6. Виховну функцію
Участь у договірному процесі сприяє пробудженню ділової і правової активності суб’єктів. Зі слухняних “гвинтиків”, яким згори “спускають” директиви і розпорядження, вони перетворюються в незалежних, думаючих суб’єктів горизонтальних правовідносин. Зрештою, рівень правової культури суспільства визначається не стільки розвинутою нормативною базою, скільки правовою активністю середнього українця, який знає свої права і реалізує їх на практиці. Договір виховує самостійність мислення, стимулює вивчення законодавства, уміння вирішувати питання переговорним шляхом, учить усвідомлювати і відстоювати свої інтереси.
Участь у договірному процесі виробляє в державно-владного суб’єкта уміння працювати більш гнучко, творчо, ініціативно, не розраховуючи тільки на окрик і примус. Адміністративний договір є зручним правовим засобом для вияву управлінської ініціативи. Використання адміністративного договору розширює можливості
вибору оптимальної форми управління стосовно конкретних умов, дозволяє варіювати, використовувати, а в необхідних випадках і замінити один управлінський засіб іншим.
7. Інформаційну функцію
Договірний процес служить одним з каналів зворотного зв’язку, причому найбільш повним і достовірним порівняно з односторонньо-владним регулюванням. Адже прийняття адміністративних актів відбувається найчастіше без урахування потреб керованих, інформація на верхні поверхи управлінської ієрархії не доходить
чи доходить урізаною, з перекрученнями. Крім того, між органом, який приймає адміністративний акт, і його адресатом, як правило, виникає безліч ланок-посередників, що також впливає на своєчасність і вірогідність управлінської інформації. Договір дозволяє максимально зменшити кількість проміжних ланок, безпосередньо зв’язуючи систему, яка керує, з системою, якою керують. Не можна забувати і про всі переваги інформації, одержуваної з різних джерел (як у ході однобічноговладного, так і договірного регулювання).
Зрозуміло, що вищенаведені функції адміністративного договору не існують ізольовано одна від іншої, вони взаємно переплітаються й обумовлюють одна одну.
В юридичній літературі, незважаючи на дискусійний характер питання щодо класифікації адміністративних договорів за предметним критерієм, наводять їх перелік: договори про компетенцію (розмежування або делегування повноважень і предметів відання); договори в сфері управління державною власністю; договори, що забезпечують державні потреби (державні контракти (договори); контракти з державними службовцями, студентами; фінансові та податкові угоди; договори про взаємодію, співпрацю; концесії та інвестиційні угоди; договори про надання деяких послуг приватним особам, наприклад, охорона громадського порядку та майна, перевезення в громадському транспорті, комунальні послуги тощо.
Виконавча влада активно займається договірною діяльністю. Адміністративний договір — це лише один з договорів, використовуваних державною адміністрацією для здійснення задач, що стоять перед нею.
Класифікація адміністративних договорів можлива як на основі загальних, так і з врахуванням спеціальних, зв'язаних з їхньою специфікою, критеріїв. До спеціальних відноситься розподіл на:
- внутріапаратні;
- внутріорганизаційні, ув'язнені між суб'єктами, наділеними державно-владними повноваженнями;
- зовнішні, укладені уповноваженими суб'єктами державної влади з громадянами, організаціями.
За предметним критерієм можна розрізняти:
- договори про компетенцію (розмежування або делегування повноважень і предметів ведення);
- договори в сфері управління державною власністю;
- договори, що забезпечують державні нестатки (іменовані в законодавстві “державними контрактами”);
- контракти з військовослужбовцями, студентами, агентами спецслужб;
- фінансові і податкові угоди;
- договори про взаємодію, співробітництво;
- різного роду концесії й інвестиційні угоди й ін.
За загальноприйнятими критеріями адміністративні договори можна розділити на дво- і багатобічні, типові і консенсуальні, попередні і головні і т.д.
За змістом можна розрізняти чисто організаційні угоди і договори змішаного типу, у яких організаційні питання зв'язані з трудовими, майновими. Договори можуть бути чисто адміністративними і комбінованими, регулюючими поряд з адміністративними цивільні, трудові й інші правовідносини.
Для адміністративного права найбільш характерні функціонально-управлінські договори, договори між державними і недержавними організаціями.
Функціонально-управлінські договори укладаються між суб'єктами виконавчої влади з метою координації їх діяльності при розв'язанні спільних завдань. Вони посилюють взаємодію ланок виконавчої влади, а також взаємодію органів виконавчої влади з іншими суб'єктами шляхом уточнення, конкретизації або додаткового гарантування виконання повноважень для забезпечення реалізації публічних інтересів.
Адміністративні договори між: органами виконавчої влади і недержавними утвореннями покликані вирішувати проблему узгодження між ними вирішення питань, насамперед у галузі соціальних відносин тощо.
До адміністративних договорів слід віднести договори про делегування повноважень, а саме: договори про делегування деяких повноважень виконавчої влади органам місцевого самоврядування. При цьому мають бути дотримані такі вимоги: а) делегуються лише окремі повноваження; б) при делегуванні повноважень держава фінансує їх здійснення у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету; в) при цьому органам місцевого самоврядування передаються відповідні об'єкти державної власності; г) органи місцевого самоврядування у питаннях здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.
Останнім часом дедалі частіше приймаються нормативні акти, що зобов’язують сторони до укладення договорів. Отже, підставами для них є насамперед адміністративно-правові норми. Вони набирають чинності лише у випадку прийняття відповідного правозастосовчого акту. Якщо дія цієї угоди буде визнана недоцільною, то угода може бути припинена в адміністративному порядку шляхом прийняття нового правозастосовчого акту, що скасовує попередній.