Тема 1.8. Основні нормативні документи із ресурсозбереження на підприємствах авіаційного транспорту.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про енер­гозбереження» для проведення ефективної ціле­спрямованої діяльності держави щодо організа­ції та координації дій у сфері енергозбереження розробляються та приймаються державні цільові, регіональні, місцеві та інші програми. Порядок та умови розробки державних цільових програм енергозбереження визначаються Кабінетом Міні­стрів України.

Розпорядженням КМУ від 17.12.2008 № 1567-р «Про програми підвищення енергоефективності та зменшення споживання енергоресурсів» Мінпа­ливенерго, Мінвуглепрому, Мінтрансзв’язку, Мі­нагрополітики, Мінрегіонбуду, Мінпромполітики, Мінжитлокомунгоспу, Мінприроди, Міноборони, Держінвестицій, Держводгоспу, Держкомлісгос­пу, НАК «Нафтогаз України», Держкомтелерадіо і Укравтодору за участю МОН і Національної академії наук постановлено розробити та за по­годженням із НАЕР затвердити в установленому порядку до 1 липня 2009 р. галузеві програми підвищення енергоефективності на 2010-2014 роки, пріоритетом яких повинно стати зменшення енергоємності валового внутрішнього продукту. У разі виникнення потреби у державній підтрим­ці здійснення заходів, спрямованих на зменшення енергоємності валового внутрішнього продукту, постановлено розробити та подати на розгляд Кабінету Міністрів України державні цільові програми підвищення енергоефективності на 2010-2014 роки. Міністерствам, іншим централь­ним органам виконавчої влади постановлено роз­робити та за погодженням з НАЕР затвердити до 1 липня 2009 р. програми зменшення спожи­вання енергоресурсів бюджетними установами шляхом їх раціонального використання.

Установлено, що в результаті виконання програм зменшення споживання енергоресурсів, зменшен­ня енергоємності валового внутрішнього продук­ту та споживання енергоресурсів бюджетними установами повинне досягти у 2014 році 20 і біль­ше відсотків рівня 2009 року.

Так, Постановою КМУ затверджена Державна цільова економічна програма енергоефектив­ності на 2010-2015 роки. Метою даної Програми є: створення умов для наближення енергоємності валового внутрішнього продукту України до рів­ня розвинутих країн та стандартів Європейського Союзу, зниження рівня енергоємності валового внутрішнього продукту протягом строку дії Про­грами на 20 відсотків порівняно з 2008 роком (що­року на 3,3 відсотка), підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів і посилення конкурентоспроможності національ­ної економіки; оптимізація структури енергетич­ного балансу держави шляхом зменшення частки імпортованих викопних органічних видів енерго­ресурсів, зокрема природного газу, та заміщення їх іншими видами енергоресурсів, у тому числі отриманими з альтернативних джерел енергії та вторинними енергетичними ресурсами.

Способами розв’язання проблем енергоефектив­ності у цій програмі названо наступні: розроблен­ня і виконання окремих галузевих та регіональних програм енергоефективності; забезпечення еко­номії паливно-енергетичних ресурсів за рахунок зменшення обсягу їх споживання; створення умов для зниження рівня енергоємності валового вну­трішнього продукту, оптимізації структури енер­гетичного балансу держави, збільшення обсягу використання альтернативних та відновлюваних джерел енергії, вторинних енергетичних ресурсів, визначення найбільш перспективних і результа­тивних напрямів зменшення рівня енергоємнос­ті валового внутрішнього продукту, удоскона­лення законодавства, розроблення відповідних стандартів, нормативів і технічних регламентів, необхідних для формування ефективної систе­ми державного управління енергоефективністю, впровадження дієвого механізму реалізації дер­жавної політики у сфері енергоефективності.

