Громадський захисник

- регульовані; за строком дії — довгострокові (по­над 5 років), середньострокові (від 1 до 5 років), ко­роткострокові (до 1 року); за взаємним становищем сторін — вертикальні (укладається між нерівноправ­ними суб'єктами — органом господарського керівництва та підпорядкованим йому підприємством, наприклад дер­жавний контракт) і горизонтальні (укладається між рівноправними суб'єктами).

ГОСПОДАРСЬКІ СПОРИ - майнові спори, що ви­никають між суб'єктами господарської діяльності при ук­ладанні, зміні, розірванні господарських договорів; спори, які виникають із монополістичних правопорушень, актів недобросовісної конкуренції, а також інші спори, які ви­никають в результаті здійснення господарської діяль­ності. Відповідно до ГПК України Г. с. розглядаються господарським судом.

ГОСПОДАРСЬКІ ТОВАРИСТВА - господарські ор­ганізації, які створюються фізичними та/або юридичними особами на договірних засадах шляхом об'єднання майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

ГОТУВАННЯ ДО ЗЛОЧИНУ - у кримінальному праві початкова стадія скоєння навмисного злочину, яка полягає у підшукуванні або пристосуванні засобів чи зна­рядь, або в іншому зумисному створенні умов для вчи­нення злочину.

ГРАБІЖ — за законодавством України відкрите викра­дення державного, колективного чи індивідуального май­на громадян. Головною ознакою є відкритість викрадення. Вона полягає в тому, що злочинець вилучає предмет вик­радення у присутності особи, у власності, віданні чи під охороною якої (чи інших) перебуває цей предмет. Водно­час грабіжник усвідомлює, що зазначена особа розуміє протиправний характер його дій. Більш суворо карається Г., поєднаний з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого. За ознакою небезпечності насильства Г. відрізняється від розбою.

ГРАМАТИЧНЕ ТЛУМАЧЕННЯ - один з прийомів з'ясування змісту норми права, коли її дійсний зміст уста­новлюється відповідно до правил граматики, етимології тощо.

— 64 —*

і

ГРИФ — 1) печатка, штемпель із зображенням чийо-"о-небудь підпису або якогось іншого рукописного текс­ту, а також відбиток такого підпису чи тексту на доку­менті; 2) напис на документі чи виданні, який визначає особливий порядок користування ним, напр. Г. обмежен­ня доступу до документа, Г. затвердження, Г. узгодження тощо.

ГРОМАДСЬКА БЕЗПЕКА - система суспільних зідносин та юридичних норм, що регулюють ці відноси­ни, з метою забезпечення громадського спокою, недотор­канності особи, її життя та здоров'я, нормальної діяль­ності державних і громадських інституцій, установ, за­кладів, підприємств. Г. б. охороняється державою, гро­мадськими формуваннями та самими громадянами. Згідно з Конституцією України безпека людини є однією з най­вищих соціальних цінностей; забезпечення економічної та інформаційної безпеки України є найважливішою функцією держави, справою всього українського народу (ст. З, 17). Г. б. охороняється українським кримінальним законодавством. КК України містить главу "Злочини проти Г. б., громадського порядку та здоров'я населен­ня", яка передбачає кримінальну відповідальність за такі, зокрема, злочини, як: хуліганство, заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку й безпеці гро­мадян, та ін.

ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ — за конституційним правом — об'єднання громадян для задоволення й захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, віко­вих, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. Засновниками Г. о. можуть бути гро­мадяни України, громадяни інших держав, особи без гро­мадянства, які досягли 18 років, а молодіжних та дитячих організацій — 15-річного віку. Г. о. діють на основі ста­туту. Законодавство про Г. о. складається з Конституції України, Закону України "Про об'єднання громадян" (1992) та актів законодавства, прийнятих відповідно до закону.

65

ГРОМАДСЬКИЙ ЗАХИСНИК - у минулому законо­давстві особа в кримінальному процесі, яка за рішенням за­гальних зборів громадської організації чи трудового колек­тиву захищала підсудного. У сучасному КПК України та­ка процесуальна фігура не передбачена.

З 5-558

ГРОМАДСЬКИЙ ОБВИНУВАЧ

ГРОШОВИЙ ПЕРЕКАЗ

ГРОМАДСЬКИЙ ОБВИНУВАЧ - у минулому зако­нодавстві особа в кримінальному процесі, яка за рішенням загальних зборів громадської організації або трудового ко­лективу здійснювала громадське обвинувачення в суді. Нині чинний КПК України процесуальну фігуру Г. о. не передбачає.

ГРОМАДЯНИН — за конституційним правом особа, що має стійкий і необмежений у часі та просторі право­вий зв'язок із конкретною державою, закріплений у ви­гляді громадянства. За цивільним правом — учасник цивільних правовідносин, за яким визнаються рівні цивільні права та обов'язки. Г. може мати майно на правах власності; успадковувати й заповідати майно; вести підприємницьку діяльність, яка не суперечить законодав­ству; створювати юридичні особи самостійно і спільно з іншими Г. і юридичними особами; обирати місце прожи- І вання; мати право автора творів науки, літератури, мис­тецтва, винаходів і т. п.

ГРОМАДЯНСТВО — правовий інститут, який характе­ризує взаємовідносини конкретної особи з державою, під І юрисдикцією якої він перебуває, незалежно від того, про- І живає особа на території даної держави чи знаходиться за І її межами. Г. грунтується на принципах походження від громадянина даної держави ("право крові") чи факту на­родження в межах території певної держави ("право грун- І ту"), а також визначається шляхом натуралізації, тобто прийняття до Г. на основі персонального клопотання або завдяки особливим заслугам особи перед державою. Для більшості сучасних держав характерно поєднання цих двох принципів. Г. України визначається законом «Про громадянство України» (1997). Закон України "Про пра­вовий статус іноземців" містить основні права, свободи і обов'язки іноземних громадян та осіб без громадянства, що тимчасово перебувають в Україні.

ГРОМАДЯНСЬКІ (ОСОБИСТІ) ПРАВА - сукупність прав і свобод, які має людина від народження, незалежно від того, до якої конкретної держави вона належить. Ці права і свободи складають основу всього правового ста­тусу людини. Згідно з міжнародними актами до Г. п. на­лежать такі права: на життя; на свободу; фізичну

=^е 66 —

--гісність та особисту недоторканність; не бути підданим ^-•ванням і жорстокому поводженню, що принижує і шість, та покаранню; на захист честі та доброго імені; а вільне пересування і вільний вибір місця проживання; ~: кинути свою країну і вільно до неї повернутися; на су-ювий захист і правосуддя; право людини на визнання її тівосуб'єктності в будь-якій країні світу; на свободу :.чки, совісті, релігії, слова; вільно визначати свою - шіональність, користуватися рідною мовою та ін. В Ук-:;:ні Г. п. гарантуються Конституцією України.

