Завдання на порівняння:

– адміністративне право і кримінальне право;

Адміністративне право пов'язане і з кримінальним правом. Так, адміністративне право поєднує численні заборони, порушення яких, у певних випадках, тягне за собою кримінальну відповідальність. Крім того, ряд статей кримінального права має адміністративну преюдицію. Тобто, за певні правопорушення передбачена кримінальна відповідальність, якщо попередньо до правопорушника застосовувалися засоби адміністративного впливу за такі або аналогічні правопорушення. Деякі з правопорушень знаходяться на межі зі злочином і тому, щоб здійснити вірну кваліфікацію, необхідно взаємопов'язувати відповідні норми адміністративного і кримінального права.

Зв'язок кримінального права з адміністративним проявляється й у тому, що кримінальне право передбачає відповідальність за вчинення службових злочинів.

– адміністративне право і конституційне право;

Конституційні норми є основоположними, базовими для адміністративного права, в сфері якого вони знаходять свою конкретизацію, практичне втілення. Спостерігаються відмінності у методі правового регулювання. Конституційне право регулює відносини, які перебувають у статичному стані. Адміністративне право – регулює відносини ті ж самі, але в їхньому розвитку, у стані реалізації.

– адміністративне право і цивільне право;

Галузі різняться характером інтересу, що лежить в основі тих або інших правовідносин. Якщо переважає публічний інтерес, правовідносини відносяться до публічного права, якщо приватний – до приватного права. Адміністративне право складова публічного права, цивільне право - приватного права. Спостерігається деяка схожість у предметі правового регулювання, оскільки обидві галузі регулюють відносини майнового характеру. Проте, норми адміністративного права регулюють відносини майнового характеру по управлінню державним майном, адміністративно-правову діяльність з організаційно-владного розпорядження майном. Більш суттєві розбіжності спостерігаються у методах правового регулювання. Сторони цивільно-правових відносин рівноправні, сторони адміністративно-правових відносин підпорядковані одна одній.

– адміністративне право і трудове право;

Зближує правові галузі, нерівноправність статусу суб’єктів їх правовідносин: одна сторона наділена владно-організаційними повноваженнями щодо іншої. Отже, методи правового регулювання адміністративно-правових та трудових відносин є тотожними.

Розбіжності спостерігаються у предметах правового регулювання. Трудове право регулює трудові відносини учасників, т.п. відносини трудового процесу. Адміністративне право – управлінські аспекти трудової діяльності, тобто управління та організація трудового процесу. Норми трудового права визначають статус службовців як учасників трудового процесу, а норми адміністративного права – державно-службові відносини.

– адміністративне право і фінансове право;

Спостерігається схожість у методах правового регулювання й розбіжність у предметах правового регулювання. Фінансове право регулює відносини, які складаються у процесі мобілізації, розподілу, перерозподілу та використання коштів, що становлять національний дохід держави. Адміністративне ж право регулює державні процедурні правила розв’язання фінансових справ, організаційні структури, форми фінансових відносин тощо.

Таким чином, фінансове право регулює відносини щодо розподілу фінансів, а адміністративне право – організаційні питання роботи фінансових органів, тобто фінансове право регулює фінансові відносини як особливий різновид економічних відносин, а адміністративне право – управлінські відносини в галузі фінансів.

– закони і укази Президента України;

Закон - це нормативно-правовий акт, що приймається в особливому порядку органом законодавчої влади або референдумом, має вищу юридичну чинність і регулює найбільш важливі суспільні відносини.

ознаки закону:

• закон являє собою різновид нормативно-правових актів.

• закон приймається органом законодавчої влади в особливому процедурному порядку

• закон у системі нормативно-правових актів (системі законодавства) має вищу юридичну чинність.

• закон регулює найбільш важливі суспільні відносини, які становлять предмет компетенції парламенту країни;

Указ Президента — це правовий акт глави держави, який видається з найважливіших питань, віднесених до його компетенції. Укази можуть мати як нормативний, так і ненормативний.

Указами Президента України оформляються:

• нормативні акти Президента України, тобто акти, розраховані на постійну чи багаторазову дію;

• рішення Президента України щодо призначення та звільнення з посад керівників відповідних державних органів, установ та організацій;

• скасування актів Кабміну, рішень голів місцевих держадміністрацій;

• нагородження державними нагородами, присвоєння почесних звань України;

• присвоєння вищих військових звань, вищих дипломатичних рангів, інших вищих спеціальних звань і класних чинів;

• встановлення президентських відзнак і нагородження ними;

• прийняття до громадянства України і припинення громадянства України, надання притулку;

• помилування;

• тлумачення прийнятих Президентом України актів.

