37. Особливості використання спеціальних знань під час розслідування кримінальних правопорушень у сфері використання комп’ютерів.

Призначення експертиз. У справах даного виду в більшості випадків призначають криміналістичні (трасологічну, почеркознавчу), судово-бухгалтерську, судову експертизу комп’ютерної техніки і програмних продуктів і деякі інші види експертиз, техніко-криміналістичне дослідження документів.Традиційні трасологічні експертизи призначають з метою ідентифікації злочинця за слідами, вилученим з місця події, визначення механізму доступу до комп'ютерної техніки, дій злочинця на об'єкті.

Криміналістичне дослідження документів призначають в разі необхідності дослідження ліцензійних угод, журналів реєстрації користувачів, апаратних журналів, роздруківок, записів і інших матеріалів на папері. Судово-бухгалтерські експертизи призначаються для визначення розмірів завданого збитку.Розкриття і розслідування “комп’ютерних” злочинів, коли сучасні інформаційні технології використовуються як засіб вчинення і приховання злочинів неможливе без проведення експертизи комп’ютерної техніки і програмних продуктів. Такі експертизи проводяться з метою дослідження апаратного забезпечення системи ЕОМ, машинних носіїв, програм для ЕОМ і баз даних.У системі МВС України експертизи комп’ютерної техніки і програмних продуктів проводить Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України.

Для проведення експертиз даного виду можна залучати фахівців навчальних закладів, науково-дослідних інститутів, що не належать до системи МВС фірм і організацій, що займаються розробкою програмного й апаратного забезпечення комп'ютерів, їх експлуатацією і ремонтомКрім того, експертизи комп’ютерної техніки і програмних продуктів проводяться в науково-дослідних інститутах судових експертиз (НДІСЕ) системи Міністерства юстиції. Так, наприклад, у структурі Київського НДІСЕ виділяється лабораторія комп’ютерних досліджень і математичного моделювання. Лабораторія створена у 2000 році і одним із основних напрямків її діяльності є експертна, що включає: експертизу комп’ютерної техніки, носіїв інформації, периферійного обладнання і програмного забезпечення та участь у проведенні експертиз інших видів в разі необхідності застосування математичних і комп’ютерних методів обробки інформації.

Експертизи комп’ютерної техніки і програмних продуктів проводить також Харківський НДІСЕ ім. засл. проф. Н.С. Бокаріуса, діяльність якого розповсюджується на 5 областей України: Харківську, Сумську, Полтавську, Дніпропетровську і Запорізьку, а також на Автономну Республіку Крим. У структурі Харківського НДІСЕ створено лабораторію дослідження агрегатів i програмного забезпечення ЕОМ та електронно-побутової техніки. Експертна діяльність лабораторії полягає в наступному: оцінка працездатності комп’ютерної техніки; дослідження інформації, яка міститься на комп’ютерних носіях; оцінка функцій, які реалізуються програмним забезпеченням; встановлення авторства програмного забезпечення; дослідження документів (печаток, грошових знаків), виготовлених за допомогою комп’ютерної техніки; дослідження банківських комп’ютерних систем; дослідження касових апаратів; дослідження інших електронних носіїв інформації; оцінювання програмного забезпечення і комп’ютерної техніки.

У відповідності з науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98р. № 53/5, основними завданнями експертизи комп'ютерної техніки і програмних продуктів є: - встановлення технічного стану комп'ютерної техніки; - виявлення інформації, що міститься на комп'ютерних носіях, та визначення її цільового призначення; - встановлення відповідності програмних продуктів певним параметрам; - встановлення авторства програмного продукту; - визначення вартості програмного продукту; - визначення вартості комп'ютерної техніки.

Порядок подання об’єктів для дослідження спеціалістом детально регламентовано вищезазначеними рекомендаціями. Так, п.119 встановлює, що для дослідження інформації, яка міститься на комп'ютерних носіях, експертові надається сам комп'ютерний носій, а також комп'ютерний комплекс, до складу якого входить досліджуваний носій. У деяких випадках можна обмежитися наданням тільки комп'ютерного носія. Про можливість проведення такого дослідження слід попередньо проконсультуватися з експертом (спеціалістом).

