86. Порядок складання та затвердження кошторису.

Основним документом, що регулює процеси складання, розгляду й затвердж кошторисів бюдж установ є Порядок складан, розгляду, затвердж й основні вимоги щодо виконан кошторисів бюджетних установ, затвердж Постановою КМУ від 28.02.2002 з подальш змінами. На виконання цієї постанови Мінфін розробл та запровадж своїми наказами форми кошторису та ін первин документів, які відтворюють процес складання і виконан кошторису. Згідно з Порядком № 228 кошторис доходів і видатків бюдж установи є основним плановим документом, який підтвердж повноваж щодо отримання доходів і здійснен видатків, визначає обсяг і спрямуван коштів для виконання нею своїх функцій та досягнен цілей, визначен на рік відповідно до бюджетних призначень, установл ЗУ «Про Держ бюджет». Форму кошторису затверджує Мінфін. Процес складання проектів кошторисів починаєть з того, що Мінфін, Мінфін АРК, місцеві фін органи повідомл головним розпорядникам бюдж коштів дані про граничні обсяги видатків загального фонду проекту відповідного бюджету на наступний рік. Ці дані формуються з огляду на планові доходи державного й місцевих бюджетів на наступний рік. Разом з цими даними головним розпорядникам коштів бюджету надаються необхідні інструктивні матеріали для формування бюдж запитів. Відповідно до Порядку планування дохідної та видатков частин кошторису здійсн з урахуван таких вимог. У дохідній частині проекту кошторису зазначают планові обсяги асигнувань із загального фонду бюджету й обсяги надходжень зі спеціал фонду, які передб спрямувати на покриття відповідних видатків бюдж установи. Формуван дохідної частини загальн фонду здійснюєт на підставі планових обсягів бюдж асигнувань, що виділяют на утримання цієї установи. Дані про планові обсяги бюдж асигнувань повідомляют установі безпосеред вищою організацією. У дохідній частині спеціал фонду зазнач планові обсяги надходжень з інших джерел, одержання яких передб відповідними законод-норматив докум. До таких надходжень належать кошти, одержувані бюдж установою від надання послуг, виконання робіт і реалізації продукції чи іншої діяльності. Порядком передб, що дохідна частина спеціал фонду формуєт на підставі розрахунків, які склад щодо кожного запланов на наступний рік джерела доходів. У видатковій частині проекту кошторису визначається загальна сума видатків бюдж установи за кодами економ класифікації, а також з розподілом видатків, які планується покрити за рахунок бюдж асигнувань, і видатків, які планується здійснити за рахунок спеціал фонду. Визначаючи обсяги видатків, бюдж установи мають ураховувати об’єктивну потребу в коштах, виходячи зі своїх основних виробнич показників і контингентів, що встановл для установ, обсягу виконуван роботи, штатної чисельності, необхідності реалізації окремих програм і запланов заходів щодо скорочен видатків у планов періоді. При цьому обов’язк є виконан вимог стосовно першочергов забезпеч бюдж коштами видатків на оплату праці з нарахуван, а також на господар потреби установи. Під час визначення видатків має забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріал цінностей. До кошторису можуть вноситися тільки ті видатки, необхідність яких зумовлена характером діяльності цієї установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочергов, можуть передб тільки за умови забезпечення коштами невідкладних видатків і відсутності заборгованості. Тому потреба в асигнуваннях на ці цілі має визначатися з урахуванням наявності відповідного обладнання та інвентарю, а в кошторисах мають плануватися видатки на придбання тільки тих матеріал цінностей, яких установа справді потребує. Видатки за кошторисом плануються на підставі встановл норм видатків і наявної мережі установ у розглянут далі порядку. Формуючи видатки, бюдж установа враховує такі показники: - мережу та контингенти, які вона обслуговує, тобто оперативно-виробничі показники своєї діяльності (кількість шкіл, чисельність учнів у них, кількість лікарень і лікарнян ліжок); - норми бюдж видатків на розрахунк одиницю (на клас у школі, ліжко або ліжко-день у лікарні, на дитину або дитино-день у дошкільній установі). При цьому норми бюдж видатків — це обсяг витрат (у натуральному або вартісному виразі), установл згідно з основними показниками діяльності установи. Матеріал норми видатків (у натуральному виразі) відбив витрати матеріал ресурсів (у кількісному виразі) на одиницю виміру витрат. Нап-д, склад і кількість продуктів харчування на одного хворого, кількість електроенергії на освітлен 1 м2 площі

87. Правовий режим держ цільових фондів.

Централіз спеціальні фонди утворюють особливу ланку фін системи держави. Вони, як правило, мають конкретне цільове признач та визнач зак-вом самостійність. Характерною рисою централіз фондів є чітко визначені джерела формуван і напрями використ коштів. Створення таких фондів визначаєт конкретними потребами, що стоять перед державою, тому їх склад та включення до бюджетів є різним. Кошти, що надходять до цільових фондів, переважно спрямовані на проведення соціал політики держави - фінансув забезпеч зайнятості населення, держ страхуван на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, виплату держ пенсій. Отже, основн призначен держ цільових фондів є забезпеч соціал захисту населен шляхом виплат пенсій, субсидій, фінансув інфраструктури, а також фінансув природоохорон заходів та сприяння розвиткові націонал виробника шляхом розміщен мобілізован до фондів ресурсів у національну економіку (у тому числі шляхом фінансування, кредитування, надання субсидій). Створення та діяльність цільових фондів регул відповідними законами та НПА, прийнятими на виконання таких законів. Кошти, що мобілізуют до цільових фондів, необхідні державі як гарантія постійного та реального фін забезпеч фінансув певних її потреб та завдань, що мають особливе значення і гарантуют зак-вом, в першу чергу КУ. З 2001р, з моменту набрання чинності БКУ, створен позабюджет фондів ОДВ, органами влади АРК, ОМС та іншими бюдж установами не допускаєт (ч. 4 ст. 13). За цільовим призначен фонди можна поділити на економ та соціал. До соціал фондів, зокрема, належать Пенсійний фонд, фонд соціал страхування з тимчасової втрати працездатності, фонд соціал страхування від нещасних випадків на виробництві та професійн захворюв, фонд загальнообов'язк держ соціал страхув на випадок безробіття, Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильс катастрофи та соціал захисту населення.

88. Правовий статус Пенсійного фонду України.

Пенсійний фонд Укр є центр ОВВ, діяльність якого спрямовуєт і координуєт КМУ через Віце-прем'єр-міністра Укр - Міністра соціал політики Укр. Пенсійний фонд Укр входить до системи ОВВ і забезпеч реалізацію держ політики з питань пенсійного забезпеч та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язк держ соціал страхування (далі - єдиний внесок). Пенсійний фонд Укр у своїй діяльності керується КУ та ЗУ, актами ПУ та КМУ, наказами Міністерства соціал політики Укр, ін актами зак-ва Укр, а також доручен ПУ та Міністра. Основними завданнями Пенсійн фонду є: - реалізація держ політики з питань пенсійн забезпеч та збору, ведення обліку надходж від сплати єдиного внеску; - внесення пропозицій Міністру щодо формув держ політики з питань пенсійн забезпеч та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; - керівництво та управління солідарн системою загальнообов'язк держ пенсійного страхування; - призначення (перерахунок) пенсій, щомісячн довічного грошов утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати; - забезпеч своєчасного і в повному обсязі фінансув та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із зак-вом здійснюються за рахунок коштів Пенсійн фонду та ін джерел, визнач зак-вом; - ефективне та цільове використання коштів, удосконал методів фінанс планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів; - забезпеч збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до зак-ва та здійснен контролю за їх сплатою; - виконання ін завдань, визнач ЗУ та покладених на Пенсійний фонд ПУ. Структура системи пенсійн забезпеч в Україні. Коротка довідка. У багатьох країнах світу пенсійні системи вже давно стали багаторівнев і нагадують своєрідний «пенсійний пиріг». На такий «пиріг» перетворює і пенсійна система в Укр. Як буде пектись цей пиріг, і з яких складових він буде складатись буде вирішено Урядом. Нинішня система пенсійн забезпеч в Укр склад з трьох рівнів. Перший рівень — солідарна система загальнообов’язк держ пенсійн страхування, яка базується на засадах солідарності і субсидування та здійсненні виплати пенсій і надання соціал послуг за рахунок коштів Пенсійн фонду. Обов’язкові відрахування до Пенсійн фонду (35,2%: 33,2%-роботодавець, 2%- працівник) робляться зазвичай вашою бухгалтерією при нарахуванні вам заробітної зарплатні. По суті, Пенсійний фонд — великий «грошовий мішок», куди спочатку йдуть всі відрахування з заробітних плат, і потім йде розподіл серед пенсіонерів - при досягненні пенсійного віку вони зазвичай отримують пенсію. Нагадаємо, що органи Пенсійн фонду ведуть чіткий персоніфікований облік надходжень страхових внесків кожного українця. Пенсійний фонд забезпечує роботу єдиного автоматизованого банку відомостей про застрахов осіб. Пенсійний фонд на сьогодні забезпечує нарахування та виплату «державних» пенсій. Тенденція, яка спостеріг в Укр (так само, як і в багатьох країнах) досить сумна: скорочення питомої ваги працююч населення, та збільшення кількості пенсіонерів. Демограф прогноз та економ розрахунки свідчать про те, що якщо систему не змінити, то в майбутн з’являться дуже високі ризики того, що пенсійн внесків працююч людей не буде достатньо для того, щоб забезпечув виплату пенсій пенсіонер. При нинішній пенсійній системі дефіцит Пенсійного фонду неминучий. Який вихід? Україна, в цьому плані не буде «відкривати велосипед» — в країні вже започатковано пенсійну реформу: в країні уже створен третій рівень пенсійної системи та створюєт другий – обов’язк накопичувал рівень.Третій рівень — система недерж пенсійн забезпеч, що базується на засадах добровіл участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійн накопичень з метою отримання громадянами пенсійн виплат на умовах та в порядку, передб зако-вом про недерж пенсійне забезпеч. Громадяни, майбутні пенсіонери можуть добровільно сплачувати внески до НПФ, та в майбутн отримати додаткову пенсію. Другий рівень пенсійної системи — той, який має створитися в найближч майбутньому. Як працює 2 рівень на практиці? Передб, що молоді люди - майбутні пенсіонери будуть обов’язково перераховувати певну суму (від 2 до 7% від нарахов заробітної плати) у так званий спеціальний Накопичувал пенсійний фонд. Останній може управлятись як виключно централіз держ структурами, так і приват компаніями з управління активами. Ідея в тому, що Накопичув фонд має забезпечув збереження коштів та їх примноження шляхом ефектив інвестування пенсійних активів. Відповідно кожний, хто інвестував частину своєї заробітної плати в Накопичувал фонд, буде отримувати не тільки звичайну «державну» (солідарну) пенсію від Пенсійн фонду, але і додаткову пенсію, за рахунок коштів, облікованих на його накопичувал пенсійному рахунку. Фактично другий рівень — це щось середнє між першим та третім рівнем. В світі існує декілька моделей формуван та управлін обов’язков 2 рівнем пенсійної системи. Що зараз відбуваєт з 2 рівнем? Міністерством праці та соціал політики у грудні 2009р створена робоча група з опрацюв проекту ЗУ "Про запровадж накопичувал системи загальнообов’язк держ пенсійного страхув" та законодав актів, необхідних для створення умов із запровадж другого рівня системи пенсійного забезпечен в Укр. Метою зазначеної робочої групи є підготуван до 2 читання у ВРУ законопроекту про запровадж накопичувальної системи загальнообов’язкового держ пенсійного страхування (другого рівня). Законопроект про другий рівень прийнятий ВРУ у першому читанні у квітні 2007р. З тих пір відбулись зміни у зак-ві, які викликають необхідність внесення поправок до варіанту, прийнят у першому читанні. Варіант законопроекту, який прийнятий ВРУ у першому читанні, передбачає створення єдиного Накопичувал фонду та можливість вибору недерж пенсійних фондів учасниками другого рівня через певний час – через 11 років з дня запровадження сплати внесків до другого рівня.Хто здійснюв адміністрування другого рівня? Згідно існуючого зако-ва, передбач, що Адміністрування Накопичувал пенсійного фонду здійснюват Пенсійний фонд. На Пенсійний фонд покладаєт функція збору обов’язк страхових внесків до другого рівня та контролю за своєчасністю та повнотою їх сплати. У разі створення єдиного Накопичувал пенсійного фонду координація діяльності другого рівня здійснюватим Радою Накопичувал пенсійного фонду, до складу якої входитимуть представн від центр ОВВ, представники, призначені ВРУ (у тому числі від НБУ), а також представники від застрахов осіб та роботодавців. Рада Накопичувал пенсійн фонду обиратиме за конкурсом компанії з управління активами, зберігача, аудитора, які обслуговуват Накопичувал пенсійн фонд. Інвестування пенсійн активів другого рівня здійснюватим за більш консервативн нормативами, передб ЗУ "Про загальнообов’я держ пенсійне страхув". Кошти другого рівня належатим застрахов особі на правах власності. За рахунок таких коштів будуть здійснюв виплати довічних пенсій: або довічної пенсії з установлен періодом або довічної обумовлен пенсії або довічної пенсії подружжя. Такі види пенсійн виплат будуть здійснюв при досягненні особами пенсійн віку. Якщо суми накопич коштів особи не буде достатньою для здійснен виплат довічної пенсії, тобто накопич не досягатим суми, визначен Націонал комісія, що здійснює держ регулюв у сфері ринків фін послуг и, така сума коштів буде виплачуват особі одноразово. Уразі визнання особи інвалідом першої або другої груп, буде можливість обирати: отримати кошти одноразово чи використати їх на оплату довічної пенсії при досягненні пенсійного віку. У разі смерті учасника другого рівня накопичені кошти виплачуватимут особі, визначен померлим учасником. При відсутності такої особи, накопичена сума коштів померлого учасника другого рівня передаєт у спадщину. В рамках обговор схваленої КМУ у жовтні 2009р Концепції подальш проведення пенсійн реформи відбувалась дискусія щодо моделі функціонув другого рівня пенсійної системи та можливості спрямуван обов’язк страхових внесків одразу, із запровадж другого рівня, до недерж пенсійних фондів. Висловлювал різні думки, у тому числі зазначал, що питання про спрямув коштів другого рівня до недерж пенсійних фондів має вирішуват з урахуванням того, чи відповідає діяльність на третьому рівні міжнар стандартам з таких питань, як інвестування пенсійн коштів, облік коштів, звітність, розкриття інформації, нагляд та контроль, здійснення пенсійних виплат, а також дотриман загальн принципів: прозорості, чесності, справедливості. Вище керівництво країни вже підтвердило бажання проводити пенсійну реформу, при Президен створено Комітет з економ реформ. Відповідно до Програми економ реформ Укр на 2010–2014рр "Заможне суспільство, конкурентоспром економіка, ефективна держава" запровадж другого рівня в Укр передб до кінця 2012р. Таким чином «пенсійний пиріг» майбутн пенсіонера буде включати три складові — пенсій із першого, другого та третього рівня. Перший та другий рівні системи пенсійн забезпеч в Укр становл систему загальнообов’язк держ пенсійн страхування. Другий та третій рівні системи пенсійн забезпеч в Україні становл систему накопичувал пенсійн забезпеч. Таке поєднання має забезпеч соціальні гарантії та фін стабільність пенсійної системи. Адже солідарна та накопичувал системи підвладні впливу різних ризиків: перша вразлива щодо демограф ризиків і досить стійка до інфляційн, друга — навпаки. Реформована солідарна система враховуватиме інтереси малозабезпеч верств населення, а накопичувал — стимулюватиме до пенсійних заощаджень усіх громадян, особливо з більш високими доходами.

