Гіпноз. Стадії та методи гіпнотерапії
Уже в процесі перших психотерапевтичних бесід важливо з'ясовується ставлення хворих до гіпнозу. Воно різному в різних людей. Багато хто з них до гіпнозу ставляться позитивно і часто активно прагнуть до нього. Цьому сприяє те, що вони або в минулому вже випробували на собі сприятливий вплив гіпнотерапії, або ж чули про це від інших хворих. Бажання лікуватися цим методом у них завжди збігається з їх готовністю «випробувати все, лише б одужати». У хворих з тривожно-недовірливими рисами характеру ставлення до гіпнозу двояке: з одного боку, вони, наслухавшись про ефективний цього методу, хотіли б також випробувати його на собі, з іншого - вони завжди повні різних сумнівів з приводу його дії і терапевтичної цінності. Деякі хворі бояться, що вони не заснуть, що вони будуть постійно відчувати хвилювання або що вони не прокинуться вчасно. Зустрічаються й такі, які бояться, що в гіпнозі постраждає їх воля, що проних «дізнаються все», про що вони не бажають нікому розповідати. У іншій частині хворих установка щодо гіпнотерапії нейтральна. Такий хворий каже: «Мені все одно, робіть, що хочете, лікуєте, лише б допомогло». Як у випадках перебільшеного очікування успіхів від пропонованої психотерапії в гіпнозі, так і при байдужому чи скептичному ставленні до нього, необхідно перед початком лікування підготувати хворих, виробивши уних правильне уявлення і ставлення до пропонованого методі. У доступній для кожного хворого формі роз'яснюється сутність гіпнозу і нешкідливість його використання в лікувальних цілях. Разом з тим, зазначається, що за допомогою психотерапії в гіпнотичному сні не можна усунути явища, що вимагають застосування спеціальних медикаментозних засобів. Тому покладатися на одні лише навіювання в гіпнозі не можна. Хворі повинні ще більш наполегливо й акуратно виконувати всі медикаментозні призначення лікаря,дотримуватися режиму і дієту. Вказується, що в гіпнозі їм буде внушаться і це, а також зміцнення їх вольових якостей для досягнення намічених цілей. Під час бесіди корисно привести різні приклади, що підтверджують ці положення. Після попередніх бесід у більшості хворих, як правило, зникають всі сумніви і страхи. Як вказувалося вище, деякі хворі не можуть пригадати обставини та умови, що передували початку захворювання. У цих випадках хворим навіюється відтворення цих обставин в постгіпнотичному періоді. Як правило, після 3-5 сеансів гіпнозу хворі в стані неспання згадують забуті факти і розповідають про них. Отримані в результаті навіювання в стані гіпнозу додаткові анамнестичні дані,розкривають патогенетичні особливості цього випадку, необхідно використовувати для цілей терапії. Поряд з навіюваннями загального характеру гарного настрою і самопочуття, спокійного відношення до труднощів в побуті і на роботі, вводяться спеціальні навіювання на нейтралізацію психічної травми. Хворому багаторазово повторюють, що пережиті події вже відійшли в минуле, що вони більше вже не хвилюють їх. Навіюється хороший нічний сон і впевненість в одужання. Не слід вселяти хворим пряме зникнення хворобливих симптомів. Навіювання в такій формі, як: «Ви не будете більше про це думати», «Ви повністю забудете це», «У вас не буде такого бажання», зазвичай неефективно. Мета досягається легше шляхом протилежних і непрямих навіювань, спрямованих на придушення небажаних прагнень і суджень. Наприклад: «Ви постійно будете думати про інше», «У васз'явиться таке бажання »або« З кожним разом все менше і менше думаєте про хвилюючих вас подіях. З кожним днем вони вас все менше хвилюють ». Такі навіювання реалізуються швидше, ніж прямі заперечення. У гіпнотичному сні хворим роз'яснюється, що поряд зі зникненням головного болю, страхів, спазмів та інших невротичних симптомів, зі зміцненням фізичних сил, поліпшенням настрою, наростанням спокою, поглибленням нічного