Для встановлення відповідності програмних продуктів певним параметрам, а також вартості програмного продукту експертові надається носій з копією досліджуваного програмного продукту і еталонна (дистрибутивна) копія програмного продукту. У разі відсутності дистрибутивної копії програмного продукту не слід відмовлятися від призначення експертизи, оскільки в окремих випадках її можна провести за наявності копії програмного продукту.

Для дослідження технічного стану і визначення вартості комп'ютерної техніки експертові надається сама комп'ютерна техніка, а також технічна документація до неї. Для встановлення авторства досліджуваного програмного продукту експертові надаються самі програми у вигляді вихідних текстів, бібліотечних та виконуваних модулів, а також програми (вихідні тексти, бібліотечні та виконувані модулі), що створені особою, щодо якої перевіряється версія, чи вона є автором досліджуваного продукту.

Щоб визначити, які саме об'єкти слід надавати експертові в кожному конкретному випадку, доцільно отримати консультацію експерта (спеціаліста) в галузі комп'ютерної техніки.

Аналіз вітчизняної і зарубіжної практики розслідування „комп’ютерних” злочинів дозволив сформулювати орієнтовний перелік питань, що ставляться на вирішення експертизи комп’ютерної техніки і програмних продуктів: 1. Які технічні несправності має даний комп'ютер або його окремі блоки та пристрої і як ці несправності впливають на роботу комп'ютера (блока, пристрою)? 2. Чи міститься на даному носії якась інформація, і якщо так, то яке її цільове призначення? 3. Чи є на носії інформація, що була знищена, і чи можна її відновити? 4. Чи можна за допомогою даного програмного продукту реалізувати функції, передбачені технічним завданням на його розробку? 5. Чи можливе вирішення певного завдання за допомогою даного програмного продукту? 6. Чи відповідає стиль програмування досліджуваного програмного продукту стилю програмування певної особи? 7. Чи відповідають прийоми і засоби програмування, що використовувалися при створенні досліджуваного програмного продукту, прийомам і засобам, які властиві даному програмісту? 8. Яка вартість програмного забезпечення (на час його придбання, вилучення, проведення експертизи)? 9. Яка вартість окремих модулів, що входять до складу програмного продукту? 10. Яка вартість комп'ютерної техніки (окремих комплектуючих) на час придбання (вилучення, проведення експертизи)?

Наведений вище список питань не є остаточним і може бути розширений, виходячи з обставин конкретної кримінальної справи. При цьому в ситуаціях, які викликають труднощі, при формулюванні запитань необхідно консультуватись з експертом.

38-39.Криміналістична характеристика злочинів у сфері службової діяльності.

