33. Складносурядне речення. Складносурядне речення з єднальними, розділовими та протиставними сполучниками. Інтонація і розділові знаки.

Складносурядне — це таке складне речення, в якому частини поєднуються інтонацією і сполучниками сурядно­сті як рівнозначні. Н-д: Сонце вже давно зайшло за висотою, а небо над нею все ще світилось, переливалося барвами.

Об’єднані змістом, сполучниками та інтонацією, вони ста­новлять нову змістову і синтаксичну єдність. У складносурядному реченні завдяки поєднанню 2 частин висловлюється складна думка.

Серед сполучників сурядності роз­різняють єднальні, протиставні і розділові. Залежно від того, якими сполучниками з’єднуються ці частинами складносурядні ре­чення поділяються на три типи: складносурядні речення - з єднальними сполучниками, - з про­тиставними сполучниками, - з роз­діловими сполучниками.

Частини у складносурядному реченні зв’язуються за допомогою єднальних сполучників і(й)_, та(і)_, а(і). Повторення сполучників і, та(і) підсилює перелік і на­дає експресивності всьому складносурядному реченню. Єднальні повторювані сполучники ні ... ні, ані.., ані вживаються при перелічуванні; вони з’єднують складові частини, в яких присудки мають заперечне значення. Силь­ніше виражається заперечення за допомогою сполучника ані ... ані.Н-д: Ані встати_} ані сісти.

У сучасній українській літературній мові складносу­рядні речення, частини яких зв’язані єднальними сполуч­никами і(й), та(а)_, а(і), можуть виражати одночасність або послідовність дій, станів, явищ. Різновидом єднальних сполучни­ків є та й, ще й, також, а також, причому (причім), притому. Пов’язуючи наступну частину з попередньою, вони є засобом доповнення, розвитку думки, висловленої в попе­редній частині.

Складносурядні речення з протиставними сполучниками складаються лише з двох протиставлюваних частин. Протиставлення змісту частин виражається за до­помогою протиставних сполучників а, але, та(але), проте, а проте, зате, так, однак.Протиставлення може мати такі відтінки:

а) обмеження, що передається вживанням сполучників але, проте, а проте, та(але), однак

б) компенсації, що переда ється сполучником зате

в) зіставлення, коли зіставляється зміст обох частин складносурядного речення. Засобом вираження такого зі­ставлення виступає сполучник а.

У складносурядних реченнях вживаються розділові спо­лучники або, чи (одиничні і повторювані), то ... то, не то ...не то, чи то ... чи то (тільки повторювані). Їх повторення сприяє тіснішому об’єднанню частин складносурядного речення, отже — чіткішому вираженню змістових стосунків між ними. Одиничні сполучники або, чи підкреслюють роздільність двох дій, явищ. 3а допомогою повторюваних сполучників або, чи виражається перелік та­ких дій, з яких відбувається лише одна. Н-д: Або ро­зумне сказать, або зовсім мовчать. Сполучники не то ... не то, чи то ... чи то виражають невпевненість. Сполучник то ... то вказує на чергування дій, явищ.

Інтонація є виразником зв’язку частин у складносуряд­ному реченні, тому змістовій і граматичній єдності склад­носурядного речення завжди відповідає його інтонаційна єдність. Для складносурядного речення з єднальними спо­лучниками властива перелічувальна інтонація, що харак­теризується рівномірно посилюваним підвищенням голосу. Голос підвищується на логічно наголошених словах, після чого тон помітно знижується. Між частинами — невелика пауза. У реченнях з протиставними сполучниками в першій ча­стині інтонація підвищується і залишається на тому самому рівні. Друга частина починається з низького тону, який підвищується, а в кінці речення спа­дає. Інтонація речень з розділовими сполучника­ми — перелічувальна. Найбільше підвищення тону відчувається пере­важно на початку або в середині окремих частин.

Між частинами складносурядних речень, з'єднаних спо­лучниками сурядності, ставиться кома, крапка з комою і тире.

Кома ставиться між частинами складносурядних речень перед сполучниками і, та, а, але, проте, зате_у або, чи, при­чому та ін. Якщо в складносурядному реченні з неповторюваними сполучниками і(й), та(і), чи, або є спільний для обох частин другорядний член речення, кома між частинами сурядного речення не ставиться. Перед цими сполучниками не ставиться кома і тоді, коли спільною для обох сурядних речень буває видільна частка. Тире в складносурядному реченні ставиться перед спо­лучниками і, та(і), та й, але, якщо в наступній частині сурядного речення висловлюється наслідок. Якщо частини складносурядного речення далекі одна від одної за змістом або ускладнені відокремленими зворо­тами чи однорідними членами речення і мають у собі роз­ділові знаки, тоді між ними ставиться крапка з комою.