- •1. Поняття та ознаки права. Сутність та соціальне призначення права.
- •2.Функції та принципи права.
- •3.Приватне та публічне право.
- •4.Соціальні норми: поняття, ознаки, види.
- •5. Поняття та ознаки норми права. Співвідношення норм права і норм моралі.
- •6.Структура правової норми та характеристика її елементів.
- •7. Диспозиція як структурний елемент норми права: поняття, види.
- •8 .Види гіпотез, диспозицій та санкцій.
- •10.Поняття та структура системи права.
- •11.ІІоняття та структура системи законодавства. Її співвідношення із системою права.
- •9.Способи викладення норм права в статтях нормативно-правових актів.
- •12.Поняття, принципи та функції правотворчості.
- •13.Правотворчість: поняття та види.
- •14.Понятгя та види форм (джерел) права.
- •15.Поняття та види юридичної техніки. Правотворча і правозастосовча техніка.
- •16.Поняття та стадії законотворчості.
- •17.ІІоняття та види нормативно-правового акту.
- •18.ІІоняття та ознаки закону. Види законів.
- •19.Підзаконні нормативно-правові акти.
- •20.Дія нормативно-правових актів в часі, в просторі та за колом осіб.
- •21.Поняття і види систематизації нормативно-правових актів.
- •22.Співвідношення нормативно-правових актів з актами тлумачення та актами застосування норм права.
- •23.Поняття та форми реалізації норм права.
- •24.Принципи та стадії процесу застосування норм права.
- •25.Акти застосування норм права: поняття, ознаки і види.
- •26.Поняття та способи тлумачення норм права.
- •27.Види тлумачення норм права.
- •28.Акти тлумачення норм права та їх види.
- •29.Поняття та ознаки правовідносин.
- •30.Юридичний зміст правовідносин.
- •31.Види правовідносин і критерії їх класифікації.
- •32.ІІоняття та класифікація юридичних фактів.
- •33.Правові презумпції, аксіоми та фікції.
- •34.Суб'єктивне та об'єктивне право.
- •35.Поняття, ознаки та види правової поведінки.
- •36.Поняття, ознаки та види правомірної поведінки.
- •37.Поняття та ознаки правопорушення.
- •38.Характеристика складових елементів правопорушення.
- •39.Понятгя та ознаки юридичної відповідальності.
- •40.Характернстика видів юридичної відповідальності.
- •41.Поняття, функції та принципи правопорядку.
- •42.Поняття та принципи законності.
- •43.Гаратії законності: понятгя та види.
- •44.Співвідношення законності і правопорядку.
- •45.Державна дисципліна та шляхи ії зміцнення.
- •46.Поняття правосвідомості та характеристика ії структурних елементів.
- •47.Правова культура: поняття та види.
- •48.Правове виховання: поняття, система, форми та методи.
- •49.Поняття та ознаки правового регулювання. Сфера правового
- •50.Способи, типи і види правовою регулювання.
- •51.Понятгя механізму правового регулювання та його структура.
- •52.Стадії механізму правового регулювання.
- •53.Поняття, структура та класифікація правових сімей.
- •54.3Агальна характеристика сім'ї мусульманського права
- •55.3Агальна характеристика романо-германської правової сім'ї.
- •56 .Загальна характеристика англо-американськоі' правової сім'ї.
- •57. Понятгя, ознаки та види юридичного процесу.
- •58.Понятгя, види та причини виникнення прогалин в праві.
- •59.Понятгя, сутність та джерела правового нігілізму.
7. Диспозиція як структурний елемент норми права: поняття, види.
Диспозиція – частина норми, у якій формулюється саме правило поведінки, права і обов'язки.
• Абсолютно-визначена диспозиція — диспозиція, яка чітко визначає права і обов'язки учасників відносин, точно називає варіант поведінки. Наприклад, у кримінально-процесуальному праві абсолютно визначеною диспозицією є розпорядження суду видаляти з залу судового засідання усіх свідків, що прийшли до початку їх допиту.
• Відносно-визначена диспозиція — диспозиція, яка не містить істотних ознак поведінки учасників відносин, достатньо повних відомостей про їх права і обов'язки.
• Альтернативна диспозиція — диспозиція, яка характеризується тим, що вказує на кілька правових наслідків, але припускає настання лише одного з них.
8 .Види гіпотез, диспозицій та санкцій.
Залежно від свого складу, ГІПОТЕЗИ поділяються на:
1) прості — це коли у гіпотезі міститься лише одна умова, за настанням чи ненастанням якої норма права починає діяти;
2) складні — це коли гіпотеза передбачає існування декількох умов, наявність яких у своєї сукупності є обов'язковою умовою для початку дії норми права;
3) альтернативні — це коли гіпотеза передбачає існування декількох умов, за настанням кожної з яких починає діяти норма права.
За ступенем визначеності, гіпотези поділяють на:
1) абсолютно визначені — це коли гіпотеза чітко і вичерпно вказує на обставини, з наявністю чи відсутністю яких пов'язується дія норми права;
2) відносно визначені — це коли гіпотеза не містить достатньо повних умов про обставини дії норми, обмежуючи умови застосування норми права певним колом формальних вимог. Диспозиція — це складова частина норми права, яка визначає саме правило поведінки суб'єкта у разі настання обставин, передбачених у гіпотезі цієї норми.
Залежно від ступеня визначеності прав і обов'язків суб' єктів, ДИСПОЗИЦІЇ поділяються на:
1) абсолютно визначені — це коли диспозиція чітко визначає однозначне правило поведінки, тобто суб'єкти суспільних відносин можуть поводитись лише так, як вказано у нормі права, і їм не надається можливості для вибору іншої поведінки;
2) відносно визначені — це коли диспозиція чітко не визначає правило поведінки, в межах якої можуть діяти суб'єкти суспільних відносин;
3) альтернативні — це коли диспозиція визначає декілька варіантів поведінки суб'єктів суспільних відносин, але передбачає настання лише одного з них.
Залежно від ступеня визначеності, САНКЦІЇ поділяються на:
1) абсолютно визначені — це коли санкція чітко і вичерпно вказує на вид та міру юридичної відповідальності, яка повинна бути застосована до правопорушника за порушення норми права;
2) відносно визначені — це коли санкція передбачає мінімальну і максимальну (або лише максимальну) межу юридичної відповідальності, яка повинна бути застосована до правопорушника за порушення норми права;
3) альтернативні — це коли у санкції названі або перелічені декілька видів юридичної відповідальності, яка повинна бути застосована до правопорушника за порушення норми права, з яких правозастосовний орган обирає лише один — найдоцільніший до випадку, що розглядається.
За характером наслідків санкції поділяються на:
1) штрафні (каральні) — це санкції, які застосовуються уповноваженими суб'єктами до осіб, винних у вчиненні правопорушення;
2) правовідновлювальні — це санкції, які спрямовані не на покарання правопорушника, а на відновлення попереднього стану порушених прав і законних інтересів, виконання правопорушником покладених на нього невиконаних або неналежним чином виконаних обов'язків