сну, завдяки дотриманнюдієти, режиму і виконанню призначень і рад весь комплекс лікування буде сприяти з кожним сеансом поліпшенню здоров'я, хворобливі явища стануть рідше і можуть повністю припинитися. Особливу увагу слід приділяти формулювань навіювань, спрямованих на поглиблення сну. Майже всі хворі скаржаться, що вони довго не можуть заснути, що сон у них переривчастий, повний кошмарів, що вранці вони довго не можуть прокинутися. Зметою полегшити наступ сну і закріпити вселяється в гіпнозі, хворим кажуть, що, засинаючи, вони візьмуть в ліжку таке ж положення, як під час сеансу, і, згадавши стан, в якому вони знаходилися, будуть повторювати про себе ті ж навіювання, що подіє на них так само усипляюще, як під час сеансу (до вироблення аналогічних самовнушений треба стимулювати хворих у відношенні не тільки сну, але й інших скарг, наприклад, нормалізації їхньої поведінки і реакцій). Хворі охоче вдаються до цього прийому самовнушений, і він себе виправдовує, особливо згодом, коли сеанси психотерапії стають рідше. Необхідно, однак, відзначити, що ступінь реалізації цих навіювань залежить від загального стану хворого. Вводити ці навіювання слід лише при поліпшенні стану, коли зникають головні болі, тому що в противному випадку навіювання не тільки не реалізуються, але навіть іноді приносять шкоду. Хворий, пам'ятаючи про цінавіювання, робить над собою зусилля швидко встати з ліжка, зайнятися роботою, що іноді йому буває ще не під силу. У цих випадках вже через кілька годин хворі починають відчувати головний біль і сонливість. Під час гіпнотичного сну кожен раз в стислій формі і в доступних словах хворому роз'яснюється важливість закріплення досягнутих результатів в нормалізації поведінки, постійного контролю над своїми вчинками, стриманості реакції на неприємніподії, терплячого ставлення до оточуючих тощо Після закінчення навіювання, роз'яснень і переконань в гіпнотичному сні показано переводити хворих у стан викликаного сну-відпочинку, час якого поступово подовжується, іноді до 2:00. Коли психотерапія проводиться біля ліжка хворого, крім навіювань лікувального характеру, навіюється також настання природного глибокого сну, який триватиме до ранку. Гіпноз знаходитьшироке застосування. Ефективний він при лікуванні неврозів, наприклад істеричних реакцій, і хронічного алкоголізму. Зрозуміло, гіпноз не може бути єдиним методом лікування. Він є допоміжним засобом і використовується поряд з симптоматичною та патогенетичної терапією. У випадках прогредієнтних захворювань, що вимагають медикаментозного або хірургічного лікування, гіпноз треба проводити з надзвичайною обережністю, щоб не упустити момент, колислід вдатися до радикального способу лікування. Не менше значення має для лікувальних цілей і метод самонавіювання. Відомо, що даний метод, хоче лікар цього чи ні, використовується кожним хворим, за винятком, звичайно, осіб з важкими психічними розладами і втратили повністю критичне ставлення до своєї хвороби. Кожен хворий людина зазвичай вселяє собі думка про благополучному результаті захворювання. Висловлюючи цю думку, хворий заспокоюєне тільки родичів, але і себе. Розумний хворий зазвичай поводиться дисципліновано, по можливості активно бореться з хворобою, намагаючись зберегти. Для закріплення проведених роз'яснень, заспокоєння хворого, звільнення його від емоційної напруги після таких попередніх бесід хворих запрошують на кілька сеансів гіпнозу, що проводяться на інших хворих. При цьому їм пропонується зручніше всістися,розслабити м'язи і намагатися лише спостерігати, що відбувається з гіпнотізіруемим. Часто хворі, лише «будучи присутнім" на сеансі, впадають в гіпнотичний стан. У першу чергу це спостерігається у тих з них, які найбільше бояться, що не заснуть або що їм буде страшно. Після закінчення гіпнозу з хворими, які були присутні на сеансі, проводиться