3. Розподіл атмосферних опадів

Найбільша кількість там де циклонічна діяльність, особливо у районах орографічних перешкод. Це Британські о-ви, зх.. частина Скандинавських гір, Альп (3000 мм. у рік і більше). В Пд. Європі в гірських р-нах Піренеїв понад 2500 мм. і Апенін – більше 1200 мм. а на заході Динарського нагір’я навіть більше 4000 мм. В міжгірних улоговинах Середземномор’я опади невеликі – 500-350 мм. Невелика кількість опадів випадає на Дунайських рівнинах: на Середньодунайській – 500-600 мм., Нижньодунайській -400 мм. На Східноєвропейській рівнині на пн.. близько 400 мм., збільшується до 500-600 мм. на 55 градусі пн.. ш., а на південь зменшується до 400 мм., а місцями на сході і 200 мм.

Загалом, в пн.. р-нах Європи надмірне зволоження; на Середньоєвропейській рівнині достатнє; в горах Центральної Європи надлишкове; на Дунайських рівнинах – недостатнє і різко недостатнє в Пд. Європі та особливо на півдні Східноєвропейської рівнини.

4. Кліматичні пояси

Європа розташована у межах 4 кліматичних поясів:

1. Арктичний – охоплює лише о-ви півночі: архіпелаги Шпіцберген, Земля Франца-Йосифа і Нова Земля. Тут впродовж року переважають арктичні маси. Пояс характеризується відсутністю сонячної радіації взимку (полярна ніч) і великою кількістю влітку. Все тепло від радіації затрачається на танення снігу і відбивається. характеризується низькими t, сильними вітрами, великою хмарністю, частими опадами.

2. Субарктичний – о. Ісландія, крайня північ Скандинавії і вузьке узбережжя Баренцевого моря. Взимку переважають арктичні маси, влітку – помірні. Найтепліше в субарктиці на о.Ісландія. t січня змінюється: Ісландія +2- +3 взимку, а на сході - -15-20 (на узбережжі Баренцового моря). В липні t до +12, через що не розвинута деревна рослинність. Сильні вітри, велика хмарність, висока вологість повітря. Опади мінливі – 200 мм., в Ісландії – до 2000 мм. Опадів більше за випаровуваність, тому є заболоченість.

3. Помірний. Головний циркуляційний процес – перенесення повітря з Атлантики. Займає найбільшу площу в Європі. В пом. поясі в сх. Європі значну роль відіграють арктичні маси, влітку – помірні. Досить часто виділяють 2 кл. пояси: Північний – бореальний, з холодною зимою і теплим літом. Південний – суббореальний: м’ягка зима і тепле літо. В межах цих поясів виділяють такі типи клімату: морський, перехідний і континентальний.

4. Субтропічний – охоплює Середземномор’я і південну частину Криму. Характеризується сезонністю погоди. Взимку розвивається циклонічна діяльність, t додатні. Влітку панує тропічне повітря від Азорського антициклону. У гірських р-нах формується клімат відмінний від клімату прилеглих рівнин. Кліматотворне значення має експозиція схилів. Для гір Європи властиві гірсько-долинні вітри і фенові явища, особливо у Альпах. Властива висотна поясність.

Внутрішні води

1. Річки

Річковий стік спрямований в основному до Атлантики, а також у Північний льодовитий ок., і у бік безстічних областей. Ріки характеризуються незначними довжинами. Найдовші ріки на сході: Волга(3530 км.), Урал, Дніпро, Дон; на заході: Дунай, Рейн. За джерелами живлення виділяються найбільше ріки з дощовим, менше з сніговим і найменше з льодовиковим живленням. Виражена географічна зональність у живленні: з пн.. на пд.. зменшується частка снігового і збільшується частка дощового живлення. Порушується вона у горах. У Зх. Європі найхарактерніші ріки з дощовим живленням, які поширені на південь від 60 градусу пн..ш. і йдуть до Середземного моря. Вони діляться на 3 групи:

1. Виключно дощового живлення з великою водністю впродовж року. Характерні для р-нів помірного морського клімату із великою кількістю опадів і рівномірним їх розподілом протягом року. Це ріки Приатлантичних рівнин Зх. Європи: Британських о-вів, Французьких рівнин і низькогір’їв, і зх. Середньоєвропейської рівнини і Ютландії.

2. Дощового живлення – це ріки з максимумом стоку навесні і мінімумом в кінці літа на початку осені. Властиві для р-нів з помірним перехідним кліматом від морського до континентального. До них відносять ріки пд. Феноскандії, сходу Середньоєвропейської рівнини, Середньодунайських рівнин.

3. Дощового живлення – це ріки з добре вираженим максимумом у зимово-весняний період. Це ріки Середземномор’я. У зв’язку із вологою дощовою зимою ріки тут повноводні взимку і у зв’язку із сухим літом у цю пору ріки міліють.

Снігового живлення – властиві для пн.. кореальних р-нів пом. поясу з тривалим заляганням снігового покриву. Це ріки пн.. і сх. Феноскандії, Карпат, Піренеїв, середньогір’я Альп. Весняна повінь спостерігається у 2 половині весни. На рівнинах вона коротша ніж у горах. До снігового живлення відносять і ріки Східноєвропейської рівнини. На пд. (нижнє Поволжя, Причорноморська низов.) на снігове живлення припадає 80% об’єму стоку, а на пн. (Печора,Пн. Двіна, верхів’я Дніпра, Волги) 50-80% снігового, решта – дощового стоку.

Розподіл стоку

Територія Європи характер. великим стоком, що становить 360 мм. на рік. Найбільшим стоком характер. ріки дощового живлення заходу. У Альпах, Піренеях стік становить 1000 мм. у рік. Меншим стоком (200-400 мм. ) характеризуються східніші території Франції, Німеччини, Феноскандії. Ще меншим стоком (100 мм.) – Середньодунайська рівнина. На Східноєвропейській рівнині спостерігається зміна водності в залежносте від географічних зон. Найбільшою водністю характер. тайга (400-500 мм.) і зменшується на пн. і пд., сягаючи у пустелях і напівпустелях 30-10 мм.