1.2. Становлення національного туристичного ринку

Формування національного туристичного ринку є наслідком складної взаємодії внутрішніх і зовнішніх соціально-економічних процесів, які спричинюють потребу в туризмі і формують попит на туристичні послуги. Саме ці процеси зумовлюють різні моделі формування національного туристичного ринку.

На основі аналізу ринкових процесів в сфері туризму можна виділи принаймні дві основні такі моделі:

1) модель саморозвитку

2) привнесену модель.

За першою схемою національний ринок туристичних послуг є наслідком загального соціально-економічного розвитку і формування потреби населення в туризмі як в формі проведення дозвілля в подорожі. Попит на туристичні послуги формується як в країні (на послуги внутрішнього та міжнародного зарубіжного туризму), так і за її межами (послуги міжнародного іноземного туризму), а задовольняється він пропозицією, яку створюють і реалізують суб'єкти національного туристичного ринку.

За другою схемою національний ринок туристичних послуг формується під переважним впливом попиту зовнішніх ринків і задля його задоволення створюється сфера діяльності, рівень розвитку якої відповідний попиту та можливостям національної економіки при недостатньо вираженому внутрішньому попиті.

Тобто, формування національного ринку туристичних послуг може відбуватися під дією як внутрішніх, так і зовнішніх потреб. Стабільність національного ринку гарантується перш за все потребами внутрішніми, тобто потребами населення країни в відпочинку і змістовному проведенні дозвілля в подорожі. Обсяг цих потреб, їх структура, ритміка визначаються сукупною дією об'єктивних умов та суб'єктивних чинників, які саме й характеризують умови та стиль життя населення. Наявність мотивації залежить не тільки від демографічних характеристик споживача, зокрема рівня освіти та рівня життя, що впливають на поінформованість і формують попит, а й від можливостей національного ринку країни не тільки задовольнити цей попит, а й сприяти виникненню мотивації, формувати та підтримувати її.

Задоволення туристичних потреб, які створюються на зовнішніх ринках, також залежить від стабільності національного туристичного ринку, від його здатності створювати різноманітний туристичний продукт, стимулюючи попит.

Таким чином, національний туристичний ринок створюється внутрішнім та зовнішнім попитом і внутрішньою пропозицією, просторово-часова збалансованість між якими забезпечується національною індустрією туризму.

Сфера туристичних послуг - одна з секторів, що найінтенсивніше розвиваються в світовій економіці, що забезпечує зайнятість населення і що дає значний мультиплікативний ефект для суміжних галузей, зумовлює інтерес до цієї галузі як з наукової, так і з практичної точок зору.

Розвиток ринку туристичних послуг має не лише економічне, але і соціальне значення, забезпечуючи базу для задоволення рекреаційних потреб населення країни і громадян інших держав. Соціальний ефект туризму виражається в рішенні проблем оздоровлення населення, зростанні його зайнятості і розвитку особистості. Зростаюча роль туризму в економіці країн світу ініціює вивчення особливостей функціонування цієї сфери людської діяльності і, передусім, її змістовної сторони. В той же час у вітчизняній структурі поїздок поки що переважає виїзний потік туристів. Хоча це співвідношення дещо покращується, воно має дуже негативні економічні і соціальні наслідки для України, яка нині грає роль туристського донора, сприяючою вивезенню валюти з країни і створенню робочих місць за кордоном за наявності власного безробіття.

Діяльність суб'єктів господарювання здійснюється під впливом численних чинників зовнішнього середовища і значною мірою залежить від розвитку ринку туристичних послуг. У цих умовах облік специфічних проявів міри впливу різних ринкових чинників, що є як стимулами, так і бар'єрами розвитку туристсько-рекреаційних підприємств (ТРП) стають тим імперативом, який дозволить вибудовувати ефективні стратегії розвитку і розробляти механізми їх адаптації до ринку.

