Престижна економіка

На кордонах племен з різною орієнтацією господарської, а згодом і всередині племені, усе інтенсивніше розвивався обмін. Це економічне явище було найважливішим наслідком спеціалізації господарчих занять і прогресу в еволюцію продуктивних сил. Кочові - пастушечьі і осілі - хліборобські племена обмінювалися своїм товаром - худобою, мясом, шкурами, зерном, фруктами. З часом обмін ставав все більш інтенсивним і став базою для розвитку товарного обігу.

Найважливішою особливістю розвитку господарства у цей період була поява так званої престижної економіки - неолітичний варіант дарообміну. Як і раніше, дарообмін існував як всередині, так і між різними общинами. Дарами виступали найрізноманітніші предмети - від худоби до непотрібного у господарстві пташиного піря. Незалежно від того, що саме дарувала людина, він набував суспільний престиж. Економічний результат дарообміну був суперечливий: з однієї сторони, він сприяв розвитку виробництва, тому що для дарів спеціально вирощувалися певні рослини, розлучався худобу, з іншого боку, процедура дарообмена супроводжувалася рясними бенкетами, коли занадто багато зїдати і випивалося даремно. Непродуктивні витрати гальмували розвиток суспільства. Характерно, що поступово посилювалося прагнення дати більше, аніж отримати натомість: дарувальник здобував певну владу над що беруть цінності матеріальні. Таким чином, престижна економіка сприяла соціальному розшарування і відіграла велику роль у поглибленні нерівності у суспільстві та формуванні інститутів влади.

Організація влади

Важливим елементом суспільного організації були або чоловічі союзи, або чоловічі будинки які виросли з природного відокремлення чоловіків та жінок. У чоловічих будинках всі дорослі чоловіки громади обговорювали справи поточні, у тому числі господарські, приймали рішення, обирали керівників. Жінки на такі збори не допускали.

У цей період формується особливого вигляд лідерів - в сучасній міжнародній історика-економічній літературі їх прийнято називати бігменамі.Це були чоловіки, висували себе самі, виділялися із загальної маси особистими талантами, знання, багатством і щедрістю. Саме з цього шару чоловіча частина громади обирала вождя.

Вважається, що в цей період верховенство ще не наслідувати. Але передумови успадкування влади інтенсивно складались. Від керівника потрібно знати й уміти більше, що знали і вміли рядові члени громади. Ці знання, навички, досвід легше було передати сину, племіннику, братові, чим стороннім. У родича вождя було більше шансів «вивчитися» на провідника, ніж в інших. Результатом цих процесів формування привілейованих верств суспільства перше знати, що вийшла з родоплемінної верхівки. Це були вожді, жриці, а також найбільш успішні в господарській діяльності.

До кінця неоліту, очевидно, належить виникнення в масовому масштабі такої явища як майнова нерівність, яке наклалося на здавна існувала в людському колективі нерівність природне, засноване на різних психічних, інтелектуальних, фізичних здібностях людей. Закладаються і заглиблюються основи приватної власності-як явища всеохоплюючого, постійного, освітленого історичної традицією.

У приватній власності було індивідуальне житло, домашнє начиння, одяг, прикраси, господарчий інвентар, знаряддя праці, худобу, човни, інше рухоме майно.

Іншим видом власності була колективна (родова або громадська) власність на землю. Всередині колективу окремі люди або сімї ділянками землі - їхні можна було обробляти, але не можна передати іншій людині в користування.