1 Поняття політичної партії в сучасних наукових дослідженнях

Демократичний напрям розбудови правової держави залишається актуальним для України і вимагає наявності в складі її політичної системи такого інституту, як політичні партії, які мають на меті впливати на всі інші елементи суспільства через участь у владі. Саме політичні партії покликані бути посередниками між владою і народом, брати на себе моральну відповідальність за стан у суспільстві та державі. По-суті, вони є інституційною формою політичного плюралізму і забезпечують демократичність державного розвитку.

Як зазначає Г.Г. Петришина-Дюг, політичні партії – єднальна ланка між державою і громадянським суспільством. Основним призначенням партії є політична освіта мас та надання цілеспрямованого й організованого характеру їх діям для захисту власних інтересів. Вивчати сучасну державу без вивчення поняття та ролі партій нині неможливо [1, с. 97].

Незважаючи на ту обставину, що відомості про політичні партії ми знаходимо ще в стародавні часи, проте до сьогоднішнього моменту не знайдено єдиного формулювання, яке б об’єднало численні види політичних партій, багатогранність їх призначення та функцій.

В цьому світлі особливого значення набуває теоретичне дослідження поняття політичних партій та їх конституційно-правового статусу.

Вітчизняні дослідники правових процесів пропонують різні визначення політичних партій. Так, Д. Лук’янов вбачає в партії спеціалізований інститут громадянського суспільства, покликаний формувати первинну політику, реалізовувати її на державному рівні й контролювати її здійснення. М. Обушний робить наголос на особливій ролі партій у державному управлінні як організації, що переслідує певні політичні цілі й виступає посередником між громадськістю та органами державної влади. С. Рябов разом з іншими авторами політологічного енциклопедичного словника трактує партію як добровільне об’єднання людей, які прагнуть домогтися реалізації ідей, які вони поділяють, задоволення спільних інтересів; організовану певним чином частину якоїсь соціальної верстви, класу, покликану висловлювати й захищати інтереси цієї спільноти, домагатися їх дотримання й виконання, бути їх політичним голосом, уособленням окремих групових інтересів [2, с. 33].

О.Ф. Скакун визначає політичну партію як добровільну політичну організацію постійного типу, що прагне зайняти ключові позиції у владних структурах держави, як правило (але не винятково) шляхом виборів, і впливати на політику держави відповідно до програми і статуту своєї діяльності [3, с. 97].

О.В. Зайчук, М.М. Оніщенко розширюють це визначення і пропонують розуміти під політичною партією громадське об’єднання, створене з метою участі громадян у політичному житті суспільства засобами формування і вираження їх політичної волі, участі в громадських і політичних акціях, у виборах і референдумах, а також з метою представництва інтересів громадян в органах державної влади і органах місцевого самоврядування [4, с. 91].

Слід погодитися з Р.А. Калюжним, І.Г. Андрущенко, які пропонують виокремлювати у розумінні сутності політичної партії три головні підходи:

• ліберальний – розуміння партії як групи людей, що дотримуються однієї ідеологічної доктрини;

• марксистський – трактування політичної партії як виразника інтересів певного класу;

• інституціональний – розуміння партії як організації, що діє в системі органів державної влади [5, с. 32-33].

Якщо проаналізувати різні підходи до визначення терміна «політична партія», найбільш вдале, на нашу думку є наступне: політична партія – найпоширеніша форма організації участі громадян у політиці, відносно стабільною суспільною організацією, яка:

• виражає інтереси і формулює політичні пріоритети певних суспільних груп;

• змагається за здобуття влади або здійснення впливу на неї;

• сприяє встановленню каналів зв’язку між державою та громадянами;

• виробляє власну ідеологію або заявляє про свою прихильність до однієї з уже існуючих ідеологій, узгоджуючи з нею свої політичні вимоги.

Це широке визначення розкриває суть і риси політичної партії через визначення мети та напрямів її діяльності, тобто по суті є функціональним.

Проте більшість дослідників спирається на визначення надане в ст. 2 Закону України «Про політичні партії»: «Політична партія – це зареєстроване згідно з законом добровільне об’єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах».

У зв’язку з цим варто систематизувати кілька ознак, поєднання яких позиціонує політичну партію в тих чи інших правових системах. Більшою чи меншою мірою базовими критеріями політичної партії є:

- участь у політичному процесі;

- діяльність, спрямована на завоювання та здійснення державної влади;

- наявність політичної програми, в якій відображено погляди партії на устрій суспільства та держави, засоби, за допомогою яких партія хоче реалізувати свою програму;

- постійна формалізована організаційна основа [6, с. 30].

М.В. Примуш виділяє такі ознаки політичних партій, які відрізняють їх від інших суспільних об’єднань: наявність професійного апарату, що забезпечує працездатність організації тривалий час; існування стійких місцевих організацій, які підтримують регулярні зв’язки з національним керівництвом; наявність політичної мети – завоювання і здійснення влади чи принаймні забезпечення впливу на владу; прагнення до підтримки широких кіл громадськості, рівень якої визначається на основі виборів; опора в політичній діяльності на певну ідеологію, світосприйняття [7, с. 27].