89. Поняття та види власн надходж бюдж установ, джер їх одержан.

Власні надходження бюдж установ - кошти, отримані в установл порядку бюдж установами як плата за надання послуг, виконан робіт, гранти, дарунки та благодійні внески, а також кошти від реалізації продукції чи майна та іншої діял. Включен до доходів бюджету власних надходжень бюдж установ є новою нормою бюдж зако-ва Укр. Власні надходж бюдж установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету та включ до спеціал фонду. Вони формуються на рівні органів як держ, так і місцевої влади. Фактично згідно із внесеними змінами використ власних надходжень підпадає під жорсткий контроль. Кожна підгрупа і група власних доходів бюджустанов має чітко визначені напрями використ. Зазначена норма дещо дестимулюват бюджетні установи щодо збільш власних доходів, оскільки вносить додаткові жорсткі умови їх використ та надає можливість застосовувати штрафні санкції з боку контрол органів. Класифікація, порядок формування та використ власних надходжень бюдж установ регламент ч. 4 ст. 13 БКУ.

90. Держ регулюв ринку фінанс послуг в Україні.

Метою держ регул ринків фінан послуг в Укр є: 1)проведен єдиної та ефективн держ політики у сфері фінанс послуг; 2)захист інтересів споживачів фін послуг; 3)створення сприятлив умов для розвитку та функціонув ринків фінансових послуг; 4)створення умов для ефективної мобілізації і розміщен фінанс ресурсів учасниками ринків фінанс послуг з урахуван інтересів суспільства; 5)забезпеч рівних можливостей для доступу до ринків фінанс послуг та захисту прав їх учасників; 6)додержан учасниками ринків фінанс послуг вимог зако-ва; 7)запобігання монополізації та створен умов розвитку добросовісної конкуренції на ринках фінанс послуг; 8)контроль за прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг; 9)сприяння інтеграції в європейс та світовий ринки фінанс послуг. Держ регулюв діяльності з надання фінанс послуг здійсн шляхом: 1)ведення держ реєстрів фінанс установ та ліцензув діял з надання фін послуг; 2)норм-правов регулюв діял фінанс установ; 3)нагляду за діяльністю фін установ; 4)застосув уповноваж держ органами заходів впливу; 5) проведення ін заходів з держ регулюв ринків фінанс послуг. Держ регулюв ринків фінанс послуг здійсн щодо ринку банківс послуг — НВУ; щодо ринків цінних паперів та їх похідних — ДКЦПФР; щодо інших ринків фін послуг — спеціально уповноваж ОВВ у сфері регулюв ринків фін послуг. Антимонопол комітет Укр та ін держ органи здійсн контроль за діяльн учасників ринків фінанс послуг та отримують від них інформацію у межах повноваж, визначених законом. НБУ, ДКЦПФР і Націонал комісія, що здійснює держ регулюв у сфері ринків фін послуг з метою співпраці та координації своєї діяльності зобов'язані проводити оперативні наради не рідше одного разу в квартал або частіше на вимогу одного з керівників цих органів. За результат цих нарад склад відповідні протоколи та/або укладаються міжвідомчі угоди. Рішення, які містяться у протоколах та угодах, обов'язкові для розгляду та впровадж кожним з органів, що здійсн держ регулюв ринків фін послуг.

91. Правові засади здійснення фінансового моніторингу.

Особливості правов статусу банків та небанківських фінустанов як фін посередників обумовл викон банками певних обов'язків як агентів держави при здійсненні контролю за дотриман клієнтами зако-ва. Зокрема, банки та небанківські фін установи допомаг уповноваж держ органам при здійсн контролю за дотриман податк зако-ва, валютного зако-ва. Одним із таких напрямків є запобіган відмиванню так званих “брудних” грошей, тобто, грошей, здобутих злочин шляхом. Для цього у всьому світі створено систему фін моніторингу, який полягає у здійсненні контролю за операціями, що здійсн фіз та юр особами через фін посередників — банки та небанківські фін установи. Серед міжнар документів, які передб запровадж системи фін моніторингу, необхідно виділити Сорок рекомендацій Групи з розробки фін заходів боротьби з відмиван грошей (РАТР). Зазначеним документом передб заходи, яких повинні вжити держ для недопущен та протидії відмиван грошей, одерж злочин шляхом. Особливо підкреслюєт роль фін установ у цьому процесі. При цьому обов'язок вживати відповідних заходів покладаєт не тільки на банки, а й на небанківські фін установи. У зако-ві ЄС також містяться документи, присвячені регламентації відносин у сфері запобіган та протидії відмиванню грошей. В першу чергу, це Директива Ради від 19 червня 1991р. про запобіган використ фін системи з метою відмивання грошей з наступними змінами та доповнен. До кола суб'єктів, на яких покладают обов'язки з фін моніторингу згідно з цією Директивою, відносят, зокрема, кредитні та фін установи. У Директиві визначено, що держави-члени забезпеч, що установи та особи, на яких поширюєт дія цієї Директиви, повинні здійснюв ідентифікацію своїх клієнтів із метою додатк доказів при вступі в ділові стосунки, особливо при відкритті рахунків чи вкладних рахунків, чи при пропозиції послуг зберігання заощаджень. Правові засади фінанс моніторингу визначені у ЗУ “Про запобіган та протидію легалізації (відмиван) доходів, одерж злочин шляхом” від 28.11.2002р. Законом передб проведення обов'язк та внутріш фін моніторингу. Обов'язк фін моніторинг — це сукупність заходів спеціал уповноваж ОВВ з питань фін моніторингу з аналізу інформації щодо фін операцій, що надається суб'єктами первин фін моніторингу, а також заходів з перевірки такої інформації відповідно до зак-ва Укр. Внутр фін моніторинг — діяльність суб'єктів первин фін моніторингу по виявленню, відповідно до Закону, фін операцій, що підляг обов'язк фінанс моніторингу, та ін фінанс операцій, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиван) доходів. Відповідно система фін моніторингу склад з 2 рівнів — первин та держ. Банки та інші фін установи є суб'єктами первин фін моніторингу. Суб'єкт держ фінанс моніторингу є: - ЦОВВ та НБУ, які відповідно до закону викон функції регулюв та нагляду за діяльністю юр осіб, що забезпеч здійсн фінанс операцій; - спеціально уповноваж ОВВ з питань фін моніторингу — ЦОВВ із спеціал статусом. Правовий статус Держ комітету з фін моніторингу Спеціал уповноваж ОВВ з питань фін моніторингу є Держ комітет з фін моніторингу, який діє на підставі Положення, затвердж Указом ПУ від 24 грудня 2004р. Держфінмоніторинг Укр є ЦОВВ із спеціал статусом, діяльність якого спрямовуєт і координуєт КМУ. Основними завдан Держфінмоніторингу Укр, зокрема, є: - участь у реалізації держ політики у сфері запобіган та протидії легалізації (відмиван) доходів, одерж злочин шляхом, і фінансув тероризму; - збирання, оброблення та аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають обов'язков фінанс моніторингу; - створення та забезпеч функціонув єдиної держ інформац системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансув тероризму; - налагодження співробітництва, взаємодії та інформац обміну з ОДВ, компетентн орган інозем держав та міжнар організаціями в зазнач сфері; забезпеч в установл порядку представництва Укр в міжнар організаціях з питань запобіган та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одерж злочинним шляхом, і фінансув тероризму. Держфінмоніторинг Укр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одерж злочин шляхом, і фінансув тероризму методичне забезпеч суб'єктів первин фін моніторингу, а також ЦОВВ та ін. держ органів, які відповідно до зако-ва виконують функції регулюв та нагляду за такими суб'єктами, та координує заходи, що проводяться в цій сфері, встановл кваліфікаційні вимоги до осіб, які призначают відповідал за проведен внутр фін моніторингу, проводить аналіз ефективності заходів, що вживают суб'єктами первин фін моніторингу для запобіган та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержан злочинним шляхом, і фінансув тероризму, сприяє виявленню в фін операціях ознак використ доходів, одерж злочин шляхом, забезпечує ведення в установл зак-вом порядку обліку фін операцій, які мають ознаки таких, що підляг фін моніторингу.

