- •2.Сутність, особливості та принципи економіко-математичного моделювання
- •3.Класифікація економіко-математичних задач
- •5.Приклади оптимізаційних задач в економіці
- •6.Лінійне програмування
- •8.Форми запису лінійних оптимізаційних задач
- •12.Геометрична інтерпретація лінійних оптимізаційних моделей
- •13.Основні властивості розв’язків задачі лінійного програмування
- •17.Метод штучного базису
- •20.Геометрична інтерпретація симплексного методу
- •19.Приклади побудови моделей економічних задач, що зводяться до задачі лінійного програмування (злп): задача оптимального розкрою
- •24.Приклади застосування теорії двоїстості для знаходження оптимальних планів прямої та двоїстої оптимізаційних задач
- •25.Аналіз лінійних оптимізаційних задач. Економічна інтерпретація пари двоїстих задач
- •27.Приклад практичного використання двоїстих оцінок у аналізі оптимізаційної економічної задачі
- •42.Визначення матричної гри двох осіб з нульовою сумою
- •44.Гра зі змішаними стратегіями
- •45.Зведення матричної гри до задачі лінійного програмування
- •21.Економічна інтерпретація пари двоїстих задач лінійного програмування
21.Економічна інтерпретація пари двоїстих задач лінійного програмування
Кожна задача лінійного програмування пов’язана з іншою, так званою двоїстою задачею. Економічну інтерпретацію кожної з пари таких задач розглянемо на прикладі виробничої задачі (§ 2.1). Пряма задача: max F = c1x1 + c2x2 + … + cnxn (за умов: (3.2) . (3.3)
Необхідно визначити, яку кількість продукції кожного j-го виду необхідно виготовляти в процесі виробництва, щоб максимізувати загальну виручку від реалізації продукції підприємства. Причому відомі: наявні обсяги ресурсів — ; норми витрат і-го виду ресурсу на виробництво одиниці j-го виду продукції — , а також — ціни реалізації одиниці j-ої продукції.Розглянемо тепер цю саму задачу з іншого погляду. Допустимо, що за певних умов доцільно продавати деяку частину чи всі наявні ресурси. Необхідно визначити ціни ресурсів. Кожному ресурсу поставимо у відповідність його оцінку . Умовно вважатимемо, що — ціна одиниці і-го ресурсу. На виготовлення одиниці j-го виду продукції витрачається згідно з моделлю (3.1)—(3.3) m видів ресурсів у кількості відповідно . Оскільки ціна одиниці і-го виду ресурсу дорівнює , то загальна вартість ресурсів, що витрачаються на виробництво одиниці j-го виду продукції, обчислюється у такий спосіб: .Продавати ресурси доцільно лише за умови, що виручка, отримана від продажу ресурсів, перевищує суму, яку можна було б отримати від реалізації продукції, виготовленої з тих самих обсягів ресурсів, тобто: .Зрозуміло, що покупці ресурсів прагнуть здійснити операцію якнайдешевше, отже, необхідно визначити мінімальні ціни одиниць кожного виду ресурсів, за яких їх продаж є доцільнішим, ніж виготовлення продукції. Загальну вартість ресурсів можна виразити формулою: .Отже, в результаті маємо двоїсту задачу:
за умов: Тобто необхідно визначити, які мінімальні ціни можна встановити для одиниці кожного і-го виду ресурсу , щоб продаж ресурсів був доцільнішим, ніж виробництво продукції. Зауважимо, що справжній зміст величин — умовні ціни, що виражають рівень «цінності» відповідного ресурсу для даного виробництва. Англійський термін «shadow prices» у літературі перекладають як «оцінка» або «тіньова, неявна ціна». Академік Л. В. Канторович назвав їх об’єктивно обумовленими оцінками відповідного ресурсу.Задача (3.4)—(3.6) є двоїстою або спряженою до задачі (3.1)—(3.3), яку називають прямою (основною, початковою). Поняття двоїстості є взаємним. По суті мова йде про одну і ту ж задачу, але з різних поглядів. Дійсно, не важко переконатися, що двоїста задача до (3.4)—(3.6) збігається з початковою.