ГРОШОВЕ НАРАХУВАННЯ - засіб матеріального вг.ливу, що застосовується до службових осіб уповнова­женими органами для відшкодування матеріальних :3итків, заподіяних неправомірними діями або ^тездіяльністю цих осіб. Законодавством установлений -раничний розмір відшкодування збитків, заподіяних .мужбовою особою, в порядку Г. н.

ГРОШОВИЙ ПЕРЕКАЗ —переказ грошових коштів через підприємства зв'язку. Г. п. здійснюється "ідприємствами, установами, організаціями й громадяна­ми. Г. п. для юридичних осіб має містити точне наймену­вання переказоодержувача, номер його поточного (пози­кового, бюджетного) рахунку і найменування банку, в якому його відкрито, та його реквізити. Г. п. для фізичних осіб має містити точні прізвище та ініціали, а також до­кладну адресу переказоодержувача.

Без обмеження суми від підприємств приймаються Г. п.: на ім'я окремих громадян, належних безпосередньо їм (пенсії, аліменти, авторські гонорари, заробітна плата); на витрати для виплати заробітної плати по організовано­му набору робітників та по заготівлі сільськогосподарсь­кої продукції; готівкових сум від торговельного виторгу; податків та інших коштів для зарахування на банківські рахунки.

Обслуговування клієнтів здійснюється банками за оплату (готівкою або платіжними зборами, які включаються в за­гальну суму платіжного доручення). Банк, що обслуговує переказоодержувача, приймає для акцепту його доручен­ня, виписане на одне з найближчих підприємств зв'язку, яке має рахунок з переказних операцій у цій самій або

е== 67 ==

грошовий переказ

;

іншій установі банку, розташованому в тому ж місці. Банк переказоодержувача сповіщає його, для розрахунків з якими підприємствами можна виписувати доручення, акцептовані банком.

_д

•

■

ДАВНІСТЬ ВИКОНАННЯ ОБВИНУВАЛЬНОГО ВИРОКУ (у КК України 2001 р. "Звільнення від відбу­вання покарання у зв'язку із закінченням строків дав­ності виконання обвинувального вироку") — інститут кримінального права, який полягає у встановленні точно визначених у законі строків від дня набрання обвинуваль­ним вироком законної сили, після закінчення яких засу­джений звільняється від виконання призначеного судом покарання. Строки давності встановлюються: два роки — у разі засудження до покарання менш суворого, ніж об­меження волі; три роки — у разі засудження до обмежен­ня волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяж­кості; п'ять років — у разі засудження до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також до позбавлен­ня волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин; десять років — у разі засудження до позбавлення волі на строк більш як п'ять років за тяжкий злочин, а також до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин; п'ятнадцять років — у разі за­судження до позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

ДАВНІСТЬ ПРИТЯГНЕННЯ ДО КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ (у КК України 2001 р. "Звільнен­ня від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності") — інститут кримінального права, який полягає у звільненні від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням встановленого законом строку, коли з моменту вчинення злочину до дня набрання вироком законної сили минуло: два роки — в

===== 69 =====

ДАКТИЛОСКОПІЯ

ДЕНОНСАЦІЯ

разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який пе­редбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі; п'ять років — у разі вчинення злочину середньої тяжкості; десять років — у разі вчинення тяж­кого злочину; п'ятнадцять років — у разі вчинення особ­ливо тяжкого злочину.

ДАКТИЛОСКОПІЯ (від гр. гіакіуіоз - палець і всорео— дивлюсь) — галузь криміналістики, що вивчає будову узорів шкіри на долонях, пальцях рук (а також на підошвах ніг) та спеціальні методики їх дослідження з метою іден­тифікації особи у процесі розслідування, кримінальної реєстрації і розшуку злочинців.

ДАРУВАННЯ — цивільно-правовий договір, за яким одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір вважається укладеним в момент пере­давання речі. Законодавство передбачає необхідність письмової форми й нотаріального посвідчення договорів у випадках Д. великих грошових сум, нерухомості або майна, що дорого коштує.

ДЕБЕНТУРА (від лат. сіеЬео — я винен) — свідоцтво митниці на повернення мита при вивезенні товарів, які були ввезені раніше на митну територію зі сплатою мита.

ДЕБЕТ (від лат. <ЗеЬеІ — він винний) — ліва сторона бухгалтерських рахунків; в рахунках активу Д. представ­ляє прибуткову частину, куди заносяться всі надходжен­ня за даним рахунком, а в рахунках пасиву — видаткову частину, в якій групуються всі видатки -за рахунком.

ДЕБІТОР (лат. сіеЬіЮг — зобов'язаний) — юридична або фізична особа, яка заборгувала підприємству, установі чи організації внаслідок господарських відносин з ними.

ДЕЗЕРТИРСТВО (від лат. сіезепог — втікач, зрадник) — за законодавством України військовий злочин, який полягає в самовільному залишенні військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби. Д. та­кож є: нез'явлення на службу при призначенні, переве­денні, з відрядження, з відпустки або з лікувального за­кладу. Кваліфікованими видами є Д. зі зброєю, за попе­редньою змовою та вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДОХОДИ - заява, що подається фізичною особою податковим органам щорічно щодо відо­мостей про доходи, одержані (нараховані) з джерел в Ук­раїні та за її межами, фінансові зобов'язання, про неру­хоме майно, транспортні засоби, вклади в банках, цінні папери та інші активи.

ДЕКРЕТ (лат. десгеШт — указ, постанова) — одна з назв акта, який видається вищим органом державної вла­ди чи Державного управління. Вперше термін Д. з'явився в Стародавньому Римі. В перші роки радянської влади Д. називались закони, постанови уряду, з'їздів Рад.і їхніх виконавчих органів з найважливіших питань державного життя (напр., Декрет про мир, Декрет про землю). В су­часній Франції Д. видаються президентом і прем'єр-міністром, причому Д. президента не має юридичної си­ли до підписання його прем'єр-міністром чи відповідним міністром. В країнах англосаксонської правової системи Д. називають деякі види судових рішень. В Конституції України термін Д. не вживається.

