- •1. Виникнення і становлення порівняльної педагогіки як науки.
- •2. Предмет і завдання порівняльної педагогіки
- •3. Місце порівняльної педагогіки в системі педа¬гогічних наук.
- •4. Взаємов'язок порівняльної педагогіки з іншими наука¬ми.
- •5. Методи дослідження порівняльної педагогіки. Основні підходи до опису матеріалу порівняльної педагогіки.
- •6. Основні підходи до опису матеріалу порівняльної педагогіки.
- •7. Порівняльна педагогіка як навчальний предмет у системі професійної підготовки педагогічних працівників.
- •8. Історико-культурні і освітні традиції країни.
- •9.Соціально – економічні, інформаційні та політичні фактори розвитку освіти зарубіжних країн.
- •11. Особливості шкільної освіти в полікультурному суспільстві.
- •12. Регіональні особливості розвитку освіти в світі.
- •13. Державний характер організації та фінансування систем освіти.
- •14. Тенденції централізації та децентралізації управління освітою в різних країнах світу.
- •17. Структурні компоненти освітніх систем.
- •17. Структурні компоненти освітніх систем.
- •18. Традиціоналізм як основа побудови навчально-виховного процесу в школі.
- •18. Традиціоналізм як основа побудови навчально-виховного процесу.
- •19. Роль прогресивізму в організації діяльності освітніх закладів
- •20. Раціоналістичні теорії навчання
- •22. Організація навчання в початковій школі зарубіжжя.
- •23. Особливсті організації навчання в середній школі.
- •24.Форми і методи навчання в зарубіжних школах.
- •25. Способи контролю і оцінювання знань учнів.
- •26. Форми та методи соціалізуючого впливу школи.
- •27. Історія появи університетів – перших вищих навчальних закладів. Традиції організації діяльності.
- •28. Різновиди внз в зарубіжних країнах.
- •29. Організація діяльності внз, зміст і форми навчання.
- •30. Шляхи і напрями реформування національних систем освіти зумовлені необхідністю різних видів грамотності
6. Основні підходи до опису матеріалу порівняльної педагогіки.
У порівняльній педагогіці використовуються декілька способів опису зібраного з допомогою різних методів матеріалу. Це такі, як:
• Географічно-краєзнавчий. Опис систем кожної з країн здійснюється почергово (особливо широко він використовується в зарубіжній педагогіці).
• Порівняльно-описовий. Країни описуються попарно і порівнюються при цьому. Як правило порівняння здійснюється з вітчизняною системою.
• Порівняльно-проблемний. Опис і порівняння здійснюється на основі обраної теми чи проблеми, яка стосується груп країн.
Порівняльна педагогіка ( компаративна) – галузь педагогічної науки.
Завданням порівняльної педагогіки є вивчення і порівняльний аналіз теорії і практики навчально-виховної роботи в різних країнах, вивчення й узагальнення позитивного досвіду. Порівняльна педагогіка спирається на описовий, статистичний, історичний, соціологічний, порівняльний та індуктивно-дедуктивні методи дослідження, адже тільки комплексне дослідження пед.. явищ у взаємозв’язках і взаємодіях може створити загальну достовірну картину як національної так і глобальної системи освіти. Методи дослідження, якими користується порівняльна педагогіка різноманітні і доповнюють один одного.
Описово-споглядальний (відноситься до емпіричних) – метод безпосереднього спостереження і опису педагогічних фактів. Сюди входить вивчення, аналіз, опис різного роду матеріалу порівняльної педагогіки.
Опис матеріалу порівняльної педагогіки не можливе без порівняння, адже воно сприяє виявленню рис подібності та відмінності систем освіти; дозволяє фіксувати загальні та специфічні прояви педагогічних закономірностей; може з застосуванням математичного апарату і комп’ютерної техніки розкрити багато взаємозв’язків і закономірностей.
Важливим аспектом тут є – розробка показників порівняння. Основні вимоги до методу опису це – точність і об’єктивність опису. Це досягається з допомогою:
• Віднаходження типових ( а не одиничних) фактів;
• Лінгвістична обізнаність спостерігача;
• Професійна підготовленість спостерігача.
У порівняльній педагогіці використовуються декілька способів опису зібраного з допомогою різних методів матеріалу. Це такі, як:
• Географічно-країнознавчий. Опис систем освіти кожної з країн здійснюється почергово ( особливо широко він використовується в зарубіжній педагогіці).
• Порівняльно-описовий. Країни описуються попарно і порівнюються при цьому. Як правило порівняння здійснюється з вітчизняною системою.
• Порівняльно-проблемний. Опис і порівняння здійснюється на основі обраної теми чи проблеми, яка стосується груп країн.
Немає і, мабуть не може бути, загальної методології порівняльних досліджень, використання якої могло б гарантувати вирішення всіх досліджуваних проблем.
Порівняльна педагогіка не втратить свого значення і в майбутньому. Вона сприяє кращому розумінню власної системи освіти та освіти в інших країнах, демонструє знання та погляд на освітні структури та практику, а також сприяє прогресу в культурі, традиціях і суспільних структурах. Проводячи педагогічні дослідження, можна буде вийти поза рамки власної країни, поглибити знання і зацікавлення іншими суспільствами, позбавитися етноцентризму в оцінці себе та інших.