Окрема увага у вищевказаній програмі на 2010- 2015 р.р. приділяється питанням санації бу­дівель, яка являє собою комплекс технічних заходів, спрямованих на її відновлення, що здій­снюються з метою приведення теплотехнічних характеристик будівлі до сучасних вимог, норм і стандартів, зменшення втрат енергоресурсів та води, а також поліпшення умов перебування у бу­дівлі працівників. Зокрема, до санаційних робіт належать: проведення термоізоляції зовнішніх стін будівлі, підвалу та фундаменту; модернізація покрівлі з можливим облаштуванням її сонячни­ми колекторами; модернізація у будівлі теплових, водопровідних, каналізаційних, вентиляційних та електричних мереж, переведення будівлі на елек­тротеплоакумуляційний обігрів; заміна радіаторів опалення, встановлення приладів обліку енерго­ресурсів та води, запровадження багатотарифного обліку електроенергії; будівництво або модерніза­ція котельні у будівлі; облаштування або ремонт теплових пунктів; заміна і ремонт вікон, балкон­них блоків та вхідних дверей до будівлі.

Наказом житлово-комунального господарства від 10.11.2009 № 352 затверджено Галузеву програ­му енергоефективності та енергозбереження у житлово-комунальному господарстві на 2010- 2014 рр.26. Дана програма спрямована на вирішен­ня проблеми підвищення ефективності викорис­тання та зменшення споживання енергоресурсів житлово-комунальним комплексом, розширення обсягів використання електроенергії для опалення житлових і громадських будинків і споруд, збіль­шення обсягів і сфери застосування нетрадицій­них і відновлюваних джерел енергії, використання інноваційних технічних, технологічних, організа­ційних рішень, створення економічно привабли­вих умов для інвестиційних проектів у сфері жит­лово-комунального господарства (ЖКГ).

Дана галузева програма енергозбереження у ЖКГ реалізується у два етапи. На першому етапі (2010-2012 роки) передбачається:

1. завершити розробку законодавчих, норматив­но-правових актів, які б сприяли становлен­ню, розвитку та удосконаленню процесу енер­гозбереження в ЖКГ;

2. створити і забезпечити розвиток системи енергоаудиту та енергоменеджменту галузі;

3. створити інфраструктуру для реалізації діяль­ності з енергозбереження на базі реформова­ної системи управління житлово-комуналь­ним господарством;

4. створити умови для інноваційних технологіч­них процесів;

5. забезпечити розроблення методичних доку­ментів для визначення результатів реалізації енергозберігаючих заходів, здійснення моні­торингу виконання Галузевої програми енер­гозбереження;

6. впроваджувати заходи з упорядкування спо­живання галуззю енергоресурсів, ліквідації невиправданих втрат енергоносіїв у теплових мережах, у системах водопровідно-каналіза­ційного господарства, у житловому фонді;

7. створити умови для впровадження електро­опалення в житловому фонді та громадських будинках, використання нетрадиційних і від­новлюваних видів енергії та технологій там, де це технічно виправдано.

На другому етапі (2012-2014 роки) передбачається:

1. подальша модернізація та технічне пере­оснащення підприємств галузі з метою до­тримання європейських енергетичних і еко­логічних нормативів;

2. впровадження у повному обсязі наскрізно­го обліку води та теплової енергії в точках розподілу та на вводах до багатоквартирних житлових будинків;

1. забезпечити використання скидного тепла те­плових електростанцій;

2. забезпечити реконструкцію теплових пунктів централізованого теплопостачання на базі ві­тчизняного обладнання;

3. наблизити рівень втрат води, теплової енергії і енергоресурсів на виробництво житлово-ко­мунальних послуг до рівня країн Євросоюзу.

У розділі 7 даної програми передбачені коротко­строкові енергозберігаючі заходи в житлово-ко­мунальному господарстві, а саме: в житловому фонді - модернізація теплових пунктів; впрова­дження ІТП (індивідуальні теплові пункти); на­ладка гідравлічного режиму внутрішньобудин­кової системи опалення; ліквідація перегрівання приміщень в осінньо-весняний період; відновлен­ня роботи системи рециркуляції гарячого водо­постачання; ізоляція трубопроводів опалення та гарячого водопостачання, що проходять через не­опалювальні приміщення; утеплення стін житло­вих будинків; утеплення під’їздів (ремонт, скління та ущільнення вікон і дверей у під’їздах, встанов­лення вхідних дверей); облаштування шатрових покрівель з утепленням горищ; встановлення побудинкових приладів обліку; ремонт та ізолю­вання будинкових систем тепловодопостачання; впровадження енергозберігаючих світильників у житлових будинках (установка діодів, фотореле для регулювання освітлення тощо); герметизація міжпанельних швів житлових будинків; проведен­ня реконструкції житлових будинків; проведення обстеження стану житлових будинків із метою встановлення обсягу втрат енергетичних ресур­сів, підготовлення енергопаспортів; промивання внутрішньобудинкових систем; запровадження автономного опалення (лікарні, пологові будинки до 500 ліжко-місць, дитячі садочки до 160 місць, школи до 1000 учнівських місць) та ін. Коротко­строкові заходи із енергозбереження передбачені також у теплоенергетиці, в системі водопровідно- каналізаційного господарства, в системі міського електротранспорту.

