Лабораторне заняття № 8
Тема. Осінні роботи на пасіці.
Мета заняття. Ознайомитись з проведенням осінніх робіт на пасіці і метою проведення осінньої ревізії. Засвоїти методи робіт направлених на вирівнювання сили сімей і підготовки бджіл до зимівлі.
Обладнання і матеріали: інструменти для огляду бджіл, вулики
ХІД РОБОТИ
До осінніх робіт належать: загальноприйнятий догляд за бджолосім'ями, головна осіння ревізія, скорочення льотків, утеплення гнізд; осіння підгодівля бджіл; сортування стільників, підготовка зимівника, занесення бджіл у зимівник, підготовка бджолосімей до зимівлі на волі.
Масове цвітіння головних медоносів закінчилося. За час узятку бджоли «утомилися», зносилися, їхні резерви зріділи, у гніздах мало розплоду, тому що всі вільні чарунки заливалися медом і маткам ніде було відкладати яйця.
З ослабленням головного взятку в бджіл загострюються інстинкти захисту накопичених запасів і розмноження. Біля льотків з'являється посилена охорона, бджоли звужують льотки, зашпаровують щілини всередині вулика. Їхнє літання різко падає, у сім'ях почувається загальна настороженість і нервозність.
Життя робочих бджіл підходить до кінця, тому сім'я прагне себе омолодити, виростити якомога більшу кількість поколінь бджіл. Бджоли активно викидають трутневі розплоди, тому що всі молоді матки вже запліднені і трутні перейшли в розряд «дармоїдів», які не здатні виконувати якусь роботу, а корму поїдають удвічі більше, ніж бджоли.
У сім'ях знову проявляється підвищена увага до матки, бджоли звільняють середину гнізда від відкритого меду для яйцекладки, посилено годують матку й поліпшують догляд за нею. Бджоли почувають наближення зими, і три інстинкти (охорона гнізда, економія кормів і розмноження) визначають усю діяльність сім'ї. Інстинкт економії корму особливо проявляється в сім'ях, у яких накопичено його мало, у результаті цього може передчасно припинитися вирощування розплоду.
До зимівлі готуються всі сім'ї, і бджоляр повинен допомогти їм.
Завдання 1. Ознайомитися з основними принципами осінньої ревізії
Осіння ревізія.
За весь період медозбору бджоляр майже не торкався гнізд і не знає, наскільки інтенсивно йде нарощування розплоду, як заповнені гнізда медом, чи не відбулася в якій-небудь сім'ї тиха зміна матки. Він повинен про все це довідатися, щоб правильно підготувати бджолосім'ї до зимівлі й наступного року одержати сильні сім'ї.
Насамперед бджоляр зобов'язаний провести перевірку стану сімей бджіл та їхніх гнізд. Осіння ревізія проводиться незабаром після зняття магазинів, коли ще є невеликий узяток і бджоли-злодійки не так сильно заважають роботі. Працювати потрібно чітко й швидко, для огляду вуликів при собі необхідно мати ящики для рамок, які щільно закриваються, і ящик-ноші, тому що доведеться відбирати рамки з медом.
При огляді сімей особливу увагу приділяють наявності матки. Якщо виявлено безматочну сім'ю, терміново приєднують до неї нуклеус із молодою плідною маткою. Можна виявити також самозміну матки за залишками маточників, на одному з яких зберігся правильний і рівний зріз кришечки від виходу матки, а також за відсутністю рівномірних і послідовних стадій розплоду, наприклад, якщо є засів і печатний вихідний розплід, а відкритого розплоду й дорослих личинок немає. Відсутність личинок і засіву при наявності печатного розплоду може вказувати на те, що молода матка ще не запліднена і її потрібно знайти в гнізді. Іноді перевіряють наявність матки, давши сім'ї стільник з молодими личинками з іншої сім'ї. При відсутності матки бджоли почнуть закладати маточники. Про самозміну матки необхідно зробити запис у журналі.
