Організація проблемного навчання рідної мови молодших школярів

Соціальні перетворення в українському суспільстві докорінно змінили орієнтації в галузі освіти. Для того, щоб розв'язати актуальні проблеми освіти, необхідне широке впровадження таких технологій, які були б спрямовані на розвиток творчих сил, здібностей і нахилів особистості.

Усе більш широкого визнання і розповсюдження набувають новітні технології, що привертають увагу вчителів початкової школи. Важливе місце серед них посідає технологія проблемного навчання.

Технологія проблемного навчання спрямована на формування структури навчальної пізнавальної діяльності, що включає мету-мотивацію, концептуальну модель дій, гіпотезу-прогнозування, програму дій, виконавську частину і рефлексивний процес, побудований відповідно до програми дій, адекватної цілям і отриманим результатам.

Сьогодні під проблемним навчанням розуміється така організація навчальних занять, що припускає створення під керівництвом учителя проблемних ситуацій і активну самостійну діяльність учнів з їхнього розв'язання, у результаті чого відбувається творче оволодіння професійними знаннями, навичками, уміннями і розвиток розумових здібностей. Основними завданнями проблемного навчання є:

• розвиток мислення, здібностей учнів, їх творчих умінь; • виховання активної творчої особистості, яка вміє бачити, ставити і вирішувати нестандартні проблеми;

• засвоєння учнями знань, умінь, які самостійно здобуті в ході активної пізнавальної діяльності.

Проблемне навчання рідної мови може сприяти реалізації двох цілей:

• сформувати в учнів необхідну систему знань, умінь і навичок; • досягти високого рівня розвитку школярів, розвитку здатності до самонавчання, самоосвіти.

Беручи до уваги реалізацію цілей проблемного навчання, можна виділити такі типи уроків мови за цією технологією:

•урок-диспут; •урок відкриття;

•урок-діалог; •урок-пошук істини;

•урок-дослідження; •урок із застосуванням критичного мислення.

В основі проблемного навчання мови лежить проблемна ситуація, завдання-проблема, яку необхідно вирішити учням. Таким чином, стимулом до руху мислення є інтелектуальне утруднення, тобто такий психологічний стан суб’єкта (учня), що вимагає виявлення нових, раніше йому невідомих знань чи способів діяльності.

Правила створення проблемних ситуацій на уроках мови

• спонукання учнів до пояснення явищ, фактів, їх зовнішньої невідповідності, протиріччя;

• спонукання до вибору правильного варіанту відповіді та її обґрунтування; •перехід від поодиноких фактів до узагальнень; • зіставлення суперечливих фактів, явищ.

Умови для побудови проблемного навчання сформульовані і докладно охарактеризовані М. М. Левіною.

Першою умовою для побудови проблемного навчання української мови в початковій школі є система структур, що розвиваються, навчальної інформації, що визначає розвиток навчальної діяльності. Іншими словами, навчальна інформація здобуває статус завдання, яке учень повинен буде розв’язати під керівництвом учителя.

Друга умова проблемного навчання передбачає можливість вибору способів його рішення. Причому необхідно пам’ятати про сполучення інтелектуальних дій і емоційної сторони пізнання.

Третя умова проблемного навчання рідної мови – суб’єктивна позиція учня, усвідомлення і прийняття ним мети пізнання і самооцінка наявних засобів для рішення й одержання результатів.

Проблемне навчання рідної мови складається із проблемного викладання і проблемного учіння.

Проблемне викладання засноване на системі проблемних ситуацій, а також психолого-педагогічному керуванні їхнім вирішенням учнями. Проблемне учіння може бути розглянуте як повна структура навчальної діяльності по засвоєнню знань і способів дій, що складається з аналізу завдань-ситуацій, формулювання проблеми, висування гіпотези і її обґрунтування, вибір рішення і програми дій, аналізу отриманих результатів.

Характерним для проблемної ситуації на уроках рідної мови є протиріччя між метою і засобами її досягнення.

Основними етапами пізнавальної діяльності при вирішенні проблемної ситуації є наступні: усвідомлення проблеми, її вирішення у ході висунення гіпотез і перевірка рішення.

На першому етапі учні зустрічаються з проблемою в ході проблемної ситуації. Усвідомлення проблеми залежить від побудови проблемної ситуації, від уміння дітей побачити розрив між відомим і невідомим, виділити протиріччя в інформації.

Другий етап – центральний – включає збір і аналіз даних, висування націй основі гіпотез, тобто прогнозованих результатів. Гіпотеза дозволяє зробити уявний перехід від того, що очевидно, до того, що варто знайти.

Третій етап – перевірка рішення. Це завершальний етап у вирішенні проблеми. Він включає оцінку гіпотези, правильності виконаних дій, представляє апробацію гіпотетичного рішення, аналіз і оцінку вірогідності отриманих результатів, їх адекватність основним теоретичним положенням науки і практики.

Структура методу проблемного вивчення матеріалу з рідної мови включає в себе такі етапи:

-    створення проблемної ситуації;

-    формулювання проблеми;

-    висунення гіпотез;

-    перевірка висунутих гіпотез;

-    аналіз результатів перевірки гіпотез;

-    висновок і узагальнення;

-    повернення до проблемної ситуації.

