6 Вимоги до оформлення дипломного проекту
6.1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПО ОФОРМЛЕННЮ ТЕКСТОВОЇ ТА ГРАФІЧНОЇ ЧАСТИНИ ПРОЕКТУ
Дипломний проект студента складається з графічних матеріалів та пояснювальної записки і повинен бути виконаний в відповідності до вимог до діючих стандартів та Єдиної системи конструкторської документації (ЄСКД).
Оформлення пояснювальної записки та графічної частини ДП виконується відповідно до "Порядку виконання і оформлення текстової та графічної навчальної документації" (СТХП НУХТ, 2013 р.).
Титульна сторінка та завдання на ДП виконується відповідно до "Порядку виконання і оформлення текстової та графічної навчальної документації" (СТХП НУХТ, 2013 р.) (див. ДОДАТКИ).
Основні графічні матеріали повинні бути представлені в кресленнях або плакатах, в залежності від обраної тематики дипломного проектування. В пояснювальній записці наводяться лише схеми, графіки, діаграми. Графічні матеріали друкуються.
Орієнтовний мінімальний загальний об’єм графічної частини – 4 аркуші креслень формату А1.
Якщо в пояснювальній записці прийнята специфічна термінологія, а також вживаються малопоширені скорочення, нові символи, позначення тощо, то їхній перелік повинен бути представлений у пояснювальній записці у вигляді окремого списку під заголовком "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ". Список повинен бути поміщений після змісту (перед вступом). Якщо в пояснювальній записці спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення тощо повторюються менше трьох разів, ПЕРЕЛІК не складається, а їхня розшифровка приводиться в тексті при першому згадуванні.
Перелік повинен розташовуватися стовпчиком, у якому ліворуч за абеткою наводять, наприклад, скорочення, праворуч - його детальну розшифровку.
6.2. ОФОРМЛЕННЯ СПЕЦИФІКАЦІЙ
Специфікацію, як конструкторський документ, складають на окремих аркушах на кожну складальну одиницю, комплекс та комплект по формах 1 та 1а (ГОСТ 2.108-68). Вона визначає склад виробу, що специфікується і необхідна для виготовлення, комплектування конструкторських документів та планування запуску у виробництво вказаних виробів.
У специфікацію вносять складові частини, що входять у виріб, що специфікується, а також конструкторські документи, що відносяться до цього виробу та його не специфікованих складових частин.
В загальному випадку специфікації складаються з окремих розділів, які розташовують у такій послідовності: 1) документація; 2) комплекси; 3) складальні одиниці; 4) деталі; 5) стандартні вироби; 6) інші вироби; 7) матеріали; 8) комплекти.
Наявність тих чи інших розділів визначається складом виробу, що специфікується. Найменування кожного розділу вказують у вигляді заголовку у графі «Найменування» та підкреслюють.
В розділ «Документація» вносять документи, які складають основний комплект конструкторських документів виробу, який специфікується, що об’єднує конструкторські документи, які відносяться до всього виробу в цілому, наприклад, збірне креслення, принципова електрична схема, технічні умови.
Конструкторські документи складових частин в основний комплект виробу не входять.
У розділі «Комплекси», «Збірні одиниці» та «Деталі» записують комплекси, збірні одиниці та деталі, які безпосередньо входять у специфікований виріб, запис виконують в алфавітному порядку літер і в порядку зростання цифр позначення документа.
В розділі «Стандартні вироби» записують вироби, що використовуються: по державним стандартам, по галузевим стандартам, по стандартам підприємств.
В межах кожної категорії стандартів запис проводять по групам виробів, об’єднаних по їх функціональному призначенню, в межах кожної групи – в алфавітному порядку найменувань виробів, в межах кожного позначення стандарту – в порядку зростання основних параметрів або розмірів виробу.
В розділі «Інші вироби» записують вироби, використані не по основним конструкторським документам, за виключенням стандартних виробів. Послідовність запису виробів аналогічна послідовності запису виробів в межах кожної категорії стандартів.
В розділі «Матеріали» записують всі матеріали, що безпосередньо входять у специфікований виріб. Матеріали записують по виробам у такій послідовності: метали чорні; метали кольорові та рідкісні; кабелі, проводи, шнури; пластмаси та пресматеріали; гумові та шкіряні матеріали; лаки, фарби, нафтопродукти та хімікати; інші матеріали.
