Місцеві органічні добрива

Гній — одне з найбільш ефективних добрив для всіх куль­тур, в тому числі й для картоплі. Завдяки поступовій мінералізації він забезпечує рослини поживними речовинами протягом вегета­ційного періоду. Найбільше поживних речовин вивільнюється з гною у період максимального розкладу.

При внесенні 1 т якісного гною у ґрунт надходить 5 кг азоту, 2 кг фосфору і 6 кг калію. У рік внесення рослини здатні викорис­тати з нього лише 25—40 % поживних речовин.

Кількість органічних добрив, яку слід вносити, залежить від певних умов. Насамперед, від типу ґрунту, його ро­дючості. Для сірих лісових грунтів потрібно внести органічних добрив, 6 – 7 ц.

Органічні добрива вносять на городах у різні строки. Гній (краще у вигляді перегною чи напівперепрілого гною) розкидають навесні або восени і відразу приорюють.

Компост — це органічне добриво, яке одержують внаслідок розкладу органічних решток під впливом мікроорганізмів. Виготов­лення компостів для городів дає можливість перетворити в органі­чне добриво практично всі рештки городини, інших відходів із са­диби.

Компост можна закладати в будь-яку пору року з таким роз­рахунком, щоб компостування тривало не менше 6—7 міс. А щоб прискорити дозрівання компосту і щоб процес відбувався рівномір­но, його один-два рази перелопачують. За удобрювальною здат­ністю компост, якщо він правильно виготовлений, наближається до гною. При внесенні застосовують і мінеральні добрива.

Фекалії придатні для удобрення всіх сільськогосподарських культур, в тому числі й картоплі. Але застосування їх може істот­но знизити столові якості бульб. Зокрема, при цьому зростає їх во­дянистість, зменшується вміст крохмалю і збільшується вміст нітратів.

Гноївка. яку можна збирати від власної худоби є швидкоді­ючим азотно-калійним добривом. У ній міститься до 98—99 % води. Залежно від умов нагромадження та зберігання, частка азоту може становити від 0,02 до 0,8 %, калію — від 0,05 до 1 %.

Вносити гноївку під картоплю на городі можна лише перед садінням у невеликих дозах, щоб не погіршити якості бульб від над­мірного живлення азотом. Середня доза гноївки при рівномірному розливанні по площі може становити до 100 л на 100 м². Якщо нею підживлюють, то попередньо її розводять водою у 4—5 разів. Од­нак, у будь-яких умовах гноївку краще використовувати для виго­товлення компостів.

Пташиний послід як висококонцентроване цінне органічне добриво містить усі основні поживні речовини, потрібні для рослин. На відміну від гною великої рогатої худоби і свиней, він являє со­бою швидко- і сильнодіюче добриво, бо поживні речовини в ньому знаходяться в легкодоступній для рослин формі.

Близько 75 % сухої маси добрива становлять органічні реш­тки. Крім макроелементів, до його складу входить чимало мікро­елементів. В 100 г сухого пташиного посліду міститься близько 15— 40 мг марганцю, 12—40 цинку, 10—20 кобальту, 25 мг міді тощо.

Під час зберігання пташиний послід втрачає значну частку азоту, тому його доцільно додавати у компости. Чистий пташиний послід вносити на город слід у рекомендованих дозах, бо надмірна кількість його посилює наростання вегетативної маси, але врожай бульб не збільшується, причому якісні показники погіршуються. Доза внесення під картоплю сушеного посліду становить 5—8 кг на 100 м², свіжого — 15—20 кг.

Попіл — цінне добриво для всіх сільськогосподарських куль­тур, особливо для картоплі. В його складі, крім калію, фосфору та кальцію, містяться мікроелементи, але найбільше калію і кальцію, тому попіл використовують як калійне добриво та для зменшення кислотності ґрунту. Так, щоб забезпе­чити потребу картоплі в калії, слід внести 15 кг попелу на 100 м².

Зелене добриво. Зелена маса рослин, приорана чи прико­пана для поповнення ґрунту органічною речовиною, називається зеленим добривом. Воно доцільне в тих випадках, коли немає чи не вистачає гною або компостів.

На зелене добриво можна висівати практично всі культури, які при осінній сівбі здатні давати сходи і нарощувати вегетативну масу до настання морозів або весною до середини квітня. Най­більш придатні озиме жито, озимий ріпак, гірчиця, люпин, сумішка жита і ріпаку, інші однорічні чи багаторічні культури, насіння яких дешеве. Усі культури сіють досить густо, щоб нагромадити якомо­га більшу наземну масу. Норма висіву на 100 м² жита 2—3 кг, ріпа­ку, гірчиці 0,2, люпину 2—3 кг. Під сівбу їх ґрунт лише культивують чи мілко перекопують і боронують. Культури, висіяні на зелене доб­риво, на зв'язних ґрунтах краще приорювати восени, на легких — навесні за тиждень-два до садіння бульб.

Зелене добриво містить азоту майже стільки ж, як гній, але дещо менше калію та фосфору. Заорана зелена маса збагачує ґрунт органічною речовиною, поліпшує його фізичні й хімічні влас­тивості. Як добриво використовується не лише зелена маса, а й коренева система, яка також розкладається у ґрунті.

Під час заорювання зеленого добрива одночасно у відповідних дозах вносяться і мінеральні добрива.

Підживлення картоплі рідкими місцевими добривами доціль­не тоді, коли було недостатньо внесено добрив перед садінням. Добрива розводять у воді або вносять їх при зрошенні. Підживлю­вати треба відразу після дощу, коли ґрунт промок на глибину до 40—45 см.

Для приготування розчину добрива залежно від їх походження розводять водою у такій пропорції:

Гноївка 1:4—5

Сеча 1:8—10

Курячий послід

Спочатку намочують у рівновеликому об'ємі води, через півдоби

Коров'як розводять у 6-10 разів

Попіл Один стакан на відро води

На 100 м² вносять 120—150 л розчину.

ДОДАТОК Ґ