Програмою енергозбереження у ЖКГ окремо пе­редбачені довгострокові енергозберігаючі заходи в житлово-комунальному господарстві. А саме, в комунальній теплоенергетиці - зниження обсягів споживання природного газу, впровадження коге­нераційних установок, теплова реабілітація жит­лових будинків. У водопровідно-каналізаційному господарстві- зниження споживання електроенер­гії шляхом реконструкції насосних станцій; замі­ни дренажної системи фільтрів; санація та заміна водопровідно-каналізаційних мереж; реконструк­ції очисних споруд каналізації; зонування систем водопостачання; утилізації осадів стічних вод із метою отримання електричної та теплової енергії.

Даною галузевою програмою також передбачено використання нетрадиційних джерел енергії, но­вітніх прогресивних технологій у ЖКГ та ін.

Відомо також про розроблення проектів програм енергоефективності на місцевому рівні, такою є, наприклад, «Програма підвищення енергоефек­тивності у гірських районах на Львівщині», про­ект якої було оприлюднено громадськості.

Закон України «Про енергозбереження» визна­чає правові, економічні, соціальні та екологічні основи енергозбереження для всіх підприємств, об’єднань та організацій, розташованих на тери­торії України, а також для громадян.

Суб’єктами правового регулювання відносин у сфері енергозбереження є юридичні та фізичні особи, в результаті діяльності яких здійснюються:

1. проведення енергозберігаючої політики та за­ходів щодо енергозбереження в усіх галузях на­родного господарства-промисловості, транспор­ті, будівництві, сільському господарстві тощо, соціальній сфері та побуті, а також у сфері між­державного та міжнародного співробітництва;

2. видобування, переробка, транспортування, виробництво, зберігання та використання всіх видів палива, теплової та електричної енергії, інших ресурсів природного чи штучного похо­дження в частині використання паливно-енер­гетичних ресурсів;

3. проведення енергетичного аудиту;

4. виробництво та поставка енергетичного та енергоспоживаючого обладнання, машин, ме­ханізмів, конструкційних, будівельних матері­алів та іншої продукції, приладів обліку, контр­олю і регулювання витрачання енергоресурсів;

5. науково-дослідні, проектно-конструкторські, екс­пертні, спеціалізовані, монтажні, налагоджуваль­ні, ремонтні та інші види робіт і послуг, пов’язані з підвищенням ефективності використання та економії паливно-енергетичних ресурсів;

1. роботи, пов’язані з розвитком і використанням нетрадиційних поновлюваних джерел енергії, вторинних енергетичних ресурсів, процесів заміщення дефіцитних видів палива;

2. визначення пріоритетних напрямів екологічно чистої енергетики і створення нових джерел енергії та видів палива;

3. інформаційне забезпечення народного госпо­дарства та населення з проблем енергозбере­ження і використання нових джерел енергії та видів палива;

4. створення ефективних систем управління та засобів контролю за енергозбереженням.

Даний закон встановлює принципи державної по­літики у сфері енергозбереження, уповноважені органи у даній сфері, економічні механізми енер­гозбереження, регулює засади стандартизації та нормування енергоспоживання, здійснення дер­жавної експертизи у сфері енергозбереження, пи­тання енергетичного аудиту та інші питання.

Безперечно, Закон України «Про енергозбережен­ня» був основою для розроблення та впроваджен­ня політики із енергозбереження в Україні, і на його основі продовжують прийматися численна кількість законних та підзаконних нормативно-правових актів.