ДЕЛІКТ (лат. йеіісшт — порушення) — діяння, що порушує право; правопорушення. Д. завдає шкоди охоро-нюваним законом цінностям, інтересам громадянина, юри­дичної особи, суспільним або державним інтересам. Осо­ба, яка вчинила Д. (делінквент), у передбачених законом випадках притягається до юридичної відповідальності. Див. також Проступок.

ДЕЛІКТНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ - обов'язок особи, яка вчинила делікт, відшкодувати заподіяні збитки.

ДЕЛІНКВЕНТ (лат. сіеііпяиепз — той, що вчиняє про­ступок) — у праві взагалі правопорушник; особа, яка вчи­нила делікт. У кримінології — особа з соціальним відхи­ленням поведінки (злочинець та ін.).

ДЕЛЬКРЕДЕРЕ (італ. сієї сгеаеге — на віру) — поручи­тельство комісіонера перед комітентом за виконання уго­ди, яку укладено комісіонером з третьою особою. За ук­ладення Д. комісіонер одержує додаткову винагороду.

ДЕНОНСАЦІЯ (фр. сіепопсег — об'являти, розри­вати) — повідомлення однієї держави іншій про припи­нення дії укладеного між ними договору, здійснене в по­рядку і в термін, обумовлені цим договором. Якщо до-

ДЕПОЗИТ

ДЕРЖАВА

говір не передбачає Д. і не встановлено намір його учас­ників допустити таку можливість, він не може бути де­нонсованим. Звичайною умовою Д. є попереднє повідо­млення сторін договору про намір однієї з них вийти з нього або зупинити його дію. Недотримання порядку Д. призводить до визнання її недійсною. Загальні принципи Д. містяться у Віденській конвенції про право міжнарод­них договорів (1969).

ДЕПОЗИТ (лат. с!еро$іШт — річ, передана на зберіган­ня) — 1) кошти, внесені юридичними або фізичними особами в банк; 2) записи в банківських книгах, які підтверджують певні вимоги клієнтів до банку; 3) цінні папери, передані банку на зберігання; 4) внески в митні установи для забезпечення сплати мита та митних зборів; 5) внески коштів у судові та адміністративні установи для забезпечення позовів.

ДЕПУТАТСЬКА НЕДОТОРКАННІСТЬ - правова га­рантія, що забезпечує безперешкодне та ефективне здійснення депутатами парламенту або іншого представ­ницького органу своїх прав та обов'язків. Полягає в тому, що депутат не може бути підданий затриманню або ареш­ту, проти нього не може бути порушена кримінальна справа без згоди палати, членом якої він є. В деяких країнах таку згоду може дати в перервах між сесіями пар­ламенту бюро палати, постійно діючий орган парламенту. Винятки можливі, як правило, в тому разі, коли депутат затриманий на місці злочину. Д. н. може поширюватися на весь строк обрання чи тільки на період сесії. Згідно з Конституцією України, народні депутати не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до криміна­льної відповідальності, затримані чи заарештовані.

ДЕПУТАТСЬКИЙ ЗАПИТ — звернення депутата пред­ставницького органу до органу державної влади та органів місцевого самоврядування чи посадової особи з вимогою дати публічну відповідь (звіт, офіційне пояснення тощо) з питань, що належать до їх компетенції. Д. з. — одна з форм здійснення контрольних повноважень представ­ницького органу. Згідно з законодавством України, орган чи посадова особа зобов'язані дати відповідь на Д. з. у письмовій формі в установлені терміни.

ДЕРЖАВА — 1) в теорії права — певний спосіб ор­ганізації суспільства, основний елемент політичної систе­ми, організації політичної влади, яка поширюється на все суспільство, виступає його офіційним представником і в необхідних випадках спирається на засоби й міри приму­су. Основні функції Д. поділяються на внутрішні діяльність у межах суспільства) і зовнішні (міждер­жавні відносини); 2) поняття, яке за конституційним пра­вом означає сукупність офіційних органів влади (парла­мент, уряд, суди та ін.), які діють у межах країни чи суб'єкта федерації; 3) як суб'єкт міжнародного права — головний учасник міжнародних відносин. Основною ха­рактерною ознакою Д. як суб'єкта міжнародного права є суверенітет.

Організація і здійснення державної влади проявляються у формах державного правління, державного устрою і в політичному режимі, який запроваджує Д. Форма правління — це склад і порядок утворення найвищих органів державної влади (монархія — форма державного правління, на чолі якої стоїть одна особа — монарх, дер­жавна влада якому передається, як правило, за спадком або він обраний довічно і здійснює державну владу одно­особово чи разом з представницькими органами; рес­публіка — форма правління, за якої найвища державна злада здійснюється колегіальним органом, обраним усім населенням або його частиною на певний термін). Форма державного устрою — це внутрішня струк­тура Д., спосіб її політичного й територіального поділу. Відомі дві форми Д. устрою: проста (унітарна), складові частини якої не мають суверенітету, як правило, зони є адміністративно-територіальними утвореннями; складна, частини якої є суверенними утвореннями, ма­ють ознаки Д.

Політичний режим — це форми й методи здійснен­ня державної влади. Види режиму: демократичний, то­талітарний.

Україна за формою правління — напівпрезидентська ре­спубліка; за державним устроєм — унітарна Д., до якої поряд з адміністративно-територіальними одиницями зходить Автономна Республіка Крим; за політичним ре­жимом — демократична Д.

— 73 =—

ДЕРЖАВНА ВЛАДА

ДЕРЖАВНЕ МИТО

ДЕРЖАВНА ВЛАДА — здатність суб'єктів, що висту­пають від імені держави, впливати на поведінку людей та їхніх об'єднань за допомогою державного апарату. За своєю сутністю Д. в. є знаряддям здійснення волі па­нівної частини суспільства в межах усієї країни і прояв­ляється у вигляді системи публічно-політичних відносин владарювання і підпорядкування, які забезпечуються можливістю застосування примусу з боку державновлад-них структур. Д. в. є особливим різновидом соціальної влади і має такі ознаки; поширюється на усе суспільство; має публічно-політичний характер; забезпечується мож­ливість застосування державного примусу; здійснюється від імені держави спеціальними суб'єктами (органами держави та їхніми посадовими особами); існує завдяки встановленню і стягненню системи податків; запровад­жує розподіл населення за територіальною ознакою. В Україні Д. в. здійснюється на засадах її поділу на законо­давчу, виконавчу та судову.

ДЕРЖАВНА ВЛАСНІСТЬ - за Конституцією України Д. в. і власність народу України є однопорядковими по­няттями. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, що уособлює в собі державу і державну владу, яку він реалізує безпосередньо або через утворю­вані ним органи. Відповідно до ст. 13 Конституції Ук­раїни, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші ресурси, які знаходяться в межах території України, при­родні ресурси її континентального шельфу, виняткової (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу, від. імені якого права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самовря­дування. Комунальна власність за Конституцією України є окремою формою власності.

