5. Призначення, функції плану. Вимоги до планування

Планування в значною мірою зумовлює результати і ефективність системи виховної роботи. Цілеспрямоване й чітке планування допомагає педагогам уникнути багатьох помилок і негативних явищ. Обгрунтований план дозволяє намітити загальні перспективи та конкретні шляхи вирішення поставлених виховних завдань.

Як показує педагогічна практика, до плану нерідко ставляться лише як до адміністративного вимогу, а процес планування, на жаль, обмежується рамками складання та написання плану. При такому підході план, безсумнівно, носить формальний характер і не може бути орієнтиром у діяльності. Ефективність досягаються результатів і успіх будь-якої діяльності багато в чому залежать від того, наскільки грамотно ця діяльність планується.

Призначення плану - упорядкувати педагогічну діяльність, забезпечити виконання таких вимог до педагогічного процесу, як планомірність і систематичність, керованість і спадкоємність результатів. У найзагальнішому уявленні план - це документ, вказуючий змістовні орієнтири діяльності, що визначає її порядок, обсяг, часові межі. Він виконує такі функції:

- направляючу, визначальну, тобто конкретні напрямки і види діяльності;

- прогнозуючу, тобто побічно відображає задум, представляє результати через конкретні дії;

- координуючу, організаторську, тобто, з одного боку, відображає те, яким чином, якими засобами діяльність організовується і хто є її суб'єктом і об'єктом; з іншого боку, вказує порядок діяльності, її взаємозв'язок з іншими видами, а також відображає взаємодію суб'єктів діяльності, визначає її місце і час, відповідає на питання: хто, що, коли і де повинен робити;

- контрольну: по-перше, сам педагог, користуючись планом, може контролювати реалізацію поставлених цілей, по-друге, за планом легко перевірити, наскільки він відповідає Насправді, більше того, рівень і якість плану в певній мірі свідчать про професійну компетентність педагога;

- репродуктивну (Відтворюючу), тобто через будь-який проміжок часу за планом можна відновити зміст та обсяг виконаної роботи В»

При грамотній організації планування план стане не формальної папером, а документом, здатним захистити педагога від необгрунтованих вимог і претензій, що доводить системний підхід до організації педагогічного процесу. Тому, перш за все, необхідно ставитися до плану як до свого робочого документу, який потрібен самому педагогу, а не адміністрації, щоб діяти не хаотично, а в відповідності зі своїм задумом, цілями, можливостями і вимогами до педагогічному процесу.

План є помічником в побудові виховної роботи, якщо відповідає ряду вимог [1].

1) Цілеспрямованість плану, тобто плановане зміст і форми роботи, передбачає реалізацію конкретних цілей і завдань. Кожна справа, дія повинна сприяти вирішенню поставлених завдань. Залежно від мети кожна форма роботи має свою специфіку в її використанні.

2) План орієнтований на реалізацію потреб та інтересів дітей, на їх розвиток, що припускає облік пропозицій школярів і батьків при п

лануванні, вивчення їх ціннісних орієнтації.

3) План - це результат спільної творчості педагогів, учнів, батьків.

4) План роботи передбачає зв'язок виховного процесу з життям суспільства, практичної діяльністю дітей, що означає:

а) створення умов для застосування школярами на практиці знань, отриманих на уроці, в позаурочний час;

б) відображення основних подій країни в житті колективу;

в) включення дітей в активну діяльність, перетворення навколишнього середовища,

5) Орієнтація на комплексний характер планів, що передбачає:

а) різноманітність змісту і форм роботи, спрямованих на розвиток різноманітних інтересів і здібностей дітей;

6) позитивний вплив на різні сторони, властивості особистості;

Види і структура планів

Плани по змісту, структура, формі дуже різноманітні. Головне - вони повинні допомагати в організації виховної роботи, бути зручними для користування, бути робочими, а не формальними документами,

У практиці складаються самі різні плани, їх можна класифікувати за різними підставами.

1) За охопленням змісту:

- комплексний (загальний) план: планується діяльність у всіх її напрямках та видах. Наприклад, план виховної роботи план роботи педагога з дитячим колективом;

- тематичний план: планується один напрямок або вид діяльності, Приміром, плани роботи з батьками, план профорієнтації та інші,

- предметний (конкретний) план: планується одне конкретну справу. План конференції,; план підготовки та проведення класної години і т. д,

2) За тривалістю планованого періоду:

- довгостроковий (Перспективний): план на тривалий період часу (рік і більше). План роботи установи на рік, план профорієнтаційної роботи з учнями старших класів (На 2 роки);

- етапний (періодичний; план: це план середньої перспективи, коли планується якийсь певний етап далекої перспективи (чверть, півріччя);

- короткостроковий: план найближчої перспективи, коли планується достатньо короткий відрізок часу (Частина етапу, періоду), Наприклад, план роботи на місяць, на тиждень, її декаду;

- оперативний: плануються конкретні найближчі дії. Найбільш поширений план дня.

