Система державного управління охороною праці

Органи державного управління охороною праці

Державне управління охороною праці в Україні, згідно закону, здійснюється:

• Кабінет Міністрів;

• Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (Держгірпромнагляд);

• Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

• Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Кожен із цих органів наділений певними повноваженнями щодо управління охороною праці і контролем за дотриманням норм охорони праці.

З метою управління охороною праці на підприємстві створюється служба охорони праці, яка підпорядковується керівникові підприємства. Функції даної служби виконують особи, які мають відповідну підготовку і при чисельності працюючих на виробництві менше 50 чоловік, можуть суміщати функції по нагляду за охороною праці і своїми прямими виробничими обов’язками.

Спеціалісти служби охорони праці підприємства мають право:

• давати керівникам структурних підрозділів обов’язкові до виконання вказівки щодо питань охорони праці;

• відсторонювати від роботи осіб, які не пройшли медичного огляду, інструктажу і не мають допуску до відповідних робіт;

• зупиняти роботу виробництва, машин, устаткування в разі порушень, які створюють загрозу здоров’ю працюючих;

• надавати керівнику підприємства подання на притягнення до відповідальності працівників, які порушують правила охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише керівник підприємства.

Однією із основних завдань системи управління охорони праці є організація навчання питанням охорони праці робітників і службовців.

Навчання з охорони праці проводять в навчальних закладах, підприємствах при одержанні середньої, професійно-технічної, вищої освіти, підвищенні кваліфікації, а також при проведенні різних видів інструктажів.

Інструктажі бувають слідуючих видів – вступний, первинний, повторний, позаплановий і цільовий.

Вступний інструктаж з особами, яких приймають на роботу, проводиться незалежно від їх освіти, стажу та досвіду роботи, а також зі студентами і учнями, які прибули для проходження виробничої практики, навчання або виконання певних робіт.

Вступний інструктаж проводить спеціаліст служби охорони праці або особа на яку покладено ці обов'язки. Цей інструктаж проводиться за програмою, розробленою службою охорони праці відповідно до характеру виробничої діяльності.

Первинний інструктаж на робочому місті проводять з усіма без винятку особами, яких вперше беруть на роботу, переведеними з інших робіт, учнями або студентами, що прибули на практику або навчання, з іншими працівниками, які будуть виконувати нову для них роботу. Первинний інструктаж на робочому місті проводить керівник робіт (бригадир, майстер, виконроб) індивідуально з кожним працівником або групою працівників, які виконуватимуть одну і ту ж роботу, за типовою програмою

Про наступне проведення повторного інструктажу виконавець робіт має попередити працівника за 10 днів. Після іспитів результати повторного інструктажу беруться на облік у цехових журналах.

Повторний інструктаж проводять індивідуально або з групою працівників, які виконують однотипні роботи за програмою первинного інструктажу у повному обсязі відповідно до графіка строки якого затверджує головний інженер.

Термін проведення чергового інструктажу для кожного працівника і позначається залежно від дати проведення з ним первинного ні попереднього повторного інструктажу, але проміжок між періодично повторними інструктажами не має перевищувати 3-х місяців для працівників на роботах з підвищеною небезпекою та 6-ти місяців для інших видів робіт.

Про наступне проведення повторного інструктажу виконавець робіт має попередити працівника за 10 днів. Після іспитів результати повторного інструктажу беруться на облік у цехових журналах.

Позаплановий інструктаж призначають у таких випадках коли:

• вводяться в дію нові нормативні акти з охорони праці;

• змінюється технологічне обладнання або інші чинники, що впливають на хід технологічного процесу;

• порушуються працівниками акти з охорони праці;

• є вимога органу держаного нагляду у випадку, якщо виявлено незнання працівниками безпечних методів праці чи нормативних атів;

• була перерва у роботі працівника більше ніж 30 календарних днів - для робіт - з підвищеною безпекою або 60 днів для інших видів робіт.

• скоївся нещасний випадок або мали місце інші негативні наслідки.

Цей вид інструктажу проводить керівник робіт.

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками, якщо:

• виконуються разові роботи, які не пов'язані з безпосереднім обов'язками за фахом або разові роботи за межами підприємства та ін.;

• необхідно провести роботи з ліквідації наслідків аварій, стихійного лиха або інших непередбачуваних негативних наслідків;

• проводять роботи на які оформляється наряд-допуск, дозвіл або інший документ;

• відбувається організація масових заходів з учнями у вигляді екскурсії і т. ін.