Окремо приділяють увагу кількості і якості розплоду. Через 2—3 тижні після закінчення медозбору більшість бджіл зникне, у сім'ях залишиться невеликий резерв, що ледве покриватиме 10— 11 рамок. До зими їх залишиться ще менше, тому на зиму відправляться ті, які народилися наприкінці літа — на початку осені. Бджоляр звертає увагу на кількість рамок розплоду й на займану ними площу. Сім'ям, у яких мало або зовсім немає розплоду, необхідно дати розплід із бджолами з нуклеусів, що підлягають знищенню.
Оглянувши кожну рамку, визначають кількість і якість меду в ній. Оцінюють придатність стільників для зимівлі бджіл. Найкращими є коричневі, вони тепліші. Білі стільники, що не були під розплодом, не підходять.
Якщо ж і залишають пару білих стільників, добре наповнених медом, то з країв гнізда, а не в його середині, де ставлять стільники з розплодом. Якщо розплоду мало, дають ще коричневі стільники з невеликою кількістю меду для засіву маткою. Потім ставлять доброякісні, добре заповнені медом рамки (не менше 2 кг), щоб на всю сім'ю припадало не менше 18 кг меду.
Якщо у вулику немає повновагих медяних стільників, їх беруть зі складу або із других корпусів інших сімей. Відсутність достатньої кількості меду в сім'ї скоротить яйцекладку матки й нарощування молодих бджіл до зими.
Добре наповнені медом рамки не слід ставити крайніми до стінки або до вставної дошки — бджоли перенесуть його в середину гнізда. Тут краще ставити рамки з 1,8—2,0 кг меду. Стільники поганої якості з розплодом ставлять на край вставної дошки, щоб після виходу розплоду видалити їх або тимчасово розмістити в нуклеусах.
Кожну сім'ю після огляду утеплюють, верхній льоток закривають повністю, а нижній скорочують. Під час осінньої ревізії перевіряють якість кормового меду. Як зазначалося вище, падевий мед; непридатний для зимівлі бджіл. Він шкодить бджолам і розплоду, який вигодовуватиметься на ньому з кінця зими. Від падевого меду в бджіл з'являється спрага, починаються понос і нозематоз.
Домішка паді надає меду неприємного смаку мутнуватого відтінку, він темнуватий і погано печатається бджолами.
Визначити домішку паді в меді бджоляр може самостійно. У декількох бджолиних сім'ях відбирають по чайній ложці меду, перемішують його. Потім невелику кількість меду розчиняють у воді (1:1 додають 10 частин винного спирту (96 %-ного) збовтують суміш. Якщо в ній з'являться пластівці це означає, що у меді є домішка паді. Для цього аналізу можна використовувати; також вапняну воду. У банку, на 1/3 її об'єму, кладуть свіжогашене вапно й заливають його подвійною кількістю кип'яченої води. Через 2—3 дні вапно осяде на дно, а прозору вапняну воду використовують для проведення аналізу. На одну чайну ложку меду додають стільки ж дистильованої або кип'яченої води.
Після розчинення меду наливають стільки ж вапняної води й знову збовтують. Розчин доводять до кипіння. Якщо з'являться буруваті пластівці, це означає, що у меді є домішка паді. Чистий мед при кип'ятінні з вапняною водою залишиться прозорим або злегка помутніє. Медяні стільники, у яких виявлена домішка паді, слід відібрати з вуликів. Відсутню кількість рамок і меду поповнюють із запасів.
Завдання 2. Ознайомитися з методами вирівнювання сили бджолиних сімей.
Бджоляр зобов'язаний керувати підготовкою сильних сімей до зими, а не пускати цей процес на самоплив. Припинення або скорочення яйцекладки маткою призводить до слабкості сім'ї, що йде на зиму з малою кількістю молодих бджіл, які згодом гірше зимують і навесні ростуть повільно.
Восени молоді матки, особливо літнього виведення, відновлюють активну й тривалу яйцекладку. Але чим старша матка, тим раніше вона припиняє кладку яєць, тому ще з літа необхідно подбати про зміну старих маток або при осінній ревізії замінити їх молодими з нуклеусів.
