1. Провести зовнішній огляд пацієнта.

– огляд (пропорційність, симетричність, стан шкіри, вираженість носо-губної складки, наявність патологічних процесів);

– пальпація (ступінь щільності і еластичності тканин, відношення шкіри до

підшкірної клітковини).

Пальпаторно обстежують м‘які тканини, кістки лицевого скелету, реґіонарні лімфовузли, великі слинні залози, точки виходу трійничного нерва, скронево-нижньощелепові суглоби.

Послідовність проведення пальпації: лобні горби – надбрівні дуги – краї очниці – перенісся – кістки носа – собачі ямки – вилицеві кістки і дуги – скронево-нижньощелепові суглоби – гілки нижньої щелепи - кути і тіло нижньої щелепи – точки виходу трійничного нерва – під щелепові, підпідборідкові і шийні лімфовузли.

 

2. Провести пальпацію реґіонарних лімфатичних вузлів щлд.

     для пальпації піднижньощелепових вузлів лікар правою рукою нахиляє голову хворого вниз, а лівої послідовно пальпує їх трьома пальцями, нахиляючи голову хворого у відповідну сторону;

     підборідні пальпує в такому ж положенні вказівним пальцем;

     соскоподібні - II пальцем, рухаючи його вперед до заднього краю гілки нижньої щелепи і дозаду - до переднього краю грудиноключично-соскоподібного м'яза;

     лицеві лімфатичні вузли (щічний, носо-губні) пальпуються бімануально - пальцями правої руки з боку порожнини рота і лівої - ззовні.

     привушні лімфатичні вузли пальпуються в проекції поверхні гілки нижньої щелепи, у позадущелеповій ділянці - у товщу слинної залози і бімануально - по передньому краю привушної слинної залози.

     латеральні шийні лімфатичні вузли пальпують 2-3 пальцями спереду і ззаду від грудиноключично-соскоподібного м'яза, від соскоподібного відростка донизу до ключиці.

     далі, ставши за хворим, трьома пальцями (II, III, IV), поміщеними на ключиці, пальпують надключичні лімфатичні вузли;

 

3. Провести пальпацію снщс.

Пальпацію суглобів проводять через шкіру, розмістивши вказівні пальці обох рук на передній поверхні козелка вуха. Хворого просять повільно відкривати рот і пальпаторно визначають задню поверхню суглобової головки, позакапсулярну ділянку і задню зону суглобової щілини. Переміщуючи пальці допереду і натискаючи на проекцію суглобової щілини, а потім — на проекцію суглобової головки, визначають больові точки. Проводять пальпацію за умови зімкнутих зубних рядів, у момент відкривання рота і за умови широко відкритого рота, так як під час незначного натискання біль може виникати не лише у спокої, але й під час відкривання рота. Ураховуючи момент виникнення болю і топографію больової зони, топографо-анатомічні особливості взаємовідношень елементів суглоба під час рухів щелепи, можна визначити причину болючості. Аналогічно можна визначити і причину виникнення шуму, хрусту, клацання в суглобах, оскільки вони легко виявляються під час пальпації.

 

4. Провести внутрішньоротовий огляд пацієнта.

– обстеження передсінку порожнини рота (огляд стану слизівки, перехідних

складок, усть вивідних протоків, біля вушних слинних залоз,

пальпація губ, щік);

– обстеження зубних рядів та альвеолярних відростків;

– обстеження власне порожнини рота (огляд піднебіння, зіву, язика, дна

порожнин рота, усть вивідних протоків підщелепових та під’язикових

слинних залоз, пальпація язика, тканин дна рота).