Декоративні якості листків

Декоративність листків деревних рослин залежить від таких факторів:

• розміри листкової пластинки і черешка

• Форма листкової пластинки

• Колір

• Листорозміщення

• Опушеність тощо.

Часто ці характеристики змінюються з віком, порами року, водного балансу рослини тощо. Знання будови, строків розпускання та обпадання, кольорів та їх змін протягом вегетації дають змогу створювати високо декоративні й ефектні композиції в усі пори року.

Декоративні якості квіток

До декоративних якостей квіток належать:

• Будова

• Розміри

• Форма

• Колір

• Запах

При підборі рослинного матеріалу обов’язково слід враховувати терміни та тривалість цвітіння.

За тривалістю цвітіння деревні рослини поділяють на:

• Тривалоквітуючі (більше 1 місяця) – магнолія великоквіткова, деякі сорти троянд, таволга японська тощо.

• Рослини із середньою тривалістю цвітіння (до 1 місяця) - бузок звичайний, таволга верболиста

• Рослини з коротким періодом цвітіння (1-2 тижні) – робінія псевдо акація, таволга середня, черемха звичайна.

Декоративні якості плодів

Декоративність плодів зумовлюється такими факторами:

• Розміри

• Форма

• Колір

• Терміни достигання

2. Поняття про інтродукцію, акліматизацію та натуралізацію деревних рослин

Під інтродукцією (від лат. introductio — введення,) найчастіше розуміють процес перенесення рослин з регіону їх природного зростання в інші регіони, де вони природно не поширені. Отже, інтродукція охоплює всі випадки первинного вирощування форми та виду рослин у певному природному регіоні. Цей термін у ботанічній літературі трапляється з XVI ст., хоча інтродукцією рослин людина почала займатися майже одночасно з появою землеробства. Інтродуковані рослини називають інтродуцентами, а фахівців, що займаються інтродукцією рослин – інтродукторами.

Рослини, перенесені у певний регіон, щоб вижити, мають пристосовуватися до його умов. З екологічної точки зору, будь-яке пристосування до умов навколишнього середовища називається адаптацією, а тому говорять, що види адаптувалися до впливу певних екологічних факторів. Спочатку вважалося, що визначальними завжди є кліматичні фактори середовища. Відтак, пристосування рослин до умов нового клімату назвали їхньою акліматизацією. Пізніше цей термін прижився і найчастіше означає вироблення комплексу пристосувань до впливу екологічних факторів в умовах нового регіону.

Існують різні ступені пристосування інтродуцентів до нових умов. Рослини одних видів здатні переносити комплекс кліматичних факторів, але не здатні до генеративного розмноження в умовах нового регіону, інші – утворюють квітки (мікро- і мегастробіли), але не формують життєздатне насіння. Якщо рослини, введені в культуру за межами природного ареалу, не тільки проходять повний життєвий цикл без допомоги людини, а й уходять до складу місцевої флори, конкурують з її видами, дають самосів, то такий рівень пристосування рослин до нових умов називають натуралізацією.

Успіх пристосування інтродуцентів до природних умов нового регіону залежить у значній мірі від методів підбору рослин для культури та способів їх перенесення в культуру.

Щоб спрогнозувати можливість пристосування інтродукованої рослини до нових умов, проводять порівняння кліматичних і агрокліматичних факторів районів природного зростання культури і майбутніх інтродуцентів, вивчають палеоареали і сучасні ареали даного виду, проводять флорогенетичний аналіз, враховують досвід інтродукції даних рослин у минулому, вивчають їх реакцію на дію найважливіших екологічних факторів нового регіону.

На даний чач існує кілька найпоширеніших методів введення нових видів рослин у культуру.

А. Гумбольдт перший запропонував метод поступової акліматизації рослин, названий на наш час ступінчастою акліматизацією. Він вважав, що для культури нових рослин потрібно поступове перенесення їх з одного клімату в інший; це досягається вирощуванням їх на проміжних станціях, де вид встигає виробити певні адаптації, що дозволяє переносити його у жорсткіші умови.