Активізують маток до яйцекладки утепленням гнізда й підгодівлями (найкраще з меду й перги). Майже на 50 % збільшується кількість вигодуваного розплоду, якщо в природі ще є невеликий узяток (100—200 г на день). Тому бджоляр повинен організувати бджолам невеликий пізній узяток на гречці, фацелії, гірчиці тощо. До сімей, які відстають за силою, мають мало розплоду, втрачали або змінювали маток, приєднують нуклеуси. У цьому випадку використовують старих маток, змінених у літній період молодими й виділених у тимчасові нуклеуси. Старі матки за цей час устигають дати по 2—3 рамки розплоду й молодих бджіл, якими можна підсилити слабкі сім'ї.
При приєднанні нуклеуса видаляють стару або гіршу матку. Рамки з нуклеуса злегка збризкують медяною ситою і разом із бджолами тимчасово ставлять скраю гнізда. Згодом гніздо знову складають. У цей період необхідно запобігати будь-яким спробам бджолиного злодійства. Вчасно зібрати й розсортувати рамки: на відкачування меду, на вибракування, на годування сімей у нуклеусах. Ті рамки, які підлягають викачуванню, викачують, щоб бджоли встигли їх осушити. Рамки з великою кількістю добре запечатаного меду виділяють для нуклеусів і зберігають як кормовий запас для весни.
Маломедні, але добре відбудовані й запечатані стільники збирають у корпуси в окремий стовпчик для весняного розширення гнізд. Усі інші рамки з медом, особливо незапечатані, відкачують на медогонці. Після відкачування меду стільники сушать. На ніч їх роздають бджолиним сім'ям. Для цього на сім'ю ставляться два-три корпуси на полотнинку, яка закриває рамки гнізда. На всіх куточках відгинають полотнинку для проходу бджіл. У корпус поміщають свіжовикачані рамки. За ніч бджоли очистять рамки, а вранці їх сортують і забирають у приміщення, де якісні зберігатимуться до наступного року, а вибракувані перетоплюють на віск. При складанні стільників на зберігання необхідно очистити рамки від наростів воску й прополісу.
Якщо через поганий медозбір у гніздах зібралося мало меду, протягом серпня його концентрують на меншій кількості рамок. Для цього ставлять у центрі гнізда більш заповнені рамки, а на крайніх мед розпечатують. Коли бджоли перенесуть із них мед, ці рамки забирають і розпечатують наступні. Таким чином, погано заповнені рамки звільняються, а мед добре складається на 6— 7 стільниках.
Завдання 3. Ознайомитися з умовами створення кормових запасів для бджіл
На початку вересня беруться до остаточного формування гнізд на зиму. Необхідно зменшити кількість рамок у гнізді настільки, щоб бджоли їх густо обсиджували, у середину гнізда підбирають високоякісні стільники для зимової і весняної яйцекладки матки, розміщують у гнізді мед і пергу.
Наявність у гнізді повновагих медяних рамок спрощує складання гнізда, залишається тільки забезпечити бджіл пергою, яку ставлять другою або третьою рамкою від краю. Скраю вона може запліснявіти.
У стандартних вуликах сильній сім'ї залишають 9—10 рамок, середній — 7—8 з такими запасами меду: першим — не менше 16—18 кг, другим —15-16 кг. Неповні рамки ставлять на край біля вставної дошки, тому що при утворенні клуба бджіл може виявитися, що гніздо було залишене широке, тому крайні рамки заберуться. Якщо поряд з повновагими рамками (2,5—3 кг меду) є також рамки з 1,5 кг меду й менше, треба кожну з них поставити між повновагими, що врівноважить кількість меду в кожній вуличці.
Потрібно простежити, щоб на рамках, віддалених від центру гнізда, було якнайменше відкритого меду, тому що взимку бджоли щільно стиснуться в клуб і ці рамки виявляться погано вкритими бджолами, а відкритий мед добре вбирає вологу, що згодом викличе його шумування. При наявності великої кількості маломедних рамок у гнізді виникне необхідність підгодовувати бджіл цукровим сиропом. Тому маломедні рамки розміщують у середині гнізда, а важкі — з країв. У такому випадку підгодівля буде складена в центральній частині гнізда, у маломедних рамках, краще перероблена, запечатана (рис. 1).
