Акарициди

Акарициди - (від грец. Акарі-кліщ і лат. Caedo-вбиваю), засоби тапрепарати, що вбивають кліщів. В основному використовують для боротьби з рослиноїдними кліщами - шкідниками бавовнику, плодових, овочевих, зернових та ін культур. Найстарші акарициди, що не втратили свого значення, - мінеральні масла і 4,6-дінітро-о-крезол, що застосовуються в садах під час зимової діапаузи кліщів, а також сірка і вапняно-сірчаний відвар. Починаючи з 1950-х рр.. розроблені і введені в практику високоефективні акарициди представники різних груп органічних сполук. Всі акарициди мають контактну дію. Системні властивості препаратів поки не роблять досить гарної дії. Вибір акарицидів визначається біологічними особливостями кліщів, тривалістю і силою дії препарату на ті чи інші стадії їхнього життєвого циклу (яйця, личинки, німфи, дорослі кліщі). Багато кліщів розмножуються дуже швидко (павутинні дають до 20-30 генерацій на рік) у них швидко відбувається відбір, і виникають раси, стійкі до тих чи інших акарицидів.

Фунгіциди

Фунгіциди - (від лат. fungus - гриб і caedo - вбиваю), хімічні речовини, здатні повністю (фунгіцидність) або частково (фунгістатичність) пригнічувати розвиток збудників хвороб сільськогосподарських рослин і використовуються для боротьби з ними. Фунгіциди поділяють на групи:

Залежно від хімічних властивостей:

• неорганічні (сполуки сірки - вапняно-сірчаний відвар, мелена і колоїдна сірка; міді - мідний купорос, хлорокис міді, ртуті - хлорна ртуть);

• органічні (похідні карбамінової кислоти, фтальіміди, хінони, ефіри дінітроалкалфенолов, ртутьорганічних з'єднання, оксатіінові з'єднання, препарати на основі бензімідазолу).

Залежно від дії на збудника:

• профілактичні, або захисні (попереджають зараження рослини або призупиняють розвиток і поширення збудника в місці скупчення інфекції до того, як відбудеться зараження, придушуючи головним чином його репродуктивні органи);

• лікувальні, або викорінюючі (діють на міцелій, репродуктивні органи і зимуючі стадії збудника, викликаючи їх загибель після зараження рослини).

За характером використання:

• протруйники насіння (використовуються для боротьби з хворобами, збудники яких поширюються з насінням або перебувають у грунті);

• препарати для обробки грунту (знищують грунтових збудників хвороб рослин, особливо ефективні в парниках і теплицях);

• препарати для обробки рослин у період спокою (знищують зимуючі стадії збудника, використовуються рано навесні до розпускання бруньок, пізно восени і взимку);

• препарати для обробки під час вегетації (в основному препарати профілактичної дії, що застосовуються влітку);

• препарати для обприскування, фумігації сховищ, зокрема зерносховищ та овочесховищ.

Протруйники насіння - хімічні препарати з групи фунгіцидів для знезараження (протруєння) насіння та іншого посадкового матеріалу (розсади, сіянців, бульб тощо) з метою захисту рослин від хвороб у початковому періоді росту і розвитку. За своїм призначенням протруйники насіння можуть бути одноцільовими, тобто охороняти рослини тільки від хвороб, і комбінованими. Комбіновані, в які входять декілька діючих речовин, захищають насіння та сходи від грунтової мікрофлори і живучих у грунті комах; оберігають насінні бульби і коренеплоди від хвороб при зберіганні, насіння - від скльовування птахами; покращують розвиток рослин і підвищують їх стійкість до несприятливих умов погоди, іноді й до дії гербіцидів.

Звичайно, поділ фунгіцидів на групи умовно. Наприклад, багато профілактичних препаратів у великих дозах або підвищених концентраціях володіють лікувальною дією, протруйники насіння знищують також збудників хвороб, що мешкають в грунті.

Застосовують фунгіциди шляхом обприскування і обпилювання рослин та грунту, протруювання насіння, фумігації насіння і сховищ. Форми препаратів - дуст, емульсії, суспензії, що змочується порошки, аерозолі. При систематичному використанні одних і тих же фунгіцидів ефективність їх може знижуватися внаслідок утворення стійких рас збудника. Щоб запобігти цьому явищу, необхідно суворо дотримуватися дози витрати препарату і чергувати фунгіциди, що застосовуються використовуючи блокову систему захисту (контактні фунгіциди - системні фунгіциди - контактні фунгіциди). Також для розширення спектру фунгіцидної дії необхідно застосовувати комбіновані препарати. Токсичність фунгіцидів для рослинних організмів залежить від хімічної природи, концентрації або дози препарату, віку рослин, анатомії і морфології їхніх тканин, особливості метаболізму, погодних умов. При завищених в порівнянні з рекомендованими, дозах або концентраціях фунгіцидів можуть викликати опіки і відмирання тканин. Для теплокровних тварин (і людини) більшість фунгіцидів має слабку токсичність - летальна доза, при якій гине 50%, від 500 до 11000 мг на 1 кг маси. Щоб уникнути несприятливого впливу фунгіцидів на навколишнє середовище, необхідно суворо дотримуватись правил використання даних засобів захисту рослин, особливо дози та строки обробок.