92.Націон комісія, що здійсн держ регулюв у сферІ ринків фінанс послуг.

Націон комісія, що здійснює держ регулюв у сфері ринків фін послуг (Нацкомфінпослуг), є держ колегіальним органом, підпорядков ПУ, підзвітним ВРУ. Полож про Нацкомфінпослуг затвердж Указом ПУ від 2011р. Нацкомфінпослуг здійснює держ регулюв ринків фінанс послуг у межах, визнач зако-вом. Основними завдан Нацкомфінпослуг є: 1)формув та забезпеч реалізації політики держ регулюв у сфері ринків фін послуг (крім ринку банківс послуг і ринків цінних паперів та похідних цінних паперів); 2)розроблення і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг та вирішення системних питань їх функціонув; 3)забезпечен розробл та координації єдиної держ політики щодо функціонуван накопичувал системи пенсійн страхуван; 4)здійснен в межах своїх повноваж держ регулюв та нагляду за наданням фін послуг і дотриман зак-ва у відповідній сфері; 5) захист прав споживачів фін послуг шляхом застосув у межах своїх повноваж заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень зако-ва на ринку фін послуг; 6) узагальнен практики застосуван зак-ва Укр з питань фін послуг і ринків та розробл пропозицій щодо їх вдосконал; 7) розробл і затвердж обов'язкових до виконан НПА з питань, що належать до її компетенції; 8) координація діяльн з іншими держ органами; 9) запровадж міжнар визнаних правил розвитку ринків фін послуг. Отже, однією з особливостей механізму держ впливу на вітчизнян РФП є відсутність єдиного органу регулюв з чітко визначеною функціонал компетенцією. Відповідно до ст. 21 ЗУ "Про фінансові послуги та держ регулюв ринків фін послуг" держ регулюв РФП здійснюєт: 1) щодо ринку банківс послуг -НБУ; 2) щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів Націонал комісією з цінних паперів та фондов ринку; 3) щодо інших ринків фін послуг - Нацкомфінпослуг. Крім того, Антимоноп комітет Укр та ін держ органи здійсн контроль за діяльністю учасників ринків фін послуг та отримують від них інформацію у межах повноваж, визначених законом.

93. Правовий статус НБУ.

НБУ є централ банком Укр, особливим централ органом держ управління, юр статус, завдання, функції, повноваж і принципи організації якого визначают КУ, цим Законом та ін законам. Місцезнаходження керівних органів та центр апарату НБУ м. Київ. НБУ має статутний капітал, що є держ власністю. Розмір статутн капіталу становить 10 млн грн. Джер формування статутного капіталу НБУ є доходи його кошторису, а при необхідності — Держ бюджет. НБУ є економ самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердж кошторису, а у визнач цим Законом випадках — також за рахунок Держ бюджету. НБУ є юр особою, має відокремл майно, що є об’єктом права держ власності і перебуває у його повному господарс віданні. НБУ не відповідає за зобов’язан ОДВ, а ОДВ не відповідають за зобов’язан НБУ, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов’яз. НБУ не відповідає за зобов’язан інших банків, а інші банки не відповідають за зобов’язан НБУ, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов’язан. НБУ може відкривати свої установи, філії та представництва в Укр, а також представництва за її межами. НБУ, його установи, філії та представництва мають печатку із зображ Держ Герба Укр та своїм найменуванням. Відповідно до КУ основною функцією НБУ є забезпеч стабільності грошової одиниці Укр. На виконання своєї основної функції НБУ сприяє дотриманню стабільності банківс системи, а також, у межах своїх повноважень, — цінової стабільності. НБУ виконує такі функції: 1)відповідно до розробл Радою НБУ Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику; 2)монопольно здійснює емісію націонал валюти Укр та організує її обіг; 3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування; 4)встановлює для банків правила проведення банківс операцій, бухгалтерс обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; 5) організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківс статистич інформації та статистики платіжного балансу; 6)визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками; 7)визначає напрями розвитку сучасних електрон банківс технологій, створює, координує та контролює створення електрон платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківс діяльності та засобів захисту банківс інформації; 8) здійснює банківс регулюв та нагляд; 9) веде Держ реєстр банків, здійснює ліцензуван банківс діяльності та операцій у передб законами випадках; 10) веде офіційний реєстр ідентифікац номерів емітентів платіжних карток внутрішньодерж платіжн систем; 11)здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторс перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку; 12)складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування; 13)представляє інтереси Укр в централ банках ін держав, міжнар банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійсн на рівні централ банків; 14)здійснює відповідно до визнач спеціал законом повноваж валютне регулюв, визначає порядок здійснен операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та ін фін установами, які отримали ліцензію НБУ на здійснен валютних операцій; 15) забезпечує накопич та зберігання золотовалют резервів та здійснення операцій з ними та банківс металами; 16) аналізує стан грошово-кредитних, фін, цінових та валют відносин; 17)організує інкасацію та перевезен банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезен банкнот і монет та інших цінностей; 18) реалізує держ політику з питань захисту держ секретів у системі НБУ; 19) бере участь у підготовці кадрів для банківс системи Укр; 20)визначає особливості функціонув банківс системи Укр в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи НБУ; 21)вносить у встановл порядку пропозиції щодо законодавч врегулюв питань, спрямованих на виконання функцій НБУ; 22) здійснює методологіч забезпечен з питань зберіган, захисту, використан та розкриття інформації, що становить банківс таємницю; 23) здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.

94. Хара-ка банківської системи України.

Банки – це установи, функцією яких є кредитування суб‘єктів господар діяльн та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів , касове та розрахунк обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківс операцій. Банк система: -НБУ –комерц. банки. 1. НБУ є юр особою, основну функцію якої – забезпеч стабільності грошової одиниці. Статутний капітал НБУ є загальнодерж власністю. Банк функціонує як економ самостійна державна установа, здійснює видатки, як правило, за рахунок своїх доходів. При перевищенні доходів над видатками Банк суми перевищ відраховує в держ бюджет. 2.Комерційні банки. Утворювати банки можуть українські та іноземні юридичні та фізичні особи( не менше трьох), крім Рад народ депутатів усіх рівнів, їх виконав органів, держ підприємств, політич, профспілкових організацій і об‘єднань, партій, громадс фондів. Забороняєт бути засновник військовослужбовцям, посадовим особам усіх правоохор органів, держ організацій, покликаних здійснювати контроль за діяльністю банків. Не можуть бути засновниками банку особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, до закінчення терміну, встановл вироком. Не дозвол бути засновник особам, що мають непогашену судимість за крадіжки і хабарництво, вони не можуть також займати керівні посади, що зв‘язані з матеріал відп-стю. НБУ встанов мінімальний розмір статутного фонду акціон банку. Статутний капітал акціонерн банку може формуватися тільки за рахунок власних коштів акціонерів. Забороняєт збільшувати статутний капітал і створювати нові банки за рахунок нерозподілених прибутків або коштів інших фондів. Частку в статутний капітал можна зробити у націонал, вільно конвертованій валюті, майні і пов‘язаних з ним майнових правах. Не можна робити внески за рахунок бюдж коштів, кредитних і заставних коштів. Для формуван статутн фонду відкриваєт тимчасов рахунок за місцем знаходжен акціонер банку. До реєстрації акціонерного банку засновники оголошують підписку на акції на строк до 6 місяців. На протязі оголошеної підписки на акції повинні підписатися не менш 60% акціонерів. Якщо не набереться така кількість, банк вважаєт неутвореним. Якщо акції банку розподілят між засновниками, то до дня установчих зборів вони провинні внести не менш 50% номінальної вартості акцій. Комерційні банки вважают створеними і набувають статус юр особи з моменту реєстрації в НБУ. Реєстрація проводиться у відповідності з “Положен про порядок створення і реєстрації комерц банків” №77, затвердж Правлінням НБУ 27 березня 1996р. Комерційні банки можуть відкривати на території Укр і за її межами філії та представництва, які виступають від імені головного банку і не є юр особами, але мають свої повноваж. Філія має свій субкореспондентс рахунок та здійснює банківські операції, передбачені її положенням. Представництво банку фінансується головним банком, від імені якого він виступає, але не має права виконувати банківські функції.

95.Види банків в Укр, порядок їх створення, держ реєстрації, ліцензув. та реорганізації.