Цільовий інструктаж проводить керівник робіт залежно від характеру завдання, виробничих обставин, можливих видів небезпек, технологічних засобів і способів виконання трудової діяльності і завершується усним опитуванням набутих знань. Цей інструктаж фіксується у наряді-допуску або іншому документі, що дозволяє проведення даного виду робіт.

Державний нагляд за охороною праці

Державний нагляд за дотриманням законодавства, правил і норм з охорони праці здійснюють спеціально створені комітети, інспекції га інші органи. Цю структуру утворюють:

• Державний комітет з промислової безпеки, охорони праці і гірничого нагляду (Держгірпромнагляд);

• Державна санітарно-епідеміологічна служба МОЗ;

• Комітет ядерного регулювання Міністерства охорони навколишнього природного середовища;

• Державний пожежний нагляд Міністерства з питань надзвичайних ситуацій.

Всю систему нагляду і контролю з охорони праці, передбачену чинним законодавством, умовно можна розділити на державний нагляд, відомчий, адміністративний та громадський контроль.

Додержання законодавства про працю контролюють місцеві ради та їх виконавчі і розпорядчі органи.

На міністерства і відомства покладено внутрівідомчий контроль у підпорядкованих їм підприємствах, установах, організаціях.

Адміністративний контроль покладено на роботодавців.

Найвищий нагляд і контроль за обов'язковим і однаковим виконанням законів і нормативів з охорони праці здійснює Генеральна прокуратура України та підпорядковані їй прокурори на місцях відповідно до Закону «Про прокуратуру».

Розслідування, реєстрація і облік нещасних випадків

Нещасні випадки, що сталися з працівниками підприємства, роз­слідують відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві (постанова КМУ № 1112 від 25.08.2004 р.).

Створена комісія для розслідування нещасного випадку зобов'язана протягом трьох діб розслідувати обставини і причини нещасного випадку, скласти акт за формою Н-1 у шести примірниках, розробити заходи запобігання нещасних випадків і направити його керівнику підприємства для затвердження.

При розслідуванні нещасного випадку ретельно оглядають місце подій, виявляють справність обладнання, машин, які були застосовані у роботі, інструментів, опитують потерпілого, свідків; вимагають письмові пояснення від службових осіб, знайомляться з необхідними документами про проведення навчання та інструктажів з охорони праці, при необхідності організовують технічну експертизу, лабораторні дослідження, випробування та інші роботи, викреслюють необхідні ескізи та схеми події, фотографують місце події та пошкоджені об'єкти або технологічне обладнання.

На кожний нещасний випадок на виробництві, що викликав втрату працездатності у працівника не менше, як на один день або необхідність переводу його на іншу роботу на один день і більше, відповідно до висновку лікаря, складається акт за формою Н-1.

Усі нещасні випадки, оформлені актом за формою Н-1, реєструються на підприємстві в журналі за спеціальною формою.

Роботодавець протягом трьох діб після закінчення розслідування затверджує примірники акту за формою Н-1 і негайно вживає заходів щодо усунення причин, що викликали нещасний випадок.

Відповідно до Порядку не підлягають обліку нещасні випадки, що сталися при вчиненні потерпілим кримінального злочину, а також випадки природної смерті та самогубств.

До виробничих належать нещасні випадки, що призвели до травм, гострих професійних захворювань, отруєнь, теплових ударів, опіків, обморожень, утоплень, ураження блискавкою, а також інші ушкодження здоров'я при аваріях і стихійних лихах і виникли:

• при виконанні трудових обов'язків (відрядження), а також при будь-яких діях на користь підприємства;

• на транспорті підприємства при слідуванні на роботу або з роботи;

• на території підприємства протягом робочого часу, включаючи встановлені перерви і час необхідний для підготовки робочого місця до роботи, перед початком або після її закінчення;

• на транспортних засобах по завданню роботодавця;

• в робочий час за межами підприємства, якщо діяльність працівника пов'язана з переміщенням між об'єктами обслуговування;

• в робочий час на особистому транспорті при наявності дозволу роботодавця на право його застосування для службових поїз­док або за дорученням адміністрації;

• в робочий час при нанесенні травм іншою особою або на­вмисним вбивством працівника при виконанні ним трудових обов'язків;

• під час аварій на виробничих об'єктах;

• при наданні шефської допомоги, незалежно від місця її проведення.

