30. Правова нормативна секстограма.

31. Логіка дії та її правовий зміст.

Логіка дії. Оператори логіки дії.

1. Вимога Т – активний оперетор (суб’єкт х вимагає від суб’єкта у прийняття певного стану) Тху (Р).

2. Надання С – С ху (Р) – пасивний оператор, відповідь на вимогу.

3. Вчинення - Н – активний оператор нав’язування дії.

4. Прийняття – А – пасивний оператор згода чи незгода на спричиненні обмежень чи дії інших суб’єктів.

30. Логічна структура правових норм та правовідносин.

Структуру норм права розглядати однозначно важко, так як існують різні норми. Наприклад, норми-принципи, норми-дефініції (поняття), норми-приписи, норми — правила поведінки. В сучасний період вивчена структура норм-приписів і норм-правил поведінки. Їх структуру розглядають як логічну структуру правової норми.

В структурі логічної норми права виділяють 3 елементи: гіпотезу, диспозицію і санкцію. Це основні і обов'язкові елементи структури логічної норми права.

Гіпотеза — це така частина правової норми, в якій виражаються обставини і умови, при яких наступає реалізація юридичних прав і обов'язків, виникають юридичні факти і правовідносини. Гіпотеза встановлює і обумовлює сферу і межі регулюючої дії диспозиції. До неї можна застосувати термін "якщо".

Диспозиція — це така частина норми, в якій записано саме правило поведінки суб'єктів і виражається вона в юридичних правах і обов'язках. Вона описує, що суб'єкти можуть і зобов'язані робити, яка діяльність і поведінка заборонена. До неї можна застосувати термін “то”.

Санкція — це частина норми, в якій закріплюються заходи державного примусу в випадку невиконання обов'язків або порушення диспозиції. Санкція наступає або може наступити за правопорушення. До неї можна поставити термін “то”, “інакше”.

Цю структуру норми можна виразити по схемі: “якщо — то” або "якщо — то — інакше”, а до норм-приписів — тільки “якщо — то". Логічна структура правової норми, як правило, не співпадає із статтями нормативних актів, іноді її потрібно конструювати самому, оскільки статті законів викладаються лаконічно. В деяких статтях закону може бути не одна, а 2-3 норми права, а в деяких тільки окремі частини правової норми: гіпотези-диспозиції, гіпотези-санкції, диспозиції-санкції. Крім того, в заборонних нормах права гіпотеза і диспозиція співпадають.

Наприклад, в ст. 147 Кодексу законів про працю України вказується (п.1): “За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:1) догана; 2) звільнення”.

Цю статтю з позицій логічної структури правової норми можна сформулювати так: якщо працівник допустить порушення трудової дисципліни .(гіпотеза), то власник має право застосувати до нього згідно з трудовим законодавством — статутами і положеннями про дисципліну (диспозиція) — тільки один з таких видів стягнення: 1)догана; 2) звільнення (санкція).

30. Умовивід в структурі права.

30. Структура і види юридичних умовиводів.

Умовиводом називається форма мислення, за допомогою якої з одного або кількох суджень виводиться нове судження, котре містить у собі нове знання.

Будь-який умовивід складається із засновків і висновку.

Засновки — це судження, із яких виводиться нове знання.

Висновок— судження, виведене із засновків.

Наприклад, візьмемо умовивід: "Будь-який злочин суспільно небезпечний", "Крадіжка є злочин". Отже, крадіжка суспільно небезпечна.

У цьому умовиводі перші два судження є засновками, а третє судження, яке стоїть після слова "отже", — висновок.

Види умовиводів:

В залежності від строгості логічного слідування:

Демонстративні умовиводи – умовиводи, висновки яких з необхідністю слідують із засновків.

Демонстративні умовиводи за спрямованістю логічного слідування поділяються на:

Математичну індукцію - прийом доказів загальних положень у дедуктивних науках. Обґрунтування загального положення тут засноване на дослідженні формальної можливості його застосування до кожного з окремих випадків.  Повну індукцію – умовивід в якому на підставі належності кожному елементу класу певної ознаки робиться висновок про належність цієї ознаки всьому класу. Дедуктивні умовиводи – перехід від загального значення до часткового.

- прості- умовиводи в яких засновками є прості судження.

- безпосередні – умовиводи в яких висновок отримується з одного засновку шляхом :

1 перетворення

2 обернення

3 протиставлення предикату

4 за логічним квадратом.

- опосередковані – умовиводи в яких висновок отримується з багатьох засновків.

- складні – умовиводи, де засновками – складні судження.

• Недемонстративні умовиводи – умовиводи з яких висновки слідують із засновків певною мірою вірогідності.

Недемонстративні умовиводи за спрямованістю логічного слідування поділяються на:

Неповну індукцію – умовивід в якому на підставі належності певної ознаки окремим елементам класу робиться висновок про належність її всьому класу.

Аналогію – ймовірний умовивід, в якому висновок про наявність у предмета певної ознаки робиться на підставі подібності цього предмета іншому по ряду суттєвих ознак.