3. Класифікація програмного забезпечення. Призначення ос. Основні сучасні ос.

Класифікація програмного забезпечення

Програмне забезпечення можна поділити на три класи: системне, прикладне та інструментальне.

Системне ПЗ призначено для управління роботою комп'ютера, розподілу його ресурсів, підтримки діалогу з користувачами, надання їм допомоги в обслуговуванні комп'ютера, а також для часткової автоматизації розробки нових програм. Системне програмне забезпечення здійснює управління роботою обчислювальної системи. Системне ПЗ можна розділити на три основні частини:

• операційні системи (ОС) / системи програмування / сервісні програми.

Прикладне програмне забезпечення призначене для розв’язання прикладних завдань фахової діяльності людини (тобто, прикладене до практики). Спектр таких програм надзвичайно широкий: від виробничих та наукових до навчальних та розважальних. Сюди відносять розрахункові, навчаючі, моделюючі програми, комп’ютерні ігри, тощо. У структурі прикладного ПЗ можна виділити прикладні програми:

• загального призначення; / спеціального призначення.

Інструментальне програмне забезпечення призначене для розробки всіх видів інформаційно-програмного забезпечення. При цьому під інформаційним забезпеченням розуміють сукупність попередньо підготовлених даних, необхідних для роботи програмного забезпечення. До інструментального ПЗ відносять:

• редактори (текстові, графічні, музичні тощо)

• системи табличної обробки даних (табличні процесори)

• системи управління базами даних

• транслятори мов програмування

• інтегровані системи для виробництва

Призначення ОС

Операційні системи забезпечують, по-перше, зручність використання комп'ютерної

системи, по-друге, ефективність і надійність її роботи.

Перша функція властива ОС як розширеній машині, друга — ОС як розподілювача апаратних ресурсів.ОС надає апаратно-незалежне середовище для виконання прикладних програм.

Операційна система має ефективно розподіляти ресурси. Під ресурсами розуміють процесорний час, дисковий простір, пам'ять, засоби доступу до зовнішніх пристроїв. Операційна система виступає в ролі менеджера цих ресурсів і надає їх прикладним програмам на вимогу. При розподілі ресурсів ОС розв'язує можливі конфлікти, запобігає несанкціонованому доступу програм до тих ресурсів, на які вони не мають прав, забезпечує ефективну роботу комп'ютерної системи.

Основні сучасні ОС

При виборі ОС ключовим моментом є архітектура комп'ютера (зокрема центрального процесора), на котрій вона буде запускатись. На персональних комп'ютерах сумісних з ІВМ РС запускаються ОС сімейства «Майкрософт Windows», «Linux» та «БСД». На мейнфреймах Burroughs MCP — B5000, IBM OS/360 — IBM System/360, UNIVAC EXEC 8 — UNIVAC 1108. Крім того на більшості сучасних мейнфреймів запускаються різні варіанти Лінукс чи Unix, а на деяких — версія Datacenter Windows 2003 Server. На вбудованих системах використовується велика кількість вбудованих ОС.

4. Покоління ос. Класифікація ос.

Відносно свого призначення, операційні системи бувають:

• універсальні (для загального використання);

• спеціальні (для розв'язання спеціальних задач);

• спеціалізовані (виконуються на спеціальному обладнанні);

• однозадачні (в окремий момент часу можуть виконувати лише одну задачу);

• багатозадачні (в окремий момент часу здатні виконувати більше однієї задачі);

• однокористувацькі (в системі відсутні механізми обмеження доступу до файлів та на використання ресурсів системи);

• багатокористувацькі (система впроваджує поняття "власник файлу" та забезпечує механізми обмеження на використання ресурсів системи (квоти), всі багатокористувацькі операційні системи також є багатозадачними;

Відносно способу встановлення (інсталяції) операційної системи, ОС бувають:

• вмонтовані (такі, що зберігаються в енергонезалежній пам'яті обчислювальної машини або пристрою без можливості заміни в процесі експлуатації обладнання);

• невмонтовані (такі, що інсталюються на один з пристроїв зберігання інформації обчислювальної машини з можливістю подальшої заміни в процесі експлуатації).

Відносно відповідності стандартам операційні системи бувають:

• стандартні (відповідають одному з загальноприйнятих відкритих стандартів, найчастіше POSIX);

• нестандартні (в тому числі такі, що розробляються відповідно до корпоративних стандартів).

Відносно можливостей розширення операційні системи бувають:

• закриті (не дозволяють розширення функціональності ОС);

• відкриті (будуються за технологіями, що забезпечують можливості розширення функціональності ОС).

Відносно можливостей внесення змін до вихідного коду операційні системи бувають:

• відкриті (англ. open source) - з відкритим програмним кодом;

• власницькі (англ. proprietary) - комерційні з закритим кодом.