Рис. 1. Один із способів розміщення меду у гнізді на зиму (чорним зафарбована площа на рамках, зайнята медом, цятками – клуб бджіл).
Обов'язково потрібно правильно розмістити льоток у вулику. Залежно від розташування гнізда у вулику робиться й льоток. Якщо гніздо зібране ближче до південної стінки вулика, що нагрівається сонцем, то льоток слід улаштувати ближче до вставної дошки із протилежного боку гнізда, тому що бджоли найчастіше організують клуб між стінкою вулика, що прогрівається, і льотком. Якщо ж стінка вулика, де зібране гніздо, не прогрівається, то вставну дошку утеплюють матами й подушками, а льоток розташовують ближче до стінки вулика.
Бджіл, що утримуються в багатокорпусних вуликах, залишають зимувати у вулику з 20 кг кормових запасів у корпусі. Всі зайві корпуси забирають. У міру споживання меду стільники пересувають знизу вгору.
Підгодівлю бджіл починають відразу ж після складання гнізд, щоб бджоли встигли добре переробити й запечатати мед. Незапечатаний мед швидко кристалізується або закисає у вогкому приміщенні. Цукрову підгодівлю на зиму складають із 3 частин цукру й 2 частин гарячої кип'яченої води за вагою. Цукор потрібно добре розчинити, щоб не залишалися дрібні частки, тому що кристалики призводять до зацукровування корму. Сироп не повинен бути підгорілим.
Підгодовувати бджіл можна також медом, але його не слід розбавляти окропом, тому що в меді зруйнуються ферменти й інші речовини. До старого зсілого меду додають 1/4 частини води, до відцентрового й такого, що не кристалізувався, — 1/5 частини води.
Медяну підгодівлю готують на водяній бані, безупинно помішуючи. Після повного розчинення меду посуд утеплюють на 4—5 годин. Видають підгодівлю великими порціями в годівницях. За один раз дають по 3—4 кг, а коли бджоли розберуть її більшу частину, додають по 0,5 кг. Такі порції підгодівлі підтримують у бджолах енергію для переробки й запечатування меду.
Завдання 4. Ознайомитися з основними принципами підготовки бджіл до зимівлі
Після ревізії гнізд їх утеплюють з боків і зверху. Тим сім'ям, які обсиджують сім рамок, гніздо становлять у середині вулика, утеплюють його з усіх боків і більше бджіл не тривожать. В один вулик поміщають по два нуклеуси із запасними матками, з 3—4 рамками на гніздо. У добрих за силою нуклеусах бджоли повинні щільно обсиджувати не менше трьох рамок. Бджолам дають рамки з 2,5—3 кг якісного меду, всього — 7— 8 кг. Навіть якщо мед виявився з домішкою паді й потрібна інша підгодівля, нуклеусам давати цукрову підгодівлю в рідкому вигляді не можна — бджоли її не перероблять. Тому найсильнішим сім'ям потрібно видати зайві рамки з підгодівлею, а коли вони її добре запечатають — передати в нуклеуси. Нуклеуси необхідно особливо утеплити.
Бджоляр повинен зробити записи про силу кожної сім'ї за якістю обсиджених бджолами вуличок і кількістю розплоду, про обсяг гнізда й вік матки, що йде на зиму, про кількість і якість меду й перги в гнізді.
У середині літа бджоляр повинен уже думати про стан зимівника й виділити час для його реставрації.
У напівпідземному зимівнику за літо може осісти земляне обсипання стін і тамбура, необхідно підсипати землі, щоб стіни не промерзали. Виправляють й утеплюють двері й стелю, перевіряють роботу вентиляційної системи.
Приміщення дезінфікують побіленням вапном, за літо воно добре висохне й провітриться. Заміняють усі підгнилі частини стелажів новими, міцними.
Восени упорядковують усе устаткування пасіки. Стільники зберігають там, де їх не можуть зіпсувати гризуни й воскова міль. Відбудовані рамки найкраще помістити в шафу, яка щільно закривається, у якій немає щілин або ж, у крайньому випадку, у колонках корпусів і магазинів, які ставлять на лист заліза або щит з товстих дощок, на щільне дно вулика. Зверху колонку накривають металевою сіткою або чимось щільним.