обговорення всього баченого і випробуваного ними в цей час. Зазвичай хворіправильно засвоюють всі роз'яснення з цього питання, поступово у них виробляється правильне ставлення до пропонованого методу і вони спокійно погоджуються продовжувати лікування. Бесіди вперше присутніх з тими хворими, які вже лікувалися гіпнозом, ще більш заспокоюють їх і зміцнюють віру у слово лікаря про повну нешкідливості і корисності цього незвичайного сну. Безпосередньо перед проведенням першого сеансу гіпнотерапії лікар говорить хворим наступне: «Тепер ви вже знаєте, що лікування, яке вам пропонується, буде для вас корисним. Ви переконалися в тому, що немає жодних підстав хвилюватися про його наслідки. Ви бачили, що хворі прокидаються по першому мою вимогу і що після сну вони себе почувають спокійними, бадьорими і життєрадісними. Так само відчуватисебе будете і ви. Ви бачили, що вони спали і одночасно слухали всі мої навіювання, що носили тільки лікувальний характер. В цьому і полягає сенс лікування. Запам'ятайте добре, що важливо не те, як глибоко спить хворий, а те, наскільки уважно він слухає мої навіювання. Чим уважніше і спокійніше ви будете їх слухати, тим швидше поринете в стан дрімоти, яке з кожним разом буде наростати. Тому намагайтеся слухати все, що я говорю. Якщо ви перестанете слухати, значить, ви простозаснули і спите природним сном, який хоч і корисний сам по собі, але відрізняється від гіпнотичного сну тим, що при ньому ви перестаєте сприймати мої навіювання ». Проведення такої попередньої бесіди дуже важливо. Практика показує, що окремі деталі хворими легко забуваються, тому, якщо не попередити своєчасно, що вони повинні слухати в гіпнозі саме те, що навіюється, хворі нерідко після цього стверджують, що не спали, а ворушили рукамиі ногами, щоб перевірити, як діє гіпноз. Потім, уклавши хворого на кушетку, лікар пропонує йому прийняти зручне положення, розслабити м'язи, а потім приглушеним і монотонним голосом вселяє. «Лежіть спокійно, дихайте рівно, розслабте всі ваші м'язи. Від вас потрібно, щоб ви тільки лежали спокійно. Чи не ворушите пальцями, не прислухайтеся до себе, до своїх відчуттів, так як це тільки буде відволікати вас від моїх слів. Слухайте тільки мої слова ». Стоячи біля узголів'я хворого і поклавши м'яко руку на його лоб, лікар пропонує, щоб хворий дивився йому прямо в очі в одну точку або фіксував погляд на блискучому предметі, це полегшує реалізацію найперших навіювань в силу чисто фізіологічних моментів. Очі хворого, відхиляючись вгору і конвергіруя, швидко втомлюються і тому самі по собі опускаються і закриваються. Кілька вождів і вловивши момент, коли хворий виконавперший навіювання - розслабив м'язи і дихає спокійно, лікар продовжує: «Лежіть спокійно, мовчки, нерухомо, намагайтеся думати тільки про те, що я говорю. Дивіться прямо в одну точку. Почуття приємної втоми розливається по всьому тілу, приємно лежати, все тіло відпочиває, поступово важчають руки, ноги. Важчають повіки » До цього часу повіки хворого вже дійсно втомилися, Він починає ними мимоволі блимати. В цей момент лікар вселяє: «Ви вже самівідчуваєте, що вам важко дивитися мені в очі (або на блискучий предмет). Ваші повіки вже блимають, все більше важчають, опускаються, їх тягне вниз ». В цей час лікар продовжує: «Повіки все більше опускаються. Ви цього не чиніть опір. Повіки важчають, злипаються ». В момент, коли хворий закрив повіки, лікар йому каже: «Повіки закрилися, не напружуйте їх. Ви посилено моргаєте, значить, ви напружуєте повіки. Слухайте уважно те,що я говорю, дихайте рівно, спокійно. Повіки закрилися, злиплися. Вам вже важко їх відкрити і вам так приємно лежати. Ніщо не заважає вам слухати мене спокійно і уважно ». Формулювання в деяких випадках слід повторити кілька разів. Далі лікар каже приблизно таке: «Ви вже відпочиваєте. Вам приємно лежати, відпочивати, не думати про