Література

1. Школик І. В. Ґендерний чинник у видавничій справі України: історія та сучасність : автореф. дис.. канд. наук із соц. комунікацій: 27.00.05 / Ірина Василівна Школик; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут журналістики. – К., 2009. – 19 с. 2. Землякова Т. А. Женский текст и женский псевдоним : гендерный аспект / Т. А. Землякова // Наукові записки Інституту журналістики КНУ. – Т. 40, 2010. – С. 56-63. 3. Маслова Ю. П. Мовна репрезентація ґендеру / Ю. П. Маслова // Наукові записки. Серія Філологічна. – Вип. 12. – Острог : Вид-во НаУ Острозької академії, 2009. – С. 224–233. 4. Горошко Е. Гендерная проблематика в языкознании. Введение в гендерные исследования. Ч. 1. – Харьков : ХЦТИ; Санкт-Петербург : Алтея, 2001. – 509 с. 5. Чайківська  Я. Феномен жіночого авторства / Я. Чайківська. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.lnu.edu.ua/faculty/jur/publications.

Дроздова А. В., Коноваленко К. В. Вплив гендерної приналежності автора на процеси саморедагування.

У статті окреслені відмінності в психології саморедагування представниками різних статей, проведено порівняльний аналіз особливостей мовленнєвих стратегій, які використовують у текстах автори-жінки та автори-чоловіки, а також сформулювані окремі рекомендації створювачам текстів щодо їх самостійного вдосконалення на основі врахування ґендерних аспектів.

Ключові слова: гендер, чоловіче та жіночне письмо, стратегії авторського редагування.

Дроздова А. В., Коноваленко К. В. Влияние гендерной принадлежности автора на процессы саморедактирования.

В статье выделены отличия в психологии саморедактирования представителями разных полов, проведен сравнительный анализ особенностей речевых стратегий, которые используют в текстах авторы-женщины и авторы-мужчины, также сформулированы отдельные рекомендации писателям относительно самостоятельного совершенствования собственных произведений на основе учета гендерных аспектов.

Ключевые слова: гендер, женское и мужское текстотворчество, стратегии авторского редактирования.

Drozdova А., Konovalenko K. Influence of gender belonging of author on the processes of self editing.

In the article differences are selected in psychology of self editing of different chaffs representatives, the comparative analysis of features of vocal strategies which use in texts authors-women and authors-men is conducted, separate recommendations are also formulated to the writers in relation to independent perfection of own works on the basis of account of gender's aspects.

Keywords: gender, feminine and masculine text creation, strategies of the author's editing.

УДК 070. 41 : 159. 95

Дроздова А. В., Халмуратова О. Т.

Стилістична роль авторських неологізмів

У КНИЗІ ОЛЬГИ ГРОМИКО „ПРОФЕСІЯ: ВІДЬМА”

Розвинувшись у ХХ ст., література фентезі з кожним роком стає все більш популярною серед масового читача. Науковці впевнені, що сьогодні цей жанр є повноцінним художнім напрямом, котрий має відношення не лише до літератури, а й до кіно, живопису, театру, музики, комп’ютерних ігор тощо [1]. Зацікавлення цим жанром, як правило, пояснюють можливістю уповна пофантазувати, відчути себе в іншій реальності з новими здібностями, розширити часові, просторові, культурні чи історичні виміри власного буття. Велику роль у створенні таких можливостей відіграють авторські неологізми, дослідження стилістичної ролі яких не часто ставало предметом наукових пошуків. Цим пояснюється актуальність вибору теми нашої студії.

Мета статті – узагальнити стилістичну роль авторських неологізмів у книзі Ольги Громико „Професія: відьма” – розкривається в таких завданнях:

• віднайти авторські неологізми у творі авторки, класифікувати їх, пояснити cемантичне значення та механізми творення;

• описати стилістичний потенціал неолексем Ольги Громико.

Джерельною базою дослідження для нас стали наукові праці Н. Глуходід [2] та О. Хмельовської [3], у яких проаналізована природа авторських неологізмів, відстежені сучасні тенденції їх творення та характер упливу на свідомість читацької аудиторії; С. Шамякіної [1], де виділені жанрові характеристики літератури фентезі, описані особливості її розвитку. Крім того, з метою об’єктивної інтерпретації неологізмів у творчості Ольги Громико ми скористалися документальними джерелами, зокрема, автокритикою письменниці, віднайденою на сторінках її Живого журналу в Інтернет мережі [4; 5; 6].

На думку вчених, сьогодні існує чимало термінів для позначення нових слів, наприклад, індивідуально-авторські новотвори, оказіональні слова, лексичні новотвори, неолексеми, лексичні інновації, авторська лексика тощо. О. Хмельовська подає узагальнене визначення авторським неологізмам як новотворам, запозиченням, котрі входять у конкретну мову, набуваючи нової семантики чи конотацій, як правило, зумовлені сферою вживання та суспільною необхідністю [3]. Таким розумінням авторських неологізмів скористалися і ми у своїй розвідці.

