81. Становлення і розвиток соціальної психології осіб з вадами слуху.

Соціальна психологія як самостійна галузь наукового знання початку формуватися наприкінці ХІХ століття, хоча саме поняття стало широко вживатися тільки після 1908 року з появою робіт У.МакДугалла і Еге. Росса. Ці автори собі вперше винесли термін “соціальна психологія” на початку своїх робіт. Дослідження власне соціально-психологічних наукових проблем почалося ХІХ столітті, коли соціологи, психологи, філософи, літературознавці, етнографи, медики стали аналізувати психологічні феномени великих соціальних груп, і особливості психологічних процесів і навички поведінки людини у залежність від впливу оточуючих людей. І почалася інтеграція соціології і психології, оскільки психологія досліджує психіку людини, а соціологія – суспільство.

Вирізняють основні етапи розвитку соціальної психології як науки.

Перший етап – становлення соціальної психології як науки – охоплює період із середини ХІХ століття по 1908 рік. Визначаються предмет вивчення й освоєно основні проблеми. Видаються перші фундаментальні праці по з основних питань соціальної психології. Аналізуючи цей етап рішення і теоретичний аналіз соціально-психологічних проблем залучають спеціалістів різного профілю: психологів, соціологів, філософів, літературознавців, етнографів і т.ін. Більшість перелічених вище робіт з соціальної психології було видано у період розвитку даної науки.

Другий етап триває до середини 40-х років ХХ століття й характеризується появою наукових соціально-психологічних шкіл, орієнтованих як у розробку фундаментальної теорії, так і на прикладні аспекти дослідження. Однією з найвпливовіших соціальних психологів цього періоду є До. Левін, творець теорії групової динаміки. Він досліджував проблеми соціальних, чинників волі як цілеспрямованості групи і т.ін. З іншого боку, відбулася велика кількість експериментальних робіт і водночас розроблялися фундаментальні теорії, які втратили своєї актуальності до нашого часу.

Третій етап у розвитку соціальної психології починається з середини 40-х років і продовжується донині. Здебільшого пов'язаний із рішенням практичних завдань, роботою на соціальне замовлення. Експериментальна психологія продовжує свій розвиток, що стосується фундаментальних теоретичних розробок, всі вони відступають на другий план.

82. Дослідження філогенезу у віковій психології.

Філогенез — історичний розвиток як окремих видів і систематичних груп організмів, так і органічного світу в цілому . Філогенез взаємозв'язаний з онтогенезом.

Філогенез — послідовність подій еволюційного розвитку виду або таксономічної групи організмів. Вивчає філогенез і класифікує організми на його основі філогенетика.

Виділяють такі форми філогенезу:

Дивергенція — розходження ознак і властивостей у спочатку близьких груп організмів у ході еволюції. Результат існування в різних умовах і неоднаково спрямованого природного відбору. Поняття «дивергенція» введено Чарльзом Дарвіном для пояснення різноманіття сортів культурних рослин, порід домашніх тварин і біологічних видів.

Дивергентна еволюція, також відома як адаптивна еволюція - тип еволюції, при якому дві або більше біологічні характеристики мають загальне походження, але відхилилися протягом пронесу еволюції. Це один із основних типів взаємовідносин між видами популяціями, що вивчається еволюційною біологією.

Конвергентна еволюція – еволюційний процес, що приводить до формування комплексу схожих ознак у представників неспоріднених груп.

Паралелізм – паралельний, той, що йде поруч, паралельна еволюція — незалежний розвиток подібних ознак в еволюції 6лизькоспорідненнх груп організмів.

В результаті паралелізму ознаки подібності різних груп, які були набуті вторинно, начебто накладаються на їхню подібність, обумовлену спільним походженням. Виникнення паралелізму пов'язане зі збереженням спорідненими групами організмів певної генетичної спільності, а також подібності процесів онтогенезу та його регуляції. У генофондах споріднених видів закономірно з'являються подібні (гомологічні) мутації М І. Вавіловим). За умови дії на популяції споріднених видів подібно спрямованою природного добору зміни цих популяцій йдуть подібними шляхами, що проявляється у вигляді паралелізму.