Банки – це установи, функцією яких є кредитув суб‘єктів господар діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахунк обслуговування народн господарства, виконання валютних та інших банківс операцій. Банк система: -НБУ; -комерційні банки 1. НБУ є юр особою, основну функцію якої – забезпеч стабільності грошової одиниці. Статутний капітал НБУ є загальнодерж власністю. Банк функціонує як економ самостійна державна установа, здійснює видатки, як правило, за рахунок своїх доходів. При перевищ доходів над видатками Банк суми перевищен відраховує в держ бюджет. 2.Комерційні банки. Утворювати банки можуть укр та інозем юр та фіз особи (не менше трьох), крім Рад народних депутатів усіх рівнів, їх виконав органів, держ підприємств, політ, профспілк організацій і об‘єднань, партій, громадських фондів. СТВОРЕННЯ БАНКІВ. Ст 14. Учасники банків. Учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі КМУ або уповноваж ним органів. Власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільн фін стан. Вимоги щодо ділової репутації та задовільності фін стану засновників та осіб, які набувають істотної участі у банку, встановл НБУ. Учасниками банку не можуть бути юр особи, в яких банк має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації. Інститути спільного інвестування не можуть бути засновниками банку та власниками істотної участі у банку. Ст 15. Найменування банку. Банк має повне і скорочене офіційні найменування укр та іноземн мовами. Найменування банку має містити слово "банк", а також вказівку на організаційно-правову форму банку. Банк має печатку зі своїм повним офіційним найменуванням. Слово "банк" та похідні від нього дозвол використов у назві лише тим юрособам, які за реєстр НБУ як банк і мають банківську ліцензію. Виняток становлять міжнар організації, що діють на території Укр відповідно до міжнар договорів, згода на обов'язковість яких надана ВРУ, та зак-ва Укр. Не дозвол використов для найменування банку назву, яка повторює вже існуючу назву іншого банку або вводить в оману щодо видів діяльності, які здійснює банк. Вживання у найменуванні банку слів "Україна", "держ", "централ", "націонал" та похідних від них можливе лише за згодою НБУ. НБУ має право відмовити у використ банком запропонованого найменуван за навед у цій статті підстав. Відокремлений підрозділ банку використов найменування лише того банку, відокремл підрозділом якого він є. До назви відокремл підрозділу банку може додаватися найменув місцезнаходж цього відокремл підрозділу.Ст 16. Статут банку. Статут банку склад з урахуван положень ЦКУ, ГКУ. Статут банку обов'язково має містити таку інформацію про банк:1) найменув банку (повне та скорочене); 2) його місцезнаходж; 3) організаційно-правову форму; 4) види діяльності, які має намір здійснюв банк; 5) розмір та порядок формування статутного капіталу банку, види акцій банку, їх номінальну вартість, форми випуску акцій (документарна або бездокументарна), кількість акцій, що купуються акціонерами; 6) структуру управлін банком, органи управлін, їх компетенцію та порядок прийняття рішень; 7) порядок реорганізації та ліквідації банку; 8) порядок внесення змін та доповнень до статуту банку; 9) розмір та порядок утворення резервів та ін загальних фондів банку; 10) порядок розподілу прибутків та покриття збитків; 11)полож про аудиторс перевірку банку; 12)положення про органи внутріш аудиту банку. Зміни до статуту банку підлягають держ реєстрації відповідно до зако-ва з питань держ реєстрації юр осіб та фіз осіб – підприємців.Банк подає документи для проведення держ реєстрації змін до статуту банку після їх погодження НБУ. Банк подає документи для погоджен змін до статуту банку, пов'язаних із збільшенням статутного капіталу, виключно після повної сплати учасниками внесків до статутного капіталу. Перелік документів та порядок погодження змін до статуту банку встановл НБУ. НБУ приймає рішення про погодження змін до статуту банку або про відмову в їх погодженні не пізніше місячного строку з дня подання повного пакета документів. НБУ в установл ним порядку вносить відповідний запис до Держ реєстру банків після проведення держї реєстрації змін до установ докум. ДЕРЖ РЕЄСТРАЦІЯ ТА ЛІЦЕНЗУВ БАНКІВ Ст 17. Держ реєстрація юр особи, яка має намір здійснюв банківс діяльність. Держ реєстрація юр особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, проводиться відповідно до зак-ва з питань держ реєстрації юр осіб та фіз осіб - підприємців з урахуванням особливостей. Уповноваж засновником особа подає документи для проведення держ реєстрації юр особи, яка має намір здійснювати банківс діяльність, після погодження НБУ статуту цієї особи. Особа, уповноваж засновником юр особи, яка має намір здійснювати банківс діяльність, для погодження статуту цієї особи подає НБУ разом із заявою про погодження статуту такі докум: 1) протоколи зборів засновників та установчих зборів, договір про створен банку або рішення про створення держ банку; 2) статут банку; 3) копії документів, визнач НБУ, необхідних для ідентифікації самого засновника та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку; 4) документи, визначені НБУ, що дають змогу зробити висновок про: ділову репутацію самого засновника, а для засновника - юр особи також і членів виконавчого органу та/або наглядової ради та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю в особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність; фін стан засновника - юр особи, а також про майнов стан засновника - фіз особи; наявність у засновника достатньої кількості власних коштів для здійснення заявленого внеску до статутного капіталу; 5) документи, що засвідчують повну сплату засновниками внесків до статутн капіталу; 6) відомості про структуру власності самої юр особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, та засновника, що набуває істотної участі в ній, відповідно до вимог НБУ; 7) відомості за формою, встановл НБУ, про асоційованих осіб засновника - фізи особи; 8) відомості за формою, встановл НБУ, про юр осіб, у яких засновник - фіз особа є керівником та/або контролером; 9) копію тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій; 10) висновок Антимонопол комітету у випадках, передб зак-вом Укр; 11) копію платіжного документа про внесення плати за погодження статуту банку, розмір якої встановл НБУ. Особа, уповноваж засновником юр особи, яка має намір здійснювати банківс діяльність, для погодження статуту цієї особи додатково подає НБУ встановл ч 9 ст 34 цього Закону документи щодо засновників - іноземних юр осіб та ч 11 ст 34 цього Закону щодо засновників -фіз осіб - іноземців. Докум, що подаються згідно з цією частиною, мають бути складені з урахуванням вимог ч 12 і 13 ст 34 цього Закону. НБУ приймає рішення про погоджен статуту або про відмову в погодженні статуту не пізніше тримісячного строку з дня подання повного пакета документів, визнач цим Законом. НБУ приймає рішення з урахуванням вимог ч 14 ст 34 цього Закону. НБУ має право вимагати від заявника виправлення недоліків у поданих документах. Засновнику юр особи, яка має намір здійснюв банківс діяльність, заборон відчужувати та обтяжувати зобов'язан належні йому акції до отримання цією юр особою банківс ліцензії. Юридична особа набуває статусу банку і право на здійснення банківс діяльн виключно після отримання банківс ліцензії та внесення відомостей про неї до Держ реєстру банків. Забороняється здійснюв банківс діяльн без отримання банківс ліцензії. Особи, винні у здійсн банківс діяльн без отримання банківської ліцензії, несуть цивіл, адмін або крим від-сть згідно із законом. Ст. 18. Підстави для відмови в погодженні статуту юр особи, яка має намір здійснюв банківс діяльність НБУ має право відмовити юр особі, яка має намір здійснювати банківс діяльн, у погодженні статуту, у разі якщо: 1) подано неповний пакет докум, необхідних для погоджен статуту; 2)документи містять недостовірну інформацію; 3) документи не відповід вимогам законів Укр чи нпа НБУ; 4) ділова репутація засновника, а для засновника - юр особи і членів її виконавч органу та/або наглядової ради та всіх осіб, через яких здійснюват опосередковане володіння істотною участю в банку, не відповідає вимогам, встановл

96. Правове регулювання грошового обігу.

Держава планує та законод регулює грошовий обіг. У законодав порядку закріпл основні умови грош обігу на території країни: — найменування націонал грошової одиниці; — види грош знаків, порядок їх випуску в обіг і вилучення з обігу; — встановл межі використ готівки і проведення безготівк розрахунків; — порядок здійснення контролю за дотриман правил зберігання, витрачання і обігу коштів. КУ закріплює засади створення і функціонув грошов ринку, статус націонал та іноземн валют на території Укр. КУ закріплено, що єдиним платіжним засобом в Укр, який приймається усіма юр та фіз особами без будь-яких обмежень на території країни для проведення грош розрахунків у готівков та безготівков вигляді є гривня. Гроші існують у вигляді готівки (грошові знаки) або у безготівк вигляді (записи на рахунках у банках). Грошові знаки випуск у вигляді банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість. Вони обертают через відповідні платіжні системи, що узаконені на території держави. Платіжна система - це набір платіжних інструментів, банківс процедур і міжбанківс систем переказування коштів, поєднання яких, разом з інституційн та організаційн правилами та процедурами, регламентує використ цих інструментів та механізмів, забезпеч грошов обіг. Згідно з чинним зак-вом платіжна система є платіжною організацією її членів та сукупністю відносин, що виник між членами при переказуванні грошей. Обов'язк функцією платіжної системи є переказуван грошей для забезпеч розвитку виробництва товарів і послуг. На платіжну систему покладаєт завдання здійснюв грошов обіг між операторами. Фактично будь-яка платіжна система склад з посередників, інструментів, процедур та мереж, метою яких є переказуван грошей від одного оператора економіки до іншого. Засади функціонув платіжних систем в Укр, відносини переказу грошей регул КУ, ЗУ "Про НБУ", "Про банки і банківс діял", "Про зв'язок", " Про платіжні системи та переказ грошей в Укр", ін актами зак-ва Укр та НПА НБУ, а також Уніфікованими правилами та звичаями для акредитивів, з інкасо та по договірних гарантіях міжнародної торгової палати та іншими міжнар-правов актами.

97. Вимоги до організації готівкових розрахунків.

