2) Робоча група – це група пк, підключених до домашньої мережі, які можуть спільно використовувати ресурси, наприклад принтери та файли.

Домен – це група підключених до мережі ПК, які використовують спільну базу даних і політику безпеки. Нижче наведено докладніші відомості про домени.

Користувач – це фізична особа, яка користується послугами.

Сеанс – це особливе підключення між клієнтським і головним комп’ютерами, яке забезпечує їх взаємодію. 

Локальна комп'ютерна мережа являє собою об'єднання певного числа комп’ютерів на відносно невеликій території.

 Для навігації комп'ютерною мережею (отримання доступу до мережних ресурсів) можна використовувати пункт Мережеве оточення, Провідник, файлові менеджери, програми керування локальною мережею.

Білет5

1) Збирання інформації полягає в цілеспрямованому здобутті первинної інформації. Словом «первинна» підкреслюється, що йдеться про нову інформацію. Збирання інформації здійснюють різними методами.

Опрацювання інформації полягає в цілеспрямованому створенні нової інформації на основі наявної.

Пошук інформації полягає у знаходженні потрібної інформації в наявних інформаційних фондах.

Передавання інформації полягає в її перетворенні до форми, найбільш зручної для усвідомлення та використання. Передавання інформації полягає в її переміщенні у просторі — від джерела до споживача.

Зберігання інформації полягає в забезпеченні можливості скористатися здобутою інформацією в подальшому.

2) Текстовий редактор – це програма, що дозволяє вводити, редагувати, форматувати та зберігати текст. Текстовий процесор – це програма, що дозволяє вводити, редагувати й форматувати текст, вставляти малюнки й таблиці, перевіряти правопис, складати зміст, виконувати перенос слів та багато інших складних операцій.

Наприклад:

текстові редактори (Multi-Edit, Блокнот, WordPad, Твір, Лексикон);

текстові процесори (Microsoft Word, Word Prefect, OpenOffice, Word-Star);

Класифікація текстових процесорів

За способом використання: автономні, мережні.

За призначенням: загального призначення, спеціального призначення.

За формою тексту: лінійні, нелінійні.

Текстовий процесор Word Можливості текстового процесора MS Word

введення і редагування тексту;

перевірка правопису;

попередній перегляд і друк;

робота з таблицями;

форматування документів;

робота з графікою;

імпорт даних з інших додатків;

робота з декількома документами;

макроси.

Формати файлів документів:

ДокументWord 2003 (*.doc)

Шаблон документа (*.dot)

Звичайний текст (*.txt) 

Документ Word 2007 (*.docx)

Текст у форматі RTF (*.rtf)

Веб-сторінка (*.html)

Алгоритм відкриття текстового документа:

 1)    Запустити програму MS Office Word 2010.

2)    Відкрити вкладку Файл.

3)    Вибрати команду Відкрити.

4)    Вибрати місце розташування файлу.

5)    Вибрати потрібний файл.

6)    Натиснути кнопку Відкрити.

Алгоритм збереження текстового документа:

1)    Відкрити вкладку Файл.

2)    Вибрати команду Зберегти.

3)    Вибрати місце збереження файлу.

4)    Увести у відповідне поле ім’я файлу.

5)    Вибрати у списку потрібний тип файлу

6)    Натиснути кнопку Зберегти.

Алгоритм створення текстового документа:

1)     Відкрити вкладку Файл.

2)    Вибрати команду Створити.

3)    Вибрати у вікні Створення документа  шаблон Новий документ або один із запропонованих шаблонів.

4)   Вибрати кнопку Створити.

Білет6

1) 1.Запускання сервісних програм. тПрограми для обслуговування дисків ,можна запустити у меню ПУСК команду ПРОГРАМИ – Стандартні – Службові – ПОТРІБНА ПРОГРАМА.

2.Дискові сервісні програми. Швидкість розв’язання багатьох задач, а іноді й принципова можливість їх розв’язання, залежать від стану зовнішніх запам’ятовуючих пристроїв. Для перевірки стану дисків і поліпшення їх якості у Windows використовується кілька сервісних програм для: перевірки диска, архівації даних, дефрагментації диска.

3.Перевірка диска. Під час виконання операції введення/виведення бувають випадки, коли на деяких ділянках диска(кластерах) є дані, а інформації про ці кластери немає у змісті диска, чи навпаки, у змісті вказано два посилання на один кластер. Це так звані логічні помилки на диску. Крім них, можуть траплятися фізичні помилки, коли пошкоджено магнітний шар на деяких кластерах. Тому треба періодично робити перевірку якості диска й усувати обидва види помилок за допомогою сервісної програми ScanDisc. При виявленні логічних помилок ця програма об’єднує загублені кластери в один файл. Якщо в них була важлива текстова інформація ,то за змістом її можна буде відновити. При виявленні фізичних пошкоджень магнітного шару програма ScanDisc позначає кластери як непридатні для майбутнього записування в них інформації.