ДЕРЖАВНА ЗРАДА — діяння, умисно вчинене грома­дянином України на шкоду суверенітету, територіальній недоторканності, обороноздатності або державній, еко­номічній чи інформаційній безпеці України. Формами Д. з. є: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту; шпигунство; надання іно­земній державі, іноземній організації або їх представни­кам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України. Слід відрізняти шпигунство як форму вчинення

Д. з. від шпигунства як самостійного складу злочину. Як-;ло громадянин України не вчинив ніяких дій на вико­нання злочинного завдання іноземної держави чи інозем­ної організації та добровільно заявив органам влади Ук­раїни про свій зв'язок з ними та про отримане завдання, він звільняється від кримінальної відповідальності. Термін Д. з.» відповідає терміну "зрада Батьківщини" у попе­редніх редакціях КК України.

ДЕРЖАВНА МОВА — офіційно визнана обов'язкова мова законодавства, судочинства, діловодства, навчання, офіційних засобів масової інформації. У деяких країнах державними є дві (або більше) мови корінних народів. Іноді замість терміна «Д. м.» вживається термін «офіційна мова» чи «національна мова». Відповідно до Конституції України Д. м. є українська мова. Застосування мов гаран­тується Конституцією України та визначається Законом -Про мови в Україні» (1989).

ДЕРЖАВНА СИСТЕМА УРЯДОВОГО ЗВ'ЯЗКУ -

система спеціального зв'язку, яка забезпечує передачу інформації, що містить державну таємницю, і функціонує в інтересах управління державою в мирний та воєнний час.

ДЕРЖАВНА ТАЄМНИЦЯ - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони право­порядку, розголошення яких може завдати шкоди життєво важливим інтересам України і які визнані зако­ном Д. т. та підлягають охороні з боку держави. Конкрет­на інформація може бути віднесена до категорії Д. т. ли­ше в тому разі, якщо вона підпадає під критерії, виз­начені Законом України "Про державну таємницю". В Україні встановлено кримінальну відповідальність за: збирання з метою передання чи передання іноземній дер­жаві, іноземній організації відомостей, що становлять Д. т.; розголошення Д. т.; втрату документів, що містять Д. т. Див. Розголошення державної і військової таємниці.

ДЕРЖАВНЕ МИТО — встановлений Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 р. № 7-93 обов'язковий платіж, що справ­ляється за здійснення юридично значущих дій або за ви­дачу документів чи їх копій уповноваженими на це орга-

ДЕРЖАВНЕ ОБОВ'ЯЗКОВЕ СТРАХУВАННЯ

ДЕРЖАВНІ ПРЕМІЇ

нами (нотаріальними конторами, судовими установами, рагсами, консульствами, органами виконавчої влади та іншими уповноваженими державою особами). Платника­ми Д. м. виступають юридичні та фізичні особи, які зверта­ються у відповідні органи і в інтересах яких останні здійснюють значущі дії і видають документи, що підтвер­джують це. Об'єктом обкладання є певні дії, з яких стя­гується Д. м. Ставки Д. м. визначаються у відсотках і твердих сумах. Сплата Д. м. здійснюється готівкою, пере­рахуванням, митними марками.

ДЕРЖАВНЕ ОБОВ'ЯЗКОВЕ СТРАХУВАННЯ - фор­ма страхування, за якої законодавством страхувальники сплачують страхові внески за рахунок державного бюдже­ту. Сюди належать обов'язкове страхування військово­службовців, працівників правоохоронних органів, народ­них депутатів та деяких інших категорій працівників.

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО — термін, аналогічний терміну «конституційне право», застосовується для визначення га­лузі права, що регулює основи соціально-економічного, політичного та територіального устрою, закріплює ос­новні права та свободи громадян і визначає систему ор­ганів державної влади певної держави.

ДЕРЖАВНЕ СТРАХУВАННЯ - форма страхування,

коли страхувальником виступає державна організація. У країнах з розвиненою ринковою економікою державні страхові компанії страхують особливо небезпечні і спе­цифічні ризики (напр., воєнні, атомні); в країнах, що розвиваються, державні страхові й перестрахувальні ком­панії створюються для перешкоди вивезенню валюти ка­налами страхування.

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ — цілеспрямована, підза-конна, юридично-владна форма діяльності органів вико­навчої влади щодо реалізації завдань і функцій держави у сфері господарського, економічного, соціально-культурно­го та адміністративно-політичного будівництва у державі.

ДЕРЖАВНИЙ ВИКОНАВЕЦЬ - посадова особа, яка провадить примусове виконання рішень і постанов суду в цивільних справах, вироків, ухвал та постанов суду в кримінальних справах у частині майнових стягнень, а та­кож постанов інших органів, що підлягають виконанню.

ДЕРЖАВНИЙ ЛАД — система соціальних, еко­номічних і політичних відносин, які закріплені нормами конституційного права. Д. л. визначає основні ор­ганізаційні форми та інститути механізму політичної вла­ди в державі. Д. л. може відрізнятися від конституційно­го ладу, якщо дія держави на суспільство чиниться в обхід Конституції та інших легітимних джерел права, з пору­шенням обов'язків громадянином і суспільством.

ДЕРЖАВНИЙ ОБВИНУВАЧ - прокурор, який підтримує обвинувачення у кримінальній справі в суді. Участь Д. о. в судовому розгляді — один з елементів публічного судочинства. Підтримання державного обви­нувачення в суді прокурором є однією з основних кон­ституційних засад судочинства (ст. 129 Конституції України).

ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ — політико-територіальна ор­ганізація влади, яка визначає правове положення регіональних частин держави та їх взаємовідносини з центральною владою.

ДЕРЖАВНІ ЗАКУПІВЛІ — регулюються Законом Ук­раїни "Про поставки продукції для державних потреб", який встановлює загальні засади формування, розміщен­ня й виконання на договірній (контрактній) основі за­мовлень держави на поставку (закупівлю) різноманітних товарів та продукції, виконання робіт, надання послуг хія задоволення державних потреб у суб'єктів госпо­дарської діяльності України всіх форм власності і сфер діяльності.

