- •Структура, завдання та перспективи розвитку практичної психології.
- •Перспективи розвитку прикладної психології.
- •Специфіка і взаємозв'язок наукової, практичної та побутової психології.
- •Нормативні документи, що регламентують діяльність практичного психолога.
- •Основні принципи професійної діяльності практичного психолога.
- •Обов'язкова документація працівника психологічної служби та вимоги до обладнання кабінету практичного психолога.
- •Основні положення Етичного кодексу практичного психолога. Етичний кодекс психолога
- •Захист інтересів клієнта
- •Відповідальність
- •Компетентність
- •Конфіденційність
- •Етичні правила психологічних, досліджень
- •Кваліфікована пропаганда психології
- •Професійна кооперація
- •Критерії професійної придатності практичного психолога
- •Структурні складові моделі особистості практичного психолога.
- •3. Модель особистості практичного психолога
- •Уміння, обов’язки та права практичного психолога.
- •Вміння спілкуватися з клієнтом, як основна спеціальна здібність практикуючого психолога.
- •Відповідальність практичного психолога за результати своєї діяльності. Відповідальність
- •Професійна таємниця у діяльності практичного психолога. Конфіденційність
- •Особистісний потенціал особистості практичного психолога
- •Загальна характеристика цілей та основних видів діяльності практичного психолога.
- •Мета, зміст та форми просвітницької діяльності практичного психолога
- •Мета, рівні та види профілактичної діяльності практичного психолога.
- •Специфіка змісту діяльності, завдань та функцій психологічної служби системи освіти
- •Психологічне консультування як вид діяльності практичного психолога.
- •Специфіка, мета і завдання психокорекційної діяльності практичного психолога.
- •21.Класифікація видів психокорекційної діяльності практичного психолога.
- •Основні способи і прийоми психологічної корекції.
- •Особливості психокорекційної роботи з дітьми.
- •24.Специфіка, мета та завдання психотерапевтичної діяльності практичного психолога.
- •25.Загальна характеристика основних психологічних моделей психотерапії.
- •26.Групова психотерапія. Поняття психотерапевтичної групи.
- •Загальна характеристика психодинамічного напряму психотерапії.
- •Загальна характеристика біхевіоральної (поведінкової) психотерапії.
- •Загальна характеристика гуманістичного напряму психотерапії.
- •Загальна характеристика когнітивного напряму психотерапії.
Загальна характеристика психодинамічного напряму психотерапії.
Психодинамічний напрям, за О.Ф.Бондаренком, базується на принципі визначального впливу минулого досвіду на формування світовідчуття, певної манери поведінки людини, її внутрішніх і зовнішніх проблем. Психотерапевт розв'язує питання, пов'язані з динамічними аспектами психіки клієнта (мотивами, внутрішніми конфліктами, суперечностями), існування й розвиток яких забезпечують функціонування та розвиток особистісного "Я".
Основною метою психологічної допомоги у класичному психоаналізі є:
1) усвідомлення неусвідомленого (мотивів, захисних механізмів, способів поведінки) і прийняття адекватної та реалістичної його інтерпретації;
2) посилення Ego-свідомості для вироблення більш реалістичної поведінки [9].
Позиція і роль психотерапевта у класичному психоаналізі досить жорстко фіксована. О.Ф.Бондаренко виділяє такі основні вимоги до нього: невтручання, відстороненість, нейтралітет і особистісна закритість; уміння і здатність витримувати перенесення і працювати з контрперенесенням; тонка спостережливість і здатність до адекватних інтерпретацій. Одна з найважливіших вимог до консультанта - усвідомлення власних проблем, реакцій та їх можливого впливу на клієнта. Недарма проходження тривалого й детального курсу психоаналізу є неодмінною умовою професійної підготовки психоаналітика.