стороннє і слухати все, що я говорю. Я буду рахувати до десяти і з кожним рахунком, зкожним словом ви все більше будете занурюватися в цей стан приємного спокою, відпочинку і дрімаючи ». Не слід, особливо на початку сеансу, вживати слово «сон» («ви будете спати»). Обережність у виборі слів на першому сеансі необхідна, щоб уникнути сумнівів у хворого в тому, що вінзнаходився в гіпнотичному сні. Якщо хворі після закінчення сеансу іноді говорять, що вони не знають, спали вони чи ні, лікар може відповісти так: «Важливо адже те, що ви відпочивали, дрімали і слухали все то, що я говорив. Головне - слухати все те, що я говорю. Адже ви запевняєте, що всі слухали. Значить, ви пам'ятаєте не тільки мої навіювання щодо поліпшення стану, але також і те, що я вам говорив, коли тільки готував вас до цих навіюванням. Я вам вселяв лише глибокий відпочинок і легкудрімоту. І, як ви підтверджуєте, ви тільки перебували в повному спокої. Нічого іншого ви й не повинні були цього разу випробувати. Завдяки цьому повного спокою, ви і здатні були уважно слухати те, що я казав. Тому мої навіювання нададуть свою дію. Наступного разу ви мені це підтвердите, і тоді продовжимо лікування ». Корисно під час сеансу використовувати також рахунок. Це має свій сенс. Кожне наступне число називається після чергового навіювання,коли є підстави припускати, що воно реалізоване. Хворий же сприймає рахунок як сигнал, що підтверджує правильність і точність навіювань. Сідаючи збоку в головах і знявши руку з голови хворого, роблять легкі погладжування в ділянці чола, продовжують навіювання і спостереження за хворим. Постійне спостереження за хворим дає можливість фіксувати найменші зміни в стані його мускулатури, дихання і забарвленнямособи. Це необхідно для того, щоб продовжувати навіюванням фіксувати увагу хворих на цих змінах. Хворі ж це сприймають як результат навіювання, що ще більше посилює їх сугестивність і поглиблює гіпнотичний стан. Навіювання лікар продовжує таким чином: «Ви вже відпочиваєте. Я вважаю до десяти і з кожним рахунком все більше наростає спокій і відпочинок. Коли я скажу «десять», ви будете вже занурені в приємне гіпнотичний стан, при цьому ви будетеповністю відпочивати, дрімати і чітко чути тільки мій голос. Я вважаю: Раз! Дихання рівне, все тіло розслаблене, відпочивають руки, ноги. Вам приємно лежати. Зникло всяке напруження. Ноги розслаблені, руки втомлені ». В цей час за тонусом м'язів лікар переконується, наскільки спокійно лежить хворий і наскільки гальмування охопило м'язи кінцівок. Якщо при цьому наступило повне розслаблення мускулатури, навіювання триває: «Два! Усі м'язирозслаблені. Руки і ноги стають все більш важкими. Тяжкість в ногах і руках все більше збільшується. Все наростає стан спокою. Вам не хочеться рухатися. Вам це дуже важко, навіть якщо б ви спробували це зробити ». Якщо після цього хворий продовжує лежати спокійно і стає помітно, що дихання його стало більш рівним, розміреним і поверхневим (при цьому часто відкриваються губи), навіювання триває приблизно так: «Три! З кожним рахунком вивсе більше відпочиваєте. Дихання рівномірне, серцебиття спокійне. Все більше наростає спокій. Зникають неприємні відчуття. Все більше хочеться відпочивати, дрімати ». «Чотири! Все навколо вас затихло, заспокоїлося. Відпочивають нерви. Важко рухатися. Всі думки розсіюються, стають повільними. Всі шуми і звуки все більше віддаляються і глухнуть. Ясно чути тільки мій голос (остання фраза акцентується), якому ви підкоряєтеся, бо ви знаєте, що цей станє лікувальним відпочинком. Все глибше відпочивайте, все глибше занурюється в це приємний стан спокою і дрімоти ». «П'ять! Ви ще більше відпочиваєте. Збільшується приємна тяжкість в ногах, в руках. Зникло напругу. Наростає спокій. Все більше хочеться спати. Відпочивайте! » «Шість! Ви вже повністю відпочиваєте. Відпочинок приємний, як після