3. Фізична рекреація.

Фізична рекреація - здійчнення активного відпочинку людей з допомогою фізичних вправ, отримання задоволення від цього процесу. Вона задовільняє потреби людей в розвагах з допомогою фізичних вправ, переключенні з одного виду діяльності на інший, відволіканні від звичайних видів її (побутових, професійних, спортивних). ЇЇ необхідність зумовлена потребами виробництва і інших видів діяльності в засобах активного відпочинку і відновленні сил. Справа в тім, що характер виробництва виявляє складний і протиречивий вплив на людину. Несприятливий вплив праці на людину може проявлятися через вплив виробничого середовища (загазованість, шум, вібрація і т.п.), характеру самої праці (важка фізична, монотонна) особливості робочої пози, статичності і інших факторів. Тому засоби запобігання несприятливим впливам і усунення небажаних наслідків праці на людину повинні бути різні. Від конкретних, екстремальних (спортивні змагання) до м'яких доступних людям різного віку (прогулянки, рухливі ігри, пасивний відпочинок, сон).

Рекреативні форми фізичного виховання являються одними із реальних і найбільш достуних для людей різного віку. Вони дозволяють людині більш тісно і часто спілкуватися з природою, використовувати її оздоровчі сили. Крім цього вони являються потужним фактором залучення людей до систематичних занять фізичними вправами.

4. Фізична реабілітація.

Фізична реабілітаця - процес відновлення з допомогою фізичних вправ тимчасово втрачених або знижених фізичних здібностей в результаті захворювання або травми. Вона задовільняє потреби в лікуванні сил людини засобами фізичного виховання: фізичними вправами, масаж, баня, водні процедури і інші.

5. Професійно-прикладне фізичне виховання.

Важливою частиною фізичного виховання дорослого населення (а частково і старших школярів) являється професійно-прикладне фізичне виховання (підготовка) (ППФП). Це спеціалізований вид фізичного виховання спрямований на формування і підтримання необхідного рівня фізичної підготовленості стосовно до вимог конкретної професії.

ППФП сприяє успішному професійному становленню і розвитку особистості. Соціалье значення ППФП визначається перш за все суспільною потребою в збереженні і зміцненні здоров'я всіх працівників, в постійному підвищенні продуктивності праці, в продовженні творчого довголіття людей і в скороченні втрат робочого часу в результаті захворювань.

Основні фактори, що визначають загальну спрямованість, завдання і зміст ППФП:

- характер, обсяг поступаючої інформації і умови її сприйняття працівниками в процесі праці;

- характер основних робочих рухів (операцій);

- особливі зовнішні умови професійної діяльності.

Ці фактори зумовлюють завдання ППФП:

• розвиток ведучих для даної професії фізичних якостей;

• формування і вдосконалення допоміжно-прикладних рухових навичок;

• підвищення стійкості організму до зовнішніх впливів умов праці;

• виховання специфічних для даної професії вольових і інших психічних якостей;

• підвищення функціональної стійкості і пристосованості організму до несприятливих впливів умов праці.

Серед інших форм фізичного виховання можна назвати форми ФВ в побуті і в системі наукової організації праці.

Необхідність професійного спрямування фізичного виховання визначається завданнями підвищення виробництва праці.

Роль фізичної культури в трудовій діяльності людей постійно зростає. Основу готовності людей до виробничої праці складає їх ЗФП. Професійна направленість фізичного виховання визначає здійснення спеціальних міроприємтсв які спрямовані на вирішення труднощів які виникають в процесі трудової діяльності; формування спеціальних професійно-прикладних рухових якостей і навичок з врахуванням характеру трудової діяльності, профілактику професійних шкідливостей. Засоби, форми і методи фізичного виховання з професійною направленістю залежать від умов і особливостей професійної діяльності. Сюди відносяться: температура, освітлення, санітарні умови, режим робочого дня, характер рухового режиму (фізичні зусилля, нервовий стрес, темп роботи, монотонність) вплив даної професії і умов праці на стан здоров’я і працездатність.

Існує дуже багато професій. З метою визначення спеціалізованої направленості фізичне виховання в професії поділяють на :

• робота з перевагою нервового напруження (монтажники електроламп, працівники на конвеєрах і т.д.);

• роботи в яких рівномірно поєднані фізична і розумова діяльність при середньому фізичному навантаженні (токарі, фрезерувальники);

• роботи, які вимагають великих фізичних напружень і характерезуються різноманіттям робочих операцій (будівельники);

• роботи пов’язані переважно з розумовою працею (диспетчири, лікарі, інженери).

Особливо виділяють професії які вимагають формування спеціальних і професійно-прикладних рухових якостей і навичок, профілактика професійних шкідливостей.

Кожен з перечислених видів діяльності потребує певну специфіку форм, засобів і методів фізичного виховання.