Організац готівк грош розрахунків. Касові операції банку поляг в тому, що вони здійсн прийом від клієнтів готівки, її видачу з кас банків, а також організац обігу готівки між клієнтом і банком. Комерц банки викон касові операції, додерж таких принципів: -усі суб'єкти господ діяльн зобов'яз зберігати свої кошти на рахунках у банку; -суб'єкти господар діяльності, які мають готівкові кошти, зберігають їх у касі в межах ліміту, встановл комерційн банком. Сума готівки, що перевищ ліміт, повинна бути здана в банк і зарахов на поточний рахунок протяг 3 днів, враховуючи день отриман; -витрачан готівки суб'єкт госп-ня здійсн за цільовим признач. Касові операції регламент Інструкціями НБУ № 1, № 4, а також Положен про порядок ведення касових операцій у націонал валюті в Укр (затверд постанов НБУ 13.10.97 №334). Порядок ведення касових операцій у націон валюті в Укр поширюєт на підприємства незалеж від форм власності і виду діяльн та їх відокрем підрозділи, а також на фіз осіб СПД. Це Положен стосується як резидент, так і нерезиден за деяким винятком. Підприємства та індивідуал підприємці, що мають поточні рахунки в банку, зобов'язані зберігати свої кошти в установах банку. Готівка може бути одерж ними з власних рахунків у межах наявних на них коштів та на цілі, визначені у грошов чеку. Кошти на виплати, пов'язані з оплатою праці та виплатою дивідендів (доходу), всі підпр-ва та індивідуал підприємці мають одержув виключ з кас банків. При цьому ними повинна забезпечув систематична і повна сплата податків та обов'язков платежів до держ цільових фондів. Підприємства, що мають готівкову виручку, зобов'яз здавати її до банку для зарахуван на їх рахунки. Здавання виручки може здійснюв шляхом: а)безпосеред передачі коштів самим клієнтом до кас установ банку, які можуть бути денними і вечірніми; б)інкасації виручки інкасаторськ апаратом НБУ або комерц банків; в)здачі готівки на підприємство зв'язку і подальшим переказом її на поточні рахунки підприємств. Як було зазначено вище, підприємствам дозвол тримати готівку у своїй касі в межах встановл лімітів залишку готівки. Такі ліміти встановл банком усім підприємствам, які мають рахунки в банку і здійсн операції з готівкою, щорічно протяг 1 кварталу. Ліміт регламент залишки готівки в касі на кінець робоч дня. Колект сільськогоспод підприємства, колгоспи, селянські спілки самостійно визнач розміри готівки, що може постійно знаходит в їх касах, з відповідн повідомлен банку, що їх обслуговує. Готівка, видана під звіт на відрядження, але не витрачена, має бути повернена до каси підприємства не пізніше 3 робоч днів після закінчен відряджен, а готівка, видана на будь-які інші цілі, - 10 роб днів з дня видачі її під звіт і здана до каси банку не пізніше наступн дня. У разі неповернен у зазнач строк готівка, починаючи з наступного дня, включаєт до суми фактичн залишку готівки в касі на кінець дня, і одержана сума порівнюєт із встановл лімітом залишку готівки в касі. Прийман готівки касами підприємств проводит за прибутков касовим ордерами, видача - за видатков касовими ордерами або належно оформлен платіжн (розрахун-платіжн) відомостями. Прибуткові касові ордери або видатк докум реєструют бухгалтерією в журналі реєстрації прибутков і видатков касових докум. Усі надходжен і видачі готівки в національній валюті підприємства обліков у касовій книзі, відділення зв'язку - у касов щоденнику. Підприємства торгівлі, громадс харчуван та сфери послуг здійсн розрахунків з населен проводять із застосув електрон контрол-касових апаратів або товарно-касових книг. Кожне підприємство, що має касу, веде одну касову книгу, аркуші якої мають бути пронумер, прошнуров й опечатані сургучною або мастиковою печаткою. Записи в касову книгу викон касиром відразу після одержання або видачі грошей за кожним прибутков касовим ордером чи видатков докум. В кінці кожного робоч дня касир підбиває підсумки операцій за день, виводить залишок грошей у касі на наступне число і передає до бухгалтерії другий відривний аркуш (копію записів у касовій книзі за день) з прибутков і видатков докум під розписку в касовій книзі. Контроль за правильн веденням касової книги покладаєт на головн бухгалт підприємства. Видача грошей з каси, не підтвердж розпискою одержувача у видатков документі, як вмотивуван залишку готівки в касі не приймаєт. Ця сума вваж нестачею і стягується з касира. Готівка, не виправдана прибутков касовими ордерами, вваж надлишком каси і зараховується у дохід підприємства. Підприємства торгівлі та сфери обслуговув населен при здійснен касов операцій з готівкою для нормальної роботи (видачі здачі громадянам) повинні забезпеч постійну наявність у своїх касах розмінної монети різних номіналів (у розмірі не менше 10% від суми встановл ліміту залишку готівки в касі). За поруш діючої практики обігу готівки застосов санкції, визнач Указом ПУ "Про застосув штраф санкцій за порушен норм з регулюв обігу готівки": -для підприємств - за перевищ встановл лімітів залишку готівки в касах стягується штраф у двократному розмірі сум, що перевищ ліміт каси; -за неоприбуткув або неповне оприбуткув -у п'ятикратн розмірі неоприбутков суми; -для комерц банків - за невстановл лімітів залишків кас у п'ятидесятикратн розмірі неоподатков мінім доходів громадян за кожний випадок. Комерц банки займают прогнозуван касових оборотів готівки, яка проходить через каси банку. З цією метою всі підприємства подають до комерц банку, як правило, за 60 днів до початку планов кварталу заявку-розрахунок. У цій заявці показуют касові обороти підприємства по надходжен і видатк готівки з кас підприємств на планов квартал, а також фактичні дані за відповідн квартал минулого року. Відомості подаються в розрізі встановл НБУ джерел надходж готівки, а також напрямів її витрачан. Щоб задовольн потреби клієнтів у готівкових грошах, у касі банку повинна підтримуват оптимал сума готівки. Коли сума готівки завищена, банк несе додаткові витрати, тому що ці кошти не працюють і не приносять прибутку. Якщо ж сума готівки менша за потрібну, то це позначаєт на ліквідності банку. Основні джер надходж готівки в касу банку - це торгова виручка. Основне джер відтоку готівки з каси банку - це видача грошей на заробітну плату.

98.Порядок оформл касових операцій клієнтів банків.

Перелік типових операцій з розрахунк-касового обслуговув, що здійсн банками Укр і які не є об'єктом оподатк 1.Операції, що пов'язані з відкриттям (закриттям) рахунків у національній та іноземній валюті 1.1.Відкриття, закриття, переоформл будь-яких рахунків клієнтів у націонал та іноземній валюті. 1.2. Переоформл поточног рахунку клієнта у зв'язку з ліквідацією підприємства на рахунок ліквідаці комісії. 2.Операції з документарн оформлення чи підтвердж розрахунків клієнтів. 2.1.Надання бланків карток із зразками підписів, у тому числі під час переоформл юр справи. 2.2.Надання виписок з рахунків (в тому числі на паперовому носії і в електрон вигляді за допомогою засобів електрон зв'язку, у голосовому режимі по телеф каналах зв'язку) та додатків до них. 2.3.Надання дублікатів виписок з рахунків у разі їх втрати клієнтами. 2.4. Надання довідок, пов'язан з розрахунково-касовим обслуговув клієнтів, видача дублікатів касових, розрахунк довідок та інших документів, які знаходяться в архіві. 2.5.Оформл документів (грошових чекових книжок, розрахункових чеків, платіжних карток тощо) при відкритті (переоформл) рахунку та у разі закриття рахунку клієнта з його ініціативи. 2.6.Розшук (запит), повернення, анулювання, зміна умов переказів, авізованих та наданих гарантій, акредитивів, підтвердж проведен платежів електрон поштою. 2.7.Видача довідок на вивезення з Укр іноземної валюти (чеків, платіжних карток), знятої з рахунку або купленої в уповноваж банку. 2.8.Надання довідок власнику рахунку на вимогу держ органів, що стосуються розрахунк-касового обслуговування клієнтів (про відкриття (закриття) та наявність рахунків, про підтвердж сплати статутн фонду, підтвердж залишків коштів на рахунках, відсутність чи наявність кредитів, про стан розрахунків ) згідно зі ст 60-62 ЗУ "Про банки і банк діяльн". 2.9.Відправлення повідомлень електрон поштою, що пов'язані з уточненням платіжних реквізитів, повернення або відкликання розрахунков документа на підставі документа на відкликання. 3.Операції, що пов'язані з проведен розрахунків клієнтів за всіма видами рахунків у націон та іноземній валюті 3.1.Проведення розрахунків клієнтів зі списання та зарахування безготівк коштів, у тому числі внесених готівкою за всіма видами рахунків у націон та іноземній валюті. 3.2.Ведення рахунку банку-кореспондента. 3.3.Виконання операцій за допомогою систем дистанц обслуговув. 3.4.Виконання операцій за розрахунками з платіжними картками. 3.5.Виконання операцій за приватизаційними рахунками. 3.6.Приймання комунальних та інших платежів від фіз осіб. 3.7.Розрахункові операції, що проводят з використан міжнар, внутрішньодерж платіжних систем та систем телекомунікації. 3.8.Конверсійні операції в безготівк валюті. 3.9.Виконання переказн доручень іноземних банків на користь громадян. 3.10.Купівля-продаж безготівк іноземної валюти за заявками клієнтів та за рахунок власних коштів банку. 3.11.Пересилан та передаван розписки одержув переказу відповідно до умов переказн доручення. 4. Операції, що забезпеч виконання розрахунків або є їх складовою частиною 4.1.Перевірка докум, виконання операцій, авізування акредитивів у будь-якій валюті за внутрішньоторговельн, імпортними, експортними операціями клієнтів. 4.2.Внесення погоджених змін до умов акредитивів та гарантій. 4.3.Авізування гарантій та виконання операцій за авізованими гарантіями. 4.4. Зміна умов кредитних договорів. 4.5. Проведення розрахунків із застосуван чистого або документар інкасо. 4.6.Пересилання або повернення на інкасо платіжних документів, дорожніх, іменних чеків. 4.7.Зміна умов інкасового доручення або його анулюван. 4.8.Операції з випуску, видачі та погашення ощадних сертифікатів, які згідно з чинним законодавством прирівнюються до депозитів. 4.9.Операції з депозитарн зберігання та обслуговув акцій. 4.10.Проведення розрахунків на кліринговій основі. 5.Операції, що пов'язані з касовим обслуговув клієнтів. 5.1.Касове обслуговув клієнтів банку (приймання та видача готівкових коштів) і банків на підставі кореспондентс відносин (продаж готівки іншим банкам). 5.2.Приймання, видача, перерахув готівкових коштів, повторне перерахув у разі невідповідності суми, сортування, пакування банкнот і монет. 5.3.Видача готівки за іменними та дорожніми чеками. 5.4.Попередня підготовка готівки для видачі клієнтам. 5.5.Видача готівкою націонал та іноземної валюти за банківськ платіжн картками. 5.6.Конверсія готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої держави з наданням відповідних квитанцій або касових ордерів. 5.7.Купівля у фіз осіб - резидентів та нерезидентів готівков іноземної валюти та продаж фіз особам - резидентам готівкової іноземної валюти за готівкові кошти у грошовій одиниці Укр. 5.8.Зворотний обмін готівкових коштів у грошов одиниці Укр на іноземну валюту фіз особам нерезидентам. 5.9.Купівля та продаж готівкової іноземної валюти для юр осіб з наданням відповідних касових ордерів. 5.10.Купівля та продаж платіжних докум в інозем валюті за готівкові кошти в грошовій одиниці Укр, а також купівля та продаж платіжних документів в іноземній валюті за готівкову іноземну валюту з наданням відповід квитанцій або касових ордерів. 5.11.Обмін зношених, значно пошкоджених, з дефектом виробника банкнот (монет), а також тих, що вилучаються з обігу, на придатні до обігу. 5.12.Обмін банкнот на розмінну монету та зворотний обмін. 5.13.Переказ готівков коштів в націонал та іноземній валюті через рахунки і без їх відкриття. 5.14.Приймання установами банків платежів від юр (фіз осіб, які є СПД) та фіз осіб готівкою. 5.15. Вкладні операції (приймання та видача готівки за вкладами, переказ вкладів). 6.Операції з векселями 6.1.Оформл та видача векселів (крім операцій з продажу бланків). 6.2.Виконання операцій з врахування, авалюван векселів та виконання банком за дорученням клієнта обов'язків особливого платника (доміциліата). 6.3.Операції розрахунк палати щодо прийняття векселів до платежу, у тому числі зберігання векселів до настання строку платежу. (НБУ Лист, Перелік від 25.02.2005 Щодо Переліку типових операцій з розрахунк-касового обслуговув, що здійсн банками Укр.

99. Безготівкові розрах: поняття, види, правова форма.