– укази і розпорядження Президента України;

Указ Президента — це правовий акт глави держави, який видається з найважливіших питань, віднесених до його компетенції. Укази можуть мати як нормативний, так і ненормативний.

Указами Президента України оформляються:

• нормативні акти Президента України, тобто акти, розраховані на постійну чи багаторазову дію;

• рішення Президента України щодо призначення та звільнення з посад керівників відповідних державних органів, установ та організацій;

• скасування актів Кабміну, рішень голів місцевих держадміністрацій;

• нагородження державними нагородами, присвоєння почесних звань України;

• присвоєння вищих військових звань, вищих дипломатичних рангів, інших вищих спеціальних звань і класних чинів;

• встановлення президентських відзнак і нагородження ними;

• прийняття до громадянства України і припинення громадянства України, надання притулку;

• помилування;

• тлумачення прийнятих Президентом України актів.

Розпорядження — ненормативний акт глави держави, який має індивідуальний організаційний характер.

розпорядженнями Президента України оформляються:

• доручення Кабінету Міністрів України міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади;

• рішення з оперативних, організаційних і кадрових питань, а та­кож із питань роботи Адміністрації Президента України;

• призначення представників від України для участі в роботі міжнародних форумів, у переговорах із представниками (делегація­ми) іноземних держав;

• призначення уповноважених Президента України для представ­лення інтересів Президента України у відповідних державних ор­ганах, установах, організаціях тощо;

• рішення про проведення заходів за сприяння (під патронатом) Президента України.

– постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України;

Постанова Кабміну - правовий акт, що приймається для розв'язання найважливіших і принципових завдань, що стоять перед урядом, і встановлення стабільних норм, правил поведінки.

У постановах розкривають господарські, політичні й організаційні питання. Часто за допомогою постанов затверджують різні нормативні документи (типові інструкції, нормативи тощо).

Розрізняють такі види постанов:

• постанови, що адресуються для виконання іншим органом;

• постанови організаційного характеру.

Розпорядження Кабміну — ненормативний акт глави держави, який має індивідуальний організаційний характер.

1 має обов'язкову юридичну силу щодо громадян (працівників) та підлеглих організацій, яким адресовано розпорядження.

Розпорядження становлять підзаконні акти й поділяються на 2 групи:

• розпорядження загального характеру - тривалої дії;

• розпорядження окремого характеру -стосуються окремого вузького питання.

– законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти;

Закони — це нормативно-правові акти, що видаються законодавчими органами (у нашій державі — Верховною Радою України), мають вищу юридичну силу і регулюють найважливіші суспільні відносини.

Підзаконні НПА — результат нормотворчої діяльності компетентних органів держави (їх посадових осіб) та уповноважених на те державою громадських об'єднань. Такі акти зазвичай розвивають чи деталізують окремі положення законів.

1) Співвідношення за органом державної влади, який наділений компетенцією в сфері правотворчості . Підзаконні НПА видаються головним чином органами викон. влади, ПУ та органами місцевого самоврядування, які не формуються народом України безпосередньо, тоді як закони – виключно представницьким органом державної влади (парламентом).

2) Співвідношення за процедурою ухвалення законів та підзаконних актів. Підзаконні НПА, можуть бути більш оперативно змінені, доповнені або скасовані. Закон – це нормативний акт, який приймається шляхом законодавчого процесу.Підзаконні акти приймаються в основному, органом або посадовою особою, яка має визначену законом компетенцію і не містит ніяких стадій як у законодавчому процесі не містить, що набагато звужує час прийняття підзаконного акту.

3) Співвідношення за колом регулювання суспільних відносин. Підзаконними НПА врегульовується все різноманіття суспільних відносин, яке виникає між людьми і організаціями, органами влади, законами ж – тільки основні, коло яких в загальному окреслюється у ст. 92 Конституції України.

4) Співвідношення за юридичною силою. Підзаконні НПА мають меншу юридичну силу ніж закони.

5) Співвідношення за часовими межами. Підзаконні НПА, як правило, розраховуються на менш тривалий період чинності, є менш стабільними. У випадку внесення змін до галузевих та інших пов’язаних з певною сферою правового регулювання законів, вони мають бути приведені у відповідність до цих джерел права.

6) Співвідношення за сферою правового впливу. Підзаконні НПА, як правило, розповсюджуються на менше коло осіб ніж закони.. Закон – це нормативно – правовий акт, який приймається для регулювання необмеженого кола суспільних відносин.

– систематизація і кодифікація адміністративного законодавства;

Систематизація – це упорядкування та удосконалення нормативного матеріалу, приведення його у певну систему. Систематизація здійснюється у двох формах: інкорпорація та кодифікація. Кодифікація адміністративного законодавства – перегляд нормативно-правових актів з метою усунення протиріч між ними, створення нових правових актів, створення кодифікованих актів.