Названі нещасні випадки, що виникли в зазначених умовах підлягають розслідуванню і обліку на виробництві.

До невиробничих належать нещасні випадки, що викликали тимчасову непрацездатність (не менше як на один день) і виникли:

• в побуті;

• на шляху до роботи або з роботи пішки або на громадському транспорті;

• на території підприємства, але робота виконувалася без дозволу адміністрації, при спортивних іграх або викраданні майна;

• на транспорті підприємства, який працівник використав в особистих інтересах без дозволу роботодавця;

• унаслідок отруєння алкоголем або іншими речовинами, якщо це не викликано їх застосування у виробничих процесах;

• під час викрадання майна або скоєння працівником злочинних або інших правопорушень на території підприємства.

Якщо при розслідуванні буде встановлено, що нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом тоді складається акт за формою НПВ (не пов'язаний з виробництвом).

Керівник, який одержав повідомлення, зобов'язаний:

• терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому;

• повідомити про те, що сталося, роботодавця і відповідну профспілкову організацію;

• до прибуття комісії з розслідування зберігати обстановку в такому стані у якому вона була на момент події, якщо це не загрожує життю і здоров'ю інших працівників.

До складу комісії з розслідування входять:

• керівник служби охорони праці (голова комісії );

• керівник структурного підрозділу;

• представник профспілкової організації або представник ФССНВ за згодою.

Протягом трьох діб комісія з розслідування зобов'язана:

• обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків, одержати пояснення потерпілого, а також визначити чи відповідають умови праці вимогам нормативних актів про охорону праці;

• з'ясувати обставини й причини нещасного випадіи чи пов'язаний він з виробництвом;

• встановити винних осіб, які допустили порушення правових актів з охорони праці та розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;

• скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н- I або акт за формою НПВ у шести примірниках і передати його на затвердження роботодавцю.

Акт за формою Н-1 має бути зареєстрований у спеціальному журналі за встановленою формою. Акт форми Н-1 або НПВ разом з матеріалами розслідування підлягає зберіганню протягом 45 років, на підприємстві, працівником якого був потерпілий.

Головою комісії при розслідуванні нещасного випадку на виробництві повинен бути спеціаліст охорони праці.

З дня, який настає за днем прийняття заяви прийому на роботу починається термін страхування працівника від нещасного випадку.

ЛЕКЦІЯ № 3

ОСНОВИ ФІЗІОЛОГІЇ, ГІГІЄНИ ПРАЦІ ТА ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇ

Виробниче середовище та його вплив на організм людини.

Гігієною праці називається галузь науки, що вивчає трудову діяльність людини і виробниче середовище, в якому вона відбувається, їх вплив на організм і розробляє санітарно-гігієнічні заходи, спрямовані на створення сприятливих і здорових умов праці і підвищення її продуктивності.

Предметом гігієни праці є:

• Вивчення трудових процесів і викликаних ними в організмі людей певних змін.

• Вивчення впливу на організм хімічних, фізичних, біологічних, психофізіологічних чинників виробничого середовища і розробка гігієнічних нормативів.

• Вивчення стану здоров'я працівників з метою усунення несприятливого їх впливу на здоров'я працюючих.

Виробнича санітарія - це система організаційних заходів і технічних засобів,що запобігають дії шкідливих виробничих чинників на організм людини або зменшують її.

Система організаційних заходів передбачає правильну організацію праці на робочих місцях, дотримання режиму праці,організацію навчання та інструментів з охорони праці, організацію постійного контролю та нагляду за дотриманням санітарних норм і правил у виробничому процесі, при будівництві будівель і споруд, а також в процесі їх реконструкції або експлуатації.

Система технічних засобів спрямована на розробку та застосування колективних та індивідуальних засобів захисту працюючих від шкідливих виробничих чинників. Це технічні засоби боротьби з шумом, вібрацією, з шкідливими випромінюваннями і т. ін.

Санітарно-гігієнічні чинники умов праці чинять постійний вплив на функціонування організму або його окремих систем. Постійно або періодично впливають на здоров'я фізичні, хімічні, біологічні або психофізіологічні чинники. На людину безпосередньо впливає психогенний чинник через засоби масової інформації і т. ін.

