До аналітичного підетапу відносять:

• Загальний бібліографічний аналіз документів.

• Уточнення бібліографічних описів

• Анотування та реферування.

• Індексування, предметизацію.

• Остаточне оформлення бібліографічного запису.

Загальний бібліографічний аналіз документів передбачає ознайомлення бібліографа зі змістом і формою документів, оцінку їхньої наукової новизни та значимості, типологічних, стильових і жанрових особливостей, цільового та читацького призначення, рівня художнього оформлення, поліграфічних та видавничих особливостей. При оцінці всіх вказаних моментів бібліографу необхідно співвіднести їх з цільовим і читацьким призначенням майбутнього посібника, виявити відповідність іншим критеріям, закладеним у плані-проспекті.

При аналізу документа вивчається титульний лист, анотація, видавнича інформація, зміст, вступна стаття, примітки та коментарі. За необхідністю бібліограф знайомиться з частиною або повним обсягом тексту.

Уточнення бібліографічних описів – це процес, початок якому фактично покладений на етапі виявлення документів з головних та додаткових джерел. На цьому етапі відбувається перевірка правильності складання бібліографічних описів в традиційній формі і їхня звірка з оригіналом, якщо відомості були запозичені з вторинних джерел інформації.

Анотування чи реферування – процеси, спрямовані на розширення та поглиблення змістової характеристики документа, що знаходиться в бібліографічному описі.

Остаточне оформлення бібліографічного запису являється завершальною операцією, що об’єднує в собі всі попередні цього підетапу. Це фактично перехідний процес від аналітичного до синтетичного етапу бібліографування. Структура бібліографічного запису залежить у кінцевому результаті від цільового читацького призначення, жанрових, видових та інших особливостей створюваного посібника.

До синтетичного підетапу відносять:

• Відбір документів.

• Групування бібліографічних записів.

Відбір документів – один з найважливіших процесів бібліографування. В цьому випадку під відбором слід розуміти обмеження масиву інформації, яку вміщують в посібник у відповідності до визначених критеріїв. Але слід зауважити, що існує цілий ряд посібників, що складаються без використання процедури відбору. До їхнього числа зараховують бібліографічні вказівники місцевого друку, вказівники творів певного автора, вказівники видань певних видавництв чи типографій.

Групування бібліографічних записів завершує синтетичний під етап бібліографування. Групування дозволяє орієнтуватися у поміщеному в посібник матеріалі, встановлює взаємозв’язки між бібліографічними записами. Основними способами групування є формальний, змістовий та рекомендаційний. Як правило, в більшості посібників використовується складне групування матеріалів, засноване на поєднанні кількох варіантів.

Заключний етап створення бібліографічних посібників складається з:

• Підготовки довідкового апарату.

• Редагування бібліографічного посібника.

• Оформлення бібліографічного посібника.

Під підготовкою довідкового апарату розуміють написання передмови вступної частини, складання допоміжних вказівників, змісту.

Останнім часом при складанні бібліографічних посібників все ширше використовуються інформаційні технології, адже більшість операцій можуть здійснюватися за допомогою комп’ютера. Наприклад, відбір літератури з електронних баз даних, складання анотацій та рефератів, вказівників тощо.