Перераховані види планів тісно взаємопов'язані: кожний наступний конкретизує, уточнює, корегує попередній.

3) В залежності від суб'єкта планування

- індивідуальний планує одна людина;

- колективний: планувати може великий колектив, частина колективу, група. Педагог може організувати колективне планування в дитячому об'єднанні. Колективний або індивідуальний підхід до планування може розглядатися і як спосіб його здійснення, тому при виборі індивідуального або колективного способу планування треба обов'язково пам'ятати про те, що суб'єкт планування повинен бути той же, що і суб'єкт реалізації плану. Практика ж показує, що одним з частих суперечностей в педагогічному процесі є невідповідність між тим, хто планував, і тим, хто буде брати участь у реалізації плану,

4) За масштабом планування

- загальношкільні плани, які передбачають участь в планованої роботі дітей різних класів, педагогів, батьків (план роботи учнівського колективу, план виховної роботи школи, план загальношкільного справи);

- плани первинних колективів (план роботи класного колективу, клубного колективу).

6. Колектив як людська спільнота, що утворює систему колективістських стосунків, є основним чинником формування громадської сутності особистості, розвитку її індивідуальності.

Виховний колектив відзначається розмаїттям видів, форм суспільно корисної праці та спілкування. Його сутність реалізується в різних аспектах.

Економічний аспект передбачає залучення дитини в економічні відносини, активну участь в них, знання економічних проблем. Це забезпечує виховання колективізму, творчого ставлення до праці.

Політичний аспект означає залучення дітей до шкільного самоуправління, політичних кампаній, участі у громадському житті.

Соціальний аспект є виявом турботи про розвиток, побутові умови дитини. У її свідомість закладаються прагнення до соціальної справедливості, гуманізму, ініціативності, відповідальності, зближення колективних і власних інтересів.

Моральний аспект передбачає розуміння моралі як суспільного явища, усвідомлення суспільної моралі як відповідальності перед іншими людьми, самим собою, колективом. Аналіз стосунків у колективі переконує в необхідності чесної, добросовісної праці, формує основи моральності.

Громадсько-ціннісний аспект переконує, що колектив - це ідейна, ціннісно-орієнтована єдність людей, для яких організаційна структура є засобом досягнення спільних цілей.

Культурно-естетичний аспект виявляється у вільному спілкуванні дітей, що забезпечує їх новими враженнями, знаннями, сприяє підвищенню естетичного рівня їх повсякденних стосунків, естетичної організації всього життя. Художня творчість у колективі є засобом змістовного використання вільного часу, розвитку дітей.

Юридичний аспект свідчить, що взаємини в колективі торкаються і правового аспекту життя. Усвідомлення дитиною мотивів моральних та аморальних вчинків, правова освіта, поєднана з практичним засвоєнням дітьми прав та обов'язків - важливий чинник формування правосвідомості.

Психологічний аспект означає, що колектив - організоване соціальне середовище. Цілеспрямованість його діяльності породжує здоровий моральний клімат, мажорний тон у відносинах, добровільну участь у спільних справах, відчуття потреби у колективному спілкуванні, психологічній сумісності з товаришами,

Організаційний аспект свідчить про інтуїтивне прагнення дітей до об'єднання в певній організації.

Індивідуально-особистісний аспект враховує можливість тимчасового відокремлення дитини від колективу, можливість оглянутися навколо, зазирнути в себе, осмислити свої взаємини з оточуючими.

Педагогічний аспект реалізується через врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей, формування суспільно-цінної сутності особистості й яскравої індивідуальності.

Колектив - педагогічне організована система відносин. Він має, органи самоврядування й координації, що уповноважені представляти інтереси дітей і суспільства, традиції, громадську думку, об'єднує учнів спільною метою та організацією праці. Він необхідний як середовище взаємодії й ефективного впливу на дітей, формування колективістських якостей, як форма організації життя, що виховуюче впливає на всіх членів колективу й кожного зокрема. Тому організація колективу в школі й класах - першочергове завдання вихователів.Структура виховного колективу сприяє врахуванню вікових особливостей та інтересів дітей, налагодженню взаємозв'язків між колективами старших і молодших учнів, різновіковими загонами й групами.