Класичний психоаналіз включає 5 базових психотехнік:
1) метод вільних асоціацій, передбачає породження мимовільних, таких, що випадково спадають на думку, висловлювань, зміст яких може відображати будь-які переживання клієнта. Для психотерапевта важливими є зміст і послідовність висловлювань;
|
2) тлумачення сновидінь. У сновидіннях розрізняється маніфестований і латентний зміст (останній включає в себе витіснені і неусвідомлювані, втілені в алегоричну форму, переживання). Враховується те, що під час сну послаблюються Ego-захисні механізми і виявляються приховані від свідомості переживання, а також те, що сновидіння - це процес трансформації переживань у більш прийнятну для сприйняття і оволодіння форму;
3) інтерпретація, тобто тлумачення, пояснення, що включає три процедури: ідентифікацію (позначення, роз'яснення), власне тлумачення і переклад на мову повсякденного життя клієнта;
4) аналіз опору, забезпечує усвідомлення клієнтом своїх Ego-захисних механізмів і прийняття необхідності конфронтації щодо них;
5) аналіз перенесення (трансферу). Перенесення є неодмінним атрибутом психотерапії у психоаналізі. Аналіз перенесення сприяє усвідомленню фіксацій, які визначають поведінку і переживання клієнта [9], [34].
В аналітичній психотерапії Карла Юнга центральне місце посідають наступні ідеї: 1) подолання будь-якої однобічності у розвитку особистості, особливо пов'язаної зі схильністю до обстоювання свідомих патернів та ідеалів і заперечення "темного боку" особистого й громадського життя; 2) індивідуації як всебічного, повного розвитку самості, що синтезує свідоме і несвідоме.
Сам К. Юнг підкреслював емпіричний, досвідний характер психотерапії, яку розлядав як різновид освітнього процесу. Він говорив про "загальний невроз віку", а не про хворобу клієнта. Метою психотерапевтичної допомоги є навчити розумінню внутрішнього світу і самопізнанню через переживання всієї повноти свого буття, що в перспективі веде до поглиблення повноти гармонійного буття.
У цьому напрямку психотерапії відсутня будь-яка фіксація позиції психотерапевта. Він будує свої психотерапевтичні стосунки з клієнтом через використання перенесення і контрперенесення, прийняття клієнта у роботі з його внутрішнім світом. Важливим моментом є допомога клієнту у розмежуванні усвідомлюваних і неусвідомлюваних інстанцій та встановлення комунікацій між ними.
Індивідуальна психотерапія Альфреда Адлера (за О. Ф. Бондаренком) обстоює необхідність сприйняття світу з позиції "системи відліку" клієнта, при цьому не заперечується об'єктивне зумовлення поведінки, але воно вважається менш важливим, ніж цінності, цілі, уявлення, висновки, якими керується людина. Особистість виступає неподільною цілісністю, яка є інтегральною частиною соціуму. Звідси і значна увага до міжособистісних проблем, і твердження, що вся людська поведінка має цілеспрямований характер. Почуття неповноцінності, його компенсація й соціальне середовище - ось ті три змінні, результативна сила впливу яких сприяє формуванню в особистості прагнення до значущості й зверхності.
Адлерівська психотерапія виходить з переконання, що задоволеність життям багато в чому залежить від "соціального інтересу". Здорова особистість - це особистість, здатна до продуктивної активності, яка передбачає соціальні, особистісні почуття та когнітивні припущення.
В адлерівській психотерапевтичній моделі цілі психологічної допомоги - це зниження почуття неповноцінності, розвиток соціального інтересу, корекція цілей і мотивів з перспективою зміни стилю життя.
Психологи, які працюють в межах цього напрямку, прагнуть, перш за все, знайти одну з чотирьох типів помилок в "картині світу" клієнта: недовіра, себелюбство, нереалістичні амбіції й брак впевненості. Вихідна позиція психотерапевта - діагностика. Важливе значення для неї має інформація про "сімейне сузір'я" клієнта та його "ранні спогади". Стосунки з клієнтом будуються за принципом "контракту" [9] .
Техніка психотерапевтичної роботи даного напрямку включає такі процедури: встановлення правильних психотерапевтичних стосунків, аналіз і вироблення особистісної динаміки клієнта, заохочення саморозуміння і допомога в переорієнтації.
