4. Форми організації навчання в школі, їх характеристика.

Форма організації навчання – зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі. Головними особливостями організаційних форм навчання є: по-перше, певний зовнішній вияв функцій учителя і учнів відповідно до розпорядку; по-друге, діяльність учителя і учнів здійснюється в певних часових межах; по-третє, склад учнів може бути постійним (клас на уроці) або змінним (при виконанні лабораторних робіт); по-четверте, існує певний порядок спілкування вчителя з учнями (на уроці вчитель безпосередньо дає учням навчальну інформацію); по-п’яте, організаційна форма навчання не пов’язана з характеристикою процесу навчання, його основними закономірностями.

Індивідуальне навчання. Індивідуально-групова форма навчання групового навчання

5. Народна педагогіка, етнопедагогіка. Педагогіка як академічна наука, її предмет і категорії, теоретична і методологічна основи.

Народна педагогіка — галузь педагогічних знань і досвіду народу, що виявляється в поглядах на мету, завдання, зміст, засоби й методи виховання, навчання та розвитку. Термін "народна педагогіка" вперше вжив О. В. Духнович у підручнику "Народная педагогия в пользу училищ и учителей сельских" (1858 р.).

Якщо "нація" — це "велика родина", "надродина", яка існує віками й тисячоліттями, то родина — це "нація в мініатюрі". Козацька педагогіка — це частина народної педагогіки, яка сприяє формуванню в підростаючого покоління українців синівської вірності рідній землі — незалежній Україні. Духовна педагогіка — галузь педагогічних знань і досвіду з виховання і навчання людської особистості засобами релігії. Релігійні виховні традиції мали і мають значний, часто вирішальний виховний вплив на молодь у родинах віруючих, яких нині в Україні мільйони.Світська педагогіка - система гуманної освіти і виховання бере свій початок у Давній Греції. Афінська система залишила слід в історії педагогіки як провісниця високої духовної культури, формування гармонійної людини, основними якостями якої були духовне багатство, моральна чистота і фізична досконалістьЧерез 350—400 років в Римській імперії утворився термін педагогіка та назва професії педагог (paidos — дитина, ago — веду, виховую). Перший "штатний"

педагог Марк Фабій Квінтиліан (35-96 рр.), який одержував платню з імперської казни, навчав юнаків ораторського мистецтва, був автором 12-томної книги "Дванадцять книг риторичних настанов", по суті, це була перша педагогічна книга. Тривалий час педагогіка була частиною філософії і лише в XVII ст. з'явилися твори, які їх відокремили. Першим творцем самостійної педагогіки вважають чеського педагога Яна Амоса Коменського (1592—1670 рр.). Його головна праця "Велика дидактика" — перша наукова педагогічна книга, багато дечого з неї увійшло в золотий фонд педагогіки (наприклад, класно-урочна система). К.Д. Ушинський (1827— 1870 рр.) принцип народності навчання і виховання дітей - "Людина як предмет виховання", "Рідне слово", "Дитячий світ",. Т. Г. Шевченко (1814—1861 рр.) підготував і видав "Букварь южнорусский" (1861). Леся Українка (1871—1913 рр.) змальовувала жалюгідну дійсність сільських шкіл і їхніх учителів. О. В. Духнович (1803—1865 рр.) зробив вагомий внесок у теорію і практику початкової освіти: написав буквар, методичні книжки для вчителів. Відомий український педагог X. Д. Алчевська (1841—1920 рр.) працювала над питанням навчання дорослих, її посібники "Що читати народові?", "Книга дорослих" мали великий успіх, принесли авторці широке визнання.Найбільш глибоко ідеал національного виховання розкрито у працях довго замовчуваного українського педагога Г. Ващенка (1878—1967 рр.) "Виховний ідеал", "Виховна роль мистецтва" та інших.А. С. Макаренко (1888-1939 рр.) як один із засновників теорії і методики колективістичного виховання,