79. Захист особистих немайнових прав.

Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від про­типравних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим спосо­бом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення. Стаття, що коментується, в цілому дублює загальні положення цивільного законодав­ства про захист цивільних прав і має відсильний характер (відсилає до третьої глави цього Кодексу). Таким чином, законодавець робить акцент на тому, що будь-яке особисте немайнове право є різновидом суб'єктивних цивільних прав. У зв'язку з цим для його захисту може застосовуватися загальноприйнятий порядок і способи захисту, які мають місце у разі його порушення. Право на захист особистих немайнових прав — це визначене правове регулювання на випадок оспорення, невизнання чи порушення особистого немайнового права. Змістом права на захист особистих немайнових прав є такі повноваження:

 

а) вимагати непорушення цих прав; б) вимагати припинення всіх діянь, якими порушуються ці права; в) вимагати відновлення вказаних особистих немайнових прав у випадку їх порушення.

ЦК наділяє особу можливістю застосувати для захисту свого особистого немайнового права від протиправного посягання з боку інших осіб: а) загальні способи захисту, перелік та способи застосування яких встановлені главою З ЦК: б) спеціальні способи захисту, які встановлюють конкретно для певної категорії прав в цілому та для конкретного права зокрема. Глава 3 ЦК містить загальний перелік можливих цивільно-правових способів захисту означених прав (загальні способи захисту). Це не означає, що кожен з цих способів може використовуватися для захисту порушеного права. Як правило, з цього переліку обираєть­ся конкретний спосіб захисту права в залежності від його змісту, характеру порушення та бажання постраждалої особи. Що стосується спеціальних способів захисту (передбачених в книзі 2 ЦК), то вони по­діляються також на дві підгрупи: а) ті, що можуть застосовуватися до більшості особистих немайнових прав (відновлення порушеного особистого немайнового права (ст. 276 ЦК), спростування недостовірної інформації (ст. 277 ЦК) та заборона поширення інформації, якою порушуються особистінемайнові права (ст. 278 ЦК)); б) ті, що можуть застосовуватися тільки до певного особистого немайнового права. До даної категорії способів захисту слід відносити, наприклад, можливість вимагати виправ­лення імені у випадку його порушення (ч.З ст. 294 ЦК). При цьому особа має право застосувати як один з передбачених способів захисту, так і сукупність декількох способів захисту, незалежно від того, чи відносяться вони до загаль­них, чи до спеціальних. Головне, щоб застосування цього способу (способів) захисту від­повідало змісту особистого немайнового права, способу його порушення та наслідкам, які спричинило це порушення, а також забезпечувало ефективність даного захисту. 3. За загальним правилом строки позовної давності до вимог про захист особистих немайнових прав не застосовуються, окрім випадків, що прямо передбачені законом, напри­ клад, до вимог про спростування інформації, яка поширена в засобах масової інформації (п.2 ч.2 ст. 258 ЦК). 4. Як правило, вибір способу захисту порушеного права залежить від волевиявлення постраждалої особи і повинен відповідати змісту порушеного права, способам його порушення і наслідкам, які виникли у результаті порушення. Захист порушеного немайнового права може відбуватися шляхом звернення до суду з відповідною вимогою або в іншому порядку, наприклад, шляхом звернення в органи вну­трішніх справ, місцевого самоврядування тощо. В зв'язку з тим, що захист особистого немайнового права має не тільки загальні риси, а й особливості, окремі положення ЦК закріплюють їх шляхом переліку найбільш характер­них способів (див. коментар до наступних статей).