1.2 Засоби розміщення в сфері туризму

Однією з важливих складових туристичного продукту є обслуговування в закладах, що дають мандрівникам можливість зупинитися на ніч. Основними з них вважаються готелі і мотелі. До додаткових засобів розміщення відносять кемпінги, ботелі, флотелі, туристичні бази, бунгало, приватні будинки та квартири. В різних країнах співвідношення у використанні основних і додаткових засобів розміщення неоднакове. Так, наприклад, в Австрії та Іспанії воно складається на користь перших, в Греції − майже однакове, а от в Італії та Хорватії переважає розміщення в додаткових засобах − кемпінгах та в приватному секторі.[6,с.143]

Готель є найбільш поширеним стаціонарним типом закладу розміщення туристів, який характеризується високим рівнем матеріально-технічної бази та сервісу, широкими можливостями організації комплексного обслуговуваний.

Мотель − це тип дорожнього готелю. Мотелі розташовуються уздовж автомобільних трас або на під’їздах до міст, агломерацій. Умови розміщення в мотелях досить комфортні, біля них завжди є паркінг для автотранспорту.

Ботель − готель на воді, який передбачає можливість використання різноманітних плавальних засобів для розміщення туристів.

Флотель − «курорт на воді». На відміну від ботелів тут туристам надається широкий асортимент послуг для відпочинку на воді: водні лижі, мотоцикли, катамарани тощо (дуже поширені в США, Іспанії, Швейцарії).

Ротелі − пересувні готелі, які являють собою вагон з 1-2 місними кабінами, кожна з яких має санітарно-технічне обладнання, вентиляцію, пресональне освітлення. Серед родтелів вирізняють ті, що призначені для масового туризму, та класу «люкс».

Кемпінги, туристські бази, хатини (хижі) − засоби розміщення, які розташовуються в мальовничих місцевостях відпочинку туристів і мають всі необхідні зручності. На відміну від інших закладів розміщення зазнають значного впливу фактору сезонності.

Шале − являє собою сільський дім в гірській місцевості. Цей тип закладів розміщення особливо поширений у Швейцарії та інших гірських країнах і місцевостях.

Бунгало − будинок у вигляді легкої споруди з верандою, їх використання в обслуговуванні туристів найбільш характерне для тропічних районів (Індія, США, острівні держави Тихоокеанського регіону, Карибського субрегіону) [2,с.106].

Під час перебування в закладах розміщення, враження гостя складаються на різних етапах обслуговування та сприймаються ним у комплексі. Отже, готельний продукт − це комплекс фізичних, соціальних та емоційних компонентів.

Під час вибору готелю, ще до купівлі послуг, споживач повинен знати, на який рівень комфорту він може розраховувати. З іншого боку, для максимально ефективного задоволення потреб відпочиваючих, представники туристичних підприємств повинні кваліфіковано володіти інформацією щодо якості обслуговування у різних готелях і країнах, загальними знаннями щодо організаційних особливостей діяльності закладів розміщення.[9,с.75]

Класифікація та категоризація засобів розміщення розглядається як важливий фактор управління якістю обслуговування. Класифікації можуть проводитися за різними ознаками, наприклад, за місцем розташування, місткістю, орієнтацією споживача тощо.

Одна з узагальнених класифікацій передбачає поділ засобів розміщення на два основних типи: заклади розміщення готельного типу і додаткові засоби розміщення.

Типова класифікація засобів розміщення, яка рекомендована Всесвітньою туристичною організацією, поділяє засоби розміщення на 4 групи (табл. 1.1).

Ця класифікація не є єдиною для всіх країн і має рекомендаційний характер.

За критерієм просторового розміщення виділяють наступні категорії:

• готелі в центрі міста − зазвичай, це висотні споруди з закритою стоянкою для автомобілів у самому готелі або поруч з ним;

• придорожні готелі, як правило, малоповерхові з відкритими автостоянками, ресторанами, наявністю мінімуму засобів для проведення зустрічей, іноді з басейном;

• готелі на околиці міст і в аеропортах − як правило, споруди мало- або середньо-поверхові з відкритою стоянкою для автомобілів, закладами відпочинку і розваг, банкетними залами, залами для конференцій, нарад;

• готелі на воді − плавальні засоби, які обладнано під готель для розміщення і відпочинку туристів на березі моря, річки або озера. Зазвичай, такий готель розташовується в мальовничій місцевості, недалеко від туристичних пам’яток. При необхідності такий готель може бути відбуксований разом із туристами на інше місце стоянки;

• курортні готелі − розміщуються за межами міських територій, оскільки використовують природні і/або створені людиною пам’ятки для залучення туристів. Для таких готелів притаманний широкий набір рекреаційних засобів обслуговування, служб забезпечення напоями, їжею тощо.

Таблиця 1.1

Класифікація засобів розміщення за ВТО

Готелі та аналогічні підприємства	Комерційні та соціальні засоби розміщення	Спеціалізовані засоби розміщення	Приватне туристичне розміщення
Готелі Мотелі Пансіонати Курортні готелі Гостьові будинки	Турбази Молодіжні готелі Туристичні кемпінги Підприємства соціального туризму	Лікувальні готелі Транспортні засоби розміщення Родтелі, ботелі, флотелі, альпотелі	Орендовані в приватних будинках та у приватних агентів приміщення

Складено за даними: [23].

Оскільки сучасний готельний бізнес все більше орієнтується на певний сегмент ринку, вважається за доцільне виділяти декілька основних типів, характерних для сьогодення розвитку галузі:

Готель-люкс − має від 100 до 400 номерів, розташовується, як правило, в центрі міста, характеризується високим рівнем обслуговування, кваліфікації персоналу, ціною, має вишукане оздоблення приміщень, розрахований на знавців, пропонує елітарні послуги для гостей, в основному керівників великих підприємств, професіоналів, учасників конференцій.

Готель високого класу має від 400 до 2 000 номерів. Як правило, такий готель розміщується в межах ділового центру міста, пропонує широкий набір послуг, має висококваліфікований персонал, пропонує послуги за цінами вище середнього рівня і орієнтований на бізнесменів, індивідуальних туристів, учасників конференцій тощо.[13,с.201]

Готель середнього рівня може мати різні розміри, в залежності від місця розташування, максимально використовує сучасні технології для зниження експлуатаційних витрат. Відповідно, ціни в таких готелях утримуються на середньому в регіоні рівні.

Сьогодні у світі діє близько 30 різних систем класифікації готелів, у тому числі найбільш поширеними вважаються проблема розробки єдиної міжнародної класифікації. Проте експерти визнали, що неможливе введення єдиних стандартів через неоднозначність підходів до оцінки якості обслуговування, національних традицій, кліматичних, економічних, соціальних умов у різних країнах.[18,с.93]

Таким чином, орієнтир на міжнародні стандарти обслуговування значно підвищує ефективність спроб української індустрії туризму активно включитися в міжнародний туристичний обмін.