Безготівк розрахунки: А. Розрахунки платіж дорученнями. Б. Розрахун по акредитивам. В.Розрахунки по інкасо. Г.Розрахун чеками. Д.Електрон форми розрахунків. Для здійсн будь-яких безготівк розрахунків встановл законний строк: він складає два операц дня. Операційн являється день, який закінчуєт в момент припинення відповідних операцій з клієнтами в банці. При чому документи, прийняті банком від клієнтів в операційн час, проводяться ним по балансу в цей же день. Обчислення вказаних строків починається з моменту списання грошов коштів з банківс рахунку платника (відповідн кореспондентс рахунку банка платника) і закінчуєт в момент зарахуван на рахунок одержувача (на кореспондентс рахунок банку одержувача). Форми розрахунків: А. Розрахунки платіжн доручен Ця форма розрахунків має найбільшу частину в сучасному обороті Укр. В якості її умовної назви використов також термін “банківс перевід”. При розрахунках платіжним доручен банк зобов’яз по дорученню платника за рахунок коштів, що знаходят на його рахунку, перевести певну грошову суму на рахунок вказаної платником особи в тому чи в ін банку в строк, передб законом чи встановлений у відповідності з ним, якщо більш короткий строк не передб договором банківс рахунку чи не визнач застосован в банківс практиці звичаями ділового обороту. Б. Розрахунки по акредитивам. Смисл акредитиву як форми розрахунку являється в отриманні продавцем твердих гарантій платежу, а покупець – повноцінних прав на відвантажений товар. Це можливо, коли гроші перерахов платником лише при виконанні контрагентом певних умов, що і створює переваги, які має продавець, що домовився з покупцем про акредитивну форму оплати.1 Особливо розповсюдж ця форма в міжнар торгівлі, а саме й при експорті товарів. Тому акредитив часто розглядаєт не тільки як форма розрахунків, але й як своєрідне забезпеч платежу за товари (роботи, послуги). Його зручність полягає в тому, що продавець може отримати кошти з акредитиву вже в момент пред’явлення в банк комплекту документів, що свідчать про відвантаж товару (виконан робіт), а покупець – вступивши в права власника товару з моменту отриман цих докум (звідси й назва “документар акредитив”). В.Розрахунки по інкасо. Інкасова операція складається з отримання і зарахуван банком платежу для клієнта. Вона в певному значені протилежна акредитиву за смислом, так як у платника немає зобов’язан завчасно перерахувати грошові кошти, їх ще тільки треба в нього вимагати. Тому інкасо дає менші гарантії платежу продавцю (підрядчику), але набагато вигідніший платнику (замовнику), який не заморожує своїх оборотних коштів і не несе витрат по кредитуванню. Інкасова форма розрахунків також широко використов у зовнішньоторговел відносинах, особливо у пов’язані з чеком та векселем. Стандарти та звичаї міжнар банківс практики знайшли втілення в Уніфіков правилах по інкасо (публікація Міжнар торгової палати №522 в редакції 1995). Г.Розрахунки чеками. Чек – особлива форма розрахунків, яка має зовнішню простоту і повищену мобільність. Це пов’язано з тим, що чек є цінним папером, що вміщує нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку провести платіж вказаної в ньому суми чекодержателю. Порядок розрахунків чеками регулюється Інструкцією №7. Учасниками чекового правовіднош виступають три особи: чекодавець (боржник по якому-набудь зобов’язанню), платник (банк) і чекодержат (кредитор по якому-небудь зобов’язан чи признач ним особа). В якості платника чековому зобов’язані може виступати лише банк, де чекодавець має кошти, якими він вправі розпоряджат шляхом виставлення чеків. Звичайно чек використов для платежу по основному зобов’язан, що існує між чекодавцем і чекодержател. Проте видача чека не погашає грошов зобов’язан, у виконан якого він виданий. Чек являється лише сурогатом грошей, а тому таке зобов’язання рахується виконаним лише в момент отримання кредитором справжніх грошових коштів (зарахуван їх на його рахунок). Д.Електронні форми розрахунків. Принципово новим для укр банків обігу являєт використан електрон форм розрахунків і, також, банківс пластикових карт. Важливе значення мають також банківські угоди, включаючи міжнар. Зручність цієї форми розрахунків полягає в тому, що клієнт, який має банківс рахунок (банківс вклад), не повинен передавати банку розрахун документи для здійснення платежу. Їх замінює спеціальна пластикова картка з магнітним носієм, що вміщує інформацію про клієнта і його рахунку.Що стосується Укр, то першу систему банківс карт міжнар призначення тут було введено в жовтні 1996р - систему Eurocard/Mastercard у в систему розрахунків АПБ “Укр” і “Перкомбанку”. Через 3 неділі – нова система пластикових карт VISA для “Приватбанку” (трохи раніше банк “Аваль”). Власником першого золотого “Євромастеру” став Голова НБУ, а золоту “візу” отримав ПУ.

100. Відпо-сть за право-ня у сфері безготівк розрахун.

Ст 116. Поняття бюдж правопорушення. Бюдж правопоруш визнаєт недотримання учасником бюдж процесу встановл БКУ та ін НПА порядку складання, розгляду, затвердж, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету. Ст. 117. Підстави для призупинен бюдж асигнувань. Мінфін, Держ казначейство, Держ контрольно-ревізійна служба, місцеві фін органи, голови виконав органів міських міст район значення, селищ та сільс рад, головні розпорядники бюдж коштів у межах своїх повноваж можуть призупиняти бюдж асигнування у разі: 1)несвоєчасн і неповного подання звітності про виконання бюджету; 2)невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання звітності та внутрішн ФК за бюдж коштами і недотриман порядку перерахуван цих коштів; 3)подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету; 4)порушення розпорядниками бюдж коштів вимог щодо прийняття ними бюдж зобов'яз; 5)нецільов використ бюдж коштів. Ст 118. Заходи, що застосов до розпорядників та одержувачів бюдж коштів за вчинені ними бюдж правопоруш. У разі виявлення бюдж правопоруш Мінфін, Держ казначейство, органи Держ контрольно-ревізійної служби, місцеві фін органи, голови виконав органів міських міст район значення, селищних та сільськ рад і головні розпорядники бюдж коштів у межах своєї компетенції можуть вчиняти такі дії щодо тих розпорядників бюдж коштів та одержувачів, яким вони довели відповідні бюдж асигнування: 1)застосув адмін стягнень до осіб, винних у бюдж правопоруш відповідно до закону; 2) зупинення операцій з бюдж коштами. Накладення на особу заходу стягнен за бюдж правопоруш не звільняє її від відшкодуван заподіяної таким правопоруш матеріал шкоди в порядку, встановл законом. Ст 119. Нецільове використ бюдж коштів. Нецільове використ бюдж коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюдж призначенням, встановл законом про Держ бюджет чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюдж асигнуванням чи кошторису, має наслідком зменшення асигнувань розпорядникам бюдж коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначен, і притягнення відповідних посад осіб до дисципл, адмініст чи крим відп-сті у порядку, визнач законами України. У разі нецільового використ бюдж коштів, отриманих у вигляді субвенції, зазначені кошти підлягають обов'язков поверненню до відповідного бюджету у порядку, визнач КМУ. Відповідні посадові особи притягают до відп-сті згідно з законом. Ст 120. Зупинення операцій з бюдж коштами. Зупинення операцій з бюдж коштами полягає у зупиненні будь-яких операцій по здійсненню платежів з рахунку порушника бюдж зак-ва. Механізм зупинення операцій з бюдж коштами визначається КМУ. Зупинення операцій з бюдж коштами можливе на термін до 30 днів, якщо інше не передб законом. Ст 121. Відп-сть за бюдж правопорушення. Особи, винні у порушенні бюдж зак-ва, несуть цивільну, дисципл, адміністр або крим відп-сть згідно з ЗУ. Бюдж правопоруш, вчинене розпорядником чи одержувачем бюдж коштів, може бути підставою для притягнен до від-сті згідно з законом його керівника чи ін відповідал посад осіб, залежно від характеру вчинених ними діянь. Посадові особи ОДВ, органів влади АРК та ОМС, а також підприємств, установ та організацій, які вчинили бюдж правопоруш, несуть передб законом цивіл-прав відпо-сть згідно з законом незалежно від накладення передб БКУ заходів стягнення на розпорядника чи одержувача бюдж коштів. Ст 122. Відп-сть ОМС за порушення бюдж планування. У разі порушення вимог БКУ та закону про Держ бюджет щодо формування відповідн бюджету в частині держ делегованих повноважень КМУ надається право протягом місяця з дня прийняття рішення про обласний бюджет, бюджети м Києва та Севастополя призупиняти дію цього рішення з одночасним зверненням до суду. Рада міністрів АРК, обл, Київська та Севастопол міські державні адміністрації наступного дня після підписання Головою ВР АРК чи відповідної ради рішення про місцевий бюджет або внесення до нього змін надсил його Мінфіну. У разі порушення вимог щодо формуван бюджету згідно з БКУ та законом про Держ бюджет в частині держ делегов повноважень Голові Ради міністрів АРК, голові обласної, Київської та Севастопол міських держ адміністр надається право протягом місяця з дня прийняття рішення про район, міський (міст республіканс АРК чи міст обласного значення), районний у містах Києві та Севастополі бюджети призупинити дію рішення про відповідний бюджет з одночасним зверненням до суду. Районні держ адміністрації, виконавчі органи міських (міст республіканс АРК і міст обласного значення) та районних рад у містах наступного дня після підписання керівником відповідної ради рішення 101. Правові основи валютного регулювання.

Відповідно, іноземна валюта - це іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейс білетів, монет, що перебув в обігу та є законним платіжн засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучают з нього, але підляг обмінові на грошові знаки, які перебув в обігу, кошти у грошов одиницях іноземних держав і міжнар розрахунк (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківс та інших кредитно-фін установ за межами Укр. Як інструмент обігу використов також платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в націонал чи іноземній валюті або банківс металах. Банківс метали - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцін металів. Отже, до валютних цінностей можна віднести іноземну валюту, платіжні документи та фондові цінності в інозем валюті, дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, за винятком ювелірних та побутових виробів. Здійснюючи держ регулюв відносин у сфері обігу валюти, ОДВ втілюють валютну політику. Валютна політика - це сукупність заходів, що здійснюються у сфері міжнар економ відносин відповідно до поточних та стратегіч цілей економ політики країни. Вона спрямована на розв'язання головних завдань; забезпечен стабільності економ зростання, стримуван зростання безробіття та інфляції, підтримка рівноваги платіжн балансу. Основою валютної політики країни є вибір режиму валютних курсів, який відповідає економ стану держав та її зовнішньоеконом відносинам. Валютний курс, встановл якого в переважній більшості країн є прерогативою центр банку, на фінан-грошов ринку виконує певні функції, головними з яких є: - сприян інтернаціоналізації грошових відносин; - сприяння об'єднанню та стабільн розвитку фін ринків; - порівнян рівнів та структури цін, а також результатів виробничої діяльн в окремих країнах; - порівняння націонал та інтернаціональної вартості на націон та світових ринках; - перерозподіл націонал продукту між окремими країнами; - інтернаціоналізації господар зв'язків. В Укр валютне регул базується на КУ та ЗУ "Про НБУ", Декреті КМУ "Про систему валют регулюв і валют контролю" від 19 лютого 1993р, а також норматив актах НБУ, що визнач правові засади організації валют регулюв й контролю. Свого часу Укр як незалежна держава заявила про прагнення забезпечити конвертованість націонал валюти, підписавши ще в 1992р. статті Угоди Міжнар валют фонду (Статут МВФ) та взявши на себе зобов'язан щодо організації власної валютної

102.Понят валют контр і його ф-ції та органи, що здійсн.

