуть виступати предмети зовнішнього світу, уявлення, і ідеї, почуття і переживання, словом, все те, в чому знайшла втілення потреба [7, с. 41–42].

”Зазвичай і перш за все до мотивації відносять все те, що спонукає реально діяти : узагальнені і більш конкретні життєві цілі , заради яких людина вчиться , працює , виховує дітей , захоплюється подорожами - словом , досягненню яких вона присвячує своє життя . Покладається , що все , скоєне людиною - як різні види систематичної діяльності , так і безліч заздалегідь не планованих і залежних від обставин щоденних дій - має свої мотиваційні основи; коли вона , скажімо , по дорозі зупиняється , щоб на щось подивитися , відповісти на питання перехожого ,наприклад, визначає мотив як “вербалізацію цілі і програми”, яка дає можливість даній людині почати певну діяльність”[Вілюнас , с. 16 ].

Зокрема в теорії діяльності, за А.П. Леонтьєвим, “мотив- це те об'єктивне, що відповідає потребі, спонукає та направляє діяльність, те заради чого взагалі здійснюється діяльність”[ 15, с. 25 ]. “Згідно концепції А.Н. Леонтьєва, мотиваційна сфера людини, як і інші її психологічні особливості, черпає свої джерела в практичній діяльності. У самій діяльності можна виявити ті складові, які відповідають елементам мотиваційної сфери, функціонально і генетично пов'язані з ними. Поведінці в цілому, наприклад, відповідають потреби людини; системі діяльностей, з котрих вона складається, - розмаїття мотивів; множині дії, що формують діяльність, - впорядкований набір цілей. Таким чином, між структурою діяльності та будовою мотиваційної сфери людини існують відношення ізоморфізму, тобто взаємної відповідності. В основі динамічних змін, які відбуваються з мотиваційною сферою людини, лежить розвиток системи дія-льностей, яка, в свою чергу, підпорядковується об'єктивним соціальним законам.”[ Немов, с. 482]

Таким чином, дана концепція являє собою пояснення походження і динаміки мотиваційної сфери людини. Вона показує, як може бути змінена система діяльно-стей, як перетвориться її ієрархія, яким чином виникають і зникають окремі види діяльності та операції. І внаслідок цього відбуваються зміни в мотиваційній сфері людини, набуваються нею нові потреби, мотиви і цілі.

Вперше поняття” мотивації” було вжите А.Шопенгауером в статті «Чотири принципи достатньої причини» (1900-1910).А вже пізніше цей термін почали використовувати в психології для пояснення психологічних причин поведінки людини і тварини.

Поняття мотивації у людини, у всезагальному визнанні включає в себе всі види спонукань:мотиви, потреби, інтереси, схильності, цілі, мотиваційні установки, або диспозиції, ідеали і т.д. Мотивація є досить необхідною для всякого психічного акту та процесу, оскільки визначає динамічну характеристику спонукань(силу, значимість), тривалість і інтенсивність процесу. Мотивація займає провідне місце в структурі особистості і є одним із основних понять, які використовуються для пояснення рушійних сил поведінки, діяльності[ 6, с. 89 ].

“Мотивація,за С.С. Занюком- це сукупність спонукаючих факторів, що визначають активність особистості; до них відносяться мотиви, потреби, стимули, ситуативні фактори, які детермінують поведінку людини.”[ 9, с. 6].

Д.Аткінсон визначає мотивацію як “стан, що активізує та направляє нашу поведінку”[ , с. 345]. “Д.Аткінсоном було запропоновано концепцію мотивації досягнення, як очікуваної цінності,в якій мотивація визначається дією двох сил- по -перше- важливістю даного результату і, по -друге його субєктивною досяжністю.” Д.Аткінсон і його група припустили,що очікування майбутніх результатів, визначається тим, що індивід думає про причини успіхів і невдач: приписування невдачі недостатнім зусиллям буде сприяти мотивації досягнення, а приписування недоліків здібностей буде її зменшувати.

Однією з основних класичних теорій мотивації є теорія ієрархії потреб Абрахама Маслоу. У людини, згідно з його концепцією, від народження послідовно зявляються і супроводжують упродовж життя слідуючі сім класів потреб:

1.Фізіологічні потреби(органічні).

2. Потреби в безпеці.

3. Потреби в належності і любові.

4. Потреби поваги.

5. Пізнавальні потреби.

6. Эстетичні потреби.

7. Потреби в самоактуалізації.

Ці групи потреб утворюють ієрархію. Нижчі потреби починаючи фізіологічних потреб є найбільш важливішими. Якщо ці потреби не задоволені, вся активність направляється на їх задоволення,а інші потреби просто не існують для людини в даний момент. Якщо нижчі потреби задоволені,то вони перестають визначати поведінку; настає черга потреб в безпеці і т.д. Загалом потреби більш високого рівня можуть мотивувати поведінку лише при умові задоволення нижчих рівнів. Дана ієрархічна модель базових потреб людини допомагає зрозуміти чому самоактуалізація не завжди виступає як реально діючий мотив. Справа в тому, що в більшості людей виявляються незадоволені потреби нижчих рівнів, ніж самоактуалізація і тому активність людини на протязі всього життя направлена саме на задоволення цих потреб. Хоча можуть бути і винятки:зрушення в ієрархії потреб можливе, але притаманне для досить невеликої кількості людей.

Таким чином, можна стверджувати, що, незважаючи на різноманітність підходів поняття мотивації розуміється більшістю авторів як сукупність, система психологічно різнорідних факторів, що детермінують поведінку і діяльність людини.

Отже, мотивація – система факторів, які детермінують поведінку (сюди увійшли потреби, мотиви, цілі, наміри, прагнення і багато іншого) і як характеристика процесу, який стимулює і підтримує поведінкову активність на певному рівні.