Усвідомлені і неусвідомлені психічні процеси
Інформація про зовнішнє подразнення через специфічні провідні шляхи надходить до відповідних проекційних зон кори великого мозку, де переробляється незалежно від того, усвідомлює людина подразник чи ні. Про це свідчать експерименти, коли на звукові чи соматосенсорні стимули реєструються ВП з ранніми і пізніми компонентами у певних ділянках мозку осіб, що перебувають під неглибоким наркозом, під час істеричної чи навіяної під гіпнозом анестезії, тобто у непритомному стані.
Отже, для усвідомлення сигналу не достатньо перероблення інформації у певних проекційних і навіть асоціативних зонах кори великого мозку. Вважають, що для процесу усвідомлення зовнішнього подразнення необхідна певна тривалість (мінімум кілька сотень мілісекунд) нейронної активності в корі великого мозку. Відмінність між усвідомленими і неусвідомленими реакціями полягає також у рівні активації мозку, який визначається кількістю збуджених мозкових структур. Отже, якщо "працює" невелика кількість нейронів кори й підкіркових структур, то такі реакції здійснюються як підсвідомі, а якщо реакції відбуваються за "глобальної" активації, тобто участі значної частини мозку, то вони усвідомлюються. Підсвідомість є своєрідним фільтром для всієї інформації, що надходить до мозку.
Наявність підсвідомих процесів у психіці людини об'єктивно виявляється під час аналізу ВП мозку шляхом пред'явлення на дуже короткі проміжки часу нейтральних і емоційно забарвлених слів. Збільшення амплітуди пізніх компонентів ВП на емоційно значущі для індивіда подразнення свідчить про семантичний аналіз інформації, що надходить, на підсвідомому рівні.
У людини більшість екстероцептивних умовних рефлексів, імовірно, здійснюється на свідомому рівні, а регуляція функції внутрішніх органів – на неусвідомленому. На неусвідомленому рівні утворюються “субсенсорні” умовні рефлекси, коли "нечутний" звук (на 3 – 6 дБ нижче порога слухового відчуття) поєднується з больовим або світловим подразненням. Після 25 – 30 поєднань таких подразнень на умовний сигнал (нечутний звук) виникає умовно рефлекторна відповідь у вигляді шкірно-гальванічного рефлексу або депресії альфа-ритму ЕЕГ.
Основу процесів, що здійснюються на рівні підсвідомості, становить життєвий досвід, міцні навички, які забезпечують виникнення майже раптових реакцій, автоматизованих форм поведінки. Коли ж потрібне нестандартне рішення, тоді вмикаються свідомі механізми поведінкових реакцій. Свідомі й підсвідомі процеси перебувають у своєрідній динамічній рівновазі, яка може в досить широких межах зміщуватися в той чи інший бік у разі зміни функціонального стану мозку чи навколишнього середовища.
Окрему групу неусвідомлених форм діяльності мозку становлять механізми творчості, формування гіпотез, здогадок, припущень. Цю категорію неусвідомлених процесів К. С. Станіславський називав понадсвідомістю. Неусвідомленість певних етапів творчої діяльності мозку виникла в процесі еволюції як необхідність протистояння консерватизму свідомості, яка одразу, як правило, відкидає гіпотезу, що не узгоджується із загальноприйнятими фактами.