ДЕРЖАВНІ ПРЕМІЇ — щорічні нагороди як одна з форм заохочення за видатні творчі досягнення в галузі науки, техніки, літератури, мистецтва, архітектури, за ви­датні успіхи в праці. В Україні існують такі Д. п.: Д. п. України в галузі науки і техніки та за досягнення у праці, Д. п. України ім. Т. Г. Шевченка у галузі літератури, жур­налістики, мистецтва та архітектури. Особам, удостоєним Д. п. України, присвоюється відповідно звання "Лауреат Державної премії" і "Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка", вручаються диплом, почесний знак і грошова частина премії. Ці премії присуджуються раз у житті.

76

77

ДЕРИВАТЙВ

ДИСКОНТ

ДЕРИВАТЙВ ~ стандартний документ, що засвідчує права та/або зобов'язання придбати чи продати цінні па­пери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кош­ти на певних умовах у майбутньому. Стандартна (типова) форма Д. й порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством. До Д. належать: форвардний і ф'ючер-ний контракти, ощіони.

ДЕ-ФАКТО (лат. сіє Гасіо, букв. — насправді, фактич­но) — в міжнародному праві одна з форм визнання дер­жави чи уряду, що означає офіційне, але не остаточне визнання. Як правило, визнання Д. передбачає, що на­стануть певні правові наслідки, однак воно має тимчасо­вий характер, є ніби перехідним етапом до визнання де-юре.

ДЕ-ЮРЕ (лат. сіє ]те — за правом) — в міжнародному праві повне, остаточне і офіційне визнання держави та уряду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА — 1) у формально-юридичному ро­зумінні засіб юридичного виразу права, в результаті чого воно об'єктивується, набуває офіційності й загальної обов'язковості. У такому розумінні Д. п. можуть бути: нормативно-правовий акт, правовий звичай, правовий прецедент, нормативний договір; 2) у матеріальному розумінні — матеріальні умови життя суспільства, які зумовлюють спрямованість і зміст правових приписів; 3) в ідеологічному розумінні — наукові, релігійні та інші погляди, теорії, концепції щодо чинного, можливого та бажаного права.

ДЖЕРЕЛО ПІДВИЩЕНОЇ НЕБЕЗПЕКИ - діяльність, пов'язана з використанням чи експлуатацією певних об'єктів, особливі властивості яких створюють підвищену ймовірність заподіяння шкоди (використання транспорт­них засобів, механізмів, електроенергії високої напруги, атомної енергії, вибухових, сильнодіючих отруйних речо­вин тощо). За шкоду, заподіяну Д. п. н., закон установлює більш сувору відповідальність порівняно з відпо­відальністю, передбаченою загальними правилами про зо­бов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди. Зобов'язання відшкодувати шкоду покладається незалеж­но від вини заподіювача. Він звільняється від відповідаль-

пості, якщо доведе, що шкода виникла внаслідок непере­борної сили або умислу потерпшого. Відповідальність по­жадається, як правило, на особу, у володінні якої знахо­диться Д. п. н. (власник або організація, яка здійснює право господарського відання чи оперативного уп­равління Д. п. н.), а також на громадянина чи організацію, котрі отримали Д. п. н. у володіння на передбачених за­коном підставах (за договором оренди, прокату, за довіреністю на право керування тощо). Шкода, заподіяна особою, якій Д. п. н. надано в технічне керування (напр., керування машиною без оформлення довіреності на це), або особою, з якою власник (володілець) пов'язаний тру­довою угодою (водієм, машиністом та ін.), завжди відшко­довується володільцем. Особа, що здійснює технічне керу­вання, може нести відповідальність перед власником (во­лодільцем) лише в порядку регресу після відшкодування шкоди потерпілому.

ДИВІДЕНДИ (від лат. сііуісіепсіит — те, що треба розділити) — доходи, отримані суб'єктами оподаткування за корпоративними правами у вигляді частини прибутку юридичної особи, зокрема доходи, нараховані у вигляді відсотків на акції або внески до статутних фондів; части­на прибутку акціонерного товариства, який щорічно роз­поділяється між акціонерами після сплати податків, відрахувань до розширення виробництва. Д. залежать від кількості та виду акцій, якими володіють акціонери.

ДИЛЕР — юридична або фізична особа, яка здійснює операції з валютою, депозитами, цінними паперами від свого імені та за свій рахунок.

ДИПЛОМАТИЧНІ РАНГИ — службові звання

працівників дипломатичної служби. Д. р. наявні у більшості країн світу. їхні назви, градація і порядок при­своєння визначаються внутрішнім правом країни. Стар­шинство членів дипломатичного персоналу центрального апарату відомства закордонних справ та його дипломатич­них представництв визначається не рангами, а посадами.

ДИСКОНТ (англ. сіізсоипі, італ. зсопіо, фр. езсотріе, від лат. сотриіо — рахую) — 1) у банківській практиці обліковий відсоток, який стягується банками при обліку векселів; 2) у практиці валютного і товарного ринків —

78

ДИСКРЕЦІЙНА ВЛАДА

ДІЗНАННЯ

зниження курсу валюти за готівковими операціями або з ціни товару при термінових валютних угодах; 3) у прак­тиці фондової біржі — різниця між номіналом цінного паперу та його біржовим курсом у тому разі, коли ос­танній нижчий від номіналу.

ДИСКРЕЦІЙНА ВЛАДА — надання органові чи поса­довій особі повноважень діяти на власний розсуд у межах закону. Напр., у парламентській республіці глава держави за звичайних умов не має права видавати нормативні ак­ти без скрепи міністра чи відповідного прем'єр-міністра (контрасигнатури). За надзвичайних обставин він може видавати їх дискреційно, тобто без контрасигнації. Най­частіше Д. в. здійснюється адміністративними органами, судами.

ДИСПАША (фр. сіізразпе) — 1) розрахунок збитків і розподіл їх між судном, фрахтом і вантажем пропорційно до їхньої вартості в разі загальної аварії; 2) спеціальний документ, що встановлює наявність загальної аварії в разі корабельної аварії і є підставою для обчислення збитків від аварії.

ДИСПАШЕР — див. Аджестер.

ДИСПОЗИТЙВНІСТЬ (від лат. сіізропо — розпоряджа­юся, влаштовую) — один із основних принципів цивільно­го та кримінального процесу, за яким сторони мають мож­ливість розпоряджатися процесуальними засобами захис­ту своїх прав і інтересів. Суд активно сприяє їм у ре­алізації цих прав і здійснює контроль за законністю їхніх розпорядчих дій, долаючи труднощі, пов'язані з юридич­ною необізнаністю сторін, і перешкоджаючи зловживан­ням учасників справи.