1. Проблемне вивчення матеріалу розпочинається зі створення проблемної ситуації. Чому саме з проблемної ситуації, а не з формулювання проблеми? Якби навчання розпочинати відразу з формулювання проблеми, то учні сприйняли б цю проблему як не "свою" і напевне дехто з них подумав би: учитель її сформулював, то ж учитель нехай її і розв'язує. Виникає, таким чином, необхідність здійснити такі кроки, які б наблизили проблему до учня, тобто такі кроки, після яких учень проблему сприйняв би як свою власну. Отже, проблемна ситуація - це своєрідна драбина, користуючись якою можна вийти на формулювання проблеми, це засіб для формування інтересу учнів до даного питання. Але це тільки один аспект проблемної ситуації.

Проблемна ситуація характеризується уявною несумісністю двох інформацій. Поєднання двох несумісних інформацій, яке породжує проблему, називають інформаційно-пізнавальною суперечністю.

Структуру її можна подати у вигляді поєднання однієї інформації з їй несумісною другою інформацією, об'єднаних за допомогою логічного сполучника "і". Необхідно підкреслити, що проблемну ситуацію не можна створювати на незнанні учнями якого-небудь матеріалу, вона завжди створюється на знанні, але на суперечливому знанні.

Після створення проблемної ситуації здійснюється формулювання проблеми. Проблема - це об'єктивне питання, яке виникає в ході пізнання або цілий комплекс питань, розв'язання яких становить значний практичний чи теоретичний інтерес.

Вивчення теми уроку - це розв’язання послідовного ланцюжка навчальних проблем. Це потребує від учителя неабиякого вміння створювати навчальні проблеми, вислуховувати і відокремлювати точки зору окремих учнів, полемічне подавати інформацію і знаходити вдалі способи її фіксації.

Побачити проблему - це означає усвідомити те питання, яке випливе з поєднання несумісних, на перший погляд, інформацій. Уявна несумісність цих суперечливих інформацій і веде до виникнення питання, до формулювання проблеми.

Отже, щоб сформулювати проблему, яка випливає з даної проблемної ситуації, необхідно чітко визначити одну і другу суперечливі інформації. Здійснюючи операцію порівняння, встановити між ними різницю чи їх тотожність і розв'язати цей "розумовий конфлікт", сформулювавши проблему, або, як інколи кажуть, проблемне запитання. Запитання "чому?", яке виникає унаслідок проблемної ситуації, є лише першим і необхідним кроком до формулювання проблеми, а для її остаточного формулювання необхідно всебічно і глибоко проаналізувати саму проблемну ситуацію.

Інформаційний блок – це необов’язково розповідь учителя. Джерелом інформації можуть бути текст підручника, з яким учні працюють індивідуально або по групах, історичне джерело, яке досліджується (лабораторно-практична робота) учнями на уроці або вдома, звіт групи учнів про виконану ними дослідницьку роботу в позаурочний час (лабораторно-практична робота, учнівський проект, реферат тощо), театралізована вистава, виклад матеріалу заздалегідь підготовленим учнем (відкритий урок) та багато іншого.

Третім етапом у реалізації технології проблемного навчання є висунення гіпотез щодо шляхів розв'язання сформульованої проблеми. Гіпотеза - це своєрідна стратегія вирішення проблеми. її створення можливе тільки тоді, коли учні дуже глибоко вникнуть у суть самої проблеми, усвідомлять її глибину.

Взагалі, у ході уроку рідної мови учні разом з учителем можуть висунути декілька гіпотез вирішення поставленої проблеми. Кожну з гіпотез треба перевірити.

Отже, наступний етап технології проблемного вивчення матеріалу - перевірка висунутих гіпотез. Перевірка висунутих гіпотез передбачає залучення учнів до активної розумової діяльності. Вона відбувається з допомогою учителя. Якщо декілька учнів висунули гіпотези, то виникає потреба сформувати групи, які б займалися перевіркою кожної гіпотези. Необхідно вислухати кожну групу, знайти в їх міркуваннях помилку, якщо вона є.

Аналіз результатів перевірки гіпотез, відбір і підтвердження гіпотези. Учитель разом з учнями відбирає ту гіпотезу, яка доведена без жодної наукової помилки. Їх може бути декілька. Але якщо вони правильно доведені, то повинні привести до однакового результату. Що є критерієм відбору гіпотез? Звичайно, це - практика. Треба намагатися одержаний результат перевірити будь-яким практичним способом або просто іншим способом. Нарешті, критерієм відбору може бути авторитет і знання учителя.

Висновок і узагальнення як елемент методу і технології не є, однак, остаточною ланкою в ланцюгу міркувань, хоч і виділяє ті знання, які нарешті отримали учні. Остаточну крапку ставить повернення до проблемної ситуації. Коли знову повертаємося до проблемної ситуації, то з погляду отриманих знань з'ясовуємо, а чому, власне, виникла ця ситуація, і даємо їй пояснення.

Принцип проблемного навчання потребує переорієнтації навчання з предметного на процесуальне й мотиваційне. Пізнавальна діяльність учнів передбачає: розвиток їхніх творчих здібностей; уміння постійно навчатися і самовдосконалюватися, знаходити нові оригінальні підходи до розв’язання проблем. Цей принцип має і зворотну суть: не лише навчання веде за собою розвиток, а й повноцінний розвиток сприяє повноцінному навчанню.

Використання технології проблемного навчання на уроках мови і літературного читання сприяє глибокому засвоєнню знань, одночасно формуючи розвиток дитини. На таких уроках успіху досягають навіть найслабші учні. Вони приєднуються до пошуку істини і непомітно для себе включаються в колективний діалог.

Ефективність проблемного навчання мови і літературного читання полягає в тому, що воно сприяє розвитку пізнавальної, комунікативної, практичної і творчої діяльності учнів, їхньої особистості, вмінню школярів використовувати засвоєні знання в реальному житті для вирішення завдань практичного характеру.