На формування і розвиток туристичного ринку чинять вплив цілий ряд чинників, що мають різні характеристики за природою і середовищем виникнення, видом і напрямом дії, мірою впливу і тому подібне

Так, деякі автори систематизацію чинників туристичного ринку представляють наступним чином:

- природно-кліматичні (використання природних і кліматичних ресурсів, техногенні чинники, якість води, рівень шуму, стан атмосферного повітря і інші);

- політичні (глобалізація, військові конфлікти, візові формальності і тому подібне);

- соціально-економічні (демографія, зайнятість населення, грошові прибутки населення, прожитковий мінімум, купівельна спроможність, інвестування);

- культурно-історичні чинники.

В цілому, функціонування туристичного ринку можна представити деякою графічною моделлю, що базується на основних ринкових імперативах - попиті і пропозиції (рис.1.4).

Важливим обмеженням в розвитку туристичного ринку є облік допустимого рекреаційного навантаження на дестинацію і туристичний об'єкт. Це навантаження може виступати у фізичній (механічній), економічній, екологічній, психологічній, біологічній і інших формах.

Рекреаційне навантаження є своєрідним показником забезпечення екологічної безпеки туристської дестинації, яка відбиває сукупну дію антропогенної діяльності на рекреаційний об'єкт і не повинна перевищувати допустимих об'ємів рекреаційного природокористування.

Окрім обмежень необхідно враховувати і можливі протиріччя, що гальмують розвиток туристичного ринку. Так, наприклад, на рівні дестинації можуть виникати різні протиріччя між туристами і місцевим населенням, між рекреаційною і іншими видами господарської діяльності в цій місцевості.

Рис. 1.4. Формування угоди про придбання туристичного продукту

У розвитку туристичного ринку, особливо міжнародної торгівлі послугами, необхідно враховувати основні положення теорії конкурентних переваг, що прийшла на зміну теоріям абсолютних і порівняльних переваг.

Основи теорії міжнародної торгівлі товарами і послугами були закладені А. Смитом, який сформулював теорію абсолютної переваги і показав, що країни зацікавлені у вільному розвитку міжнародної торгівлі, оскільки можуть вигравати від неї незалежно від того, чи являються вони експортерами або імпортерами. Кожній країні доцільно ввозити ті товари і послуги, витрати виробництва яких у неї вищі, ніж у зарубіжних держав, і вивозити ті товари і послуги, по яких у неї витрати виробництва нижчі, ніж за кордоном, тобто є абсолютні переваги.

Д. Рикардо довів, що принцип абсолютної переваги є лише приватним випадком загального правила. Його теорія дістала назву теорії порівняльних переваг, з її допомогою порозумівається характер двосторонніх обмінів туристськими продуктами міжнародного туризму як результат різниці цін між країнами.

Сучасні уявлення про напрями і структуру міжнародних торговельних потоків, базуються на роботах шведських економістів Э. Хекшера і Б. Оліна, які висунули теорему "вирівнювання цін на чинники виробництва". Її суть в тому, що національні виробничі відмінності визначаються різною наділенністю чинниками виробництва - працею, землею, капіталом, а також різною внутрішньою потребою в тих або інших товарах. Розвиток туризму вимагає розвиненої інфраструктури, а для цього потрібні величезні інвестиції. Цим пояснюється переважний розвиток туризму в індустріально розвинених країнах. Капітал впливає на економічну значущість міжнародного туризму в кожній країні. Країна, яка має багаті природні ресурси, але має обмежений капітал, не зможе достатньою мірою розвинути міжнародний туризм, що дуже характерно і для України. Практика показала, що теорія Хекшера-Оліна в більшості випадків застосовна в економічному аналізі туризму.

У більшості досліджень недавнього часу простежується подальший розвиток теорії Хекшера-Оліна. Відомий дослідник, економіст-міжнародник А. Маршалл виділяє роль пропозиції у визначенні місця країни в міжнародному розподілі праці. Він стверджує, що багаті країни мають переваги в міжнародній торгівлі продуктами і послугами завдяки широким і добре налагодженим зв'язкам, можуть краще пристосувати випуск нового продукту або послуги до різних ринків. Звідси витікає, що формування чинників, що дозволяють тій або іншій країні отримати конкурентну перевагу на міжнародному туристському ринку, неможливе без активної діяльності держави по управлінню туристськими ресурсами і індустрією туризму.