ДИСПОЗИЦІЯ (лат. сіізрозіто, від дізропо — розташо­вую, розміщую, розподіляю) — у нормах позитивного ре­гулювання виклад правил поведінки, прав та, обов'язків у відносинах, що регулюються цією нормою. Напр., «осо­ба, викликана органом дізнання, слідчим, прокурором або судом як свідок, зобов'язана з'явитися в зазначені місце і час і дати правдиві показання про відомі їй обставини в справі» (ч. 1 ст. 70 КПК України).

ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ - один із видів юридичної відповідальності, що застосовується до

порушників трудової дисципліни. Відповідно до трудово­го законодавства України власник або уповноважений ним орган може вжити до працівника за порушення тру­дової дисципліни тільки один із таких видів дисциплінар­них стягнень: догану; звільнення. Законодавством, стату­тами та положеннями про дисципліну можуть бути пе­редбачені для окремих категорій працівників й інші види Д. в. Притягнення до Д. в. може бути оскаржене в уста­новленому законом порядку.

ДИСЦИПЛІНАРНИЙ АРЕШТ - вид дисциплінарної відповідальності, яка настає в результаті порушення служ­бової дисципліни або громадського порядку. Підстави й порядок застосування Д. а. регулюються Дисциплінарни­ми статутами. Капітан морського судна у відкритому морі з метою забезпечення безпеки людей і судна може засто­совувати до осіб, що знаходяться на судні, захід, ана­логічний Д. а.

ДИФАМАЦІЯ (лат. оЖатаїіо, від сіігТато — позбав­ляю доброго імені) — опублікування у пресі відомостей, пю ганьблять честь якої-небудь особи, установи тощо.

ДІЄЗДАТНІСТЬ — у цивільному праві визначається як здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки. Зміст Д. складається з таких елементів: а) здатність своїми діями набувати цивільні права і створювати для себе цивільні обов'язки (правонабувал ьна здатність);

б) здатність своїми діями здійснювати належні даній гхюбі цивільні права й покладені на неї цивільні обов'яз­ки (правоздійснювальна здатність); в) здатність своїми діями розпоряджатися належними особі правами праворозпорядча здатність); г) здатність нести цивільно-правову відповідальність за вчинення цивільних правопорушень (деліктоздатність). Виникнення Д. ізлежить від віку та стану здоров'я. Розрізняють ;:єздатність: повну, часткову, мінімальну, обмежену, виз­нання громадянина недієздатним.

Повна Д. настає після досягнення 18-річного віку; грома­дянин, який не досяг 18-річного віку, набуває дієздат­ності в повному обсязі з моменту одруження.

ДІЗНАННЯ — діяльність, яка полягає у проведенні : перативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак

™ 81 єзе==

ДІЯ ЗАКОНУ

ДОВІЧНЕ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

злочину та осіб, що його вчинили. Орган дізнання за на­явності ознак не тяжкого злочину порушує кримінальну справу і проводить слідчі дії до встановлення особи, що його вчинила, а потім через прокурора передає справу слідчому. У разі порушення органом дізнання справи про тяжкий злочин він зобов'язаний передати її слідчому че­рез прокурора після проведення невідкладних слідчих дій. Органами Д. є: міліція; податкова міліція; органи безпеки; командири військових частин, з'єднань, началь­ники військових установ; митні органи; начальники ви­правно-трудових профілакторіїв; органи державного по­жежного нагляду; органи охорони державного кордону; капітани морських суден, які перебувають у далекому плаванні.

ДІЯ ЗАКОНУ — обов'язковість виконання закону про­тягом певного часу, на певній території та щодо конкрет­ного кола осіб, організацій та інших суб'єктів права. Д. з. в часі починається з моменту набуття ним чинності (про це може бути спеціально зазначено в законі). Якщо цей момент у законі не обумовлено, строк набуття чинності визначається чинним законодавством. Припиняється Д. з. з моменту його офіційного скасування або в термін, на який він був розрахований, або в силу заміни його іншим законом, який виданий пізніше. Д. з. в просторі означає застосування його на певній території. Д. з. за колом осіб означає застосування його до певної категорії суб'єктів права.

ДОБРОВІЛЬНА ВІДМОВА — добровільне та остаточ­не припинення розпочатої діяльності в разі усвідомлення можливості її успішного завершення. Добровільність по­лягає у відмові від продовження злочинної діяльності за власною волею особи, без фізичного та психічного при­мусу з боку іншої особи. Особа, яка добровільно відмо­вилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, коли фак­тично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.

ДОБРОВІЛЬНІ ТОВАРИСТВА - в Україні один із видів громадських організацій, що створюються згідно з Конституцією України для задоволення культурних, на­укових, науково-технічних, художньо-естетичних, про­фесійних та інших інтересів громадян. Д. т. засновуються

на добровільному індивідуальному та колективному -іленстві, мають своє майно, необхідне для втілення ста-іугних завдань, можуть створювати підприємства та ор-"знізації. Кошти Д. т. утворюються з внесків його членів, надходжень від проведення різних заходів, прибутків від видавничої й господарської діяльності та ін. Засновника­ми Д. т. можуть бути громадяни України, державні уста­нови, громадські організації.

ДОВЕДЕННЯ ДО САМОГУБСТВА - за законодавст­вом України діяння, які спричинили позбавлення себе життя потерпілим або спробу позбавити себе житта. Такі ліяння можуть виражатися в жорстокому поводженні чи систематичному приниженні людської гідності особи, шантажу, примусу до протиправних дій, зокрема й щодо особи, яка перебуває в матеріальній чи іншій залежності від винного.

ДОВІРЕНА ОСОБА — 1) особа, якій довіритель дору­чає виконувати за нього певні функції, що засвідчується нотаріально; 2) особа, яка в період кампанії з виборів до Верховної Ради України і місцевих рад має завдання оз­найомити виборців з кандидатом у депутати відповідної Ради, провадити за нього передвиборчу агітацію.

ДОВІРЕНІСТЬ — письмове повноваження, яке ви­дається однією особою іншій для представництва перед третьою особою. Д., як правило, має бути засвідчена но­таріально. До нотаріально засвідчених прирівнюються Д., засвідчені головними лікарями лікувальних закладів, ко­мандирами об'єднань, установ, військово-навчальних за­кладів, начальниками місць позбавлення волі, ор­ганізаціями, де довіритель працює, навчається, тощо. Строк дії Д. не може бути більшим за 3 роки. Якщо строк у Д. не вказано, вона зберігає силу протягом одного року з дня її видачі. Д. є недійсною, якщо в ній не зазначена дата її вчинення. Д., засвідчена нотаріусом і призначена для здійснення дій за кордоном без визначення строку її дії, зберігає силу до скасування особою, що видала Д.

