Тема 3. Біологічне землеробство

Традиційне сільське господарство має прості пріоритети: максимальний врожай при найменших витратах праці та повному ігноруванні можливої деградації природного середовища. Припущена при цьому екологічна ущербність технологій призвела до необхідності розвитку альтернативного сільського господарства. Альтернативні рослинництво та тваринництво керуються екологічним імперативом та містять два компоненти:

а) найбільш доцільні способи використання ресурсів;

б) відтворення ресурсів та їх охорона від виснаження.

Розробка конкретних технологій альтернативного землеробства йде вже близько 30 років. Залежно від конкретних рішень в альтернативному землеробстві склалося декілька основних напрямків.

Органічне землеробство. Ця система являє собою американський варіант біологічного землеробства та принципово не відрізняється від нього.

Тут також виключається застосування мінеральних добрив та пестицидів, але екологічні вимоги менш жорсткі. Заборона на використання мінеральних

добрив обмежується тільки роком, який передує збору врожаю на данному полі.

Біодинамічне землеробство. Основні ідеї цієї системи були закладені в публікації Р.Штайнера (1924), що включала багато оригінальних елементів. Біодинамічне землеробство зорієнтоване, перш за все, на використання біоритмів, властивих Землі та космічному простору. Ретельно враховуються і цикли Місяця. Ідея ця має сенс й вона перегукується з працями О.Л.Чижевського (1976). У наш час біодинамічне землеробство розвивається в країнах Західної Європи та іноді дає непогані результати.

Екологічне землеробство. Цей напрямок становить аморфну группу технологій та ідей, які передбачають ті чи інші засоби екологізації землеробства. До нього приєднується система АИОС - комітету з вирощування овочів та фруктів із природними якостями. Звичайно, тут робиться великий наголос на дотримання сівозмін, які повинні забезпечувати збереження природної родючості грунту. У ряді випадків це майже єдиний елемент таких систем. Додатково в ряді інших випадків вдаються до насичення сівозміни бобовими культурами, при чому підбирають їх так, щоб вони мали кореневі системи різної глибини. Нерідко одне-два поля відводяться під сидерати, які переорюють не тільки восени, але й весною. Обробіток грунту в екологічному землеробстві мінімізований. Він полягає в спушуванні, в безвідвальній оранці, та дискуванні. Боротьба з бур'янами проводиться, головним чином, механічними та біологічними методами. Деякі збільшення засмічення посівів в екологічному землеробстві вважають навіть позитивним явищем, оскільки воно знижує ерозію грунту.

Запитання і завдання для самоконтролю.

1. Які можливості дає впровадження біологічного (альтернативного) землеробства в Україні?

2. Назвати головні принципи біологічного землеробства.

3. У чому полягає суть основних систем біологічного землеробства?

4. Наведіть приклади застосування біотехнології у землеробстві і тваринництві.

Тема 4. Агроекологічний моніторинг, аудит і контроль. Інформаційне забезпечення аграрної галузі виробництва

Термін «моніторинг» - було запропоновано перед проведенням конференції ООН з навколишнього середовища, яка відбулася в Стокгольмі 16 червня 1972 року.

Важливою сладовою частиною загальної системи моніторингу є агроекологічний моніторинг, який являє собою систему спостережень і контролю за станом і рівнем забруднення агроекосистеми, продуктивністю їх фітоценозів в процесі інтенсивної сільськогосподарської діяльності.

Основною метою агроекологічного моніторингу є створення високопродуктивних, екологічно збалансованих та стійких агроекосистем, які забезпечують одержання екологічно безпечної продукції і базуються на основі раціонального використання та розширеного відтворення природно-ресурсного потенціалу та обґрунтованого застосування сучасних технологій.

В агроекологічному моніторингу виділяються дві взаємозалежні за інформаційною базою підсистеми: наукова і виробнича. У систему агроекологічного моніторингу входять блоки, які забезпечують збір та аналіз інформації про продуктивність агроландшафту, функції його елементів, рівень стійкості. Серед них розрізняють наступні: грунтовий, у тому числі мікробіологічний підблок; метеорологічний; гідрологічний; агрофітоценотичний; санітарно-гігієнічний.

Залежно від поставленої мети розрізняють такі види моніторингових спостережень: епізодичний, комплексний, оперативний, регулярний.

Здійснення моніторингу в межах кожного блока побудоване на основі використання методів моніторингу атмосфери, грунту і гідросфери.

Основні методи ведення моніторингу. Організація і проведення моніторингу земельних угідь. Оцінка екологічного стану грунту і рослинного покриву. Нормативні показники для агроекологічного моніторингу грунтового покриву, водних джерел, атмосферного повітря та рослинності. Використання результатів моніторингу.

Екологічний аудит: об’єкти, принципи, порядок здійснення. Правова база екологічного контролю в сільському господарстві. Науково-консультативна підтримка сільськогосподарського виробника. Банки агроекологічної інформації.

Екологічна експертиза в Україні – це вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та обєднань громадян, що ґрунтується нв міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі й оцінці перед проектних, проектних та інших матеріалів чи об’єктів, реалізація і функціонування яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, здоров’я людей.

Запитання і завдання для самоконтролю.

1. Назвати види моніторингу.

2. Яке місце агроекологічного моніторингу в системі землеробства?

3. У чому полягають особливості агроекологічного моніторингу меліорованих грунтів?

4. З якою метою здійснюють екологічну експертизу?

5. Які складові висновків екологічної експертизи?

Самостійна робота студентів

	Сучасні методи рекультивації земель
	Внесок українських вчених в розвиток агроекології.
	Основні екологічні закони, принципи і правила сільськогосподарської екології.
	Основні принципи і методи протиерозійних заходів у системі охорони грунтів
	Джерела антропогенного забруднення агросфери
	Агрофітоценоз й зооценоз.
	Агрокліматичні фактори як компоненту екотопу агроекосистеми.
	Грунтові карти та бонітування грунтів
	Грунтовий біотичний комплекс.
	Вплив екологічних катастроф на розвиток сільського господарства та шляхи зменшення і попередження
	Водні властивості грунту.
	Напрямки мінімізації обробітку грунту
	Екологічна оцінка забруднення важкими металами
	Грунтозахисні технології вирощування сільськогосподарських кульур
	Екологічні проблеми грунтів України
	Шляхи вирішення екологічних проблем лісового господарства
	Класифікація та зберігання добрив
	Заповідні території України
	Проблеми і перспективи утилізації відходів сільськогосподарського виробництва
	Біологічний захист рослин
	Екологічна паспортизація, екологічні ліцензії і квоти
	Шляхи зменшення пестицидного навантаження на довкілля
	Стратегія розвитку і екологізації сільського господарства в Європі
	Роль екологічної культури у розвитку агросфери
	Разом