Санітарно-гігієнічні особливості виробничих процесів можуть впливати на організм людини одномоментно, бути мало потужними або чинити негативну дію - аж до смертельних наслідків.

Гігієнічні нормативи - визначений діапазон виробничого середовища, який є безпечним з точки зору збереження нормальної життєдіяльності та здоров'я людини.

Шляхом гігієнічного нормування встановлюють гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих хімічних домішок у повітрі, воді, ґрунтах ,продуктах харчування, гранично допустимі рівні і дози (ГДР, ГДД) шкідливо діючих на організм чинників, оптимальні і допустимі параметри мікроклімату, освітлення, опромінення і т. ін.

Гранично - допустимим нормативом (ГДК, ГДД, ГДР) вважається такий чинник, який при щоденній роботі протягом 8 годин або іншої тривалості, але не більш як протягом 40 годин на тиждень, упродовж усього робочого стажу не може спричинити змін у стані здоров'я працівника або його нащадків.

Абсолютно безпечним впливом виробничих чинників вважають такий, що не завдає жодної шкоди організму людини у генетичному розумінні.

Об'єкти гігієнічного нормування.

Об'єкти гігієнічного нормування умовно поділяються на дві групи.

До першої групи належать чинники антропогенного походження, здатні завдати шкоду людині (шум, пил, вібрація).

До другої групи належать чинники природного середовища, що у відповідних межах необхідні для життєдіяльності - мікроклімат, освітлення, сонячна радіація, ультрафіолет і т. ін.

Для цих груп чинників шляхом гігієнічного нормування встановлюють допустимі рівні, дози, концентрації і узагальнюють їх у спеціальних документах державного санітарного законодавства.

Санітарно — епідеміологічний нагляд

Для профілактики захворювань, розробки нормативів та правил, а також для контролю за їх дотриманням у системі МОЗ створено органи санітарно — епідеміологічної служби.

Основною установою цієї служби є санітарно-епідеміологічні станції (СЕС) обласного, міського та районного типу, які здійснюють усі види санітарної та протиепідеміологічної діяльності на територіях, які вони обслуговують.

Державний санітарний нагляд здійснює санітарно - епідеміологічна служба, яка вивчає пріоритетні заходи щодо профілактики захворювань та охорони здоров'я населення від шкідливого впливу чинників навколишнього та виробничого середовища.

Права надані органам санітарного нагляду

Посадові особи органів державного санітарного нагляду мають право безперешкодно входити на всі об'єкти нагляду, надавати обов'язкові приписи для виконання, вказівки щодо усунення порушень.

Санітарне законодавство - це сукупність санітарних норм, правил, гігієнічних нормативів, які є обов'язками для виконання документами,що визначають критерії безпеки та шкідливості для людини чинників виробничого середовища й вимоги щодо забезпечення оптимальних чи допустимих умов праці і побуту.

Вимоги, що містяться в документах санітарного законодавства конкретизовані в санітарних нормах, правилах, методичних вказівках, рекомендаціях, положеннях та інструкціях, які видає МОЗ.

Крім основних державних документів санітарного законодавства існують ще санітарні норми та правила галузевого і відомого призначення, інструкції і накази МОЗ.

Загальні відомості про умови та фізіологію праці

Умови праці - це сукупність чинників виробничого середовища, що впливають на здоров'я та працездатність людини в процесі її діяльності.

За більш повним визначенням — умови праці це складне суспільне явище, яке формується під впливом соціально - економічних, технічних, організаційних і природних чинників, які впливають на здоров'я, працездатність людини , на її ставлення до праці та на якість життя.

Чинники, які формують умови праці умовно можна поділити на чотири групи:

1. санітарно - гігієнічні елементи зовнішнього середовища, мікроклімат, шум, випромінювання, вібрація, освітлення і т. ін. Ця група чинників має конкретні, точно фіксовані рівні, значення та параметри;

2. психофізіологічні елементи: робоча поза і фізичні та нервово - психологічні навантаження. Для більшості чинників цієї групи ще не існує загальних стандартних одиниць вимірювання;

3. естетичні елементи - оформлення робочого місця, засобів праці і т. ін. Показники цієї групи оцінюються за допомогою різних експертних оцінок.

