3.5 Пізня римська література

З закінченням «срібного періоду», сила романської літератури швидко вичерпується, настає безсилля створити що-небудь життєве і виникає схильність до сухого знання і педантично вченості, а в поезії — до версифікації. Найголовнішими представниками літератури II століття є Светоній, автор історичної праці «Життя дванадцяти цезарів», ритор Марк Корнелій Фронтон, африканець за походженням, що звертався в своїз творах архаїчної латини, Авл Гелій, представник вченості, яка виражалася в складанні з різних письменників заміток, що відносяться головним чином до мови і граматики, та африканець Апулей, який здобув освіту в Карфагені і що писав з різних предметів — як оратор, філософ, ритор і поет. У мові Апулея, яка отримала назву африканської латини, є багато несподіваних слів і виразів, велика кількість плеоназмів і риторична штучність, що служить служать головними засобами привернути і підтримувати увагу читача. Приклад Апулея показує, що Рим уже втратив значення літературного центру і провінції починають вести літературне життя на свій страх. Слідом за Африкою виступає самостійно в III столітті Галлія, багата риторичними школами. Її оратори широко використовують панегірики.Рівень римської літератури III і IV століття краще за все показують так звані Автори життєписів Августів (лат. Scriptores Historiae Augustae) — автори біографій римських імператорів, які лише компілювали і скорочували своїх попередників, без критики або вибору джерел. Автори не турбувались про точність розповіді, і були позбавлені здатності піднятися до розуміння епохи і навіть просто до політичного судження. Мова цих істориків часів Діоклетіана і Костянтина не тільки переходить у вульгарну латину, а й виявляє неправильності в конструкції і навіть у вживанні граматичних форм. До IV століття належав і історик Амміан Марцеллін, автор праці з історії Римської держави «Діяння» (лат. «Res gestae»), у якій висвітлюються події I–IV століть. З 31 його книги збереглися останні 18, що охоплюють 353–378 роки. Амміан Марцеллін багато уваги приділяв історії воєн. Брав участь в поході імператора Юліана проти персів.Більш за все творів, починаючи з III по V століття включно, писалося з граматики і риторики, оскільки потреба в освіті, незважаючи на занепад літератури і навіть держави, продовжувала існувати і школи були розсіяні по всій державі. Основним педагогом-літератором того часу став Прісціан, який написав латинську граматику, яка була заснована на працях попередників — Елія Геродіана та Аполлонія Діскола. Це була найповніша на той час граматика. Вона містила багато прикладів, цитат відомих давньоримських авторів, зокрема Квінта Еннія, Марка Пакувія, Луція Акція, Гая Луцилія, Публія Валерія Катона, Варрона Атацинського, Вергілія, Теренція, Ціцерона, Тіта Макція Плавта, Лукана, Горація, Ювенала, Саллюстія, Публія Папінія Стація, Овідія, Тіта Лівія й Персія. Ця граматика стала основою для вивчення латини у Середні віки. Римська латинська література пережила офіційний розпад імперії в 476 році і зникає в VI–VII столітті. Останніми її представниками вважаються Боецій, автор трактатів з логіки і коментарів до творів з логіки Порфирія та Арістотеля, Кассіодор, чиї твори стали важливим джерелом для вивчення як історії Риму, так і Італії в цілому на заключному етапі розвитку античної цивілізації, а також севільський єпископ Ісидор, який багато писав з історії та граматики і у своїй найбільшій праці «Етимологія» створив енциклопедією тодішніх знань, взятих переважно з античності. У 20 розділах своєї книги Ісидор виклав відомості з граматики, риторики, математики, медицини, історії, права, космології, теології, агрономії, зоології та інших галузей знань. Книга користувалася надзвичайною популярністю в середні віки: до нашого часу збереглися понад тисячу її рукописних примірників. Крім того, Ісидор Севільський є автором численних праць природознавства, граматики, теології, історії. З часу його смерті у 636 році римська латинська література фактично перестає існувати.

4. Висновок

Отож, я завершила свою наукову розповідь про античну літературу, її здобутки. В процесі підготовки даного реферату я, здається, зрозуміла, що кожна епоха по своєму цікава і загадкова, але якщо б не було письменства, якщо б не знайшлися ті люди, яким захотілося викласти, спочатку на шкурі і деревині, потім на пергаменті та металі, а ще пізніше – на папері, свої думки, своє життя, свої проблеми, почуття, переосмислення, навички, нічого б не було, не створювалося. Тобто, якщо б людина в певний момент часу не почала б творити слово, букву, а за тим і всю літературу, нічого б не було. Ні античності, ні Середньовіччя. що могло б відкрити для людства неоціненні шедеври, цінність яких, людина з часом збагне. Тому, якщо і вибирати, яка доба, то швидше всього буде доба зародження письменства ( але, це мій вибір). Саме тому, людей, які вміють творити та розвивати цю якість, я найбільше ціную. Ті люди, які розпочали писати, вони створили найбагатшу сферу людських думок – літературу. Вони є майстрами творчості, але ж вони є не одними людьми, які стали на шляху творчості.

Якщо запитати мене «що для мене означає творчість?». То я з впевненістю відповім, це вміння творити щось із нічого, щось – із купи непотрібних букв, слів, думок, кольорів, вигинів, тіней. А в результаті, створення шедевру, яке можливо не є збагненним для інших, але _ збагненне для митця (або навпаки). Творчість – це коли митець створивши, в силах легко, просто, без проблем, пояснити, показати те чи інше з історії минулого чи майбутнього, вислухати, порадити, - без жестів, без слів, ільки тим самим шедевром.

Творчість, на мою думку, це все , що навколо нас. Людина виготовляючи килим, одяг, книгу, обручку, картину, стілець, букет, створює. Без цих та інших предметів, життя не стало б таким цікавим, загадковим, доступним, простим та зрозумілим.

5. Список використаної літератури

• Антична література: Довідник / За редакцією С. В. Семчинського. — К., 1993.

• Антична література: Хрестоматія / Упорядник О. І. Білецький. — К., 1993; 1991.

• Кун М.А. Легенди та міфи стародавньої Греції / Переклад з російської. — К., 1987.

• Парандовський Я. Міфологія / Переклад з польської. — К., 1977.

• Пащенко В. І., Пащенко Н.І. Антична література. — К.: Либідь, 2001. — 718 с.

• Підлісна Г.Н. Світ античної літератури. — К., 1992.

• Словник античної міфології / Укладачі І. Я. Козовик, О. Д. Пономарів. — К., 1989.

• Содомора А. Жива античність. — К., 1983.

• Твори античної літератури: Греція

• Веб-сайт http://uk.wikipedia.org/wiki/Давньогрецька_література

http://uk.wikipedia.org/wiki/Антична_літератур