Признач контролю полягає у виявленні реального стану справ у різних сферах життєдіяльності суспільства, отриманні інформації, обробка якої дає можливість віднайти необхідні вирішення різноманітних питань розвитку суспільства та держави. Як вірно зазначає Андрійко “Контроль не існує в ізольованому вигляді, він здійсн в певній галузі управлін, з її особливостями і конкретним змістом, у певному обсязі та формі. Він спрямов на конкретн результат і шляхи досягнення цього результату, а також усунення суб’єктивних та урахуван об’єктивних перешкод при здійсненні управлінс діяльності”. Поряд із загальн функціями управління вчені виділ також спеціальні функції управлінс діяльності, тобто такі, які властиві тому чи іншому суб’єкту управління, формуються на основі загальних функцій, набувають специфічних рис, характериз особливості конкретного суб’єкта чи об’єкта. Так, якщо взяти таку загальну функцію соціал управління як контроль, то вона, відповідно, конкр-ся й існує не як контроль взагалі, а як фін, адмін контроль. Одним із найважливіших напрямів діяльності держави є фін діяльність. Фін діяльність являє собою заснов на нормах права планомірний процес управлін публіч централіз та децентраліз фондами коштів, необхідними для здійснення завдань і функцій, що поставлені КУ перед державою, ОМС та іншими публічн утвореннями, дозволен державою. Вона здійсн різноманітними уповноваж органами, які, відповідно, беруть участь у формуванні, розподілі й використ централ і децентраліз фондів коштів. Регулюючи таку діяльність, держава встановл певні вимоги до відповідних дій осіб із метою їх оцінки. І саме контроль визначатиме, яким чином здійснюються встановлені вимоги. В науковій юр літературі існують різні думки стосовно питання визначен поняття ФК. На-д, Устинова розглядає фінансовий контроль як багатопланове поняття, до якого включают такі аспекти, як-то: ФК – юр інститут та процесуал форма правової діяльності держави; фінанс контроль – елемент у механізмі управління економікою; ФК – засіб охорони норм фінансового права; ФК – діяльність компетент органів та недерж установ. Грачова та Соколова визнач ФК, по-перше, як контроль за фін та господ діяльністю господар суб’єктів, що передб необхідність ін видів контролю за господ діяльністю; по-друге, як регламентов нормами права діяльність держ, муніципал, громадс та ін господар суб’єктів із перевірки своєчасності та точності фін планування, обґрунтованості та повноти надходження доходів до відповідних фондів грошов коштів, правильності та ефективності їх використ; по-третє, як найважливіш засіб забезпеч законності у фін та господ діяльності. І все ж таки більшість вчених визнач ФК як вид діяльності. Так, Пацурківський розуміє під ФК цілеспрямовану діяльність законод і виконав органів публічної влади і недерж організацій, спрямов на забезпеч законності, фін дисципліни і раціональності в ході мобілізації, розподілу і використ коштів централіз і децентраліз грошових фондів держави з метою найефективніш соціал-економ розвитку усіх суб’єктів фін правовідносин. Артьомов вважає ФК різновидом ФДД, яка здійсн усією системою ОДВ та управління, а також спеціальн контрол органами, і яка полягає у перевірці законності та доцільності дій у галузі утворення, розподілу та використання грошових фондів держави, а також суб’єктів господарювання і управління із застосув специфічн форм та методів його організації та впливу. Савченко пропонує законодавчо закріпити наступне визначен ФК: “ФК – це діяльність держ органів і недерж організацій, наділених відповідн повноважен, що спрямована на забезпеч законності, фін дисципліни, раціональності в ході мобілізації, розподілу і використ фін ресурсів держави”. Причому відмічаєт специфіка проведення ФК в різних сферах фін діяльності, зокрема, у бюдж сфері, у сфері подат, валют правовідносин. У різних галузях фін діяльності ФК проявляєт через притаманні йому специфічні цілі, завдання, суб’єкти, об’єкти, методи та форми проведення. Таким чином, при застосуванні такого критерію класифікації ФК, як сфера фін діяльності, вказуєт на такий його вид, як валютний контроль, що має місце в галузі валют правовідносин. Як відмічає Алісов, валютні відносини склад у сфері фін діяльності держави та пов’язані з її організуючою роллю з розподілу та перерозподілу націонал доходу з метою утворення необхідних суспільству валютн фондів. Погоджуєм з думкою Алісова про те, що в якості валютних фондів також є всі підстави розглядати валютні цінності населення, які є приватною власністю окремих фіз осіб. Нап-д, згідно із чинним зак-вом громадяни мають право відкривати рахунки в інозем валюті в банківс установах, що мають відповідний дозвіл на здійсн валют операцій. Отже, валютні операції спрямовані також і на утворення, розподіл та використ валютних фондів населен держави, що не повною мірою, на наш погляд, охоплюється поняттям децентраліз фондів коштів. Адже децентраліз фонди коштів утвор в межах окремих СГД (за рахунок власних прибутків) та певних галузей націонал економіки (нап-д, агропромислов сектора – як за рахунок власних прибутків, так і за рахунок держ асигнувань). Відповідно валютний контроль за валютними операціями окремих фіз осіб, які не є суб’єктами господ-ня, також дещо виходить за межі ФК. Слід наголосити, що в теорії ФП при характеристиці ФК валютний контроль відноситься до видів ФК. При цьому за природою відносин, що контрол, фінанс контроль поділ на окремі інституційні види, розмежовуючи дії, що контрол, за характером інститутів особливої частини ФП. Якщо розглядати валютний контроль як різновид ФК, також постає питання, до якого ж виду ФК його доцільно віднести. Оскільки критерієм поділу ФК на держ та недерж є суб’єкт, що здійснює ФК, то контрол суб’єкт валют контролю або володіє статусом держ органу, або позбавл такого статусу. На підставі аналізу полож чинного валют зако-ва до держ контрол суб’єктів валютного контролю, які мають статус держ органу, слід віднести наступні органи валютного контролю. По-перше, НБУ, який є головним органом валют контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території Укр з усіх питань, не віднесених Декретом КМУ “Про систему валют регулюв і валют контролю” від 19.02.1993р. до компетенції ін держ органів та забезпеч виконан уповноваж банками функцій щодо здійснен валютного контролю згідно з цим Декретом та ін актами валют зак-ва Укр. По-друге, органи ДПС, які здійснюють контроль за валютн операціями, що проводят резидентами і нерезидентами на території Укр. По-третє, Держ митна служба, яка здійснює контроль за додержан правил переміщен валют цінностей через митний кордон Укр. По-четверте, Мініст транспорту та зв’язку Укр, що здійснює контроль за додержан правил поштових переказів та пересилан валют цінностей через митний кордон України. Компетенція зазнач органів розмежов так: НБУ: - здійснює контроль за виконан правил регулюв валют операцій на території Укр з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших держ органів; - забезпечує виконання уповноваж банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та ін актами валютного зак-ва Укр. Уповноваж банки здійсн контроль за валютними операціями, що проводят резидентами і нерезидентами через ці банки. ДПС здійснює ФК за валютними операціями, що проводят резидентами і нерезидентами на території Укр. Міністерство зв'язку Укр здійснює контроль за додержан правил поштових переказів та пересилан валютних цінностей через митний кордон Укр. Держ митна служба Укр здійснює контроль за додержан правил переміщ валют цінностей через митний кордон Укр.

103. Відпо-сть за порушення валютного законо-ва.

Як і раніше, адмін відп-сть передб за незаконне скуповування, продаж, обмін, використ валют цінностей як засобу платежу або, як застави, і розміри штрафів не змінилися - від зо до 44 неоподатков мінімумів доходів громадян з конфіскацією валютних цінностей. Однак вже запровадж нову, м’якшу форму адмін стягнення – попереджен. Штрафуватим (попереджатим) тепер за будь-який розмір незакон валютної операції (раніше Кодекс Укр про адмін правопоруш застосов, якщо вартість предмета незаконної операції не перевищ 18 неоподатков мінім доходів громадян , при повторному правопорушенні або коли вартість предмета операції станов 20 мінім зароб плат, використов славетна ст 80 ККУ «Про правопорушення правил про валютні операції» з санкціями: позбавле волі на строк до 5р з конфіскацією валют цінностей, або виправні роботи строком до 2р, або штраф до 100 мінім розмірів зарплати з конфіскацією валют цінностей. Змінена і підвідомчість адмін справ про незаконні валютні операції: замість органів внутрішніх справ ст 222 КпАП, ними тепер займатимут народні суди ст 221 КпАП, що полегшує захист правопорушника, адже рішення суду можна оскаржити в суді касаційної інстанції: постанова у справах про адмін правопоруш може бути скасована або змінена за протестом прокурора самим суддею, а також, незалежно від наявності протесту прокурора головою вищестоящого суду. Відповідно, постанова про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адмін правопоруш (валюта), виконується тепер держ виконавцями район, міських (міст обласного значення), район у містах відділів держ виконавч служби, а не міліціонерами. Проте, згідно з новою редакцією ст 255 КпАП, протоколи про правопоруш складат уповнов на те посадові особи органів внутрішніх справ. Обговоривши матеріали узагальнен судової практики в справах про порушення правил про валютні операції, Пленум Верх Суду в крим справах зазначає, що суди в основному вірно застосов чинне зако-во. Однак мають місце окремі розбіжності у визначенні змісту поняття валютних операцій, за порушення правил проведення яких передбачено відп-сть, неправильне розуміння адміністративної преюдиції, неоднаковий підхід до визнач долі предметів незаконних валютних операцій. В зв’язку з цим слід звернути увагу судді на те, що перелік валютних цінностей, наведений у ст.1 Декрету КМУ від 19 лютого 1993 «Про систему валютного регул і валют контролю», є вичерпним і поширювальному тлумаченню не підлягає. Цим Декретом до валютних цінностей віднесені: а) валюта Укр – грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейс білетів, монет і в інших формах, що перебув в обігу та є законним платіжним засобом на території Укр, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього: але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу: кошти на рахунках, у внесках в банківс та інших кредитно-фінанс установах на території Укр; б)іноземна валюта – іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебув в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахунк (клірингових) одиницях, що перебув на рахунках або вносяться до банківськ та ін кредитно-фінансових установ за межами Укр; в) монетарні метали – золото і метали іридієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислов і побутових виробів з цих металів і брухту цих металів. До ювелірних і побутових виробів із цих металів слід відносити такі, що виготовлені як промисловим так і побутовим способом. Виходячи зі змісту п.1 ст.1 Декрету, до валютних цінностей належ також напівфабрикати ювелірних , промисл і побутових виробів, деталі до них. Виробничі відходи монетарних металів. За змістом ст.5 Декрету ліцензії на право вчинення операцій з валютними цінностями видаються лише юр особам. У зв’язку з цим операції, під час яких валютні цінності скуповуют, продаються. Обмінюються чи використову як засіб платежу або як застава, вчинені безпосер між фіз особами, є незаконними. Операції з валют цінностями, вчинені фіз особами через посередництво юр особи, яка має відповідну ліцензію, складу злочину не містять. Порушення правил про валютні операції слід вважати закінченим злочинним з моменту здійснен відповідної незаконної угоди щодо валютних цінностей, у процесі якої відбулася їх повна або часткова передача іншій особі. Дії, спрямовані на укладення такої угоди (наприклад, спроба продати, купити, обміняти валютні цінності або використати їх як засіб платежу чи як заставу) слід розцінювати як замах на порушення правил про валютні операції і кваліфікувати за ст 17, 80 КК. Слід звернути увагу на те, що при розгляді справ, у яких дії винного кваліфіков за ч.1 ст.80 КК за ознакою порушення правил про валютні операції, вчиненого протягом року після накладення адмін стягнення за такі ж дії, необхідно перевіряти обґрунтованість притягнення особи до адмін відп-сті за ст.162 КУ про адмін правопор. Також за змістом закону порушення правил про валютні операції, вчинене у незначних розмірах особою, раніше судимою за ст.80 КК, саме по собі не містить складу злочину і тягне адмініс відп-сть за ст.162 КУ про адмін правопоруш. Це стосується тих випадів, коли раніше особа була засуджена за ч.1 ст.80 КК за повторне адміністративне правопорушення. Разом з тим за ч.2 ст.80 КК можуть бути кваліфік дії особи, яка, будучи судимою за ст.80 КК, вчинила порушення правил про валютні операції в незначних розмірах, зазнала за це адмін відп-сті і протягом року вчинила таке саме порушення. В інших випадках за ч.2 ст.80 КК кваліфік дії осіб, які мають незняту й непогашену судимість за ст.80 КК і знову вчинили порушення правил про валютні операції у значному або великому розмірі, в тому числі організованою групою. За змістом закону не об’єднані єдиним умислом незаконні валютні операції, вартість предмета кожної з яких не перевищ 20 (100) мінім розмірів заробітної плати, не можуть кваліфікув як порушення правил про валютні операції у значному (великому) розмірі навіть якщо їх загальна сума перевищ ці розміри. Не об’єднані єдиним умислом порушення правил про валютні операції. Одне з яких вчинене у значному , а інше у великому розмірі, належить кваліфік за сукупністю злочинів, тобто за частинами 1 і 2 ст.80КК. Якщо ж при вчинені декількох порушень правил про валютні операції у незначному чи значному розмірах умисел винного був спрямов на вчинення такого порушення у значному чи великому розмірі, дії винного слід кваліфікувати, залежно від встановл, за ч 1 та 2 ст.80 КК. При розгляді справ про порушення правил про валютні операції слід дотримув вимог закону щодо індивідуалізації покарання, звертаюч при цьому особливу увагу на ступінь суспільної небезпечності злочину, який визначаєт обставинами його вчинення ( мотив, спосіб вчинення, тяжкість наслідків, що настали, роль винного при співучасті, та даними, які характеризують особу підсудного (наявність або відсутність судимості, поведінка в побуті, ставлення до навчання).

