- Заповідальний відказ;

Заповідач вправі покласти на одного чи декількох спадкоємців виконання якого-небудь зобов'язання (як правило, за рахунок спадщини), на користь одного чи декількох осіб (таких осіб прийнято називати відказоодержувачами), які у зв'язку з посвідченням заповіту і у разі смерті заповідача здобувають право вимагати виконання зазначеного у заповіті обов'язку, тобто заповідального відказу. Заповідальний відказ має бути встановлено лише самим заповідачем та включено ним у текст заповіту.

Предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачеві у власність або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входять або не входять до складу спадщини. Предметом заповідального відказу може бути, наприклад, обов'язок сплатити борг відказоодержувача чи придбати будь-яку річ і передати її відказоодержувачу, обов'язок надати відказоодержувачу право користування автомобілем протягом певного строку.

Для спадкоємця обов'язок виконати заповідальний відказ виникає лише у випадку прийняття ним спадщини.

На спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, квартира або інше рухоме або нерухоме майно, заповідач має право покласти обов'язок надати іншій особі право користування ними. Право користування житловим будинком, квартирою або іншим рухомим або нерухомим майном зберігає чинність у разі наступної зміни їх власника.

Статтею 1239 ЦК регламентується питання втрати чинності заповідальним відказом.

Заповідальний відказ втрачає чинність у разі смерті відказоодержувача, що мала місце до відкриття спадщини. Отож, можна дійти висновку, що в разі відмови спадкоємця за заповітом від прийняття

- підпризначення спадкоємців;

У деяких випадках прийняття спадкоємцем заповіданого йому майна так і не відбувається. Такими причинами можуть бути:

o смерть спадкоємця раніше спадкодавця;

o відмова спадкоємця від прийняття спадщини;

o фактичне неприйняття спадкоємцем спадщини;

o усунення спадкоємця від спадкування;

o відсутність умов, визначених заповітом.

Ще однією причиною підпризначення спадкоємця є право спадкоємця відмовитися від спадщини на користь третіх осіб. Тобто спадкоємець має право домовитися від прийняття спадщини на користь будь-якої іншої особи.

- покладення на спадкоємців обов’язків за заповітом;

Так, Заповідач може зобов’язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання.

2. Заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети.

- заповіт з умовою;

Заповідач може обумовити виникнення права на спадкування наявністю певної умови у заповіті. Ця умова може бути як пов'язана, так і не пов'язана з поведінкою спадкоємця (проживання у визначеному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо).

- заповіт подружжя;

Подружжя вправі скласти спільний заповіт, у якому обов'язково має бути вказане майно, щодо якого складено заповіт, тобто розпорядитися на випадок смерті майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (ст. 1243 ЦК).

У випадку смерті одного з подружжя, яке склало спільний заповіт, частка у спільному сумісному майні померлого(ї) чоловіка (дружини) переходить автоматично до його (її) дружини (чоловіка), яка (який) пережила(в). Варто зазначити, що даний перехід відбувається незалежно від бажання, висловленого у заповіті, а відповідно до закону. У випадку смерті останнього з подружжя майно переходить до спадкоємців, названих у заповіті подружжям.

Найважливішою особливістю складання спільного заповіту подружжя є те, що подружжя вправі відмовитися від складеного спільного заповіту. Відмова від спільного заповіту підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. Після смерті одного з подружжя другий потенційно повинен втрачати право зробити таку відмову (ч. 3 ст. 1243 ЦК), але вважається неможливим обмежувати правоздатність власника щодо належного йому майна.