52. Методи дослідження функцій кори великих півкуль головного мозку.

1. Метод спостереження. Цей метод суб'єктивний. Він полягає у спостереженні за твариною в різних її станах. На випадок смерті тварини проводяться гістологічні, біохімічні та інші дослідження мозку. 2. Метод подразнення в умовах хронічного досліду. Тварину піддають загальному наркозу, оголюють кору великих півкуль і в певні її ділянки занурюють електроди, фіксуючи їх до кісткової тканини та шкіри. Після заживлення рани кору подразнюють електричним струмом і досліджують реакції тварини. 3. Метод екстирпації. У тварини усувають окремі ділянки кори і після видужання вивчають поведінку тварини. 4. Метод умовних рефлексів. Це основний метод дослідження роботи кори великих півкуль, створений І. П. Павловим. Цей метод дає можливість об'єктивно вивчати функції великих півкуль на здоровій тварині в лабораторних та виробничих умовах. Метод умовних рефлексів дозволив за порівняно короткий час відкрити значну кількість закономірностей діяльності великих півкуль головного мозку тварини та людини. І. П. Павлов показав шлях дальшого вивчення складних психічних явищ. 5. Кібернетичні методи. Установлено, що математичні розрахунки, які використовуються при управлінні машинами та автоматами, можна застосовувати в процесі вивчення функцій великих півкуль. 6. Метод моделювання. Створюючи моделі, які відбивають частково діяльність головного мозку, ми можемо розширювати та поглиблювати наші знання в області фізіології центральної нервової системи.

53. Наслідки декортикації тварин.

Декортикація - видалення кори великих півкуль головного мозку. У вищих тварин при повній декортикації різко порушуються поведінкові реакції, порушується умовно- рефлекторна діяльність тварини, велику частину часу сплять, пробуджуючись лише при сильних роздратуваннях пов’язаних із простою рефлекторною діяльністю (їжа, дефекація, сечовипускання) в стані не спання у них спостерігається хаотична рухова активність.

54. Електроенцефалографія (в. В. Правдич-Неминський, г. Бергер).

Електроенцефалографія вважається одним із класичних методів психофізіологічних досліджень. ЕЕГ вимірюється між двома точками. Існують два основних методи її реєстрації: біполярний і монополярний. При біполярному методі реєструється різниця потенціалів між двома активними електродами (обидва електроди розташовуються в електрично активних точках скальпа). При монополярному — реєструється різниця потенціалів між різними точками на поверхні голови стосовно якої-небудь індиферентної точки. У залежності від частоти показників, що реєструються у ЕЕГ, виділяють такі основні ритми мозку: дельта-ритм (0,5- 4 Гц); тета-ритм (5-7 Гц); альфа-ритм (8-14 Гц) — основний ритм ЕЕГ, переважає в стані спокою; бета-ритм (15-35 Гц); гамма-ритм (вище 35 Гц). Перехід від стану спокою до напруги завжди супроводжується реакцією десинхронізації, головним компонентом якої служить високочастотна бета-активність. Розумова діяльність у дорослих супроводжується підвищенням потужності бета-ритму. Причому значуще посилення високочастотної активності спостерігається при розумовій діяльності, що включає елементи новизни, у той час як стереотипні, повторювані розумові операції супроводжуються її зниженням. Встановлено також, що успішність виконання вербальних завдань і тестів на зорово-просторові відносини виявляється позитивно пов'язаною з високою активністю бета-діапазону ЕЕГ лівої півкулі. Друга важлива характеристика електричних потенціалів мозку — амплітуда коливань, яка пов'язана з їхньою частотою. Так, в однієї тієї самої особи амплітуда високочастотних бета-хвиль може бути нижчою за амплітуду більш повільних альфа-хвиль майже в 10 разів.