4. Соціально - психологічні елементи визначають характер умов праці - тривалість робочого часу, режим праці та відпочинку, пільги та компенсації за роботу у шкідливих умовах, а також психологічний клімат у якому відбувається трудовий процес. Ці елементи оцінюють за допомогою соціологічнитх досліджень.

Праця - це функціональна діяльність людини в результаті якої витрачається енергія мозку, нервів та м'язової сили. Кількість м'язової енергії, що витрачає людина при виконанні фізичної праці, визначають за кількістю теплоти, що виділяється організмом

Трудова діяльність умовно поділяється на фізичну та розумову.

Фізична праця пов'язана з роботою м'язів, до яких посилено припливає кров, що забезпечує надходження кисню та вилучення продуктів окислення. За рахунок активної роботи серця та органів дихання.

В процесі праці збільшується хвилинний об'єм серця із 3-4 л/хв в стані спокою до 30-40 л/хв при інтенсивній м'язовій роботі.

Відповідно підвищується частота пульсу, яка є критерієм фізіологічного контролю роботи. При цьому артеріальний тиск може збільшуватися на 60-80 мм.рт.ст. Підвищується також і частота дихання: від 16-18 до 30-40 на хвилину, що залежить від індивідуальних особливостей і ступеня тренованості людини.

У процесі фізичної праці спостерігається підвищення температури тіла на 0.4-0.6°С і навіть більше. При незначному підвищенні температури це є сприятливим чинником, бо стимулює обмін речовин, але при більш високих значеннях погіршується робота серцево-судинної системи,нервових центрів, збільшується витрата енергії, посилюється потовиділення, змінюється водно сольовий режим організму та в'язкість крові.

Для відновлення до робочого рівня фізіологічних функцій організму необхідні відповідні перерви для відпочинку, які залежно від характеру роботи обґрунтовуються у законодавчому порядку.

Фізіологія фізичної праці

Фізична праця має статичний та динамічний характер. Виконання фізичних навантажень при статичній роботі залежить від функціонального стану тих чи інших задіяних у роботі м'язових груп, а при динамічній роботі крім цього - ще й від ефективного функціонування серцево-судинної і дихальної системи та їх взаємодії з іншими органами.

При статичній роботі підвищується обмін речовин, збільшуються енергетичні витрати, у меншій мірі ніж гри динамічній роботі. Унаслідок довготривалих статичних навантажень м'язової системи та відсутності умов для кровообігу статична праця стає причиною вираженої втоми. Від статично напруженої групи м'язів в організмі швидко розвивається втома через наявність певного вогнища збудження в корі головного мозку.

Динамічна робота пов'язана з переміщенням тіла людини чи її окремих органів у просторі. Динамічні зусилля мають циклічний характер, унаслідок чого скорочення м'язів через деякий проміжок часу чергується з їх відпочинком. Такий ритмічний характер роботи м'язів сприяє повноцінному їх кровопостачанню тому вони менше втомлюються.

Фізіологія розумової праці

Для розумової праці характерним є те, що мозок виконує не тільки координаційні функції, але є основним працюючим органом, що сприймає інформацію, створює нові функціональні зв'язки, нові умовні рефлекси, підвищує увагу, посилює пам'ять, напруження здорового та слухового аналізаторів. Напруженість органів чуття при розумовій діяльності може зростати до 10 разів, що зумовлює більш жорсткі вимоги до рівня шуму та інших шкідливих чинників.

Для розумової діяльності характерна мала рухливість, вимушена одноманітна поза, що зумовлює застійні явища у м'язах ніг та окремих органах й погане постачання в мозку киснем. Мозок становить біля 1,5 % маси тіла, але споживає понад 20 % енергетичних ресурсів організму. Порівняно з станом спокою приплив крові до працюючого мозку збільшується в 10 разів і при цьому зменшується наповнення кров'ю судин, кінцівок і очеревини.

При напруженій розумовій роботі змінюються функції дихальної системи, порушується рівновага процесів гальмування і збудження, відхиляється від норми тонус м'язів внутрішніх органів, кровоносних судин, особливо судин серця і мозку, посилюється білковий і вуглеводний обмін, підвищується артеріальний тиск та частота дихання.