Серед великої кількості сучасних видань фантастичної літератури нашу увагу привернула книга Ольги Громико „Професія: відьма” (2003) [4] – фентезі виключно гумористичне, з відчутним романтичним струменем, яке легко й захопливо читається. Велику роль при цьому відіграють авторські неологізми, котрі виступають власне засобами створення такої жанрової характеристики фентезі, як конструювання „іншого світу” – цілого антуражу, культурно-історично-географічного фону, створеного з метою представлення основних подій твору, який відчутно відрізняється від реальної дійсності. На думку С. Шамякіної, „чим детальніше розроблені історія, міфологія, культура, географія такого світу, тим вища художня цінність твору фентезі” [1, с. 3]. Аналіз неолексем Ольги Громико доводить, що в цілому вони виступають часо-просторовими та функціонально-номінативними маркерами естетичної дійсності, котра завдяки фантазії та умінню авторки проводити аналогії між двома реальностями постає перед читачами як зрима й відчутна.

Для того, щоб подати загальну характеристику авторських неологізмів у книзі Ольги Громико та пояснити їх стилістичну роль, ми скористалися методом класифікації та інтерпретації:

№	Группа авторських неологізмів	Екстраполяція в тексті	Стилістична роль
1.	Топоніми (Догева, Стармін, Белорія, Елгар, Камнедержець, Відьомове коло)	„Издевательство какое-то, особенно если учесть, что жители Догевы – вампиры”. [2, с. 11]; „В таком случае, не следует ли мне, законопослушной жительнице державного города Стармина, столицы Белории, официальной резиденции многоуважаемого кем-то его высочества короля Наума, заблаговременно поупражняться в благоговейном трепете?” [2, с. 8].	– виконують пояснювальну функцію (Камнедержець); – указують на зв’язок із реальними топонімами (Белорія – Білорусь); – формують колорит урочистості (Стармін, Елгар); – указують на особову приналежність (Відьомове коло).
2.	Антропоніми (Тюдор Визволитель, Арр’акктур тор Ордвіст Ш’еонелл, Ричарг, Пітрим, Некрохрич)	„Многоуважаемый Повелитель Догевы, благородный Арр’акктур тор Ордвист Ш’эонэлл из клана…” [2, с. 8]; „Имя у Питрима длинное, заковыристое, как свернувшаяся клубком гадюка… За глаза Питрима честили „некрохрычом”. Причем и адепты, и наставники” [3, с. 867].	– пояснюють морально-етичну якість героя (Тюдор Визволитель); – вказують на суспільний статус, особливу пошану до персонажа (Арр’акктур тор Ордвіст Ш’еонелл); – створюють гумористичне забарвлення (Некрохрич).
3.	Фітоніми (червець-трава, плакун-трава, камелінка дубравная)	„Червец-трава не так уж редка, да вот изловить ее знахарю не легче, чем пешему человеку – зайца” [2, с. 113]; „Камелинка дубравная. В просторечии – „женская верность”, – щегольнула я знанием травоведения, срывая сухонький стебелек. Половина цветков тут же осыпалась, обнажив острые ноготки пестиков.– Вообще-то она отцветает” [2, с. 165]; „рыжие звездочки прасклета, седые гривки плакун-травы” [2, с. 57].	– подають інформацію про місце поширення рослини (червець-трава); – указують на зовнішній вигляд (прасклет; плакун-трава); – розкривають інформацію про чарівні властивості рослин, співвідносячи їх із людськими якостями (камелінка дубравная).

У процесі аналізу стилістичної ролі авторських неологізмів для нас також стала помітною тенденція частого використання авторкою фоностилістичних засобів мови. Наприклад, в імені Ричарг два звуки „р” асоціюються з риком тварини, а звук „ч” з шумом, сичанням, шепінням, що надає образу Дракона емоційно-емпатійних характеристик. Але в конструюванні діалогів Ольга Громико використовує ще й гумористичні засоби („Вот с-съем тебя и с-сяду на диету сяду” [2, с. 68]), які доповнюють образ комунікативними ознаками, представляють його як неповторний і оригінальний, спостерігати за мовою і вчинками котрого досить цікаво й захопливо.

Напівпом’якшений приголосний „ч” у таких авторських онімах, як „чечка”, „ченька”, котрі в мовленні троллів мають значення „гарна дівчина”, надає зменешено-пестливих конотацій номенам, виступає засобом семантико-звукового протиставлення в цілому грубому, різкому, дзвінкому мовленню цих істот (наприклад: „Гхыр ог имре, мораан! – по тролльим меркам это считалось изысканным комплиментом, хотя точный перевод такого высказывания на человеческий язык мог смутить даже бывалого грузчика” [2, с. 109]; „Эй, ты, вагурц гхырный – общепринятых ругательств троллям решительно не хватало…” [2, с. 176]).

За структурними показниками серед авторських неологізмів можна виділити однослівні номінації (Белорія, Стармін, Догева, Ричарг), композити (Камнедержець, Тюдор Визволитель, плакун-трава, прасклето, камелінка дубравная, Відьомове коло), трискладові юкстапозити або багатослівні номінації (наприклад, Арр’акктур тор Ордвіст Ш’еонелл).

Отже, аналіз авторських неологізмів у книзі Ольги Громико „Професія: відьма” доводить, що, як правило, у творчій лабораторії письменниці вони виступають локально-темпоральними та онімними маркерами витвореної художньої дійсності, виконуюючи при цьому ще й пояснювальну, світоглядну, естетичну функції, виступають засобом гумору. При цьому авторкою використовуються лексичні, фонетичні та синтаксичні засоби стилістичної виразності.