Г. Майр вважав, що інтродукція деревних рослин повинна ґрунтуватися на ретельному порівняльному вивченні всього комплексу кліматичних умов на батьківщині рослин і на новому місці їхньої культури. Ідеї, викладені в цих роботах, увійшли в історію акліматизації рослин і відомі зараз під назвою "методу кліматичних аналогів".

Г. Т. Селянінов запропонував для порівняння використовувати види культурних рослин, що зростають у подібних кліматичних зонах. Цей метод отримав назву “методу агрокліматичних аналогів”

Безсумнівний внесок у розвиток теорії інтродукції та акліматизації вніс М.І.Вавилов (1966), який розробив ботаніко-географічний метод інтродукції рослин на основі диференціальної систематики видів, вивчення їхніх ареалів, екологічного аналізу внутрішньовидових категорій і знання їхньої еволюції в природі та культурі.

А. М. Корміліцин, розробляючи теоретичні питання інтродукції та акліматизації рослин, запропонував для підбору вихідного матеріалу для інтродукції метод, названий ним флорогенетичним. В його основі лежить ботаніко-географічний принцип (порівняння флор) підбору вихідного матеріалу при поглибленому аналізі історії розвитку інтродуцентів. Флористичний склад, історія його формування, географічні взаємозв'язки та екологічні типи рослин в ландшафті того чи іншого району відображають комплекс найважливіших екологічних умов і визначають потенційні можливості для збагачення флори даного району.

Ф. Н. Русанов розробив метод інтродукції філогенетичними комплексами, який полягає у перенесенні для інтродукції в новому районі (по можливості) всіх або більшості видів даного роду, причому види збирають з усіх зон поясів, де вони мешкають, незалежно від наявності або відсутності аналогії клімату. Вивчення реакції видів на нові, однакові для всіх умови, дає можливість відбирати для подальшої роботи ті види, які позитивно реагують на них. В окремих випадках застосовується активне, шляхом гібридизації, втручання, інтродуктора.

Таким чином, основні положення теорії інтродукції та акліматизації деревних рослин на сучасному етапі ботанічних знань звучать так:

• Інтродукція рослин - комплекс прийомів і методів введення нових видів рослин у культуру.

• Акліматизація рослин - природний процес пристосування самих рослин до нових умов існування, що відбувається незалежно від втручання людини. У природних умовах він здійснюється безперервно, слідуючи за змінами клімату та інших екологічних умов і супроводжуючись видо- і формоутворенням.

• Кінцевий результат акліматизації - виникнення нових видів, різновидів і форм; на це йдуть багато десятків і сотні тисяч років.

• Людина може втрутитися в процес акліматизації рослин і прискорювати його шляхом схрещування рослин і подальшого відбору з потомства форм, потрібних йому, і відповідних клімату та інших факторів середовища. Якщо природна акліматизація рослин відбувається повільно, то в культурі вона значно прискорюється.

• Вищий ступінь акліматизації рослин – їхня натуралізація, що виявляється в настільки повному пристосуванні до нових умов існування, що рослини успішно розмножуються, входять в фітоценози і витримують конкуренцію аборигенних видів.

Інтродуковані рослини, успішно адаптовані до умов нового регіону оцінюють на перспективність для тих чи інших насаджень. Вимоги до інтродуцентів, які підбираються для лісових, лісомеліоративних, декоративних насаджень та інших цілей, різні. Найбагатший асортимент деревних рослин для садово-паркового будівництва, і в значній мірі він поповнюється за рахунок інтродукованих деревних видів, форм, сортів.

На даний час в Україну інтродуковано з різних регіонів, країн, континентів світу близько 3000 видів і культиварів деревних рослин. Більшість із них зосереджені в ботсадах і дендропарках, де успішно адаптувались до дії факторів нового середовища, добре ростуть і розвиваються. З осередків інтродукції інорайонні і іноземні види рослин потрапляють у зелені насадження населених місць.