У розділі «Комплекти» записують у такій послідовності; відомість експлуатаційних документів; відомість документів для ремонту; комплект монтажних частин; комплект змінних частин; комплект запасних частин; комплект інструменту та приладдя; комплект укладальних засобів; інші комплекти; упаковка.
В графі «Формат» згідно з ГОСТ 2.301-68 вказують формати документів, позначення яких записують у графі «Позначення». Якщо документ виконаний на декількох аркушах різних форматів, то в графі «Формат» проставляють зірочку (*), а в графі «Примітки» перераховують в порядку зростання всі формати.
Для документів, записаних у розділі «Стандартні вироби», «Інші вироби», «Матеріали», графу «Формат» не заповнюють.
Для деталей, на які не випущені креслення, в графі «Формат» вказують літери «БК» – без креслення.
Для документів, виданих типографським способом, у графі ставлять прочерк.
В графі «Зона» вказують позначення зони, в якій знаходиться номер позиції складової частини виробу, що записується, наприклад, 1 А, 2В, ЗВ і т. ін. (при розбивці поля креслення на зони згідно з ГОСТ 2.104-68).
В графі «Поз.» Вказують порядкові номери складових частин, які безпосередньо входять до виробу, що специфікується у послідовності запису їх у специфікації. Для розділів «Документація» та «Комплекти» графу не заповнюють.
У графі «Позначення» вказують позначення конструкторських документів.
В розділі «Стандартні вироби», «Інші вироби», «Матеріали» графу «Позначення» не заповнюють.
У графі «Найменування» вказують:
в розділі «Документація» – найменування документів, що входять в основний комплект документів виробу, наприклад: «Збірне креслення», «Габаритне креслення», та найменування виробу і документу для документів на неспецифіковані складові частини виробу;
в розділах специфікації «Комплекси», «Збірні одиниці», «Деталі», «Комплекти» – найменування виробів згідно з основним надписом на конструкторських документах цих виробів;
в розділі «Стандартні вироби» – найменування та позначення виробів згідно зі стандартами на ці вироби;
в розділі «Інші вироби» – найменування та умовні позначення виробів згідно з документами на їх постачання з вказівкою позначення цих документів;
в розділі «Матеріали» – позначення матеріалів, встановлене в стандартах чи технічних вимогах на ці матеріали.
В графі «Кількість» вказують: кількість складових частин, що записуються у специфікацію, на один виріб; в розділі «Матеріали» – загальну кількість матеріалів на один виріб, що специфікується, із зазначенням одиниці вимірювання. Допускається одиниці вимірювання записувати у графі «Примітки».
В розділі «Документація» графу не заповнюють.
У графі «Примітки» вказують додаткові відомості, наприклад: масу для деталей, на які не випущені креслення; позначення форматів для документів, випущених на двох та більше аркушах різних форматів. При цьому перед перерахуванням форматів проставляють «зірочку», наприклад: *) А4; A3.
Після кожного розділу специфікації необхідно залишати декілька вільних рядків для додаткових записів. Допускається резервувати номери позицій, як проставляють у специфікацію при заповненні резервних рядків.
Допускається суміщення специфікації зі збірним кресленням при умові їх розташування на аркуші паперу формату А4 (ГОСТ 2.301-68). При цьому специфікацію розташовують нижче графічного зображення та заповнюють її в тій же послідовності та формі, що й специфікацію, виконану на окремих аркушах. Такому суміщеному документу присвоюють позначення основного конструкторського документа.
Специфікації, виконані в проекті, розміщують в додатках пояснювальної записки як додаткові документи проекту.
Послідовність розташування специфікацій повинна відповідати записам документації у відомості проекту.
6.3 ПЕРЕЛІК ЕЛЕМЕНТІВ
Перелік елементів схеми розміщують на першому аркуші схеми чи виконують у вигляді самостійного документа.
При оформленні переліку елементів у вигляді самостійного документа його код повинен складатися з літери «П» та коду відповідної схеми, наприклад, код переліку елементів до електричної принципової схеми – ПЕ3. При цьому в основному надпису (графа 1, додаток Г) зазначають найменування виробу, а також найменування документа «Перелік елементів».
Рис. 1 Таблиця переліку елементів
Перелік елементів записують до специфікації після схеми, до якої він відноситься.
