4.Розкрийте особливості використання роздаткового дидактичного матеріалу на заняттях з фему.

На заняттях з математики в дитячому садку вихователь залежно від навчальних завдань використовує різноманітні засоби наочності. Наприклад, при навчанні лічби можна запропонувати дітям реальні (м'ячі, каштани, ляльки) чи умовні (палички, кружечки, кубики) предмети. При цьому предмети можуть бути різними за кольором, формою, розміром. На підставі порівняння різних конкретних множин дитина робить висновок про їхню кількість, рівність чи нерівність. У цьому разі провідну роль відіграє зоровий аналізатор.

Значення роздавального наочного матеріалу полягає, насамперед, в тому, що він дає змогу надати процесу навчання дійового характеру, включити дитину безпосередньо у практичну діяльність.

Засобами наочності можуть бути: реальні предмети та явища навколишньої дійсності, іграшки, геометричні фігури, картини, малюнки, таблиці, моделі, схеми, діаграми, картки із зображенням математичних символів – цифр, знаків дій (рис. 1–7); широко використовується словесна наочність – образне описання об'єкта, явища навколишнього світу, художні твори, усна народна творчість.

Характер наочності, його кількість і місце у навчальному процесі залежать насамперед від мети і завдань навчання, рівня засвоєння знань і навичок, від місця та співвідношення конкретного і абстрактного на різних етапах засвоєння знань. Так, при формуванні у дітей початкових уявлень про число та лічбу як наочний матеріал широко використовують різноманітні конкретні множини, при цьому важлива їхня різноманітність (множина предметів, їхніх зображень, звуків, рухів). Вихователь звертає увагу дітей на те, що множина складається з окремих елементів, вона може бути поділена на частини (підмножини). Діти практично діють з множиною, поступово усвідомлюють основну ознаку при наочному порівнянні множин кількість.

Як наочний матеріал використовуються сюжетні картинки, малюнки. Так, розгляд художніх картин дає змогу усвідомити, виділити, уточнити часові й просторові відношення, характерні особливості розміру, форми навколишніх предметів.

Вже наприкінці третього початку четвертого року життя дитина здатна сприймати множини, подані за допомогою знаків, символів (квадратів, кружечків та ін.). Застосування знакової (символічної) наочності дає змогу виділити істотні ознаки, зв'язки і відношення у певній чуттєво-наочній формі. Особливе значення символічна наочність має при навчанні дітей обчислювальної діяльності (використання цифр, знаків арифметичних дій, мо­делей), при формуванні у дітей просторових і часових уявлень.

5.Охарактеризуйте види арифметичних задач й розкрийте методику навчання дітей різним способам їх розв’язування.

задач

Арифметична задача – невеличке оповідання, що містить числові величини, які перебувають у певній залежності між собою, відносно чого поставлено завдання: знайти значення певної величини, якщо відоме значення інших величин. Це відображено у запитанні, що починається словами «скільки» або «на скільки». Отже, у структурі арифметичної задачі діти за допомогою вихователя виділяють лише дві частини: умову (відомі числові дані задачі та зв’язок між ними) і запитання (невідома величина).

У сучасній дошкільній педагогіці погляди дослідників на класифікацію типів задач збігаються. Так, прості задачі, тобто задачі, що розв’язуються однією дією, прийнято розподіляти на такі групи:

Задачі на знаходження суми та остачі – прості задачі, при розв’язуванні яких діти усвідомлюють конкретний зміст кожної з арифметичних дій, тобто те, яка арифметична дія відповідає тій чи тій операції з множинами – об’єднання та поділ.

Наприклад: «У саду росло чотири яблуні і одна груша. Скільки всього дерев росло у саду?»

А+В=С – це умовний запис розв’язування задачі, де А – називається першим доданком, В – другим доданком, С – сумою.

Задачі цього типу також можна розв’язувати за допомогою віднімання :

«На дереві сиділо 5 горобців. Один горобчик полетів. Скільки всього пташок залишилось на дереві?»

X-Y=Z –умовний запис розв’язування задачі , де Х – це зменшуване, Y – від’ємник, Z – різниця.

Задачі на знаходження невідомого компонента – прості задачі, при розв’язуванні яких необхідно проаналізувати зв’язок між компонентами та результатом арифметичних дій:

А) на знаходження першого доданка за відомою сумою та другим доданком. Наприклад: «Дівчинка намалювала декілька яблук та 1 грушу. Усього на малюнку 4 фрукти. Скільки яблук намалювала дівчинка?»

С-В=А, оскільки А+В=С;

Б) на знаходження другого доданка за відомою сумою та першим доданком. Наприклад: «Дівчинка намалювала 3 яблука та декілька груш. Усього 6 фруктів. Скільки груш намалювала дівчинка?».

С-А=В, оскільки А+В=С;

В) на знаходження зменшуваного за відомим від’ємником та різницею. Наприклад: «Діти зробили декілька ялинкових прикрас. Одну вони вже повісили, залишилося ще 3. скільки прикрас зробили діти?».

Y+Z=X,  оскільки X-Y=Z;

Г) на знаходження від’ємника за відомими зменшуваними та різницею. Наприклад: «Діти зробили 6 ялинкових прикрас. Коли вони повісили на ялинку декілька прикрас, у них залишилася 1. скільки всього прикрас повісили діти?».

X-Z=Y, оскільки X-Y=Z.

Прості задачі, що розкривають відношення між числами:

А) на збільшення числа на декілька одиниць. Наприклад: «Женя зробив 2  літака, а Костя на 1більше. Скільки літаків зробив Костя?».

A+N =C;

Б) на зменшення числа на декілька одиниць. Наприклад : «Мама помила 5 чашок, а Оленка на 2 менше. Скільки чашок помила Оленка?»,

X-N=Z;

D) на різницеве порівняння чисел. Наприклад : «Катрусі подарували 2 зошита, а Олені 3. на скільки більше зошитів подарували Олені ніж Катрусі?».

B-C=N.