18. Конвенція оон про права дитини. Державна соціальна політика захисту дітей.

Конвенція ООН з прав дитини — міжнародний правовий документ, що визначає права дітей в державах-учасницях. Конвенція з прав дитини є першим і основним міжнародно-правовим документом обов'язкового характеру, що присвячений широкому спектру прав дитини. Документ складається з 54 статей, що деталізують індивідуальні права осіб віком від народження до 18 років (якщо згідно застосовним законам повноліття не настає раніше) на повний розвиток своїх можливостей в умовах, вільних від голоду і нужди, жорстокості, експлуатації та інших форм зловживань.

Державна політика щодо захисту дітей. Реалізується державним законодавством Законі України "Про охорону дитинства", Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" , Законом України "Про попередження насильства в сім’ї"

19. Розкрийте соціалізуючі функції сім’ї

Дитині в сім’ї ще в більшій мірі, ніж дорослому, необхідний психологічний захист та психологічний комфорт. Як вважає А.В.Мудрик, є таких шість функцій сім’ї. Насамперед, сюди належить фізичний та емоційний розвиток людини. У ранньому дитинстві ця роль не може бути компенсована іншими інститутами соціалізації. У дорослому віці ця роль зменшується, а в похилому знову посилюється. По-друге, сім’я впливає на формування психологічної статі дитини. Цей вплив визначальний у перші три роки її життя. Якраз у сім’ї відбувається процес статевої типізації – засвоєння атрибутів певної статі з певними особистісними характеристиками. По-третє, сім’я відіграє вагому роль у розумовому розвитку дитини, впливаючи на її ставлення до навчання, на загальнокультурний розвиток, на устремління для продовження навчання та самоосвіти. По-четверте, сім’я сприяє оволодінню людиною соціальними нормами. Кардинальною вона стає в оволодінні нормами сімейних ролей. По-п’яте, в сім’ї формуються фундаментальні ціннісні орієнтації людини у сферах соціальних і міжетнічних відносин, які визначають стиль життя, рівень вимог, життєві перспективи і способи їх реалізації. По-шосте, сім’ї властива функція соціально-психологічної підтримки людини, від чого залежить її самооцінка, рівень самоповаги, характер і ефективність самореалізації. Стосовно останнього роль сім’ї є чи не визначальною, оскільки вона найближча не тільки до дитини, а й до кожного свого члена. Однак із найрізноманітніших причин в окремих сім’ях формується абсолютно протилежна атмосфера. Відомий вислів Л.М.Толстого про те, що всі щасливі сім’ї подібні одна до одної, а кожна нещаслива сім’я – нещаслива по-своєму. Варіації особливостей таких сімей неповторні, як неповторні самі люди.

20. Розкрийте стилі батьківства, їх вплив на формування особистості дитини

Чотири основні стилі:Агресивний (авторитарним);Пасивний (ліберальним);Асертивний (толерантний);Орієнтований на провину (або пасивно-агресивний).Агресивний/авторитарний Агресивні батьки є вимогливими, вказують, що робити дітям, кричать на них, наказують, не слухаючи заперечень, і, загалом, суворі та безкомпромісні.Цілком імовірно, що авторитарно виховані діти чинитимуть опір своїм батькам, коли стануть підлітками! Діти, які виховуються дуже авторитарними батьками, можливо, не матимуть можливості навчитися, як обговорювати питання та домовлятися. Їм буде дуже складно навчитися, як упоратися із зовнішнім світом, розмовляти з іншими людьми та слухати їх. Їм буде дуже складно самостійно приймати рішення, вони будуть недовірливими та вважатимуть, що стосунки – це боротьба за владу та контрольПасивним або ліберальним батькам не подобається оспорювати вчинки дітей або піддавати їх критиці. Вони не схильні рішуче обстоювати свій авторитет.Зрештою, виховані ліберальними батьками діти виростають досить невпевненими в собі та нерішучими, не мають належних умінь володіти собою або соціальних навичок. Вони можуть почуватися незахищеними через нерозвинуте почуття обмежень.Орієнтований на провину/пасивно агресивнийБатьки, які обирають такий стиль, уміють примусити своїх дітей почувати, що вони обманюють своїх батьків чи підводять їх. Пасивно – агресивні батьки намагаються викривати вину дитини за допомогою таких слів : «Ти, дійсно, засмучуєш свою маму, якщо не робиш домашнє завдання» або «Твій дідусь буде дуже розчарований, якщо я йому скажу, який ти неслухняний хлопчик». Вони схильні грати на почуттях та емоціях своїх дітей з тим, щоб домогтися свого.Дітям таких батьків важко обстоювати свої права через побоювання бути не схваленим або невіру в свої сили. Вони можуть уважати, що ніколи не стануть достатньо гарними, щоб отримати схвалення батьків. Як результат виховання, орієнтованого на провину, діти ростуть з острахом, зневірою у свої сили та почуттям недостатності/невідповідальності вимогам. Асертивний (толерантний)Асертивні батьки проводять тонку межу між правилами та обмеженнями, а також знають, як і коли піти на компроміс та домовитися. Вони володіють ефективними вміннями слухати дітей та дають їм зрозуміти, що їхні потреби є важливими для них. Асертивні батьки залишаються спокійними, ясно пояснюють, чого вони вимагають від дітей, та допомагають їм розвивати їхнє почуття справедливості.