104. Правове регулювання митних платежів.

Митна справа в Україні розвиваєт у певній гармонізації та уніфікації із загальноприйнятими в міжнародній практиці нормами та стандартами. Наша держава самостійно визначає митну політику, створює власну митну систему, здійснює митне регулюв на своїй території. Митне регулювання здійснюється відповідно до вимог МКУ, ЗУ та міжнар договорів Укр Наша держава може вступати в митні союзи з іншими державами, брати участь у діяльності міжнар договорів Укр. Наша держава може вступати в митні союзи з іншими державами, брати участь у діяльн міжнар організацій з питань митної справи. Під митною політикою слід розуміти систему заходів, спрямованих на забезпечення економ сторони держ кордонів та виконання зовнішньоеконом програми держави у міжнар спілкуванні засобами митного регулюв, тобто держ впливу на сферу митних відносин. Торкаючись співвіднош понять митної політики та митної справи, слід звернути увагу на те, що Основи митних зак-ств держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у ст.1 встановл, що митну справу склад митна політика держави, а також порядок та умови переміщен через митний кордон товарів та ТЗ, стягнення митних платежів, митного оформлен, митний контроль та інші засоби здійснення митної політики. Виходить, що митна політика держави є складовою частиною митної справи. Навряд чи це правильно. Митна політика більш широке поняття, ніж митна справа. Митна справа — це тільки порядок та умови переміщення через митний кордон Укр товарів, валюти та транспортних засобів митного оформлен, стягнення митних зборів та платежів, митний контроль, а також інші засоби втілення митної політики у життя. Здобуття Укр незалежності обумовило створення законодавства щодо регулювання відносин, які виникають у зв'язку з проведенням митної політики та реалізації митної справи, що відповідали б міжнар митним стандартам та правилам. Значною мірою таким вимогам відповідають норми, які містят в прийнятих 12 грудня 1991р. МКУ та 5 лютого 1992р. ЗУ «Про єдиний митний тариф», які є базою подальшого розвитку митного зак-ва. Аналіз чинного митного зак-тва Укр та практики його застосув засвідчує, що норми цієї галузі мають дві групи цілей (функцій). 1.Економічні. До них належать фіскальні, тобто ті, які доповнюють прибуткову частину бюдж країни, та регулятивні. Свій регулюючий вплив на економіку митний механізм виявляє митними тарифами (методами непрямого керівництва), а також заборонами, обмежен, ліцензуван, квотуванням експорту та імпорту (методами прямого адмін керівництва). Зазначене регулюв покликано: — стимулювати розвиток націонал економіки; — захищати укр ринок; — заохочувати іноземні інвестиції; — забезпечити виконання зобов'язань перед іншими державами, міжнар союзами, а також сприяти досягненню іншої мети з питань політичної та економ стабілізації Укр. 2.Захисні, тобто ті, які забезпеч економ, санітарну безпеку країни, захист суспільн порядку, здоров'я населення, культурн цінностей. Названим цілям служать усі компоненти митної справи: митна служба, митна діяльність, митна політика та ідеологія. Системі контролю та платежів служать і юридичні норми, митне оформлення, а також боротьба з контрабандою та іншими правопорушен. Це притаманне зак-ву в митній сфері багатьох зарубіжних країн. Зокрема, що закріплен у зак-ому акті основ правов регулюв припускає активну підзакон нормотворчість, що здійсн органами держ управління. В основному парламент наділяє будь-який держ орган правом видавати підзаконні акти, надаючи йому повноваж загал характеру чи встановл спеціальні умови (обсяг повноваж, термін їх делегування). Лише для рішень із кардинальн, найбільш важливих питань митної політики потрібна згода парламенту. У всіх інших випадках повноваж щодо зміни митного режиму передают уряду. Подібна практика відома у фін-правов науці як «закон висячого замка». Делеговане зако-во забезпечує еластичність правової бази митної політики. Залежно від органів, до яких належить авторство актів, а отже, і за юр силою останніх розрізняють 5 видів джерел: • ЗУкраїни; • укази ПУ; • постанови КМУ; • акти Держ митної служби (ДМС), накази та розпорядж;• спільні акти ДМС з ін ЦОВВ (подат службою, МВС). Однак цей перелік не був би повним, якби не були згадані й чинні акти органів колишн СРСР (союзні акти). Хоч їх кількість постійно скорочуєт, але з певних питань ще діють союзні норми, якщо вони не супереч укр. Це передб Постановою ВРУ «Про порядок тимчасової дії на території Укр окремих актів зак-ва Союзу РСР» від 12 вересня 1991р. Особливо важливе значення для регулюв митної справи має Закон «Про дію міжнар договорів на території Укр», за яким ратифіковані Укр міжнар договори становл невід'ємну частину націонал закон-ва. Однак відсутність механізму реалізації цієї вимоги не дає можливості повною мірою виконати цивілізов положення. Тому законодавець вибрав інший шлях, передб, зокрема, у ст.164 МК правило: якщо міжнар договором Укр встанов інші правила, ніж ті, які містяться у чинному Кодексі та інших актах зак-ва Укр про митну справу, то застосов правила міжнар договору. Така ж думка міститься і у ст.26 ЗУ від 5 лютого 1992 р. «Про єдиний митний тариф». У ній говориться: якщо міжнар договором Укр встановл інші правила, ніж ті, які існують у ньому законі та інших актах зако-ва Укр про митний тариф, то застосов правила міжнар договору. Таким чином, з точки зору теорії права, МП містить такі самостійні групи норм: — норми міжнар права, присвячені питанням регулюв митної справи; — норми зак-ва Укр; — норми зак-ва колишн СРСР, які не супереч зако-ву Укр. Така інфраструктура правов регулюв митної справи як з точки зору права, так і з точки зору практики не може бути визнана оптимальною. Позиція, коли зароджуюча галузь права містить норми різного походження — із міжнар договорів, конвенцій, угод і т.ін., не сприяє її внутр єдності. Митне право, як і інші галузі зак-ва незалежної держави, мусять мати внутріш єдність, застосовуватись на загальних принципах, які становл єдину ідеологічну спрямованість. Як зазначал, така електрика митного права має і негативн вплив на практику організації митної справи. Фактично компетентні органи з певних причин не застосовують норми міжнар договорів, якщо їх зміст не трансформовано у норми укр права. По-перше, норми міжнар договорів багатьом працівникам відомств невідомі, а із тих, кому вони відомі, не всі можуть дати їм належне тлумачення. По-друге, існує відомча дисципліна, відомчі звичаї і, зокрема, деякі посадові особи митних органів часто керуються нормами, які доведені до відома актами центру системи — ДМС. По-третє, наскільки зовнішньо не було б привабливим пряме застосування міжнар договорів Укр, це потребує дещо вищої правової культури, інших традицій,

105. Неподаткові доходи в системі публічних доходів.

Для реалізації державою своїх функцій, здійснення мети та завдань, що стоять перед нею, необхідною умовою є наявність відповідних фінансових коштів, за рахунок яких і задовольняються державні потреби. Формування таких фінансових коштів виражається через такі категорії, як публічні, державні та муніципальні доходи. При цьому перша включає у себе дві останніх. Публічні доходи - це врегульовані нормами фінансового права доходи до грошових фондів суб'єктів публічного права, що спрямовуються останніми на реалізацію завдань і функцій держави, органів місцевого самоврядування та на задоволення публічного інтересу. Це частина національного доходу країни, що при його розподілі й перерозподілі надходить у розпорядження держави, органів місцевого самоврядування та державних цільових фондів коштів. Основним джерелом доходів держави є внутрішній валовий продукт, частину якого вона використовує для покриття власних видатків. Державні доходи - це частина внутрішнього валового продукту, що надходить у вигляді різних грошових платежів і надходжень у власність держави для використання їх компетентними державними органами для забезпечення мети й завдань, що стоять перед державою. В юр літературі слушно зроблено зауваження про необхідність відмежування понять державні доходи та фінансові ресурси держави, адже останні є ширшим поняттям, і включають у себе не лише доходи держави, а й доходи усіх фізичних та юридичних осіб України, що отримують доходи на території України і за її межами та володіють певним майном на праві власності. Відповідно до ст. 142 Конституції України та ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах мають власні доходи, якими розпоряджаються відповідні органи місцевого самоврядування (муніципальні доходи).Муніципальні доходи - частина внутрішнього валового продукту, що надходить у формі платежів і надходжень у місцеві бюджети її служить розв'язанню різних питань, що стоять перед органами місцевого самоврядування. У формуванні державних доходів беруть участь усі ланки фінансової системи країни. В результаті