- •1.Соціальне партнерство(соціальний діалог) в охороні праці.
- •2. Система управління охороною праці
- •4. Розподіл функціональних обов’язків з охорони праці керівників , посадових осіб , і фахівців підприємства в галузі
- •Права та обов’язки застрахованої особи
- •6.Основні вимоги до побудови і функціонування суоп
- •Обов'язки Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
- •10.Держгірпромнагляд, права та завдання
- •11. Напруженість праці. Увага, напр.. Анал ф – цій, емоц. Та інтел напр.., монотонність праці
- •12. Політика в галузі охорони праці
- •13. Засоби гасіння пожеж
- •14.Методи дослідження виробничого травматизму
- •15 .Основні причини виробничих травм та професійних захворювань. Розподіл травм за ступенем тяжкості
- •Основні вимоги до побудови і функціонування суоп
- •18.Класифікація нещасних випадків і взяття їх на облік
- •23. Санітарно – гігієнічні вимоги до облаштування кік
- •24,25. Професійні хвороби пед. Працівників
- •27. Диференційований підхід в організації ігор для запобігання стресу та травматизму
- •29. Заходи з охорони праці при застос іннов. Форм роботи
- •30. Ергономічний підхід до організації д – сті дошк.
27. Диференційований підхід в організації ігор для запобігання стресу та травматизму
На думку дослідниці, успішне здійснення індивідуального підходу у вихованні залежить від таких передумов:
—Поєднання індивідуально-диференційованого підходу до дитини із вихованням дитячого колективу;
— Опора на позитивне особистості вихованця; спрямованість педагогічної роботи на подолання наявних у нього негативних проявів;
— Визначення причин формування індивідуальних відмінностей (особливості вищої нервової діяльності, умов життя та виховання);
—Єдність вимог до дитини збоку дорослих (педагогів, батьків та ін.);
—Системність у здійсненні індивідуального підходу, єдність та послідовність його етапів, що утворюють неперервний цикл.
Тип темпераменту - одна з найважливіших умов походження індивідуально-своєрідних рис характеру. Від властивостей темпераменту залежать динамічні (швидкість, сила, інтенсивність) особливості характеру. Властивості темпераменту можуть сприяти або протидіяти розвитку повних якостей особистості (холерику легше стати хоробрим, ніж меланхоліку).
Отже, в результаті спостереження ми з'ясували, що особливо яскравий відбиток на стиль учбової діяльності молодших школярівнакладає їх темперамент. Так, типові меланхоліки мають індивідуальний стиль, притаманний слабкому типу нервової системи. Його риси такі: 1) довготривала попередня орієнтовна діяльність; 2) потреба в наочності - учень використовує короткий запис при розв'язанні задачі; 3) довготривала робота у чернетках; 4) контрольні дії чітко простежуються, учень нібито боїться помилитися, зробити щось невірно; 5) деталізація, докладність записів; 6) неодноразова перевірка; 7) труднощі переходу від одного виду діяльності до іншого.
Флегматичність або інертність нервово-психічних процесів надає виконанню завдань флегматиків деяку своєрідність, а саме: 1) тривалість попередньої орієнтовної діяльності в сильного типу завжди невелика, але в інертних флегматиків вона збільшується; 2) наявність наочності є, але не через потребу, а через надмірну обережність та помилкову звичку діяти повільно; 3) контроль злитий з виконавчими діями; 4) деталізація, докладність записів; 5) легкість переходу від одного виду діяльності до іншого.
Учні, які є типовими представниками сангвінічного типу темпераменту, мають індивідуальний стиль сильного типу нервової системи, який характеризується: 1) малою тривалістю попередньої орієнтовної діяльності; 2) відсутністю потреби в наочності; 3) відсутністю потреби в чернетці; 4) контролем, який злитий з виконавчими діями, (дивляться на запис лише для того, щоб тішитися своєю охайністю); 5) швидкістю аналізу вимог завдань; 6) легкістю переходу від одного виду діяльності до іншого (робиться це дуже рішуче).
Учні - типові представники холеричного типу темпераменту, мають індивідуальний стиль сильного типу нервової системи, на який холеричність накладає свій відбиток: 1) тривалість попередньої орієнтовної діяльності невелика; 2) відсутність потреби у наочності; 3) відсутність потреби у чернетці; 4) виконавчі дії супроводжуються контрольними, в яких учні різко та поривчасто виправляють помилки в ході роботи; 5) швидкість аналізу вимог завдань супроводжується короткочасним зовнішнім виявом емоцій; 6) легкість швидкого переходу від одного виду діяльності до іншого.
Отже основними цілями колекційного впливу в психоаналітичній ігротерапії названі вчені вважали :
1. Встановлення аналітичного зв’язку, емоційно позитивного контакту між дорослим і дитиною, що дозволяє ігротерапевту здійснювати функцію інтерпретації і транслюванні дитині символічних зміст дитячої гри; приймати участь у грі дитини, організовувати у грі актуалізацію та програвання значимих для дитини конфліктів.
2. Катарсис – форма емоційного реагування, що призводить до перемоги над негативними емоційними станами та звільнення від них.
3. Гра дає дві можливості катарсису: вільне вираження відчуттів і емоцій дитини та вербалізація почуттів.
4. Інсайт являє собою одночасно і результат і механізм ігротерапії. В якості результатів інсайту можливо виявити як здобутки дитини більш глибокого розуміння себе і своїх відносин з значимими авторитетом. Інсайт не потребує інтерпретації, роз’яснення з боку ігротерапевта, а досягається дитиною несподівано. В дитячому віці інсайт часто носить невербальний характер.
5. Дослідження реальності. Процес дослідження та апробації дитиною різноманітних форм і способів взаємодії зі світом людей, міжособистісних стосунків.
6. Особлива атмосфера індивідуальної безпеки і довіри, що панує на заняттях, знімає страх та тривожність дітей перед можливими невдачами та санкціями. І стимулює їх до дослідження нових способів поведінки і спілкування з дорослими та однолітками.
7. Сублімація як перевід і відхилення енергії примітивних сексуальних потягів від прямої цілі розглядається в психоаналізі як вища форма вирішення ускладнень дитячого віку.