– матеріальні і процесуальні адміністративно-правові норми;

- матеріальні - закріплюють права та обов'язки у сфері публічного адміністрування;

- процесуальні - закріплюють порядок здійснення юрисдикційних процедур (притягнення до дисциплінарної відповідальності, до адміністративної відповідальності тощо) та позитивно спрямованих процедур (реєстрація, ліцензування тощо) в сфері публічного адміністрування;

– відсильні і бланкетні адміністративно-правові норми;

- відсильні - викладають правило поведінки частково та відсилають до іншої норми правового акту;

- бланкетні - частина норми міститься в іншому акті, який приймається іншим вповноваженим суб'єктом;

При відсильному способі викладу частина елементів правової норми викладена в одній статті, а решта - в інших статтях цього ж нормативного акту, до яких і відсилає ця стаття. Наприклад, ст.125 КУпАП викладена так: "Інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, ч.1 і 2 ст. 129, ч.1 і 2 ст. 131, ст. ст. 139 і 140 цього Кодексу, - тягнуть за собою накладення попередження". Отже, ця стаття відсилає до інших вище перерахованих статей.

При бланкетному способі викладу, окремі елементи правової норми (як правило, гіпотеза і санкція), викладені в статті одного, а інші (як правило, диспозиція) - у статтях іншого нормативного акта. Наприклад, ч.1. ст.155 КУпАП "Порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю" самих цих правил не називає, а відсилає до тих нормативних актів, якими вони передбачені або де вони викладені.

– регулятивні і правоохоронні адміністративно-правові норми;

2) за функціональним призначенням:

- регулятивні - регулюють діяльність учасників адміністративно-правових відносин з метою досягнення суспільно-корисної мети в сфері публічного адміністрування;

- правоохоронні - визначають загальнообов'язкові приписи, спрямовані на захист прав та свобод людини та охорону існуючого правопорядку у сфері публічного адміністрування;

– заборонні і дозвільні адміністративно-правові норми;

3) за формою припису:

- заборонні - забороняють вчиняти ті чи інші дії;

- дозвільні (управомочні, повноважні, диспозитивні) - управомочують діяти в рамках вимог норми, вчиняти активні дії;

- виконання і використання адміністративно-правових норм;

Реалізація адміністративно-правових норм здійснюється у таких формах:

1) виконання – активна поведінка суб’єктів адміністративно-правових відносин щодо виконання юридичних обов’язків (одержання паспорта, сплата податків, подання декларації);

2) використання – активна поведінка суб’єктів адміністративно-правових відносин щодо здійснення наданих юридичних прав (подання скарги, заяви);

– додержання і застосування адміністративно-правових норм;

3) додержання – пасивна поведінка суб’єктів адміністративно-правових відносин щодо дотримання заборон.

4) застосування – діяльність органів держави щодо вирішення управлінських справ і видання індивідуальних юридичних актів, які ґрунтуються на вимогах матеріальних і процесуальних юридичних норм.

– гіпотеза і диспозиція адміністративно-правової норми;

Гіпотеза – частина норми, яка вказує на фактичні умови, за наявності яких норма застосовується. Гіпотезу можна назвати юридичним фактом.

Наприклад: досягнувши 16-річного віку, громадянин зобов’язаний отримати паспорт; особи чоловічої статі, досягши 18-річного віку, зобов’язані з’явитися на призовий пункт тощо.

Диспозиція – частина норми, в якій сформульоване саме правило поведінки (обов’язок отримати паспорт, подати до податкової адміністрації декларацію про доходи).

Проте, класична структура норми зустрічається досить рідко. Як правило, зустрічається двочленна структура норми (гіпотеза і диспозиція), а санкція передбачається в інших нормах (як правило, у КпАП України тощо).

– диспозиція і санкція адміністративно-правової норми;

Диспозиція – частина норми, в якій сформульоване саме правило поведінки (обов’язок отримати паспорт, подати до податкової адміністрації декларацію про доходи).

Санкція – частина норми, в якій вказується на захід впливу з боку держави у випадку порушення правил передбачених нормою.

– дії та події як юридичні факти, що породжують, змінюють або припиняють адміністративно-правові відносини.

Адміністративні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за настання конкретних життєвих обставин, які прийнято називати юридичними фактами.

Залежно від наявності або відсутності зв 'язку факту з волею суб'єкта їх поділяють на дії та події. Події, тобто явища, що трапляються незалежно від волі людей, також можуть у деяких випадках виступати юридичними фактами, наприклад, стихійне лихо, смерть тощо. Дії є результатом активного волевиявлення суб'єкта і поділяються на правомірні та неправомірні.