Колектив виконує такі функції:

- залучення дітей до системи суспільних відносин, набуття ними

досвіду таких відносин. Колектив акумулює основні риси й вимоги суспільства, передає практичний досвід використання існуючих суспільних відносин;

організація самостійної діяльності дітей: навчальної, трудової, громадської, ігрової. Колективна діяльність сприяє формуванню ділових стосунків (взаємозалежності, відповідальності, контролю, взаємодопомоги, керівництва, підлеглості, вимогливості, дружби, товариськості, симпатії). Чим міцніша організаційно-ділова структура колективу, тим кращі умови для створення у ньому високоморальної атмосфери;

формування моральної сутності особистості, її морально-естетичного ставлення до світу й самої себе.Колективістські стосунки сприяють формуванню гуманістичних якостей особистості, колективістської свідомості;

ефективного педагогічного засобу впливу на особистість, групу дітей. Завдяки цьому відбувається коригування й регулювання їх поведінки та діяльності. Сформована в колективі громадська думка є дієвим інструментом педагогічного впливу, сила якого залежить від рівня розвитку колективу.

Більшість дослідників виділяють три стадії розвитку дитячого колективу: 1.    Перша стадія: створення активу. На цьому етапі до вихованців ставляться рішучі педагогічні вимоги, зрозумілі за змістом, з елементами навіювання, вибирається з кращих ядро колективу. Цю стадію не слід затягувати, потрібно сформувати  початкові  організаторські  навички  активістів, а всіх учнів навчити вибирати їх. Основні методи роботи: особисте знайомство класного керівника з кожним учнем, глибоке вивчення дітей, ознайомлення їх з єдиними вимогами, правилами внутрішнього разпорядку та режимом школи, обрання старости класу та активістів на всі посади, інструктування про їхні функції. Ця стадія орієнтовно триває навчальну чверть, вимоги дітей до себе ще не усвідомлені, тому єдиним виразником громадських вимог є педагог. 2.    Друга стадія: поширення впливу активу на колектив. На цій стадії активісти залучаються до керівництва дитячим колективом, у них виховуються відповідальність, ініціатива, самостійність. Лідери перетворюються на реальних ватажків, пасивні учні поступово залучаються до громадського життя, посилюється робота педагогів і активістів із перевиховання педагогічно занедбаних школярів.  Класний керівник застосовує такі методи, як висування через актив перспектив діяльності колективу, передачу активові частини своїх функцій з організації дітей: контроль за чергуванням по школі або класу, спільне харчування в їдальні, підготовка до свят. Великого значення набуває процес передачі шкільних традицій у класи, оригінальних та ініціативних форм роботи. У колективі триває вивчення один одного, пошуки товаришів і друзів. Відбувається розширення колективу, формування у ньому почугтя відповідальності. Ця стадія триває один — півтора року. На початку колектив ніби поділений на три соціально-психологічні мікрогрупи (активісти, пасивні учні, «ядро опору» — педагогічно занедбані діти). Наприкінці другої стадії клас повинен досягти психологічної та педагогічної однорідності. 3.  Третя стадія: вирішальний вплив громадської думки більшості. Вимоги ставить колектив, педагог працює з активом, створює йому авторитет серед учнів, до активу залучається якомога більше учнів. Шляхи згуртування колективу учнів:  а) наявність системи перспективних ліній;  б) дотримання макаренківського принципу паралельних дій;  в) зміцнення позитивних традицій;  г) формування громадської думки;  д) учнівське самоврядування у згуртуванні;  ґ) організація змагання;  е) спільні справи;  є) взаємна інформація про стан справ у різних колективах.  Система перспективних ліній — це низка послідовно поставлених колективом цілей, досягнення яких викликає перехід від простого задоволення до глибокого почуття обов'язку. Громадська думка колективу — наявність спільних уявлень, суджень, спільного розуміння значущих для нього явищ, подій, предметів. На третій стадії у класному колективі відбувається взаємозаміна активістів у різних ролях у класі, створюється система передачі функцій і досвіду, запроваджується система доручень зведеним об'єднанням учнів або окремим членам колективу. 4. Четверта стадія: самовиховання як вищий тіш виховання в колективах підлітків і старшокласників. Основне завдання на цьому етапі — це розвиток в учнів інтересу до самовиховання, удосконалення особистих якостей, рис характеру. Педагог інструктує та консультує з цих питань, поступово залучає весь колектив до самовиховання. Основні методи роботи: накреслення перспективи самовиховання, переконання в необхідності працювати над собою, показ прикладів для наслідування. Учні повинні самі визначати, які власні якості потрібно вдосконалювати, чі     складати плани самовдосконалення, включатися в суспільне корисну працю. У процесі різних видів діяльності в дитячому колективі встановлюються міжособові зв'язки і взаємини. У згуртованому колективі вони мають гуманний характер, характер співпраці, кооперації, коли кілька первинних колективів вступають у безпосередні контакти при реалізації спільного практичного завдання. Це можуть бути зв'язки шефства, коли колектив, який досягнув високих результатів у вирішенні тих чи інших практичних завдань, взаємодіючи з іншим колективом, передає йому свій досвід, надає допомогу та підтримку.