При зовнішній температурі повітря 8—13 °С бджоли збираються в нещільний клуб і льотки вуликів уже не охороняються. Цим користуються оси й безкарно грабують кормові запаси. Існує простий спосіб боротьби з такими злодійками: біля дверей приміщень пасіки розвішують світлі пляшки з підсолодженою водою, що забродила. Ос приваблює запах, вони залазять у пляшку й гинуть у ній.
Для боротьби з мишами використовують отрутохімікати й мишоловки. З настанням холодів гризуни шукають притулки у вуликах, тому льотки за-ґратовують (рис. 2).
Якщо на пасіці були випадки ушкодження стільників восковою міллю, необхідно провести профілактичну дезінфекцію. Стільники обкурюють сіркою двічі-тричі. Для вберігання воскової сировини від руйнування її восковою міллю рекомендується використовувати препарат ентобактерин, що вбиває шкідника на всіх стадіях його роз витку.
Рис. 2. Льотковий загороджувач від мишей.
При неправильному зберіганні стільники пліснявіють або знищуються восковою міллю. Вибракувані стільники необхідно відсортувати й пустити в переробку на віск. Погані стільники вирізують із рамок й окремо складають світлу бурштинову суш (85—90 % воску), світло-коричневу з прозорими денами чарунок (до 70 % воску), суш темніших кольорів (до 50 % воску) і зацвілу, з великою кількістю перги. У зв'язку з тим, що ця відсортована сировина неоднакова за якістю, то й переробляють її окремо.
Воскову сировину перетоплюють за допомогою воскопреса. Для цього в емальованій або алюмінієвій каструлі розтоплюють воскову сировину до однорідної маси, щоб не залишалося шматків. Одночасно в іншій ємкості кип'ятять чисту воду.
На дно воскопреса кладуть шар соломи, два хрестоподібно покладених відрізки мотузки, кінці якої виводять за борти преса, і мішковину. Прес обдають окропом, а потім наливають у нього черпак розвареної воскової сировини, знову простилають соломою і додають ще черпак кашкоподібної маси й так —до повного заповнення воскопреса. Кінцями мішковини й мотузками зав'язують своєрідний пакет і за допомогою гвинта віджимають віск. Тиснути потрібно повільно, тому що через мішковину вода з воском проціджуються погано. Щоб віск не застигав на стінках, у ступу періодично наливають гарячу воду.
Пресування вважається закінченим, коли з отвору тектиме чиста вода.
З вичавків необхідно відокремити солому й мерву (відходи). Мерву розстеляють тонким шаром для просушування, щоб надалі здати її заготівельним організаціям для подальшої переробки, тому що в ній ще залишається до 25 % воску.
Перетоплювання проводять за сортами, починаючи зі світлої суші. Після перетоплювання потрібно утеплити відстійник з водою та воском. Якщо в процесі роботи у відстійнику накопичується багато води, її можна частково спускати.
В утепленому з усіх боків відстійнику віск краще відстоюється й очищається. Наступного дня віск виймають або вичерпують, якщо він не застиг, з ємкості й беруться до перетоплювання наступного сорту воскової сировини.
Невелику кількість воскової сировини перетоплюють на сонячній воскотопці. Отриманий віск від кожного сорту сировини має різний відтінок: чим світліші стільники, тим біліший віск, чим старіші й темніші стільники, тим темніший коричневий колір воску. Для виготовлення вощини найкращим уважається віск білого або світло-бурштинового кольору.
Як тільки наступлять холоди, бджоли організують клуби й турбувати їх уже не можна, тому що стривожені бджоли можуть відокремитися від клуба й загинути від холоду. Але в теплі осінні дні бджоли вилітають на очисний обліт, і бджоляр повинен простежити, які сім'ї як облітуються, і допомогти тим сім'ям, які чомусь не виходять із льотка.