важкого трудового дня. Відпочивають ноги, руки, серце,, голова. Вам приємно відпочивати. Зниклитурботи і хвилювання. Всі думки розсіялися і зникли. Ви чуєте лише мій голос ». «Сім! Приємна втома розлилася по всьому тілу. Ви все більше занурюєтеся в цей приємний стан гіпнотичного відпочинку. Приємне відчуття спокою розливається по всьому тілу. Все більш приємним стає цей стан. Відпочивайте! » До цього часу звичайно змінюється забарвлення особи хворого. На щоках виступає легкий рум'янець, що свідчить пропоглибленні гіпнотичного сну. «Вісім! Приємна теплота розлилася по всьому тілу. Потеплішало в ногах, руках, рожевіють щоки. Все більше злипаються повіки. Все більше наростає стан приємного спокою ». Якщо всі викладені навіювання на рахунок «вісім» реалізувалися, припинився тремор століття), тмічние коливання очних яблук спостерігаються і при природному сон), сповільнилося пульс, дихання і наступила вазомоторний реакція, є всіпідстави вважати, що хворий занурився в стан сну. Лише тоді можна вживати слово, що означає цей стан. «Дев'ять! Тепер вже абсолютно заспокоїлися, відпочивайте, спите. Ноги важкі, руки важкі. Лень рухатися, лінь думати. Ви вже не відчуваєте своїх рук, своїх ніг. Ви відпочиваєте. Вам спиться легко і спокійно. Зникли турботи, хвилювання, думки. Ви слухаєте мій голос ». «Десять! (Трохи більше підкреслено). Визанурені в гіпнотичний стан! Спіть міцніше, міцніше ще міцніше! З кожним словом, з кожною хвилиною все глибше ваш сон. І в такому сні ви будете перебувати поки я не запропоную вам відкрити очі і прокинутися ». Закінчується сеанс навіювання наступними словами: «Ваше самопочуття з кожним днем все більше буде поліпшуватися. З кожним наступним сеансом ви будете спати все міцніше. Після кожного сеансу, після закінчення навіювання,буде, лежати спокійніше і просто відпочивати в стані гіпнозу. Цей відпочинок дуже корисний для вашого здоров'я. Відпочивайте! Через кілька хвилин я вам запропоную прокинутися. Відпочивайте, просто відпочивайте! » Через призначений час (3-5 хвилин) і з кожним сеансом все більше аж до 1/2-2 годин хворі виводяться з гіпнотичного стану за допомогою рахунку: «Ви вже відпочили. Ви себе відчуваєте добре і спокійно. Я вважаю до п'яти і, коли я скажу «п'ять» ви відкриєтеочі і прокинетеся, прямо підете до себе в палату, роздягніться, ляжете в ліжко і заснете спокійним глибоким сном до ранку ». Відраховуючи від одного до п'яти, лікар поступово вселяє хворому зникнення тяжкості в тілі і повернення бадьорості. На слові «п'ять» він вимовляє: «Ви себе відчуваєте добре! Відкрийте очі, прокиньтеся! » У перші два сеанси, після того як хворий відкриває очі, йому пропонують полежати ще кількахвилин, щоб уникнути неприємних відчуттів, запаморочень, які спостерігаються іноді у хворих при різкому переході з горизонтального, положення у вертикальне, а також при швидкому переході від стану сну до активного дня. Переконавшись в хорошому самопочутті хворого, йому пропонують лягти спати і до зустрічі з лікарем про свій стан і відчуття під час гіпнозу ні з ким не розмовляти. Характер таких навіювань при виведенні з гіпнотичного сну обумовлюється тим, що встаціонарі сеанси гіпнотерапії проводяться зазвичай увечері, після прийому ліків і перед відходом до сну всіх хворих. В цей час у них вже розвивається природне бажання спати. Крім того, після пробудження від гіпнотичного сну, уникаючи зайвих розмов і дій, хворі, лягаючи тут же в ліжко, швидко і глибоко засинають. У тих випадках, коли гіпнотерапія проводиться біля ліжка хворого, його можна залишити спати до ранку, вселивши йому попередньо природний сон і пробудження у звичайнийчас. Дуже важливо усунути різні фізичні подразники, які заважають хворому заснути (вузький диван, телефонні дзвінки, незручне положення окремих частин тіла і т. д.), бадьорий настрій. Так звані капризи і забаганки деяких хворих часом