(статті 364—370 КК).Для встановлення кримінального механізму службового діяння необхідно з’ясувати:  1) чи мало місце порушення службовою особою зумовлених його службовим становищем обов’язків;  2) внаслідок яких дій службової особи була заподіяна істотна шкода державним або суспільним інтересам, що охороняються законом, правам і інтересам громадян, інтересам суб’єктів економічної діяльності;  3) чи мав місце причинний зв’язок між злочинним діянням службової особи і наслідками, що наступили.  Суб’єктом розглянутих злочинів (крім передбачених ст. 369 КК), можуть бути службові особи, які відповідно до примітки 1 ст. 364 КК постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням.Службові злочини так чи інакше пов’язані з корупційними проявами. Їх супроводжують діяння, що вчиняються у різних сферах діяльності, працівниками, які не є службовими особами. Цим пояснюється необхідність розробки методики розслідування службових злочинів, пов’язаних із корупцією.  Серед основних елементів загальної криміналістичної характеристики службових злочинів варто виділити способи їх вчинення і приховування та типові матеріальні сліди.  Основними способами приховування службових злочинів є: фальсифікація обліку і звітності; внесення змін до документів; заміна або виготовлення фіктивних документів; знищення документів; штатні переміщення; знищення матеріальних слідів злочину тощо.  Типові матеріальні сліди злочину та ймовірні місця їх знаходження як елемент криміналістичної характеристики службових злочинів тісно пов’язані зі способами їх вчинення і приховування. Відомості про хабарництво, зловживання службовим становищем, перевищення влади, службові підробки, службова недбалість містяться в документах, що відображають службову діяльність. З них можна одержати уявлення про управління підприємством, установою, організацією, усвідомити характер службової діяльності, документообігу, діловодства, технології, і на цій основі виявити порушення. Джерелами відомостей про обставини службових злочинів можуть бути дані щодо вищестоящих і суміжних підприємств, установ і організацій, відвідувачів, інших свідків, співучасників злочину.  Важливе значення мають відомості про особисті стосунки підозрюваних, що можуть бути виявлені за місцем їх роботи та проживання. Це саме стосується й даних, що містяться у записних, телефонних книжках, на дискетах та інших носіях. Становлять також інтерес документи щодо відправлення телеграм, листів, бандеролей та документи, які фіксують роботу обчислювальної техніки, електронної пошти. Виявлення та аналіз таких слідів дозволяють дійти певних висновків, зокрема, на підставі порівняння даних про спосіб життя підозрюваного та документів про його прибутки.  У практиці розслідування службових злочинів склалася така система основних обставин, що підлягають встановленню:  1) службовий статус особи, підозрюваної у вчиненні діяння, 2) коло і зміст службових прав та обов’язків особи, яка займає цю посаду;  3) характер, умови та особливості роботи підприємства, установи або організації, де вчинено злочин; 4) характер дій або бездіяльності службової особи; 5) час і місце вчинення злочину; 6) злочинний спосіб і механізм вчинення і приховання злочину; 7) фактичні дії, виконувані цією службовою особою; 8) зв’язок дій службової особи з використанням службового становища всупереч інтересам служби; 9) причинний зв’язок між діями і шкідливими наслідками, що наступили; 10) факти заподіяння шкоди діями службової особи; 11) розмір шкоди, заподіяної злочинними діями службової особи (істотна шкода, тяжкі наслідки);  12) форма провини, мотиви і мета злочину;  13) факти і частота вчинення службових порушень (епізодичність, систематичність);  14) зв’язок з іншими злочинами (проти власності, у сфері господарської діяльності, правосуддя тощо), або корупційними діяннями, або іншими правопорушеннями, пов’язаними з корупцією;  15) обставини, що обтяжують або пом’якшують провину службової особи, Особливості розслідування зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень  При розслідуванні цих злочинів насамперед з’ясовуються:  1) мета і форма зловживання владою або службовим становищем;  2) у чиїх інтересах здійснено це зловживання;  3) чи усвідомлювала службова особа, що перевищує межі своїх повноважень;  4) чи не пов’язане зловживання з порушенням службової, фінансової, технологічної дисципліни;  5) як реагували вищестоящі структури на факти зловживань, чи були сигнали про ці факти.  Найбільш типовими першочерговими слідчими діями є виїмка й огляд документів, зразків продукції, допит свідків, обшук і допит підозрюваних.  Огляд документів і допит свідків розраховані на одержання первинних даних про зловживання службовим становищем. Первинні документи співставляються з даними статистичної звітності, наказами про штатні перестановки, заохочення, офіційні обов’язки посадових осіб і фактично виконувану ними роботу, використання майна, транспортних засобів.  При розслідуванні зловживань, пов’язаних із порушенням технологічного процесу, випуском на товарний ринок або реалізацією недоброякісної продукції, необхідно провести огляд виробничого обороту, вилучити проби і зразки. Розслідування злочинів про перевищення влади або службових повноважень, передбачених ч. 1 ст. 365 КК, необхідно починати з виїмки та огляду документів, допиту свідків, а злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365 КК, — з допиту, судово-медичної експертизи потерпілого, у разі застосування зброї — судово-балістичної експертизи, допиту підозрюваного та ін.  