25. Яким чином відбувається витіснення нафти з продуктивного пласта парою

Метод витіснення нафти парою рекомендується для розробки покладів високов’язких нафт, для яких метод заводнення є непридатним. Найбільш визнаний процес паротеплового впливу у сполученні з заводненням, за якого нагнітанням пари в пласті створюють високотемпературну облямівку на контакті вода—нафта. Пара переміщується по пласту водою, що закачується.

Застосування методу дає змогу досягати високого коефіцієнта вилучен­ня нафти з пласта, іноді він сягає 0,6.

Висока ефективність методу забезпечується зниженням в’язкості пластової нафти, дистиляцією нафти у зоні пари, гідрофілізацією колектору внаслідок розплавлювання і виділення зі стінок пор смол і асфальтенів.

Вибір покладів із сприятливою для застосування методу геолого-пр­о­мисловою характеристикою ґрунтується переважно на необхідності ств­о­рення умов для мінімальних втрат тепла з переміщенням пари по свердловині і потім по пласту. Проте застосування методу обмежується глибиною залягання пласта приблизно 1000 м через запобігання надмірно високим втратам тепла у стовбурі нагнітальної свердловини. Високі колекторні властивості порід (коефіцієнт пористості понад 0,2 %, проникність понад 0,5 мкм²) позитивно сприяють підвищенню ефективності методу, оскільки при цьому скорочуються втрати тепла на нагрівання власне порід продуктивного пласта. Процес є найефективнішим для розробки покладів з високою початковою нафтонасиченістю, тому що при цьому втрати тепла на нагрівання води, що міститься в пласті, мінімальні.

Застосування методу ефективно за умови відстані між свердловинами не більше 200—300 м.

26. Переваги шахтного способу розробки нафти

Шахтний спосіб видобутку застосовують на родовищах з важкою нафтою, при розробці яких свердловинами, навіть за дуже щільної їх сітки (з відстанню 75 м), коефіцієнт нафтовилучення становить 1—2 % геологічних запасів.

Переваги шахтного способу розробки нафти:

 максимальне використання гравітаційних сил самої нафти;

 одержання максимально можливого коефіцієнта збільшення запасів у результаті ефективного паротеплового впливу на пласт;

 можливість роботи в шахті, незважаючи на природно-кліматичні умови, що важливо для районів Крайньої Півночі і Заполяр’я;

 обмеженість розмірів промислової площі, промислових комунік­а­ц­і­й­;

 велика економія металевих труб (обсадних, бурильних, насосно-комп­ресорних);

 безпосереднє спостереження будови пласта, а також характеру виті­кання з нього нафти.

27. Охарактеризувати поняття вологометрії та припливометрії

Метод вологометрії та припливометрії застосовується для:

• визначення складу флюїду у стволі свердловини;

• виявлення припливів у свердловину нафти, води і їх суміші;

• визначення місць негерметичності обсадної колони;

• визначення обводнення (об’ємного вмісту води) продуктивних пластів.

Фізична суть методу базується на залежності показів методу від діелектричної проникності суміші, флюїду. Під вологометрією та припливометрією розуміють залежність показів методу від діелектричної проникності, питомого електричного опору води, суміші флюїдів промивних рідин, які поступають у свердловину. Питомий електричний опір промивної рідини відрізняється від питомого електричного методу пластових вод. Місця припливу, або поглинання рідини відмічаються різкою зміною кривої опору заміряною резистивометром.

Обводнення продуктивного пласта мінералізованою водою порівняно легко визначити у не обсадженій свердловині за допомогою стандартного та індукційного каротажу за помітному зниженню питомого електричного опору в інтервалі поступлення вод. При обводненні пласта прісною водою, задача виділення обводненого інтервалу за даними методів електричного опору однозначно не вирішується. Визначити такі місця заводнення у цьому випадку можна за даними методу самочинних потенціалів (ПС). Обводнені ділянки продуктивних пластів визначаються за зміщенням умовно нульової лінії U_пс в глинах, в сторону від’ємних значень потенціалів. U_пс і в сторону позитивних значень в інтервалах продуктивних пластів заводнених прісною водою.

Апаратура. Свердловинні вологоміри представляють собою LC і RC генератори у коливний контур яких увімкнений вимірювальний конденсатор проточного типу. Між пластинами конденсатора протікає водонафтова, газоводяна, або багатокомпонентна суміш, які змінюють ємкість датчика, перетворюючи її у сигнали різних частот.