Пізні обльоти дуже корисні, бджоли звільняють кишечник, що дуже важливо для доброї зимівлі. А сім'ї, де бджоли вже щільно стиснулися в клуб і не вилітають, бджоляр повинен спонукати до обльоту. Для цього знімають кришку й верхнє утеплення, щоб прогрілося гніздо, відсувають загороджувальні ґрати й розширюють льотки. Деякі бджолярі поступово повертають вулики на південь і південний захід. Після обльоту необхідно знову встановити біля льотка загороджувачі від мишей.
Якщо зимівля проходитиме в холодному місці, то у вулику прополісовані полотнинки слід замінити на чисті, через які краще видалятиметься вологе повітря. Поперек рамок розкладають брусочки перерізом 1,5 х 1,5 см, щоб бджоли, у разі нестачі корму у вуличці, могли пройти на інші рамки. З цією ж метою практикується проколювання в стільниках 1—2 отворів, щоб не встановлювати надрамкових брусків.
Помічено, що зимівлю бджіл поліпшує збільшення підрамкового простору (повітряна подушка), тому у вулики з окремими денами під гніздо поміщають порожній корпус або магазинну надставку.
Для бджіл, зимівля яких проводитиметься на волі, необхідно підготувати найкращий природний утеплювач — сухе листя.
З появою перших заморозків не потрібно поспішати зі збиранням бджіл. Ще можуть бути теплі дні, і поміщеним у зимівники бджолам буде задушливо. Перше замерзання ставків і малих озер - сигнал для збирання бджіл на зимівлю.
Якщо випав сніг, його змітають із вуликів, закривають льотки й переносять бджіл у приміщення. Вулики повинні бути сухими, при перенесенні їх не можна трясти. Краще за все вибрати погожий день без опадів і протягом дня зібрати всі вулики. Установлюють їх зазвичай без кришок на стелажі з невеликими проміжками. На верхніх стелажах розміщають слабші сім'ї і нуклеуси. При відсутності стелажів вулик на вулик ставити не можна тому що це утруднятиме випаровування вологи й у гніздах буде сиро. Щоб правильно організувати зимівлю бджіл і провести її без втрат, потрібно знати біологічні потреби бджолиної сім'ї у період спокою.
Добре зимують тільки сильні сім'ї з молодими бджолами, вирощеними після головного медозбору. Температурний режим у сильних сім'ях підтримується при менших витратах енергії, порівняно із середніми і слабкими, а корму на одиницю живої ваги витрачається удвічі менше. На сильні сім'ї переутеплення приміщення й вулика, де вони зимують, діє гірше, ніж холод.
Слабкі сім'ї для створення тепла в гнізді споживають більше корму, проявляють підвищену активність, у результаті чого швидше зношуються й гинуть.
При добрій зимівлі бджоли рухаються мало і їдять мало (до 1 кг на місяць). При поганій зимівлі бджолам доводиться витрачати багато енергії, поїдаючи додаткову кількість кормів, вентилювати вулик, якщо в ньому сиро й задушливо, від цього організм бджіл зношується: вони швидко старіють і гинуть. Іноді під час зимівлі гине до 60—80 % бджіл з кожної сім'ї; решта гине навесні, після виставлення, не встигнувши виховати собі на зміну молоде покоління. Причому чим гірше зимувала сім'я, тим швидше настає загибель.
Сім'ї, що перезимували в поганих умовах, можуть здаватися на вигляд сильними або середніми, але насправді вони складаються зі слабких, виснажених бджіл. У цих сім'ях у перші ж дні гарної весняної погоди матка розвине сильне червління. Вона відкладе 5—6 рамок яєць, з яких через З— 4 тижні повинні будуть вийти молоді бджоли, але перезимовані бджоли гинуть набагато раніше. У результаті сім'я вже не зможе обігрівати весь розплід, і при настанні весняних нічних заморозків він застигне й загине або затримається в розвитку, через що молоді бджоли вилупляться неповноцінними.
Ослабілі сім'ї не зможуть швидко підсилитися навесні, у них немає кому доглядати за маткою, збирати нектар і пилок. Погані умови зимівлі часто є причиною захворювання бджіл.