Таким чином, розумова праця накладає на організм високі вимоги, інтенсивність праці погіршує гостроту зору, стійкість ясного бачення, збільшує час зорової моторної реакції та ступінь напруження уваги. Формальне завершення робочого дня не призводить до припинення професійно спрямованої розумової діяльності, що викликає стан втоми, а при її накопиченні перевтоми.

За величиною загальних енерговитрат організму фізична робота поділяється на три категорії:

• Легка - під час роботи людина витрачає до 150 ккал/год.;

• Середньої тяжкості - при виконанні якої людина постійно рухається або переносить вантажі масою до 10 кг, витрачаючи при цьому до 151 -250 ккал/год.;

• Важка - під час такої роботи людина витрачає 251-300 ккал/год., переносячи вантажі понад 10 кг і ін.

Втома - це сукупність тимчасових змін у фізіологічному та психічному стані людини внаслідок реакції центральної нервової системи на фізичну або розумову працю.

Втома створює гострий конфлікт між вимогами до роботи та можливості організму через зниження якісних та кількісних показників працездатності. Щоб вирішити цей конфлікт людина змушена мобілізувати внутрішні ресурси та перейти на більш високий енергетичний рівень функціонування організму.

У стані втоми знижується ступінь навичок, порушується точність та координація рухів, послаблюється воля, контроль за діями, що призводить до помилкових дій. Ознаками втоми є поява помилок у роботі, сонливість удень і безсоння вночі і т. ін.

Втома є захисною реакцією організму, спрямованою проти виснаження функціонального потенціалу людини, вона після відпочинку має зникати, а працездатність має поновлюватися. Якщо відчуття втоми після відпочинку не минає, то це свідчить про перевтому, коли втома від попередніх днів праці накопичується.

Перевтома - це високий ступінь втоми, внаслідок чого створюється різка невідповідність між затратою енергії організмом при роботі і процесом її відновлення. Перевтома знижує опір організму до шкідливої дії зовнішнього та виробничого середовища, до інфекційних захворювань і отруйних речовин. Перевтома може призвести до захворювання центральної нервової системи - неврозів, неврастенії, істерії і т. ін. Для зняття перевтоми необхідне медичне втручання.

Отже, втома - це нормальній природний стан працюючої людини, який усувається після одноразового відпочинку, а перевтома - це патологічний процес, який відпочинком зняти вже не вдається.

Оцінка умов праці базується на аналізі чинників виробничого середовища в якому відбувається трудовий процес. Відомо три якісно відмінних функціональних станів організму від яких залежить якісна і кількісна характеристика результатів праці та фізіологічних показників здоров'я людини:

• нормальний;

• пограничний (між нормою та патологією);

• патологічний.

Наведені функціональні стани організму можуть проявлятися при самих різних видах як фізичної, так: і розумової праці у несприятливих умовах. Залежно від виробничих умов у людини може сформуватися лише один з трьох наведених функціональних стані. Тому вони є критерієм для встановлення категорії важкості праці.

Категорії важкості (тяжкості) праці

Медико - фізіологічними дослідженнями обґрунтовано шість категорій важкості праці:

• І категорія важкості праці — це вид діяльності, що виконується в оптимальних умовах виробничого середовища за сприятливими величинами фізичного, розумового і нервово-емоційного навантаження. При таких умовах людина зберігає здоров'я і працездатність.

• II категорія - це такі умови середовища, які відповідають гігієнічним нормативам. Практично здорові люди в таких умовах не відчувають значної втоми або відхилень у стані здоров'я, пов'язаних з професійною діяльністю.

• III категорія - це роботи за яких підвищуються психічні, м'язові та нервово-емоційні навантаження. У практично здорових людей формуються реакції, характерні для пограничного функціонального стану організму, коли погіршуються фізіологічні та техніко- економічні показники.

• IV категорія важкості праці - це умови, які призводять до більш глибокого пограничного стану організму. В момент трудової діяльності можуть виникати професійні захворювання. Працездатність підтримується за рахунок перенапруги, що веде до порушення окремих систем організму.

• V категорія - це роботи за яких формуються реакції характерні для патологічного функціонального стану організму і зміни з боку вищої нервової системи, що веде до появи виробничо- зумовлених та професійних захворювань.

