Обмеження виключних авторських прав.

Обмеження (певне звуження обсягу майнового права) полягає у тому, що особа, яка має авторське право, не може заборонити вказане у законі використання, але вправі вимагати за нього виплати винаго­роди. Так, обмеженням прав є встановлена ч. 2 ст. 25 Закону можли­вість вільно, без згоди автора, відтворювати у домашніх умовах ви­ключно в особистих цілях твори, зафіксовані у фонограмах, відеогра­мах та їх примірниках, а також аудіовізуальні твори та їх примірники. Ця винагорода включається в ціну обладнання та матеріальних но­сіїв, за допомогою яких можливо здійснити відтворення твору вик­лючно в домашніх умовах. Відрахування авторської винагороди у ви­гляді певних відсотків від вартості зазначених товарів провадиться виробниками та імпортерами відповідного обладнання і матеріаль­них носіїв організаціям колективного управління, уповноваженим Міністерством освіти і науки на збирання і розподіл зазначених кош­тів. Далі ці кошти розподіляються між суб'єктами авторського права, виконавцями, виробниками фонограм та відеограм. Частиною 7 ст. 42 Закону визначено відсотки, за якими організації колективного управління мають розподіляти отримані кошти між правоволодільцями, якщо спеціальними угодами між ними не передбачений інший по­рядок. Так, автори вправі отримати 50 відсотків, виконавці - 25 від­сотків, а виробники фонограм чи відеограм - 25 відсотків отриманих відрахувань. Розмір відрахувань, що мають сплачуватися виробника­ми та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, встановлено по­становою КМУ від 27 червня 2003 р. № 992.

Напрями гармонізації прав інтелектуальної власності

Глобалізація світового господарства, зростання масштабів економічної експансії ТНК, подальший прогрес у розвитку електронних засобів зв'язку, а також інтернаціоналізація науки обумовлюють необхідність гармонізації стандартів охорони прав інтелектуальної власності на різних рівнях.

Більшість країн світу сьогодні здійснюють торгову політику в рамках норм і правил СОТ. Основною вимогою вступу до цієї організації (це стосуються і України) є гармонізація національної законодавства з положеннями угод СОТ, і передусім угоди ТРІПС, яка є всеосяжною багатосторонньою угодою з інтелектуальної власності. Угода ТРІПС має гармонізуючий вплив на стандарти охорони прав інтелектуальної власності в усіх країнах світу. Крім того, вона вперше включає інтелектуальну власність у контекст світової торгівлі та пов'язаних з нею глобальних проблем.

Цілі гармонізації національних законодавств із міжнародними нормами сформульовані, насамперед, у системі угод ВОІВ, а також в угодах ТРІПС. На національному рівні вона сприяє законодавчому забезпеченню одного з найважливіших прав людини — права на результати інтелектуальної діяльності; підвищенню рівня охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності при балансі інтересів правовласників і суспільства; забезпеченню збереження й примноження інтелектуального потенціалу; зміцненню зв'язків між інтелектуальною власністю, з одною боку, та міжнародною торгівлею та змінами в галузі економіки, культури та техніки — з іншого.

Міжнародна гармонізація законодавства, як у рамках ЄС і СОТ, так і в широкому контексті відповідних міжнародних угод щодо захисту та транскордонного визнання прав інтелектуальної власності, сприяє забезпеченню єдиного рівня захисту й одночасно зведенню до мінімуму порушень правил торгової діяльності, які виникають унаслідок застосування різних норм охорони інтелектуальної власності.

Сучасні реалії потребують нових підходів до законодавчою вирішення проблеми на міжнародному рівні, передусім у зв'язку із розширенням можливостей використання об'єктів права інтелектуальної власності в нових високотехнологічних сферах, у чому числі в умовах глобальних мереж, а також у зв'язку з появою нових об'єктів, що охороняються нормами права інтелектуальної власності, подальшим розвитком супутникового та кабельною мовлення, електронної доставки документів, так званими транскордонними порушеннями прав інтелектуальної власності тощо.

Ефективне вирішення цих проблем сприятиме подальшому розвиткові Інтернету, активізації електронної торгівлі, інформаційних технологій, індустрії «авторських прав». Причому для ефективною застосування знайдених рішень у сучасному глобальному цифровому просторі вони повинні спиратися на погоджену систему національних і міжнародних правових норм.

Перспективними для процесу гармонізації стандартів охорони прав інтелектуальної власності, що очолює ВОІВ, вважаються наступні напрямки: співпраця країн на міжнаціональному, регіональному та міжнародному рівнях з ВОІВ; участь в угодах, конвенціях, союзах, адміністративні функції яких виконує ВОІВ; співпраця на рівні національних та інтеграційних патентних відомств (ЄС), авторсько-правових товариств та постійний міжнародний обмін науково-технічною, зокрема патентною, інформацією; співробітництво з відповідними організаціями та громадянами з питань охорони інтелектуальної власності; участь у організації та проведенні міжнародних семінарів, конференцій, симпозіумів з питань правової охорони й використання об'єктів інтелектуальної власності; сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі шляхом співпраці між державами й міжнародними організаціями; сприяння модернізації та гармонізації національних законодавств відповідно до міжнародних норм.

Аналіз законодавчої бази України в галузі інтелектуальної власності та визначення її ключових недоліків дає підстави для визначення напрямів удосконалення, а також адаптації діяльності в цій сфері до вимог ТРІПС. До найважливіших з поміж них належать такі: подолання суперечностей між новим Цивільним кодексом та Господарським кодексом у сфері інтелектуальної власності, а також усунення множинності нормативно-правових актів; кодифікація законодавства, а саме створення та затвердження Кодексу про інтелектуальну власність, відповідно до вимог ТРІПС; сприяння створенню цивілізованого ринку об'єктів інтелектуальної власності (насамперед не стосуються «Списку 301») та врегулювання проблемних питань, що перешкоджають підписанню протоколу СОТ; посилення кримінально-правової відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності, підвищення рівня адміністративної відповідальності, а також створення спеціалізованого суду в сфері інтелектуальної власності; створення та прийняття законопроекту про захист прав інтелектуальної власності в галузі торгівлі різноманітними видами об'єктів прав інтелектуальної власності щодо оптичних носіїв інформації, а також аудіовізуальної продукції (кінематографія, музична індустрія, сфера комп'ютерних  програм, розважальна індустрія); створення дієвої раціональної системи ефективного застосування українського законодавства у боротьбі проти піратства (посилення відповідальності та створення умов, що унеможливлюють виробництво й  поширення контрафактних товарів у сфері виробництва, експорту, імпорту піратських дисків для  лазерних систем зчитування (законопроект №7032), а також обладнання та сировини у великих розмірах; визначення механізмів охорони інтелектуальнім власності в галузі інформаційних технологій, і передусім удосконалення нормативно-правової бази у галузі охорони прав інтелектуальної власності в Інтернеті та запровадження комплексною підходу до правової охорони комп'ютерних програм та баз даних, нормативно-правове регулювання питань, пов'язаних з необхідністю оцінки вартості об'єктів інтелектуальної власності.

Змінення законодавчої бази в галузі інтелектуальної власності за переліченими напрямами дозволить створити реальні механізми захисту прав інтелектуальної власності і тим самим знизити збитки бюджету та поліпшити імідж держави.