7.

• 1. Інноваційні виховні технології у роботі класного керівника

• 2. Навчаючи – учись, Навчаючись твори, У процесі творчості – навчай!»

• 3. У традиційному навчанні – увага акцентувалася на запам'ятовуванні і відтворенні інформації, у нових умовах – виникла потреба розвитку творчого (продуктивного) мислення учня, формування його комунікативних умінь та практичної підготовки до активної життєдіяльності у постійно мінливому соціальному середовищі

• 4. Слід зважати на особливість сучасної системи освіти в Україні, де має місце співіснування традиційних та інноваційних технологій виховання

• 5. бесіди диспути лекції семінари форми роботи з періодичною пресою

• 6. Поряд із традиційними методами вони почали широко використовувати інноваційні, які активізують енергію учнів та направляють її в потрібне русло. Інноваційні методи роботи, створюють умови для розвитку і саморозвитку особистості учня. Тому, нагальною постає потреба широкого упровадження інновацій у виховний процес

• 7. Термін «інновація» походить від латинської мови і в перекладі означає оновлення, новина, змінювання – це введення нового в цілі, зміст, методи і форми навчання і виховання, в організацію діяльності класного керівника Під інноваціями у вихованні розуміють процес створення, поширення нових засобів (нововведень) для роз’яснення тих педагогічних проблем, які досі вирішувались по-іншому, а також результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних розв’язань різноманітних педагогічних проблем: оригінальні виховні ідеї, нові виховні технології, форми і методи виховання Під інноваціями у вихованні розуміють процес створення, поширення нових засобів (нововведень) для роз’яснення тих педагогічних проблем, які досі вирішувались по-іншому, а також результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних розв’язань різноманітних педагогічних проблем: оригінальні виховні ідеї, нові виховні технології, форми і методи виховання

• 8. Поряд з поняттям інновації у вихованні вживається термін «інноваційні виховні технології», спрямовані на розвиток духовних здібностей учнів як вирішальних для розвитку ціннісної системи людини

• 9. Мета інноваційного виховання спрямована на розвиток особистості учня, проектування і становлення унікального образу його життєдіяльності, зацікавленості кожної дитини у виявленні свого життєвого досвіду, прояву своєї індивідуальності

• 10. Головною рушійною силою інноваційної виховної діяльності є класний керівник, який: Має творчі здібності, Враховує готовий до індивідуальні, вікові пошуку та психофізіологічні особливості учнів Здатний до організації своєї професійної діяльності на інноваційному рівні Хоче відкрити дітям можливості творчого розвитку Компетентний, креативний Ініціативний, активний

• 11. Класний керівник - універсальна особистість; - нитка, яка зв'язує в одне ціле дитину, вчителя-предметника, батьків, громадськість; - вихователь, психолог, соціальний педагог, педагог-організатор

• 12. Класифікація інноваційних виховних технологій Технологія виховання успішної особистості Персоніфіковане (індивідуальне) виховання Технологія інтегрованого виховання Проектна, ігрова технологія Технологія саморозвитку особистості Виховання на основі систематичного підходу Розвивальне виховання Колективні творчі справи

• 13. У період стрімкого розвитку інформаційних та телекомунікаційних технологій, у часи переходу до високотехнологічного інформаційного суспільства, в якому якість людського потенціалу, рівень освіченості й культури всього населення набувають вирішального значення, важливим аспектом стає застосування цих технологій у роботі класного керівника

• 14. Форми застосування комп’ютерних технологій на виховних годинах Комп’ютер Редактори Енциклопедії Ігрові програми Комп’ютерні ігри Програми-тести Педагогічні програмові засоби Мультимедійні презентації Відео Кліпи

• 15. Використання комп’ютерних технологій у виховній роботі дозволяє формувати та розвивати в учнів такі компетентності: саморозвиток та самоосвіту, інформаційну, комунікативну, полікультурну, а умови залучення прикладних комп’ютерних програм, ще й компетентнісну продуктивну творчу діяльність