- •Кафедра мікробіології, вірусології та імунології
- •Лекція № 6
- •Види та форми імунітету. Імунна система організму. Фaктори неспецифічного захисту та імунологічна реактивність.
- •Лекція № 6. Види та форми імунітету. Імунна система організму. Фaктори неспецифічного захисту та імунологічна реактивність. – 2 год.
- •1. Актуальність теми. Обґрунтування теми.
- •2. Цілі лекції:
- •1. Визначення основних понять в імунології
- •Історичний нарис розвитку імунології
- •4. Види імунітету
- •3. Імунна система організму
- •6. Поняття про клітинні, гуморальні та функціональні механізми захисту, як єдину систему несприйнятливості
- •6. Неспецифічні фактори захисту та імунна реактивність
- •Матеріали активізації студентів під час викладення лекції
- •Загальне матеріальне та методичне забезпечення лекції:
- •7. Матеріали для самопідготовки студентів:
6. Неспецифічні фактори захисту та імунна реактивність
Нижче наводяться основні фактори захисту організму від інфекційних та неінфекційних чужорідних агентів. Ми поділяємо їх на фактори неспецифічного захисту і фактори імунної реактивності (табл. 6.2).
Таблиця 6.2. ФАКТОРИ ЗАХИСТУ ОРГАНІЗМУ
Неспецифічні фактори захисту |
Імунна реактивність |
Непроникливість покривів Бактерицидність покривів Травні соки Гідролітичні ферменти Лізоцим Пропердин Бета-лізини, Х-лізини Туберкульостатичний фактор Інтерферон С-реактивний протеїн та ін.
|
1. Синтез антитіл 2. Гіперчутливість негайного типу (ГНТ) 3. Гіперчутливість у повільненого типу (ГУТ) 4. Імунологічна пам’ять 5. Імунологічна толерантність 6. Ідіотип-антиідіотипові взаємодії
|
к о м п л е м е н т ф а г о ц и т о з (беруть участь як в неспецифічному захисті, так і в імунній реактивності) |
|
У таблиці перелічені далеко не усі, а тільки головні фактори захисту організму. Ми не можемо на першій лекції з імунології докладно говорити про форми імунного реагування організму на антиген, підкреслимо лише, що у більшості доступних для вас підручниках цей матеріал поданий без нових наукових даних. Усі шість форм імунної відповіді будуть нами обговорені детальніше на наступних лекціях.
У наведеній таблиці перелічені також фактори неспецифічного захисту організму від інфекційних агентів. Першим бар’єром на шляху патогенного мікроорганізму є шкіра та слизові оболонки.
Ми маємо зупинитися ще на одному важливому питанні - про співвідношення неспецифічних факторів захисту та імунологічної реактивності.
Важливо чітко зрозуміти, що несприйнятливість до інфекційних захворювань, як і функція імунологічного нагляду над генетичною стабільністю власних клітин організму забезпечується спільною дією специфічних та неспецифічних факторів захисту, тобто механізмами імунологічної реактивності та механізмами неспецифічної резистентності.
Імунологічна реактивність проявляється у специфічній відповіді організму на антиген. Необхідно одразу зрозуміти головне положення імунології - специфічність імунної відповіді. Воно означає, що антитіло або антигенреактивна клітина, сформовані в організмі у відповідь на певний антиген і можуть реагувати тільки з цим антигеном. Це - закон, якого неухильно дотримуються в імунології (про можливі відхилення ми поговоримо пізніше).
Неспецифічні фактори захисту - неспецифічні по відношенню до антигенів, вони рівною мірою спрямовані проти різних речовин та клітин, відмінність залежить від хімічного складу клітин та здатності їх протистояти дії факторів резистентності організму.
Неспецифічні фактори захисту - перший бар’єр на шляху збудника. Звичайно цей бар’єр є непереборним для непатогенних мікроорганізмів, патогенні мікроби його переборюють. Тоді вмикаються імунологічні механізми. Однак, їх вмикання проявляється пізніше, коли збудник вже викликає пошкодження в організмі, іноді таке запізнення виявляється фатальним.
Крім того, самі по собі імунологічні механізми звичайно не забезпечують знищення та виведення з організму патогенного мікроба-збудника. Роль імунних механізмів частіше за все зводиться до виявлення «чужого» та «позначення» його для механізмів неспецифічного захисту - фагоцитозу та комплементу. Ми вже говорили про роль антитіл в активації фагоцитозу та комплементу. Таким чином, роль імунних механізмів часто виражається в активації неспецифічних захисних механізмів, які й забезпечують знищення інфекційного агенту або чужорідних клітин. Звичайно, участь імунних механізмів у захисті складніша та глибша.
У зв’язку з викладеним, необхідно внести ясність у термінологію. На думку академіка Р. В. Петрова, провідного імунолога країн СНД, не можна говорити про «неспецифічний імунітет», необхідно використовувати термін «неспецифічна резистентність», «неспецифічний захист», «природна несприйнятливість», «видова несприйнятливість». Використання терміна «імунітет», «імунологічний» вказує на специфічний процес.
Мабуть, з цим можна погоджуватись, в той же час треба пам’ятати, що обидва механізми, специфічний та неспецифічний, взаємозв’язані та спрямовані, кожний по-своєму, на вирішення завдань нагляду над генетичною стабільністю внутрішнього середовища організму.