є не що інше, як своєрідне підбадьорювання самих себе. Деякі хворі просять принести їм квітів, інші вимагають дати їм певну їжу. Треба пам'ятати, що це також є вираженням активногопрагнення особистості відволіктися від похмурих думок, навіваються хворобою. Сила самонавіювання буває в ряді випадків настільки велика, що навіть викликає у хворих некритичне ставлення до страждань. Деякі хворі як би повністю витісняють думку про захворювання, вважаючи себе абсолютно здоровими. Все це говорить про те, що лікар не повинен надавати хворому можливість стихійнокористуватися засобом самонавіювання, а зобов'язаний активно керувати ним. Необхідно зробити так, щоб метод самонавіювання був використаний хворим в розумному напрямі. Самонавіювання в відсутність лікаря має бути продовженням методу раціонального разубежденія. Принцип «психотерапевтичної активності» повинен з успіхом застосовуватися не тільки в психіатричних стаціонарах, а й в соматичних установах. Це один із способів колективної психотерапії, при якомусамі хворі під керівництвом лікарів та медичного персоналу надають один на одного активну психотерапевтичний вплив. Проте форми колективної психотерапії можуть бути й іншими. Одним колективної психотерапії в Росії був московський невропатолог Г. Д. Неткачев. Цей лікар, спеціально займався лікуванням заїкання, розробив в якості самостійного психотерапевтичного методу своєрідну систему впливу на хворих. У певні годинидо нього була група заїкуватих, з якими він проводив роз'яснювальну бесіду, розповідав про причини заїкання, звертав увагу на патогенний значення страху та інших емоцій, які фіксують розлади мови. Г. Д. Неткачев писав, що коли хворий дізнається суть, причини і симптоми своєї хвороби, коли перед ним розкривається механізм походження, наприклад, його помисливості, то у нього наголошується більший чи менший заспокоєння і поступово відновлюється правильна мова. При цьому лікар як педагог направляє хворих, заохочує тих, хто ділиться своїми успіхами, роз'яснює їм причини невдач, навчає правильно говорити. Широке застосування знайшов метод колективної психотерапії В. М. Бехтерева, особливо при лікуванні хронічного алкоголізму. Сутність цього методу полягає в тому, що групі хворих в стислих, але яскравих образах роз'яснювалися причини і механізми захворювання, після чого робилося словесне навіювання з метою вселити впевненість в одужання за допомогою гіпнозу. Після цього у хворих викликалося гіпнотичний стан до стадії каталепсії. За пробудженні хворі отримували інструкцію, в якій пропонувалося за допомогою самонавіювання або самопереконання перед засинанням, в ліжку, закріплювати те, що вони почули вранці від психотерапевта. Таким чином, застосовувалася В. М. Бехтерева колективна психотерапія представляла собою поєднання трьох психотерапевтичних методів: навіювання, гіпнотичного впливу і самонавіювання. Велике значення колективна психотерапія може мати в амбулаторній практиці. Проте колективна психотерапія тільки тоді дає лікувальний результат, коли поряд з нею проводиться індивідуальна робота з хворими. Отже, цей метод може розглядатися як допоміжний, своєрідний психотерапевтичний фон, як неодмінна умова для строго індивідуалізованої роботи з хворими. Істотним компонентом психотерапії є метод відволікання уваги хворого від похмурих думок. При цьому має значення продумана система різних культурних заходів, зокрема відповідна література для читання, настільні ігри та перебування на свіжому повітрі, концерти зі спеціально підібраною програмою, відповідні кінофільми. Величезну роль відіграє також трудотерапія, що є не лише потужним відволікаючим чинником, а й засобом створення бадьорого настрою, вироблення правильних соціальних життєвих установок, мобілізації компенсаторних механізмів, а також поступового переходу від лікарняної обстановки до звичайного життя і роботі.