4.Архівація даних . Коли на диску зберігається важлива інформація і потрібно зробити її резервну копію на дискетах чи на жорсткому диску іншого ПК в локальні мережі ,то можна скористатися службовою програмою Backup.

Якщо у разі архівації виявляється, що для розміщення недостатньо однієї дискети, ця програма запропонує вставити другу дискету, потім третю і т. д.

Відновлення копії з дискет на жорсткий диск здійснюється в тій же послідовності – спочатку у дисковод вставляють першу дискету і задають команду на відновлення, потім друг і т. д.

5.Дефрагментація диска. Якщо записувати файл на диск, то спочатку вони займають послідовні суцільні ділянки. Після видалення файлів утворюються вільні місця, куди можна записувати нові файли. Але ці ділянки часто бувають вже несуміжними. Тому новий файл, який користувач бажає зберегти, спочатку записується на першу вільну ділянку. Якщо його розмір більший за розміри останньої, то його залишок записується на другій вільній ділянці, потім на третій і т. д.

6. Форматування диска – процес нанесення на його поверхню спеціального магнітного сліду, за яким здійснюється записування або читання даних.

7. Програма ScanDisc. Дана програма призначена для діагностики і лікування логічних та виявлення фізичних помилок на диску.

2) Використання спільної папки – це зручний спосіб спільно використовувати файли, що зберігаються на вашому комп’ютері. У цій папці можна використовувати файли спільно з іншими людьми, які працюють на вашому комп’ютері, а також із тими, які працюють на інших комп’ютерах у вашій мережі. Кожні файл і папка, розташовані у спільній папці, автоматично використовуватимуться спільно з іншими людьми, які мають доступ до вашої спільної папки.

В операційній системі Windows є лише одна спільна папка. Кожна особа, у якої є обліковий запис користувача на комп’ютері, має доступ до цієї папки. Відкриття спільної папки:

1.Відкрийте папку «Документи». Для цього натисніть кнопку Пускі виберіть пункт Документи.

2.В області переходів у розділі Уподобані посилання клацніть Спільна папка.

Кожна особа, у якої є обліковий запис користувача та пароль на комп’ютері, має доступ до спільної папки, проте відкривати доступ до спільної папки для користувачів у мережі чи ні, вирішуєте ви. Відкрити доступ до спільної папки для конкретних користувачів із мережі не можна. Доступ надається всім користувачам у мережі або нікому. Проте можна встановити рівень дозволу, що дозволяє вибрати, чи можуть користувачі, які мають доступ до спільної папки з мережі, лише відкривати файли чи також змінювати та створювати їх.

Змінення рівня доступу до спільної папки

Відкрийте Центр мережних підключень і спільного доступу. Для цього натисніть кнопку Пуск, виберіть пункт Панель керування, потім відкрийте розділ Мережа й Інтернет і виберіть пункт Центр мережних підключень і спільного доступу. Клацніть кнопку зі стрілкою поруч із пунктом Спільний доступ до спільної папки, після чого виберіть один із наведених нижче варіантів.

• Увімкнути спільний доступ, щоб усі користувачі, які мають доступ до мережі, могли відкривати файли.

• Увімкнути спільний доступ, щоб усі користувачі, які мають доступ до мережі, могли відкривати, змінювати та створювати файли.

• Вимкнути спільний доступ (користувачі, які ввійшли до цього комп’ютера, матимуть доступ до папки).

• Натисніть кнопку Застосувати.  Якщо потрібно, введіть пароль адміністратора або надайте підтвердження.

Білет7

1) Історію розвитку обчислювальної техніки можна розділити на два основні етапи.

Початком першого етапу вважають 18 ст., коли Паскаль і Лейбніц створили підсумовуючі машини. На заміну цим машинам в 19 ст. прийшли механічні та електромеханічні пристрої типу арифмометра.

В 30-х роках 19 ст. був розроблений проект першої в світі обчислювальної машини, яка мала виконувати обчислення автоматично без втручання людини і при цьому вибирати той чи інший шлях продовження обчислень у залежності від знайдених результатів. В машині передбачались такі пристрої:

1) “Склад” для зберігання чисел (у сучасних машинах такий пристрій називають запам'ятовуючим).

2) “Фабрика” для виконання дій над числами (у сучасних обчислювальних машинах такий пристрій називають арифметико-логічним).

3) Пристрій для керування операціями машини в необхідній послідовності, наприклад, перенесенням чисел з одного місця пам'яті в інше.

4) Пристрій для введення даних в машину й виведення результатів.

Першу у світі програму для машини Беббіджа написала Ада Лавлейс. Але Беббіджу так і не довелося побачити свою машину в дії.

 Другий етап  у розвитку обчислювальної техніки пов’язаний з появою в першій половині 20 ст. трьох технічних новинок, що зробили можливим створення принципово нового обчислювального засобу - сучасного комп'юте а.