ДОВІЧНЕ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ - міра криміналь­ного покарання, яка встановлюється за вчинення особли­во тяжких злочинів і застосовується лише у спеціально пе­редбачених КК випадках. Д. п. в. не застосовується до

ДОВІЧНЕ УТРИМАННЯ

ДОГОВІР ПРО МАТЕРІАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

осіб, що вчинили злочини у віці до 18 років і до осіб у віці після 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент поста-новлення вироку.

ДОВІЧНЕ УТРИМАННЯ — відносини, що складають­ся на підставі укладення цивільно-правового договору, згідно з яким одна сторона, що є непрацездатною особою за віком або станом здоров'я (відчужувач), передає у власність іншій стороні (набувачеві майна) будинок, його частину, квартиру або іншу нерухомість, замість чого на­бувач майна зобов'язаний надавати відчужувачеві ма­теріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчу­вання, догляду і необхідної допомоги довічно. Договір Д. у. має бути нотаріально засвідчений. У ньому вказу­ються оцінка відчужуваного майна, що визначається за згодою сторін, а також вартість усього утримання й види матеріального забезпечення. Договір Д. у. забезпечується забороною відчуження будинку (або іншої нерухомості) набувачем за життя відчужувача. Випадкова загибель такого майна не припиняє обов'язків набувача щодо утримання відчужувача. В разі смерті набувача його обов'язки щодо утримання переходять до тих спад­коємців, до яких переходить відчужувана нерухомість. За їх відсутності або відмови від договору Д. у. нерухомість повертається відчужувачеві. Договір Д. у. може бути розірваний: а) на вимогу відчужувача, якщо набувач май­на не виконує своїх обов'язків за договором; б) на вимо­гу набувача в разі зміни з незалежних обставин його май­нового стану, що робить неможливим надання ним відчу­жувачеві обумовленого забезпечення. В такому разі відчу­жене майно повертається відчужувачеві, а витрати, поне­сені набувачем майна щодо утримання останнього, не відшкодовуються."

ДОГОВІР — угода двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Д. може бути: а) одностороннім, якщо од­на сторона бере на себе зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від них, а інша сторона наділяється пра­вом вимоги без виникнення зустрічного зобов'язання щодо першої сторони; б) двостороннім, якщо обидві сторони мають права та обов'язки. Вважається оплатним,

якщо інше не випливає із закону або суті Д. Строком дії Д. визначається час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права й виконати взяті на себе зобов'язан­ня. Д. вважається укладеним, коли сторони досягли зго­ди щодо його істотних умов. Д., який підлягає державній реєстрації, вважається укладеним з моменту його реєстрації. Якщо в Д. не зазначено місця його укладання, Д. вважається укладеним у місці проживання фізичної особи або в місці знаходження юридичної особи, які зроби­ли пропозицію (оферту) укласти Д.

ДОГОВІР МІЖНАРОДНИЙ - угода двох або більше суб'єктів міжнародного права щодо набуття, встановлен­ня, зміни чи припинення взаємних прав та обов'язків у різного роду відносинах. Д. м. є одним з основних дже­рел сучасного міжнародного права, яким регулюються міжнародні відносини в цілому, незалежно від того, міститься угода в одному чи в кількох пов'язаних між со­бою документах. Укладається Д. м. здебільшого в пись­мовій формі і може мати різне найменування: договір, угода, конвенція, пакт, трактат, декларація, акт, обмін но­тами тощо. Право укладати Д. м. — невід'ємне право суб'єктів; його положення обов'язкові для сторін, а сам Д. м. є дійсним, якщо не суперечить загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права, не зачіпає інтересів третіх осіб, не містить аморальних зобов'язань, укладений уповноваженими на те особами.

ДОГОВІР НА КОРИСТЬ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ - у цивільно­му праві згода сторін, відповідно до якої виконання дого­вору може вимагати як особа, що уклала договір, так і третя особа, на користь якої обумовлено виконання. З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони, якщо інше не передбачено зако­ном або договором, не можуть розірвати або змінити ук­ладений договір без згоди третьої особи. Якщо третя осо­ба відмовилася від права, наданого їй за договором, осо­ба, що уклала договір, може скористатися цим правом.

ДОГОВІР ПРО МАТЕРІАЛЬНУ ВЩПОВІДАЛЬНІСТЬ -

угода між працівником і підприємством (установою, ор­ганізацією) про взяття на себе працівником повної ма­теріальної відповідальності за збереження майна підприємства, установи, організації. Такі договори укла-

ДОГОВІРНІ САНКЦІЇ

допит

даються тільки з працівниками, посади яких зазначені у спеціальному переліку.

ДОГОВІРНІ САНКЦІЇ (лат. запсгіо - непорушна по­станова) — засоби майнового примусу, що застосовують­ся в разі невиконання або неналежного виконання зо­бов'язання. Зміст Д. с. полягає в обов'язку сторони, яка порушила умови договору, відшкодувати збитки та спла­тити неустойку (штраф, пеню). В законодавчому або до­говірному порядку можуть бути передбачені випадки, ко­ли: а) допускається стягнення лише неустойки (штрафу, пені), а не збитків; б) допускається стягнення неустойки (штрафу, пені) і збитків у повній сумі; в) на вибір креди­тора стягуються або збитки, або неустойка (штраф, пе­ня). Якщо належна до сплати неустойка (штраф, пеня) надмірно велика порівняно зі збитками кредитора, суд вправі зменшити її. Водночас стягнення неустойки (штрафу, пені), встановленої в разі прострочення або іншого неналежного виконання зобов'язання та відшко­дування збитків, не звільняють боржника від виконання зобов'язання в натурі. У разі невиконання боржником за зобов'язанням певної роботи кредитор має право викона­ти цю роботу за рахунок боржника, якщо інше не вста­новлено законом чи договором, або вимагати відшкоду­вання збитків. Д. с. застосовуються лише в тому разі, як­що боржник, котрий не виконав або неналежним чином виконав зобов'язання, є винним, крім випадків, передба­чених законом чи договором. Обов'язок доводити відсутність вини покладається на особу, що порушила зобов'язання.

ДОДАТКОВА ЖИТЛОВА ПЛОЩА - житлова площа, яка надається деяким категоріям громадян понад норму, встановлену законодавством. Д. ж. п. надається у вигляді окремої кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів. Громадянам, хворим на важкі форми деяких хронічних недуг, та тим, що за характером роботи потребують до­даткової площі, її розмір може бути збільшений. Порядок та умови надання Д. ж. п., а також перелік категорій гро­мадян, які мають право на її отримання, встановлюються законодавством.

