- •Цивільне право
- •Предмет, метод та основні функції цивільного права
- •Поняття цивільного законодавства, дія у часі, в просторі та за колом осіб
- •Поняття, суб’єкти та об’єкти цивільних правовідносин
- •3.3. Об'єкти цивільних правовідносин
- •Межі здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов'язків
- •5.. Поняття, види та умови цивільної відповідальності
- •6.. Основні види та організаційно-правові форми юридичних осіб
- •7. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин
- •8. Поняття, види особистих немайнових прав фізичної особи, їх характеристика
- •Поняття, види та форма правочинів
- •Поняття недійсності правочину, правові наслідки. Нікчемні правочини.
- •Представництво за довіреністю, види і форма довіреності
- •Підстави та порядок виникнення та припинення представництва за довіреністю.
- •Поняття та види строків позовної давності.
- •Перебіг строків позовної давності. Зупинення та переривання перебігу строку позовної давності
- •Поняття речових прав на чуже майно, основні види.
Поняття речових прав на чуже майно, основні види.
Речові права — це права, що забезпечують задоволення інтересів власника шляхом безпосереднього впливу на річ, яка перебуває у сфері його господарювання.
Головне місце в системі речових прав посідає право власності, оскільки право власності — це право на свою річ, тому воно і породжує повне панування над річчю. Суть права на чужі речі полягає в тому, що особа може користуватися чужою річчю, а інколи навіть розпоряджатися нею. До речових прав належать права, похідні і залежні від права власності, які виникають як за волею власника, так і відповідно до закону. ЦК до речових прав, крім права власності, відносить і речові права на чуже майно (статті 395—417).
Право на чужу річ має наступні особливості:
- є похідним від права власності;
- має обмежений характер і його обсяг вужче, ніж право власності;
- зберігається при зміні власника;
- захищається такими ж способами, як і право власності;
- може захищатися і від власника.
У ст. 395 ЦК наведено перелік прав на чуже майно, який не є вичерпним:
а) право володіння;
б) право користування (сервітут);
в) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);
г) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
Право на чужу річ є важливим речовим правом. В цьому випадку право власності на річ належить одній особі, в той час як інша особа має на цю річ певне речове право, але обмежене за змістом. Скажімо, ми маємо посеред поля ділянку, на якій посадили картоплю. Оскільки у нас з вами, як правило, гелікоптера немає, для того, щоб восени вивезти картоплю, необхідно отримати дозвіл на проїзд вантажівкою у власника сусідньої земельної ділянки, тобто своєрідний дозвіл на використання чужого майна, оскільки без допомоги сусіда наше право власника може перетворитися на своєрідну фікцію, мертве право.
Право володіння. Володільцем чужого майна є особа, яка фактично утримує його у себе. Володіння може бути як законним, так і незаконним. Право володіння виникає внаслідок договору, який укладено із власником.