1.2. Історія виникнення та етапи розвитку cd-rom

Наприкінці 70-х років компанії Philips та Sony розпочинають розробку нового типу носія, що базується на оптичних технологіях і мав би замінити вінілові платівки.

У 1982 році світові представлено музичні компакт-диски CD-DA. Об’єм цих дисків був від початку визначено у 650 Мегабайт, що дозволяло записати 74 хвилини музики (тривалість програвання з 2 боків вінілової платівки). Згодом, ця новинка була задіяна і для комп’ютерної техніки і у 1984 році з’являються перші компакт-диски CD ROM, що можуть містити цифрову інформацію.[15] Власне, завдячуючи компакт-дискам з’являється поняття «мультимедії» і розробники починають втілювати у комп’ютери аудіо функції.

З 1995 року накопичувачі CD ROM втілюють у базову конфігурацію персональних комп’ютерів. У 1978 році фірми Sony і Philips об'єднали свої зусилля в області розробки сучасних звукових компакт-дисків. Фірма Philips на той час уже розробила лазерний програвач, а в Sony за плечима були багаторічні дослідження в області цифрового звукозапису. Конкурентна боротьба між ними могла привести до появи двох несумісних форматів лазерних дисків, тому вони прийшлидо угоди про єдину технологію їхнього запису і виробництва [17].

Фірма Sony наполягала на тому, щоб діаметр компакт-дисків був дорівнює 12", а Philips пропонувала зменшити його. У 1982 році обидві фірми обнародували стандарт, у якому визначалися методи обробки сигналів, способи їхнього запису, а також розмір диска - 4,72", що використовується і донині. Точні розміри компакт-диску такі: зовнішній діаметр- 120 мм, діаметр центрального отвору - 15 мм, товщина- 1,2 мм. Вважається, що такі розміри були обрані тому, що на такому диску цілком містилася Дев'ята симфонія Бетховена.

Співробітництво цих двох фірм у 80-і роки привело до створення додаткових стандартів, що стосується використання технологій для запису комп'ютерних даних. На основі цих стандартів були створені сучасні накопичувачі для роботи з компакт-дисками. І якщо на першому етапі інженери трудилися над тим, як підібрати розмір диска під найбільшу із симфоній, те зараз програмісти і видавці думають, як у цей маленький кружечок утиснути побільше інформації [19].

Існуючі сьогодні CD-ROM "народилися" від аудіодисків, технологічна готовність випуску яких існує вже більш 15 років. За цей час виникли і нові технологічні можливості, і достатній ринок для створення пристрою, орієнтованого на ефективне збереження даних, і зручні засоби доступу до них. Можливості формату майже вичерпані (однак тільки збереження змісту в Q-фреймі підканалу при секторах, що пустують, рубає під корінь можливості використання невеликих сеансів). Природно, що світ прагне до створення більш сучасних CD. Такі CD давно чекають на ринку, для них не тільки придумали назву (High Density Compact Disk - HD CD), але і встигли поміняти його на MMCD (MultiMedia CD) [3]. Очікується, що за рахунок зменшення довжини хвилі лазера, що зчитує, удасться зменшити розміри пита і відстань між доріжками. У сукупності з поліпшенням структури збереження інформації і більш сучасними засобами корекції помилок, можливо, удасться досягти ємності 3,7 ГБ на диск. Ще велику ємність обіцяє мультиповерхностная технологія, при якій запис здійснюється на декількох (для початку на двох) шарах, розташованих один над іншим. Вибір шару, що зчитується, забезпечується фокусуванням лучачи саме на ньому, а надзвичайно короткофокусна оптика дозволяє зменшити перешкоду від іншого шару до прийнятної величини. Ресурси розширення можливостей CD стануть небагато зрозуміліше після знайомства з пристроєм нагромаджувача і різних варіантів побудови його вузлів [3].