Подальше розслідування зловживань владою або службовим становищем (ст. 364 КК) полягає в уточненні мотивів зловживання, фіксації його обставин, визначенні розміру заподіяної шкоди.  Найчастіше мотивами зловживання владою або службовим становищем бувають корислива або інша особиста заінтересованість, кар’єризм, помилково витлумачені професійні або службові інтереси тощо. У зв’язку з цим допит свідків може бути спрямований на встановлення та уточнення мотивів зловживань. З цією метою допитуються колеги по службі, працівники бухгалтерії, виробничих підрозділів, ревізори та інші працівники, у тому числі суміжних організацій, особи, які звернулися зі скаргою, відвідувачі установи т При допиті обвинуваченого необхідно одержати відомості про умови його роботи; мотиви, якими він керувався, здійснюючи певні дії; обставини, що викликали шкідливі наслідки; хто, на думку обвинуваченого, винний у настанні цих наслідків; службову кваліфікацію обвинуваченого і досвід роботи у даній галузі і на цій посаді; характер його стосунків із керівними особами, обґрунтованість і законність їх розпоряджень.  При розслідуванні службових зловживань можуть призначатися судові експертизи: судово-економічна — для перевірки фінансових і господарських операцій підприємства, організації або окремих посадових осіб; для перевірки промислового, товарного, фінансового планування, відповідності звіту установи дійсності; судово-товарознавча — встановлення якості готових промислових і продовольчих товарів, їхня сортність, вартість; судово-технічна — для з’ясування причин аварій, порушень технологічних процесів, термінів будівництва тощо; криміналістична — щодо дослідження документів (почеркознавчі, авторознавчі, технічні експертизи документів).  Особливості розслідування службової недбалості  Такі злочини розглядаються як невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб (ст. 367 КК).  Злочинна службова недбалість є діянням, вчиненим з необережності, здебільшого у сфері службової діяльності, і є значною суспільною небезпекою. Іноді за службовою недбалістю криються навмисні злочини.  Невиконання службових обов’язків виявляється в бездіяльності особи в умовах, коли вона була зобов’язана і могла здійснити дії, що належать до кола її службових обов’язків.  Неналежне виконання службових обов’язків виявляється у діях службової особи, хоча і здійснюваних у рамках службових обов’язків, але виконаних не відповідно до інтересів служби.  При розслідуванні таких злочинів слід, крім загальних обставин розслідування службових злочинів, додатково встановити:  1) у чому полягає факт службової недбалості;  2) чи є такий факт поодиноким або має місце тривала бездіяльність;  3) чи належать до службових обов’язків дії, невиконання яких призвело до службової недбалості;  4) освіту, кваліфікацію і професійний досвід обвинуваченого, чи могла службова особа передбачати настання певних наслідків у результаті невиконання або неналежного виконання своїх службових обов’язків;  5) підстави та обставини призначення на цю посаду даної особи;  6) види майна і характер заподіяних збитків;  7) норми природного убутку сировини, готової продукції, товарів;  8) умови їх збереження і відповідність технології збереження нормативним вимогам;  9) які наслідки службової недбалості, у чому виражається істотна шкода, заподіяна злочином;  10) кому конкретно заподіяний істотний збиток;  11) чи міг обвинувачений вжити необхідних заходів для усунення або запобігання шкоди.  У певних випадках розслідування службової недбалості може починатися з огляду матеріальних цінностей, яким заподіяний збиток, місця їхнього збереження з метою встановлення їхньої кількості, характеру, ступеня ушкодження, умов збереження тощо.  При розслідуванні злочину висуваються версії щодо характеру і розміру збитків, причин, що призвели до таких наслідків, причинних зв’язків між ними і допущеними порушеннями, ролі окремих службових осіб у вчиненні злочину. Перевіряється також версія про те, чи не була використана ситуація, що виникла внаслідок допущеної службової недбалості, для вчинення іншого злочину або його приховування.  При розслідуванні цього злочину необхідно допитати свідків для з’ясування ставлення службової особи до своїх обов’язків, її особистих якостей, поведінки, що впливали на виконання службових обов’язків, реагування її на недоліки в діяльності установи, організації, на факти систематичного недбалого, несумлінного виконання нею службових обов’язків.  Допит обвинуваченого повинен бути спрямований на ретельну фіксацію пояснень службової особи з приводу кожного факту службової недбалості, а також в усіх обставинах із посиланнями на документи та інші джерела доказів. Необхідно перевірити посилання обвинуваченого на його неосвіченість, необережність потерпілих, невідворотність шкідливих наслідків, неналежні з об’єктивних причин умови збереження матеріальних цінностей, про що раніше він повідомляв тощо.  У певних випадках розслідування службової недбалості вимагає проведення судових експертиз: судово-товарознавчої, судово-технологічної — для встановлення правильності збереження товарів та їхнього транспортування; судово-технічної — для розв’язання питань щодо причин псування устаткування, судово-економічної — для встановлення розмірів заподіяних збитків, криміналістичної — для дослідження документів тощо.