• VI категорія - це роботи з надмірними перевантаженнями при яких виникають стресові психічні ситуації, гострі патологічні реакції, що можуть призводити до тяжких порушень функціонування організму або життєво важливих органів та систем.

Важкість праці - це ступінь залучення до роботи м'язів та фізіологічні витрати внаслідок фізичних навантажень.

Напруженість праці - це реакція центральної нервової системи на інтелектуальні, сенсорні, емоційні, монотонні чи динамічні режими праці.

Важкість та напруженість праці - це ступінь сукупної дії санітарно-гігієнічних, фізіологічних, естетичних, соціально-психологічних елементів, що формують умови праці та поточні або віддалені в часі зміни функціонального стану організму.

Поняття "важкість або тяжкість праці " може однаково застосовуватися як до фізичної так і розумової праці і до тих видів діяльності, що виконуються в шкідливих або небезпечних виробничих умовах.

Інформаційно-інтелектуальне перевантаження та емоційне напруження.

Інтенсивна інтелектуальна робота з використання и комп'ютерної техніки призводить також до інформаційного перевантаження мозку і до значного нервово-емоційного напру­ження людини - це робота з великими масивами даних, постійне очікування нової інформації, необхідність прийняття відпо­відальних рішень, відповідальність за кінцевий результат, три­вала ізоляції у спілкуванні і т. ін.

Під впливом цих факторів виникають зміни у співвідношенні процесів збудження та гальмування в корі головного мозку. При цьому функціональна активність ЦНС знижується, а порушення рі­вноваги основних нервових процесів все більше спрямовано в бік гальмування. В організмі розвивається втома, яка згідно з ДСТУ 3038-85 «Гігієна. Терміни та визначення основних понять» визнача­ється як сукупність тимчасових змін у фізіологічному, психічному стані людини, які з'являються внаслідок напруженої чи тривалої ді­яльності і призводять до погіршення як кількісних, так і якісних по­казників цієї діяльності.

Серед користувачів комп'ютерної техніки найбільш поширений такий вид захворювання, як психічна втома, яка супроводжується наступними ознаками: зниженням можливості сприйняття інформа­ції та здатності концентрувати увагу; сповільненням мислення; зниженням здатності до запам'ятовування; різкими змінами в емо­ційному стані; депресією, роздратуванням, або втратою емоційної рівноваги; сповільненням сенсомоторних функцій.

Зміна працездатність людини протягом дня

Предметну діяльність умовно можна поділити на три основні фази працездатності.

Перша фаза (30-60 хв) - людина звикає до трудових обставин і може в процесі втягування у роботу допускати помилки. Початкова фаза втягування у роботу залежить від виду діяльності, а з підвищенням навичок та кваліфікації вона може значно скорочуватися.

Друга фаза - це стійкість робочого стану людини,протягом якої вона досягає найвищого рівня працездатності. Ця фаза може тривати кілька годин.

Третя фаза - фаза стомлення, що веде до зниження продуктивності і якості праці та вимагає відповідної перерви для фізичного або розумового відпочинку.

Завдяки періодам відпочинку, що регламентується законодавством працездатність відновлюється, що є функціональною властивістю організму людини.

Метеорологічні чинники та їх вплив на організм

Мікроклімат виробничих приміщень - це клімат який визначається діючим на організм людини поєднанням температури, вологості і швидкості руху повітря, а також температури навколишніх поверхонь.

Принцип нормування параметрів мікроклімату?

Принцип нормування параметрів мікроклімату враховує диференційну оцінку оптимальних та допустимих метеорологічних умов у робочій зоні залежно від:

• категорії робіт (легка, середня, тяжка);

• пори року (холодна - (+10°С, тепла - >+10°С);

• виду приміщень (з незначними чи значними надлишками тепла до 20 ккал/м³/год або більше).

Оптимальні мікрокліматичні умови - це такі, які при тривалому впливі забезпечують збереження нормального теплого стану організму без напруги процесу терморегуляції.

Допустимі мікрокліматичні умови - це такі параметри мікроклімату, за яких при тривалому та систематичному впливу можуть виникати зміни теплового стану організму, що супроводжується напруженням терморегуляції в межах фізіологічної адаптації, що скоро минає та нормалізується. Допустимі параметри встановлюються лише у тих випадках, коли у робочій зоні неможливо забезпечити оптимальні умови мікроклімату через технологічні вимоги або інші міркування.