На нашу думку, основні відмінні ознаки політичних партій та інших об’єднань громадян найкраще простежуються на основі порівняння норм законів «Про політичні партії в України» [8] та «Про громадські об’єднання» [9]. Останній поділяє всі об’єднання громадян на дві групи – громадська організація та громадська спілка. Основні відмінності між партіями і громадськими об’єднаннями полягають у наступному:

• партії і громадські об’єднання виконують різні завдання: політичні партії створюються з метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян та участі у виборах; громадські організації – для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів; згідно з законами про вибори громадянські об’єднання не мають право висувати кандидатів на виборах; партії зобов’язані мати власну програму;

• партії можуть мати лише всеукраїнський статус; громадські об’єднання - як всеукраїнський, так і місцевий, а також міжнародний статус;

• засновниками партій можуть бути лише громадяни України, в той час як засновниками громадських об’єднань – особи без громадянства та іноземні громадяни, а також юридичні особи приватного права;

• певні категорії громадян не можуть бути членами політичних партій; обмеження щодо членства, передбачені для громадянських об’єднань є більш ліберальними;

• партії, на відміну від громадських об’єднань, не можуть бути легалізовані шляхом повідомлення про заснування;

• громадські об’єднання з місцевим статусом реєструються відповідними територіальними органами Міністерства юстиції; в той час як партії – лише Міністерством юстиції України;

• законодавство по-різному регламентує фінансово-господарську діяльність партій та громадських об’єднань: а) партії не можуть засновувати підприємства; б) партії не можуть здійснювати господарську та іншу комерційну діяльність (окрім певних видів діяльності); в) законом передбачено широкий спектр обмежень щодо джерел фінансування партій (регулювання фінансування громадських об’єднань є більш ліберальними);

• у випадку вчинення правопорушень до партій і громадських об’єднань можуть застосовуватись різні види санкцій: до партій – попередження про недопущення незаконної діяльності, заборона політичної партії; до громадських об’єднань – попередження, штраф, примусовий розпуск.

Поняття політичної партії нерозривно пов’язане з її правовим статусом, що відображає її правову природу, місце в системі державних і громадських інститутів, права та обов’язки, можливість діяти як суб’єкт права, юридично значимі соціальні зв’язки, підстави юридичної відповідальності.

В першу чергу, слід згадати про принципи створення та діяльності політичних партій. Зокрема, такі керівні принципи для політичних партій закріплені в Кодексі належної практики щодо політичних партій, який був ухвалений Венеціанською Комісією (12-13 грудня 2008 р.). До них належать:

а) верховенство права;

б) демократія;

в) недопущення дискримінації;

г) прозорість і відкритість [10, с. 370-371].

Роль політичних партій як інституту громадянського суспільства в сучасній демократичній державі проявляється в певних напрямках діяльності політичних партій, тобто в їх функціях [11, с. 133].

Загалом, аналіз існуючих наукових праць дозволяє їх розподілити на три великі групи:

а) внутрішньопартійні функції: 1) забезпечення єдності і погодження в партійних рядах; 2) розширення складу партії (особливе важливе місце займає в діяльності масових партій); 3) удосконалення партійної структури; 4) укріплення фінансової бази політичної партії; 5) розвиток відносин з іншими партіями всередині та поза державою.

б) власне політичні функції: 1) набуття влади, формування механізмів державного управління; 2) легітимізація влади, тобто забезпечення підтримки влади серед населення; 3) розробка і прийняття політичних рішень, здійснення політичного курсу суспільства; 4) кадрова функція – партії здійснюють відбір кандидатів на посади в представницьких органах; 5) контроль за виконанням державних програм. В першу чергу, ця функція здійснюється через парламентську фракцію; 6) координація і погодження дій з іншими учасниками політичного процесу (партії, блоки).

в) соціальні функції: 1) акумулювання та агрегування політичних інтересів громадян. Партії покликані представляти та захищати інтереси певних соціальних груп на державному та місцевому рівнях через відповідні державно-управлінські акти: рішення, закони, постанови тощо.

г) ідеологічна функція [12, с. 62].

Багатоманітність функцій політичних партій свідчить про їх глибоке проникнення в суспільстві та розповсюдження на різноманітні соціальні явища.

Таким чином, політичні партії – це складний політико-правовий феномен, який протягом багатьох років відіграє значну роль в житті суспільства, і який можна розглядати з багатьох боків. З політологічної точки зору, політична партія – це організована частина суспільства, члени якої об’єднуються з метою виборювання влади в державі та подальшого її утримання. З соціологічної точки зору – це найбільш активна та організована частина населення, представники одного чи декількох класів, груп, які об’єдналися з метою захисту своїх інтересів. З точки зору державного управління, партія – це вагомий елемент системи управління в державі, адже уряди більшості країн формуються саме за партійною ознакою. Зважаючи на велику кількість визначень, запропонованих дослідниками, вважаємо за доцільне розкриття поняття політичної партії через сукупність її ознак: участь у політичному процесі; діяльність, спрямована на завоювання та здійснення державної влади; наявність політичної програми, в якій відображено погляди партії на устрій суспільства та держави, засоби, за допомогою яких партія хоче реалізувати свою програму; постійна формалізована організаційна основа.

Це дозволяє розглядати політичну партію як організацію наділену правовим статусом, який включає принципи та напрями діяльності, права та обов’язки, видові характеристики та гарантії функціонування.