ДОКАЗИ — в юридичному процесі — фактичні дані (відомості) про обставини, що мають значення для пра-

: льного вирішення справи, одержані в установленому законом порядку і закріплені в передбачених законом іхерелах. У законі дається вичерпний перелік джерел Д.: вказання свідка, показання потерпілого, показання підо­рюваного, показання обвинуваченого, висновок експерта, :тові докази, протоколи слідчих і судових дій та інші до­кументи. В цивільному судочинстві фактичні Д. встанов­люються такими засобами: поясненнями сторін і третіх :сіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речо­вими доказами та висновками експертів. Відомості, що лстяться поза зазначеними джерелами, юридичного до­казового значення не мають. Жоден із Д. не має наперед /становленої сили.

ДОКТРИНАЛЬНЕ ТЛУМАЧЕННЯ (лат. сЗосІгіпа -зчення) — неофіційне, наукове тлумачення правових норм, яке дається вченими у монографіях, статтях, ко-чіентарях тощо, а також практичними працівниками в лекціях, виступах у пресі, тобто поза своєю офіційною діяльністю.

ДОКУМЕНТ (лат. сіосшпепіит — посвідчення) — ма­теріальний носій запису (папір, кіно- і фотоплівка, магнітна стрічка, дискета тощо) з зафіксованою на ньому інформацією, яка за своїм змістом та формою свідчення є джерелом відомостей, що мають певне юридичне значення.

ДОМІЦИЛЬОВАНИЙ ВЕКСЕЛЬ — вексель, у якому зазначено особливе місце платежу, що відрізняється від місцеперебування особи, яка зазначена як платник за векселем.

ДОМЩИЛЯЦІЯ (від сіопіісіїіит — місце проживан­ня) — призначення за векселем особливого місця плате­жу, відмінного від місцеперебування особи, яка зазначе­на як платник за векселем, шляхом проставлення доміци-ляційної формули. Під час складання векселя векселеда­вець може зазначити не тільки особливе місце платежу, а й особу, яка оплатить вексель у місці Д. Якщо така осо­ба не зазначена, то це означає, що її може визначити тра­сат при акцепті. Якщо він цього не зробить, то вва­жається, що акцептант сам виконає платіж у місці Д.

ДОПИТ — процесуальна дія, що полягає в одержанні у формі бесіди усних відомостей-показань про суттєві для

87

ДОПІНГ

ДОТАЦІЯ

даної справи обставини. Показання обов'язково фіксу­ються від першої особи у протоколі. Процедура Д. зале­жить від процесуального становища допитуваного {свідок, потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний, екс­перт), його вікових особливостей. Свідки й потерпілі по­переджаються про кримінальну відповідальність за дачу за-відомо неправдивих показань, а свідки — й за відмову да­вати показання. їм також роз'яснюється право не давати показань щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів.

ДОПІНГ (англ. аоріп§, від (Зоре — вживати наркотичні засоби) — високоактивні речовини тваринного і рослин­ного походження та їх синтетичні аналоги, які при вве­денні в організм активізують серцево-судинну й дихальну діяльність, знімаючи почуття втоми, невпевненості у своїх силах, поліпшують усі види психічної і моторної діяльності. Ці засоби й методи входять до переліку забо­ронених Антидопінговим кодексом Олімпійського руху. За КК України спонукання неповнолітніх фізкультур­ників і спортсменів до застосування Д. є злочином.

ДОРОГОЦІННЕ КАМІННЯ - природні алмази, сма­рагди, рубіни, сапфіри, олександрити, а також органо­генні утворення — перли й бурштин у сировинному та обробленому вигляді. Операції з дорогоцінним камінням регламентуються Законом України "Про державне регу­лювання видобутку, виробництва і використання доро­гоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18 листопада 1997 р.

ДОРОГОЦІННІ МЕТАЛИ — золото, срібло, платина й метали платинової групи (паладій, іридій, родій, ру­теній, осмій) у будь-якому вигляді і стані. Операції з Д. м. регулюються Законом України від 18 листопада 1997 р. Див. Дорогоцінне каміння.

ДОРУЧЕННЯ — договір, за яким одна особа (повіре­ний) зобов'язується вчинити від імені й за рахунок іншої особи (довірителя) певні юридичні дії. За угодами, вчине­ними повіреним, права та обов'язки набуває безпосеред­ньо довіритель.

ДОСТРОКОВЕ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ -

звільнення від відбування покарання до закінчення вста­новленого вироком строку. Особа може достроково

:зільнюватись від відбування покарання внаслідок амністії; помилування; винесення судом ухвали або поста­нови про звільнення від відбування покарання через хво­робу, умовно-достроково або з інших причин, передбаче--:их законом (напр. у разі усунення караності діяння, за =ке особу було засуджено). Див. також Умовно-достроко-іє звільнення.

ДОСУДОВЕ СЛІДСТВО — стадія кримінального про-_гсу, на якій слідчі збирають, перевіряють та оцінюють докази. Метою Д. с. є встановлення події злочину та осіб, ■инних у його вчиненні. Починається Д. с. після- пору­шення кримінальної справи. Під час Д. с. проводиться глд певних слідчих дій, передбачених КПК України. Органами Д. с. є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції і слідчі органів "езпеки.

ДОСУДОВИЙ ПОРЯДОК ВРЕГУЛЮВАННЯ СПОРІВ -

не врегулювання між сторонами спірних питань, які вини­кають із їх договірних правовідносин до передання спору з господарський суд. Порядок Д. п. в. с. регулюється Гос­подарським процесуальним кодексом і передбачає надси­лання стороною (кредитором), законні права та інтереси якої порушені, іншій стороні (боржнику) письмової вимо­га (претензії). Сторона, яка отримала претензію, зо-їов'язана у місячний термін дати на неї відповідь. У разі якщо відповідь на претензію не задовольнила сторону, яка її надіслала, чи відповідь на претензію не була надіслана, особа, чиї права порушені, має право звернутися до госпо­дарського суду із позовом. Дотримання Д. п. в. с. є диспо­зитивною нормою, крім випадків, коли дотримання досу--ової процедури є обов'язковим, відповідно до Госпо­дарського процесуального кодексу.

ДОТАЦІЯ (лат. сіоШіо — пожертвування) — кошти, додаткові асигнування з державного бюджету, що нада­ються безвідплатно і безповоротно. Допомога підприємствам та організаціям на покривання збитків, зумовлених не залежними від них причинами. Бюджетна Д. є методом бюджетного регулювання, застосовується тільки у виняткових випадках.

89 г==дг