Перелік елементів оформлюють у вигляді таблиці (рис. 2). При виконанні переліку на першому аркуші схеми його розміщують, як правило, над основним надписом на відстані не менше 12 мм від нього. При необхідності продовження переліку елементів його розташовують ліворуч від основного надпису, повторюючи головку таблиці. При розбиванні поля схеми на зони перелік елементів доповнюють графою «Зона» (рис. 3), зазнаючи в ній позначення зони, в якій розташований даний елемент схеми.
Рис. 3 Таблиця переліку елементів при розбивці схеми на зони
Перелік документів у вигляді самостійного документа виконують на аркушах формату А4, основний надпис і додаткові графи до неї виконують згідно з ГОСТ 2.104-68, В графах переліку зазначають такі дані: у графі «Поз. Позначення» – позиційне позначення елементу; в графі «Найменування» – найменування елементу схеми згідно з документом, на основі якого він застосований, та позначення цього документа (для функціональної групи – найменування); у графі «Кіл.» – кількість однакових елементів; у графі «Примітка», при необхідності, - технічні дані елементу, які не містяться в його найменуванні.
Елементи до переліку записують групами в алфавітному порядку літерних позиційних позначень, причому у межах кожної групи, що має однакові літерні позиційні позначення, їх розміщують у порядку зростання порядкових номерів. Елементи одного виду з однаковими параметрами, які мають на схемі послідовні порядкові номери, допускається записувати до переліку одним рядком. В цьому випадку у графу «Поз. Позначення» вписують позиційні позначення тільки з найменшим та найбільшим порядковими номерами, а у графі «Кіл.» Зазначають загальне число цих елементів. При виконанні на схемі цифрових позначень до переліку їх записують у порядку зростання.
Для полегшення внесення змін допускається залишати декілька незаповнених рядків між окремими групами елементів, а при великій кількості елементів всередині груп, між елементами.
При запису елементів однакового найменування, що відрізняються технічними характеристиками та іншими даними і мають однакове літерне позиційне позначення, допускається в графі «Найменування» записувати найменування цих елементів у вигляді загального найменування, зазначаючи тип та позначення документа, на основі якого ці елементи застосовані.
При присвоєнні позиційних позначень елементам в межах груп пристроїв чи при входженні до складу виробу однакових функціональних груп, елементи, що відносяться до пристроїв та функціональних груп, записують до переліку елементів окремо. Запис елементів, які входять до складу кожного пристрою (функціональної групи), починають з найменування пристрою, який записують до графи «Найменування» та підкреслюють. Нижче найменування пристрою повинен бути залишений один вільний рядок, вище – не менш одного вільного рядка.
При заповненні переліку спочатку записують елементи, які не входять до складу пристрою (функціональних груп), а після цього пристрої, які не мають самостійних принципових схем, та функціональні групи з елементами, що входять до них.
Якщо у виробі є декілька однакових пристроїв чи функціональних груп, то у переліку зазначають число елементів, які входять у один пристрій (функціональну групу). Загальне число однакових пристроїв зазначають у графі «Кіл.» На одному рядку із заголовком.
Якщо у виробі є елементи, що не є самостійними конструкціями, то при записі їх до переліку графу «Найменування» не заповнюють, а у графі «Примітка» розташовують пояснювальний напис чи посилання на пояснювальний напис на полі схеми.
ПОЗНАЧЕННЯ ПРОЕКТУ
Позначення документів проекту (пояснювальної записки, складальної одиниці, схеми та ін.) записують в графі 2 основного надпису згідно з ГОСТ 2.104-63 по такій схемі:
1) скорочено зазначають позначення документа: дипломний проект – ДП;
2) через крапку зазначають код спеціальності;
3) після коду спеціальності через крапку зазначають номер групи, ставлять крапку і вписують порядковий № студента по журналу
ДП.5.05010201.022.001.ПЗ
ДП – скорочене позначення документа
5.05010201 – код спеціальності
022 – номер групи
001 – порядковий № студента по журналу
ПЗ – шифр документа
4) Після порядкового № студента ставлять крапку і зазначають порядковий номер групи складальних одиниць. Порядковий номер групи складальних одиниць має чотири розряди, з них перші два вміщують номер групи, другі два розряди повинні відповідати порядковому номеру за груповим журналом;
5) Номер складальної одиниці відповідає номеру креслення формату А1 в тій послідовності, в якій розроблений графічний матеріал. Номер деталі проставляється в тому випадку, якщо на одному аркуші формату А1 представлено декілька креслень, які виконані на менших форматах. Позначення проекту закінчують шифром документа відповідно до приведеної таблиці 2. Креслення деталей та специфікації шифру не мають.